Рішення № 88929931, 24.04.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2020 року м. Ужгород№ 260/254/20 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до суб`єкта владних повноважень Хустський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), якою просить:

1.Скасувати постанову про накладення штрафу від 21.11.2019 року по виконавчому провадженню №560977578.

1.Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.11.2019 року державним виконавцем відповідно до ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у розмірі 3400,00 грн. Вказана постанова винесена у звязку з повторним невиконанням рішення Хустського районного суду боржником . Позивач звернулася із заявою до відповідача, в якій зазначила, що вона є пенсіонером , її чоловік - ОСОБА_2 - безробітній та разом з ним проживає гр. ОСОБА_3 - інвалід з дитинства першої групи, за якою вони здійснюють догляд, позивач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, у звязку з чим не має обєктивної можливості виконати відповідне рішення суду. Однак, відповідач жодним чином не прореагував на зазначену заяву, більше того виніс оскаржувану постанову. Так, позивач зауважує на відсутність підстав для накладення на неї штрафу, оскільки відсутній факт умисного ухилення від невиконання рішення суду , що перебувало на виконанні органу ДВС. Враховуючи наведене просить задовольнити позовні вимоги повністю.

10 березня 2020 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача про заперечення щодо позову, де зокрема, зазначає, що 29.10.2019 року та 20.11.2019 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт державного виконавця про те, що рішення суду боржником повторно не викопано . У звязку із чим, 21.11.2019 року державним виконавцем відповідно до ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника - ОСОБА_1 у подвійному розмірі 3400,00 грн. Зазначає, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду та постанови про відкриття провадження без поважних причин у визначений строк. А тому, твердження позивача про відсутність коштів для виконання рішення Хустського районного суду не доводить поважність причин невиконання судового рішення. Таким чином , зазначає, що позивачем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 24 квітня 2020 року сторони не зявилися.

Однак, 20 березня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд даної справи за відсутності сторони.

24 квітня 2020 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд даної справи за відсутності сторони.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що в провадженні Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження ВП №56097578 з примусового виконання виконавчого листа № 309/4458/13-ц, виданого 05.05.2017 року Хустським районним судом про: зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснити перебудову покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до проектної документації будівельного паспорту № 405 від 27.12.1991 року, влаштувавши ухил покрівлі в сторону власного домоволодіння та АДРЕСА_2

03.04.2018 року відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та зобов`язано зокрема боржника ОСОБА_1 здійснити перебудову покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до проектної документації будівельного паспорту № 405 від 27.12.1991 року, влаштувавши ухил покрівлі в сторону власного домоволодіння та АДРЕСА_2

11 квітня 2018 року, Позивач звернулася до відповідача із заявою про зупинення виконання рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11.11.2016 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12.04.2017 року та не вчиняти будь яких виконавчих дій відповідно до виконавчих листів №309/4458/13-ц від 05.05.2017 року. Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.06.2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11.11.2016 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12.04.2017 року та зупинено виконання таких рішень до закінчення касаційного провадження у справі.

Так, 03.05.02018 року відповідачем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №56097578.

24 січня 2019 року Верховним судом винесено Постанову у справі №309/4458/13-ц, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11.11.2016 року у незмінній частині та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12.04.2017 року залишено без змін.

Державним виконавцем відповідно до ч.5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», 04.10.2019 року винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій. Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» боржника зобов`язано викопати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження супровідним листом за вих. № 14.10-30/17203 (боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення). Копію зобов`язання направлено боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за вих. № 14.10-30/17203 .

04.10.2019 року начальнику відділу Візічканич Т.В. направив позивачці лист

18 жовтня 2019 року позивач звернувся із заявою до відповідача , яка зареєстрована 22.10.2019 року за № 6514/14.12.27, де позивачка пояснила, що для сплати судового збору на користь ОСОБА_4 по даному виконавчому провадженню нею були витрачені всі заощадження, та позичено частину коштів від родичів, квитанцію про сплату додано до заяви.

Зазначає, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, її чоловік ОСОБА_2 є безробітним, разом з ними проживає інвалід з дитинства 1 групи ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за якою вони здійснюють догляд. Відтак знаходяться у скрутному матеріальному становищі, у зв`язку з чим не мають фінансової можливості виконати відповідне рішення суду, адже його виконання передбачає чималі грошові затрати. Зазначено, що позивач не відмовляється виконати рішення Хустського районного суду Закарпатської області по справі №309/4458/13-ц, в частині перебудови покрівлі будинку АДРЕСА_1 , але в той же час просить державного виконавця провести виконання за рахунок авансового внеску стягувача та авансування витрат стягувачем. По мірі Можливості, позивач буде частинами відшкодовувати витрати, пов`язані із фактичним виконанням виконавчого листа №309/4458/13-ц, виданого 05.05.2017 року Хустським районний судом Закарпатської області. Про результати розгляду даної заяви, просить повідомити письмово.

До заяви ОСОБА_1 додала копію квитанцію про сплату 3364,70 грн., копію довідки про отриману пенсію, копію Акту обстеження умов проживання, копію посвідчення інваліда.(а.с.10).

Дана заява подана відповідачем у копії виконавчого провадження, яку витребовував суд, однак без вказаних додатків, що суд розцінює як ненадання доказів, які суд витребовував та без пояснення причин їх неподання.

29.10.2019 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт державного виконавця про те, що рішення суду боржником не виконано.Під час складання Акту була присутня тільки стягувач ОСОБА_5 .

В зв`язку з наведеним, 29.10.2019 року державним виконавцем відповідно до ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу па боржника - ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн., у мотивувальній частині вказано наступне: " рішення суду не виконано". Зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Постанову разом із супровідним листом за вих. № 14.10-30/18580 надіслано на адресу боржника рекомендованим листом.

06 листопада 2019 року, відповідач направив лист від 06.11.2019 року №14.10.-30/19152 на адресу позивача. В якому повідомлено, що в разі додаткового авансування стягувачем витрат на проведення виконавчих дій , вказані кошти буде стягнуто за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження. Одночасно попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду .

20.11.2019 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт державного виконавця про те, що рішення суду боржником повторно не виконано. Акт складений у присутності стягувача ОСОБА_4 та двох понятих.

Так, 21.11.2.019 року державним виконавцем відповідно до ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу па боржника ОСОБА_1 у подвійному розмірі 3400,00 грн.

22 листопада 2019 року, відповідачем було направлено повідомлення до Керівника Хустської місцевої прокуратури Зовдун С.П. Відповідно до якого просить внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає в АДРЕСА_1 , звернулася 27.12.2019 року до Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, надавши відповідну заяву та довідку про розмір пенсії для підтвердження права на отримання безоплатної правової допомоги

16 січня 2020 року Хустський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги надав Доручення здійснювати представництво інтересів позивачки у даній справі адвокату Цопко Світлані Василівні, яка надала до позову Ордер № ЗР 74518.

До позову позивачкою надано копію Довідки до Акта огляду МСЕК ,завірену адвокатом Цопко С.В., про те що ОСОБА_3 є інвалідом дитинства 1-шої групи.

Судом досліджено виконавче провадження № 56097578, копію якого на вимогу суду надав начальник відділу Візіканич Т.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016№1404-VIIIвизначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно дост.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.( ст. 26 Закону №1404-VIII ).

Судом встановлено , що матеріали виконавчого провадження не містять квитанції про сплату авансового внеску , хоча стягувач ОСОБА_4 зазначила про це у своїй заяві від 29.03.2018 року про прийняття виконавчого листа до виконання.

Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ст.63 цього Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Стаття 19 Закону №1404-VIII визначає права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, де зокрема, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

. Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

На підставі аналізу вищевказаних норм, суд зауважує, що відповідач не вказав у постанові про відкриття виконавчого провадження про обовязок подання позивачкою Декларації про доходи та майно боржника.

Зазначення виконавцем за рішенням немайнового характеру у постанові про відкриття виконавчого провадження про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів не виключає також врахування ч.5 статті 26 Закону №1404-VIII, що повинно сприяти в даному випадку врахування майнового стану для можливості виконання відповідних дій, вказаних у виконавчому документі.

