Рішення № 88929776, 24.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року м. Житомир

справа № 240/1545/20

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Київській області в частині ненадання повної та достовірної інформації на запит від 24.01.2020;

- зобов"язати Головне управління Національної поліції у Київській області надати повну та достовірну інформацію на запит від 24.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звертався до відповідача із запитом від 24.01.2020, у якому просив повідомити, зокрема, чи є працівником поліції Головного управління Національної поліції в Київській області громадянин ОСОБА_2 .

Однак відповіді на запит від 24.01.2020 ним отримано не було, а тому Головне управління Національної поліції в Київській області, на думку позивача, проявляє протиправну бездіяльність щодо не розгляду його заяви. На думку позивача, вказана бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області порушує вимоги Закону України «Про звернення громадян» та Закону України "Про доступ до публічної інформації" .

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 02.03.2020, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№7017/20), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що відповідно до листа відділу документального забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області, відповідь на запит ОСОБА_1 надана листом УКЗ Головного управління національної поліції в Київській області від 31.01.2020 за вих.№8/109/12. Тому, на думку відповідача, жодних прав позивача ним не порушено.

13 березня 2020 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву за вх.№7481/20, у якій зазначає, що відповідачем не надано суду доказів отримання позивачем відповіді на запит від 24.01.2020. Також вказує, що УКЗ та ВДЗ не є відповідачами у справі, тому ВДЗ взагалі не можуть надати інформацію 28.05.2019, оскільки із запитом позивач звернувся 24.01.2020.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із запитом про надання інформації, у якому просив надати інформацію: «Чи є працівником поліції Головного управління Національної поліції в Київській області громадянин ОСОБА_2 ?; Де знаходився працівник поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_2 23 січня 2020 року?; На роботі?; У відрядженні?; На лікарняному?; У відпустці? Вихідний?» (а.с.3).

Зазначений запит 24.01.2020 направлено позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку рекомендованим листом (а.с.3).

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з позовом 20.02.2020 ним не отримано відповідь на запит від 24 січня 2020 року, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII).

Пунктом третім частини першої статті 1 Закону №2657-XII встановлено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Положеннями статті 20 Закону №2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).

Статтею 1 Закону №2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями пункту другого частини першої статті 5 Закону №2939-VІвстановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до положень статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону №2939-VІ розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Положеннями ч. 2 ст.19 Закону №2939-VІ визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Тобто, позивач у порядку, визначеному Законом, є запитувачем інформації та наділений правом одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників.

Згідно з частинами 1 та 4 ст.20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся із запитом про надання інформації від 24.01.2020, який надійшов до відповідача 27.01.2020, що не оспорюється сторонами. Відповідач стверджує, що відповідь на запит від 24.01.2020 надана листом управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області від 31.01.2020 за вих.№8зі/109/12, відповідно до змісту якого за результатами розгляду запиту повідомлено, що громадянин ОСОБА_2 службу у Головному управлінні Національної поліції в Київській області не проходить та не проходив (а.с.16).

Однак, жодних доказів на підтвердження направлення на адресу позивача вказаного листа відповідачем суду не надано.

Відповідно до абзацу 28 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ, встановленої відповідно до Закону України"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугформи та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо)".

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Суд зазначає, що сама по собі реєстрація листа від 31.01.2020 в журналі реєстрації вихідної кореспонденції та присвоєння вихідного номеру кореспонденції - №8зі/109/12 не є підтвердженням того, що відповідачем було направлено зазначений лист на адресу позивача.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вважав порушеними свої права внаслідок недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит.

Право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб`єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації.

Відповідно до положень статті 23 Закону №2939-VІ рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22.06.2004, п.184).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку, що захистити порушене право ОСОБА_1 на отримання інформації можливо шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання відповідача надати повну та достовірну інформацію на запит позивача у порядку, встановленому законом.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (вул.Володимирська,15, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108616) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненадання ОСОБА_1 повної та достовірної інформації на запит на отримання інформації від 24 січня 2020 року.

Зобов"язати Головне управління Національної поліції в Київській області надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на запит на отримання інформації від 24 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 24 квітня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко