Рішення № 88928553, 27.04.2020, Господарський суд Хмельницької області

Дата ухвалення
27.04.2020
Номер справи
924/214/20
Номер документу
88928553
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. Справа № 924/214/20

м.Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор" м. Хмельницький

про стягнення 3 883,39 грн. пені, 554,76 грн. 3% річних та 2 353,02 грн. інфляційних втрат

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор" м.Хмельницький про стягнення 3 883,39 грн. пені, 554,76 грн. 3% річних та 2 353,02 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №2412/1617-ТЕ-34 від 13.09.2016 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 314 281,54 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору. В зв`язку із вказаним позивач на підставі п. 8.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Окремо позивач звертає увагу суду, що п. 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.03.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор" м. Хмельницький про стягнення 3 883,39 грн. пені, 554,76 грн. 3% річних та 2 353,02 грн. інфляційних втрат в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.03.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 18.03.2020, у якому відповідач вказує, що об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Відповідно до умов договору № 2412/1617-ТЕ-34 від 13.09.2016 відповідач отримував природний газ від позивача не для власних потреб. Порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, одна із причин виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ стала значна заборгованість населення за спожиті послуги теплопостачання, а також невчасне надання субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню. На підставі викладеного відповідач просить позов задовольнити частково та розглянути клопотання про зменшення неустойки до мінімального рівня. До відзиву відповідач додав клопотання про зменшення неустойки, у якому просить зменшити розмір інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій на 80%. Вказує, що через несвоєчасне надходження коштів по погашенню субсидій, ОСББ не могло своєчасно до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем оплатити за поставку газу. Зазначає, що у відповідача відсутній основний борг, а стягнення нарахованих позивачем коштів (з урахуванням ще однієї справи, що перебуває на розгляді в суді) призведе до критично скрутного становища відповідача, оскільки останній є неприбутковою організацією і не має на меті отримання прибутку.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

13.09.2016 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Транзистор" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 2412/1617-ТЕ-34, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

У п. 2.1 договору зазначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 70 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): жовтень - 4,000 тис. куб. метрів, листопад - 12,000 тис. куб. метрів, грудень - 14,000 тис. куб. метрів, січень - 14,000 тис. куб. метрів, лютий - 14,000 тис. куб. метрів, березень - 12,000 тис. куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору (п.2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2017) допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін.

Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.4. цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.

Пунктом 3.1 договору визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Як передбачено п. 3.4. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з п. 5.1 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Згідно з п.п. 6 п. 7.2 договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У п. 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

Відповідно до п. 12.1 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. по 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їхніх печаток.

23.01.2017 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 13.09.2016 року.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ власного видобутку виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2016 за жовтень 2016 року на суму 21236,76 грн. (3,581 тис. куб. м), від 30.11.2016 за листопад 2016 року на суму 48285,31 грн. (8,142 тис. куб. м), від 31.12.2016 за грудень 2016 року на суму 59304,00 грн. (10,000 тис. куб. м), від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 70085,47 грн. (11,818 тис. куб. м), від 28.02.2017 за лютий 2017 року на суму 64374,49 грн. (10,855 тис. куб. м), від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 50995,51 грн. (8,599 тис. куб. м). Всього на суму 314281,54 грн.

За отриманий газ відповідач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою по операціях за договором від 13.09.2016 № 2412/1617-ТЕ-34 за період з 01.10.2016 по 31.08.2018, зокрема: 24.10.2016 відповідач сплатив 10000,00 грн.; 31.10.2016 - 10776,66 грн., 14.11.2016 - 20 773,46 грн., 22.11.2016 - 10000,00 грн., 05.12.2016 - 10000,00 грн., 08.12.2016 - 8285,31 грн., 16.12.2016 - 10000,00 грн., 26.12.2016 - 10000,00 грн., 05.01.2017 - 10000,00 грн., 13.01.2017 - 20000,00 грн., 25.01.2017 - 9304,00 грн., 31.01.2017 - 4000,00 грн., 24.02.2017 - 50000,00 грн., 10.03.2017 - 16085,47 грн., 14.03.2017 - 20000,00 грн., 07.06.2017 - 50996,00 грн., 07.07.2017 - 44061,00 грн.

У матеріалах справи наявна також копія Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226).

Відповідач на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позов та клопотанні про зменшення неустойки, подав в матеріали справи копію Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор" з додатками, рішення ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області № 1622254601450 від 21.11.2016 про включення ОСББ будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор" до Реєстру неприбуткових установ та організацій, акт звірки, оборотно-сальдові відомості, ухвалу у справі № 924/215/20 від 05.03.2020, заключні банківські виписки, які містять відомості про погашення управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради кредиторської заборгованості по субсидіях на оплату житлово-комунальних послуг перед відповідачем, зокрема, 30.11.2016 на суму 4254,79 грн. за жовтень 2016 року, 29.12.2016 на суму 4730,52 грн. за листопад 2016 року, 31.01.2017 на суму 12238,71 грн. за грудень 2016 року, 13.04.2017 на суму 46905,57 грн. за січень 2017 року, 05.05.2017 на суму 28283,28 грн. за лютий 2017 року, 14.06.2017 на суму 56288,11 грн. за березень-квітень 2017 року.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого та отриманого природного газу за договором від 13.09.2016 № 2412/1617-ТЕ-34 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 883,39 грн. пені, 554,76 грн. 3% річних та 2 353,02 грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд встановив, що між сторонами було укладено договір постачання природного газу від 13.09.2016 № 2412/1617-ТЕ-34, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ власного видобутку виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2016 за жовтень 2016 року на суму 21236,76 грн. (3,581 тис. куб. м), від 30.11.2016 за листопад 2016 року на суму 48285,31 грн. (8,142 тис. куб. м), від 31.12.2016 за грудень 2016 року на суму 59304,00 грн. (10,000 тис. куб. м), від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 70085,47 грн. (11,818 тис. куб. м), від 28.02.2017 за лютий 2017 року на суму 64374,49 грн. (10,855 тис. куб. м), від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 50995,51 грн. (8,599 тис. куб. м). Всього на суму 314281,54 грн.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу 21236,76 грн. у строк до 25.11.2016 включно, 48285,31 грн. у строк до 25.12.2016 включно, 59304,00 грн. у строк до 25.01.2017 включно, 70085,47 грн. у строк до 25.02.2017 включно, 64374,49 грн. у строк до 25.03.2017 включно, 50995,51 грн. у строк до 25.04.2017 включно.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач здійснив оплату за отриманий згідно з договором природний газ в повному обсязі, однак, з порушенням п. 6.1 договору, що підтверджується випискою по операціях за договором №2412/1617-ТЕ-34 за період з 01.10.2016 по 31.08.2018.

Також факт несвоєчасної оплати отриманого природного газу не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору постачання природного газу від 13.09.2016 № 2412/1617-ТЕ-34.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

Позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 3883,39 грн., з яких 90,74 грн. за період з 28.02.2017 по 09.03.2017 нарахована на суму боргу 15772,11грн., 1799,87грн. за період з 28.03.2017 по 06.06.2017 на суму боргу 44061,13 грн., 1232,28грн. за період з 26.04.2017 по 06.06.2017 на суму боргу 50995,51грн. та 760,50 грн. за період з 07.06.2017 по 06.07.2017 на заборгованість в розмірі 44060,64грн. (згідно розрахунку).

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд прийшов до висновку, що остання нарахована по кожному акту приймання-передачі природного газу, а також з урахуванням проведених відповідачем оплат за природний газ. Отже, позивач правомірно заявив до стягнення 3883,39 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 554,76 грн. 3% річних, з яких 12,96грн. нараховані за період з 28.02.2017 по 09.03.2017 на суму боргу 15772,11грн., 257,12грн. за період з 28.03.2017 по 06.06.2017 на суму боргу 44061,13грн., 176,04грн. за період з 26.04.2017 по 06.06.2017 на суму боргу 50995,51грн. та 108,64грн. за період з 07.06.2017 по 06.07.2017 на заборгованість в розмірі 44060,64грн. (згідно розрахунку).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, прийшов до висновку про правомірність та правильність такого нарахування, у зв`язку із чим позовна вимога про стягнення 554,76грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2353,02 грн. інфляційних втрат, з яких 974,50грн. нараховані за зобов`язаннями лютого 2017 року за період квітень - травень 2017 року на суму боргу 44061,13грн. та за зобов`язаннями березня 2017 року за травень 2017 року на суму боргу 50995,51грн., що становить 662,94грн., та за червень 2017 на суму заборгованості 44060,64грн. - 715,58грн. (згідно розрахунку).

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.

Враховуючи вищевказані положення, суд встановив, що позивачем правильно визначено періоди нарахування та суму втрат від інфляції за зобов`язанням лютого 2017 року. Однак, позивачем допущено помилку при розрахунку інфляційних втрат за зобов`язанням березня 2017 року, оскільки інфляційне збільшення заборгованості у червні 2017 року на суму боргу 44060,64грн. становить 704,97грн.

Отже, правомірним буде нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 2342,41грн. У стягненні 10,61грн. інфляційних втрат слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій на 80 %.

Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", положень Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор", рішення ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області № 1622254601450 від 21.11.2016 про включення ОСББ будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор" до Реєстру неприбуткових установ та організацій, відповідач створений власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Відповідно до п. 1.2 договору № 2412/1617-ТЕ-34 постачання природного газу від 13.09.2016, актів приймання-передачі газ, що був отриманий відповідачем за даним договором, використовувався останнім виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно наданої відповідачем оборотно-сальдової відомості станом на 25.04.2017 заборгованість населення перед відповідачем становила 94 766,50 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Пунктом 15 вищевказаного Положення в редакції, чинній на момент існування між сторонами відносин щодо споживання природного газу за договором № 2412/1617-ТЕ-34 від 13.09.2016, визначено, що громадянам, які проживають у приватних будинках, квартирах чи кімнатах, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв`язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі.

Згідно долучених до матеріалів справи заключних банківських виписок кошти на погашення кредиторської заборгованості по субсидіях на оплату житлово-комунальних послуг надходили відповідачу від управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради після строку, встановленого п. 6.1 договору № 2412/1617-ТЕ-34 від 13.09.2016 для оплати за отриманий природний газ, зокрема, 30.11.2016 надійшли кошти в сумі 4254,79 грн. за жовтень 2016 року, 29.12.2016 - в сумі 4730,52 грн. за листопад 2016 року, 31.01.2017 - в сумі 12238,71 грн. за грудень 2016 року, 13.04.2017 - в сумі 46905,57 грн. за січень 2017 року, 05.05.2017 - в сумі 28283,28 грн. за лютий 2017 року, 14.06.2017 - в сумі 56288,11 грн. за березень-квітень 2017 року.

Таким чином, несвоєчасна оплата вартості отриманого за договором № 2412/1617-ТЕ-34 від 13.09.2016 природного газу мала місце в тому числі у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків населення за спожиті комунальні послуги та несвоєчасним перерахуванням коштів по субсидіях на оплату житлово-комунальних послуг.

Також суд враховує, що відповідач в повному обсязі виконав свої зобов`язання з оплати вартості отриманого природного газу, а позивач не зазнав суттєвих збитків у зв`язку із несвоєчасним виконанням основного зобов`язання. Крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення інфляційні втрати та 3% річних, що є способом захисту майнового права й інтересу позивача, яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу.

Зважаючи на викладене, враховуючи визначені ст. 3 ЦК України засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 1941,70 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, то відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України передбачають можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Інфляційні втрати та 3% річних не належать до штрафних санкцій та, як наслідок, не можуть бути зменшенні в порядку ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, а тому клопотання в частині їх зменшення не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 1941,70 грн. пені, 554,76грн. 3% річних, 2342,41грн. інфляційних втрат. У стягненні 1941,69грн. пені та 10,61грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв`язку із тим, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань. При розподілі судових витрат враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру судового збору суд відмовляє з огляду на відсутність підстав, визначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул. Тернопільській "Транзистор", м. Хмельницький про стягнення 3 883,39 грн. пені, 554,76 грн. 3% річних та 2353,02 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул. Тернопільській "Транзистор" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 30/2, код 33953794) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 1941,70 грн. (одну тисячу дев`ятсот сорок одну гривню 70 коп.) пені, 554,76грн. (п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 76 коп.) 3% річних, 2342,41грн. (дві тисячі триста сорок дві гривні 41 коп.) інфляційних втрат, 2102,00грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 1941,69грн. пені та 10,61грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 3 примірниках:

1 - до справи,

2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6),

3 - відповідачу (29000, м.Хмельницький, вул.Тернопільська, 30/2)

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Попередній документ : 88928547
Наступний документ : 88928555