Судом встановлено, що відповідач ніяким чином не прореагував на заяву, яку подала позивачка після отримання нею повідомлення та постанови про поновлення виконавчого провадження з вимогою протягом десяти днів виконати рішення суду, хоча позивачка як боржник скористалася своїм правом, встановленим ст. 19 Закону №1404-VIII надала додаткові матеріали та пояснення та виконала свій обовязок та письмово повідомила виконавцю про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.

В адресованих позивачці листах відповідача відсутнє посилання щодо розгляду поданої заяви, мотиви неприйняття наданих нею доказів про неможливість виконати рішення суду та вказані нею причини неможливості виконання або запропоновані нею можливі способи виконання за рахунок авансових внесків стягувача.

Відсутнє таке посилання та врахування і в обох постановах відповідача про накладення штрафу, а також відсутні мовити з яких відповідач не вважає зазначені причини невиконання рішення неповжними.

Таким чином, постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Аналізуючи наведені положення статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов до висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі № 821/1568/16.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17.

Крім того ,Наказом Мінюсту від 02.04.2012 № 512/5 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень, в якій визначено , що Постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: зокрема мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

Суд наголошує, що згідно з матеріалами справи позивач, як боржник у виконавчому провадженні ВП №56097578, не ухиляється від спілкування з державним виконавцем, доводить до відома державного виконавця обставини, що унеможливлюють виконання судового рішення власними силами позивача, про що свідчать письмові пояснення від 18 жовтня 2019 року, однак мотиви . з яких виконавець зробив висновок , що рішення не виконано без поважних причин - постанові відсутнє, що суперечить вимогам вищевказаної Інструкції.

Пунктом 8 ч.1 Інструкції встановлено, що Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Перед початком виконавчих дій виконавець усно роз`яснює залученим при примусовому виконанні рішень особам їхні права та обов`язки, про що зазначається в акті.

Як встановлено судом Акти державного виконавця від 29.10.2019 року та 20.11.2019 року , на підставі яких складені постанови про накладення штрафів на позивачку, не відповідають вимогам п. 8 ч.1 Інструкції , оскільки не містять місце його складання, а містять тільки назву міста Хуст, що унеможливлює ідентифікувати де саме констатовано факт вказаний в акті. Також у вступній частині відсутні прізвище, ім`я, по батькові виконавця, не зазначені місця проживання (місцезнаходження) осіб, які були присутні під час його складання. У констатуючій частині Акта не викладені мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій.

В Актах відсутня відмітка про розяснення залученим при примусовому виконанні рішень особам про їхні права та обов`язки.( ч. 2 п.7 Інструкції)

Отже, оцінюючи дії відповідача, вчинені саме в межах виконавчого провадження ВП №56097578, та дії позивача, які, зокрема, передували винесенню оскаржуваної постанови, враховуючи те, що судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем невиконання боржником рішення суду у зв`язку з наявністю поважних причин, суд дійшов висновку, що відповідачем виконавче провадження було здійснено без дотримання засад справедливості, неупередженості та об`єктивності, що є порушенням вимог ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження".

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з критеріїв, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку наявність підстав для скасування постанови про накладення штрафу від 21.11.2019 року по виконавчому провадженню №560977578, винесеної державним виконавцем Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Відповідно до положень ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 2 ст.9 КАСУ встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі і суд з метою ефективного захисту прав та інтересів позивачки застосовує ч. 2 ст. 9 КАСУ .

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Хустський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) ( 90400, Закарпатська обл.,м.Хуст, вул. Поперечна,2, код ЄДРПОУ 34460960) про скасування постанови. - задовольнити.

2.Скасувати постанови Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) ( 90400, Закарпатська обл.,м.Хуст, вул. Поперечна,2, код ЄДРПОУ 34460960) про накладення штрафу по виконавчому провадженню №560977578 від 29 жовтня 2019 року та від 21 листопада 2019 року .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова