Рішення № 88929266, 24.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року Справа № 160/13350/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

26.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення № UA500010/2019/000089/2 від 11.07.2019 про коригування митної вартості товарів, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA500010/2019/00282 від 09.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що підприємством для митного оформлення і підтвердження митної вартості товарів надано належні та достатні документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, дозволяють провести обчислення митної вартості. Також позивач вважає, що відмова митниці у визнанні заявленої декларантом митної вартості є необґрунтованою, оскільки не проведена оцінка всіх наданих документів щодо неможливості застосування основного методу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 позовну заяву ТОВ «Дніпрохим» залишено без руху, з підстав невідповідності останньої вимогам ст. 160 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 14.01.2020 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 відкрито провадження у справі № 160/13350/19 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

26.02.2020 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за результатами проведеного митного контролю заявленої позивачем митної вартості товару було встановлено, що документи надані на підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, відповідач вважає, що посадові особи Одеської митниці Держмитслужби при прийнятті рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв`язку з чим представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

24.03.2020 ухвалою суду замінено відповідача по справі № 160/13350/19 на його правонаступника Одеську митницю Держмитслужби.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.03.2017 між ТОВ «Дніпрохим» (Покупець) та Rostchem Baltija UAB (Литва) (Продавець) укладено контракт № RCHВ-14/03-1-2017 на поставку полімерних матеріалів.

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується купити полімерні матеріали, які надалі іменуються Товар, що поставляється відповідно до умов, викладених у цьому контракті.

Відповідно до п. 1.2. Контракту загальна вартість даного контракту регулюється наступними окремими поставками Товару за цим контрактом. Умови окремих поставок товару обумовлюються у відповідних додатках до цього контракту, які є невід`ємною частиною зазначеного контракту.

За умовами п. 3.1. Контракту вартість товару включає в себе вартість пакування та маркування, та погоджується окремо на кожну поставку, зазначається у відповідному додатку у доларах США. Покупець несе відповідальність за митну очистку товару в країні імпорту та сплачує необхідні імпортні мита та збори. Товар призначено до поставки до України.

Згідно п.п. 4.1.,5.1.,5.2. Контракту умови поставки та оплати кожної партії товару обумовлюються відповідним Додатком. Усі розрахунки по даному Контракту здійснюються у доларах США.

Пункт 4.2. Контракту передбачає умови поставки Товару у відповідності до Інкотермс 2010.

09.07.2019 TOB «Дніпрохим» задекларувало до митного поста «Одеса - Центральний» Одеської митниці Держмитслужби товар - полімерні матеріали, що надійшли в Україну згідно зазначеного контракту.

Електронна митна декларація зареєстрована за № UA500010/2019/017960.

Митна вартість товару підприємством була визначена виходячи з ціни контракту згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом, зазначеним у ст. 58 МК України на підставі наданих документів.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2, 3 ст. 53 МК України:

- зовнішньоекономічний Договір (контракт) № RCHB-14/03-1-2017 від 14.03.2017;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору - контракту № RHB03/06001 від 03.06.2019;

- рахунок - фактура (інвойс) № RHB08/07002 від 08.07.2019;

- коносамент (Bill of lading) MEDUBK202126 від 05.06.2019;

- навантажувальний документ (Bordereau) 387 від 09.07.2019;

- митна декларація UA500010/2019/017960 від 09.07.2019;

- декларація про походження товару RHB08/07002 від 16.06.2019;

- договір про надання послуг митного брокера № 04082017 від 04.08.2017 року;

- інші некласифіковані документи.

Поставка товару здійснювалася на умовах поставки CRF-Одеса згідно з Інкотермс 2010.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості щодо вказаного товару останньою виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею були додатково витребувані: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, калькуляції; копії митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

Листом за вих. № 1467 від 10.07.2019 ТОВ «Дніпрохим» для підтвердження правильності розрахунків митної вартості товару відповідачу було надано висновок експерта Дніпропетровської торгово - промислової палати № ГО-1604 від 10.07.2019.

11.07.2019 року Одеською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000089/2 від 11.07.2019 та видано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00282.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч. 4 ст. 53 цього Кодексу у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому ч. 5 ст. 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ст. 59 МК України, якою встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Встановлені обставини справи свідчать, що митну вартість, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення 2-ґ резервний метод, визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 64 МК України, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) органом доходів та зборів митній вартості.

За результатами митного контролю відповідач дійшов висновку, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Так, згідно п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.03.2017 № RCHB-14/03-1-2017 у вартість товару входить вартість упаковки та маркування, погоджується окремо на кожну поставку і вказується в відповідному Доповненні в доларах США. Проте, у наданих до митного оформлення документах, а саме в Доповненні до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.03.2017 № RCHB-14/03-1-2017 відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Крім того, відповідно до наданого інвойсу поставка товарів здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару.

У наданих до митного оформлення документах (контракті та додатку до нього, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Також, у зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних документів, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості товарів митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить 1,15 дол. США/кг (МД від 10.05.2019 № UA508010/2019/002285, МД від 10.12.2018 № UA100130/2018/418712) ніж заявлено декларантом 1,08 дол. США/кг.

Однак, суд не може погодитись з вказаними висновками відповідача, з огляду на таке.

Щодо висновків митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо вартості упаковки та маркування товарів, то з цього приводу суд зазначає, що поставка товару здійснювалася на підставі контракту № RCHB-14/03-1-2017 від 14.03.2017, укладеного між ТОВ «Дніпрохим» (Покупець) та Rostchem Baltija UAB (Литва) (Продавець).

Відповідно до п. 3.1. Контракту вартість товару включає в себе вартість пакування та маркування.

Отже, умовами контракту № RCHB-14/03-1-2017 від 14.03.2017 визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування та маркування, у зв`язку з чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки та маркування до ціни, що фактично сплачена за товар при визначенні митної вартості товару.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду у справах № 815/5791/17 від 05.03.2019, № 815/4132/17 від 20.03.2018, № 815/3142/17 від 06.03.2018.

Також суд критично ставиться до вимоги митниці щодо надання позивачем документів на підтвердження витрат на страхування, з огляду на положення ст. 53 МК України. Так, положеннями вказаної норми встановлена необхідність подання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування лише у разі, якщо таке страхування здійснювалося.

Суд відмічає, що відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

При цьому, суд зазначає, що згідно умови поставки CFR, продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення. Ризик витрат чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Проте страхування товару покупцем, з моменту відвантаження товару є його правом, а не обов`язком та чинним законодавством не передбачено. Тобто, покупець в даному випадку, на власній ризик вправі як страхувати товар - так і не страхувати його.

Отже, не надання декларантом документу свідчить про його відсутність, у даному випадку про відсутність факту страхування. Доказів зворотного митницею, як суб`єктом владних повноважень, до суду не надано.

Щодо посилань митного органу на те, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару (копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації прейскуранти), суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 МК України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000089/2 від 11.07.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00282 від 09.07.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3 842,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 9006 від 05.11.2019.

З урахуванням того, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3 842,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення № UA500010/2019/000089/2 від 11.07.2019 про коригування митної вартості товарів, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA500010/2019/00282 від 09.07.2019.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 54, кв. 43 код ЄДРПОУ 31477264) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3 842,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 9006 від 05.11.2019.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 24 березня 2020 року.

Суддя А. Ю. Рищенко