Ухвала суду № 88928308, 27.04.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"27" квітня 2020 р. Справа № 916/772/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

враховуючи введення в Україні карантину на період з 12.03.2020р. до 03.04.2020р., який за рішенням КМУ від 25.03.2020р. продовжено до 25.04.2020р. включно, а за рішенням КМУ від 22.04.2020р. продовжено до 11.05.2020р. включно, розглянувши без участі сторін заяву ТОВ "Лайфселл" від 23.04.2020р. за вх.№2-870/20 про забезпечення позову по справі №916/772/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (03110, м.Київ, вул. Солом`янська, 11 "А") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська,66) про стягнення 4898924,33грн.,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2020р. за вх.№808/20 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ТОВ "Лайфселл" до ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" про стягнення 5034870,07грн. заборгованості за договором №AM18USE080 від 01.02.2018р.

Ухвалою суду від 26.03.2020р. відкрито провадження у справі №916/772/20, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 27.04.2020р. об 11год.20хв.

23.04.2020р. за вх.№10023/20 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач послався на зарахування між сторонами спору зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим сума вимог позивача до відповідача у даній справі стала складати 4898924,33грн.

Також 23.04.2020р. за вх.№2-870/20 до суду від ТОВ "Лайфселл" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (65007, Україна, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 66; ідентифікаційний код 30109015) у сумі заявлених позовних вимог, тобто 4898924,33грн.

В обґрунтування заявленого позивач послався на те, що йому стали відомі обставини щодо відповідача, які обґрунтовано дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, як це передбачено главою 10 Господарського процесуального кодексу, у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Так, позивач зазначає, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (надалі - НКРЗІ) 17.03.2020р. було прийняте рішення №117 "Про скасування деяких рішень НКРЗІ щодо видачі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» та видачу відповідних ліцензій на конкурсних або тендерних засадах", згіжно з яким відповідач був позбавлений ліцензій на радіочастотний ресурс, раніше виданих останньому на підставі Рішень НКРЗІ №5 від 14.01.2020р., №48 та №49 від 07.02.2020р. Позивач вказує, що зазначені ліцензії видавалися за умови їх оплати у встановлений законодавством строк, але відповідач не здійснив їх оплату у повному обсязі у встановлений законодавством строк, у зв`язку з чим рішення про видачу ліцензій було скасовано. Позивач зазначає, що на офіційному веб-сайті НКРЗІ зазначено, що «…ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» не оплатило в установленому законом порядку вартість ліцензій. Станом на сьогодні від оператора надійшло до Державного бюджету України лише 1 млн. грн., що становить близько 0,5 відсотка суми, що мала бути сплачена (194,6млн. грн.) цим оператором до 10.03.2020р.

Позивач також зазначив, що з огляду на лист ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» щодо гарантування до 01.04.2020р. сплати в повному обсязі вартості відповідних ліцензій та плани ліцензіата, що були озвучені на відкритому засіданні НКРЗІ 17.03.2020р., ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» була надана ще одна можливість отримати необхідні ліцензії. В той же час, як вказує позивач, у зв`язку з відсутністю станом на 31.03.2020р. оплати коштів до Державного бюджету України по прийнятим раніше рішенням НКРЗІ (щодо видачі ліцензій на додаткові смуги радіочастот, продовження терміну дії ліцензій та видачі ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України для дострокового впровадження нової радіотехнології «Міжнародний рухомий (мобільний) зв`язок ІМТ») рішення НКРЗІ від 17.03.2020р. №117 набрало чинності. Наступним кроком відповідно до вимог Закону має стати анулювання дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів.». Із викладеного позивач робить висновок, що відповідач своєчасно не здійснив оплату за видані ліцензії у сумі 194,6 млн. гривень, сплативши лише 1 млн. гривень. Більш того, він не здійснив оплату і після того, як після надання ним гарантій оплати НКРЗІ продовжила йому строк для оплати до 01.04.2020р. Наслідком цього стало скасування НКРЗІ своїх рішень про видачу ліцензій відповідачу. Позивачу відомо, що відповідач звернувся до суду щодо оскарження рішень НКРЗІ щодо скасування ліцензій. Справу прийнято до провадження Окружним судом м. Києва (справа №640/7394/20).

На думку позивача, неможливість оплатити видані йому ліцензії свідчить про брак коштів відповідача у розмірі 184,6 млн. грн. Разом з тим, позивач вважає, що відповідач замість оплати боргу позивачеві, намагається знайти кошти для оплати ліцензій. Позивач вважає, що про намір відповідача отримати ліцензії свідчить те, що 06.04.2020р. відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва щодо застосування заходів забезпечення у вигляді зупинення Рішення НКРЗІ, яким скасовано надані йому ліцензії. Позивач дійшов висновку, що відповідач своїми діями не тільки ухиляється від виконання зобов`язання перед позивачем, а й витрачає кошти не для розрахунків з позивачем, а для інших цілей, що може у разі незастосування заходів забезпечення призвести до неможливості виконання судового рішення у цій судовій справі.

Крім того, позивач зазначає, що немає необхідності у зустрічному забезпеченні, оскільки заборгованість відповідача підтверджена доданими до позовної заяви первинними документами, угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог (із визнаною відповідачем сумою заборгованості), підписаними уповноваженою відповідачем особою, а також відповіддю відповідача від 11.11.2019р. на претензію позивача. Відповідач не сплачує позивачу суму заборгованості уже майже два роки, і тому додатковий тягар для позивача у вигляді зустрічного забезпечення вважаємо несправедливим і неспіврозмірним.

На підтвердження заяви про забезпечення позову позивач подав до справи роздруківки з офіційної веб-сторінки НКРЗУ: рішення НКРЗІ №117 "Про скасування деяких рішень НКРЗІ щодо видачі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» та видачу відповідних ліцензій на конкурсних або тендерних засадах" від 17.03.2020р.; рішення НКРЗІ №5 від 14.01.2020р. Про ліцензування у сфері користування радіочастотним ресурсом України; рішення №48 від 07.02.2020р. Про ліцензування у сфері користування радіочастотним ресурсом України (розгляд заяв ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна», ТОВ «Лайфселл», ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»); рішення №49 від 07.02.2020р. «Про можливість дострокового впровадження нової радіотехнології ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації».

Відповідач 27.04.2020р. за вх.№10307/20 подав до суду заперечення на заяву про забезпечення позову, де вказує, що заява позивача взагалі не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів щодо забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача. Відповідач зауважує, що звернення позивача до суду із позовом у справі №916/772/20 ще не свідчить про наявність безспірної заборгованості відповідача перед позивачем, а вказує на її спірність, що також вбачається із відзиву відповідача.

На думку відповідача, аналіз, здійснений позивачем з відкритих джерел щодо вирішення відповідачем питання оплати вартості отриманих ліцензій жодним чином не свідчить про наявність доказів, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Навпаки, як вказує відповідач, вирішення ним фінансового питання з приводу оплати вартості отриманих ліцензій свідчить про наявність можливості подальшого надання послуг відповідачем, отримання ним прибутку, що буде мати наслідком сплати обов`язкових податків та розрахунків з контрагентами.

Крім того, відповідач зазначив, що очікує фінансування в розмірі 50000000дол. США від Компанії Кюріна Лімітед на підставі укладеного кредитного договору №15 від 12.12.2012р. За умовами вказаного кредитного договору сторонами було погоджено надання додаткового кредиту в сумі 50000000дол. США після надання ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України в діапазоні 827, 855-834, 145/872, 855-879, 145 МГц, про що свідчить гарантійний лист Компанії Кюріна Лімітед. Також, за твердженням відповідача, щомісяця на рахунки відповідача надходять грошові кошти від споживачів телекомунікаційних послуг, що також свідчить наявність можливості розрахунків з контрагентами.

Зауважив відповідач в запереченні на те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача може призвести до наступних негативних наслідків: зупинення надання телекомунікаційних послуг абонентам у кількості, що майже складає один мільйон абонентів; виникнення заборгованості перед Державним бюджетом України у вигляді несплачених податків та перед Пенсійним фондом України; виникнення заборгованості по заробітній платі перед співробітниками ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації"; виникнення заборгованості та збільшення існуючої заборгованості перед контрагентами відповідача.

Додатково відповідач повідомив, що вчасно виконав умови ст.33 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" щодо надання до НКРЗІ документу, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензій в термін 30 календарних днів з дати направлення повідомлення НКРЗІ. А також ТОВ "Інтертелеком" повідомив НКРЗІ про складнощі у перемовинах з компанією, яка надає кредит для внесення решти оплати за видачу ліцензій, через складну соціальну напруженість, яка виникла в цілому світі, а особливо в азіатському та європейському регіонах, як наслідок розповсюдження пандемії "Коронавірус COVID -19", захворювання великої кількості людей та впровадження карантину.

Одночасно відповідач вказує, що ним було подано позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва про скасування рішення НКРЗІ №117 від 17.03.2020р. Також відповідачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом призупинення дії п.3 Рішення НКРЗІ №49 від 22.02.2020р. "Про можливість дострокового впровадження нової радіотехнології ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" до завершення судового розгляду справи. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020р. у справі №640/7394/20 було зупинено дію п.3 Рішення НКРЗІ №49 від 22.02.2020р. "Про можливість дострокового впровадження нової радіотехнології ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації"- до набрання законної сили у вказаній справі. Цією ж Ухвалою Окружний адміністративний суд міста Києва зупинив дію рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації "Про скасування деяких рішень НКРЗІ щодо видачі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" та видачу відповідних ліцензій на конкурсних або тендерних засадах №117 від 17.03.2020р. до набрання законної сили рішення суду у зазначеній справі. Таким чином всі ліцензії відповідача є діючими.

Відповідач відмічає, що матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні приписів ГПК України доказів виведення грошових коштів чи майна, що б мало наслідком унеможливлення виконання рішення суду у даній справі, у разі задоволення позову. Відповідач вказує, що провадить діяльність на території України та є Національним CDMA оператором. Обслуговує майже один мільйон абонентів. Знаходиться за адресою державної реєстрації. Всі ці обставини, на його думку, свідчать про те, що відповідач жодним чином не ухиляється та немає жодного наміру ухилитись від своїх обов`язків. Відповідач впевнений, що через введення в Україні карантинних заходів багато громадян втратило джерело доходу, відповідно платіжна здатність населення дуже погіршилась. ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" несе значні збитки від ситуації, що склалася в державі. Суцільне падіння платоспроможності населення викликало зменшення попиту на пропоновані нашою компанією споживачам телекомунікаційні послуги. Очевидним є той факт, що будь-яке зменшення числа абонентської бази викликає зниження дохідної частини компанії і як наслідок неможливість розраховуватися за своїми зустрічним зобов`язанням (оплата оренди, електроенергії і т.д.).

Такими, що не відповідають принципам господарського судочинства вважає відповідач висновки позивача стосовно відсутності необхідності вжиття зустрічного забезпечення, зауважуючи на необхідність дотримання балансу сторін та запобіганню можливих негативних наслідків, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

В підтвердження заперечень відповідач додав до них у засвідчених копіях: гарантійний лист Компанії Кюріна Лімітед від 22.07.2019р. вих.№555, апостиль та їх нотаріально посвідчений переклад на українську мову; позовну заяву від 27.03.2020р. вих.№415/20 та клопотання про забезпечення позову від 27.03.2020р. вих.№416/20, адресовані Окружному Адміністративному суду міста Києва із описом від 27.03.2020р. та фіскальним чеком від 27.03.2020р.; договір про організацію прийому платежів №П/44/304 від 22.04.2016р., укладений між ТОВ "Інтертелеком" та ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс", додатки №№1, 2 до нього; договір про організацію прийому платежів №П/44/307 від 09.08.2016р., укладений між ТОВ "Інтертелеком" та ТОВ "Свіфт Гарант", додатки №№1, 2 та додаткову угоду від 09.08.2016р. до нього; договір про надання послуг №ИТ-Ц-2017 від 20.11.2017р., укладений між ТОВ "Інтертелеком" та ТОВ "Гаджет Трейд"; додатки №№1, 2 до нього; договір №ACA11USE1660 від 01.01.2013р. про взаємоз`єднання телекомунікаційних мереж укладеного між ТОВ "Інтертелеком" та ТОВ "Астеліт"; сертифікат №3000-20-0115 про форс-мажорні обставини, виданий Київською торгово-промисловою палатою; ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2020р. по справі №640/7394/20.

Як визначено у ч.ч.1, 6 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Положення ч.2 ст.136 ГПК України передбачають, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб

Згідно п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як роз`яснено у п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, слід відзначити, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів тощо.

Наразі, подані до справи копії ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2020р. по справі №640/7394/20, позову ТОВ «Інтертелеком» у зазначеній справі вказують на те, що ТОВ «Інтертелеком» на даний час користується радіочастотним ресурсом на підставі діючих ліцензій, завдяки чому надає послуги у сфері бездротового зв`язку. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22.04.2020р. свідчить про те, що головним видом діяльності відповідача у даній справі за КВЕД є діяльність у сфері безпроводного електрозв`язку.

Подані відповідачем договір про організацію прийому платежів №П/44/304 від 22.04.2016р., укладений між ТОВ "Інтертелеком" та ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс", договір про організацію прийому платежів №П/44/307 від 09.08.2016р., укладений між ТОВ "Інтертелеком" та ТОВ "Свіфт Гарант", договір про надання послуг №ИТ-Ц-2017 від 20.11.2017р., укладений між ТОВ "Інтертелеком" та ТОВ "Гаджет Трейд", договір № ACA11USE1660 від 01.01.2013р. про взаємоз`єднання телекомунікаційних мереж, укладений між ТОВ "Інтертелеком" та ТОВ "Астеліт" дають підстави дійти висновку про те, що відповідач довів суду факт проведення ним на даний час господарської діяльності у сфері бездротового зв`язку. При цьому, позов ТОВ «Інтертелеком» у справі №640/7394/20, що розглядається Окружним адміністративним судом м. Києва, вказує на намір товариства продовжувати таку господарську діяльність. Доказів проведення іншої діяльності ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" сторони суду не подали.

Подана відповідачем до суду 27.04.2020р. (вх.№10474/20) довідка за вих.№547/20 від 27.04.2020р. вказує на те, що надходження коштів на поточні рахунки ТОВ «Інтертелеком» від абонентів та інших користувачів послуг за надані послуги зв`язку склало: січень 2020р. - 62277470,47грн., лютий 2020р. - 52757870,52грн., березень 2020р. - 62575237,78грн., квітень 2020р. (станом на 24.04.2020р.) - 44844246,46грн. Зменшення надходження коштів, як і об`єму послуг зв`язку, що надаються, в квітні 2020р. не спостерігається. Значна частина надходжень від абонентів спостерігається в кінці кожного місяця (авансова сплата абонплати на наступний місяць). Виходячи з цього, надходження в квітні 2020р. заплановані на рівні не менше 60.00млн.грн.

Як вказує відповідач та свідчить сертифікат №3000-20-0115 про форс-мажорні обставини, виданий Київською торгово-промисловою палатою, на платоспроможність ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" в період з 16.03.2020р. по 31.03.2020р. вплинули форс-мажорні обставини. Однак, гарантійний лист Компанії Кюріна Лімітед від 22.07.2019р. вих.№555, апостиль та їх нотаріально посвідчений переклад на українську мову підтверджують намір Компанії Кюріна Лімітед здійснити додаткове фінансування ТОВ «Інтертелеком» на суму 50000000дол.США в рамках укладеного між ними кредитного договору №15 від 12.10.2012р. за умови наявності у ТОВ «Інтертелеком» ліцензії на користування радіочастотним ресурсом.

Таким чином, наведені у сукупності докази свідчать про можливість виконувати відповідачем у даній справі зобов`язання перед контрагентами, у тому числі, перед позивачем по даній справі, у випадку задоволення судом позову останнього, лише за умови продовження ліцензійної діяльності, під яку відповідач отримав гарантію нерезидента щодо залучення кредитних коштів за кредитним договором.

З огляду на викладене, досліджені вище докази спростовують припущення позивача про те, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язання перед позивачем та витрачає кошти не для розрахунків з позивачем, а для інших цілей, що може, на думку позивача, у разі незастосування заходів забезпечення призвести до неможливості виконання судового рішення у цій судовій справі.

З огляду на сталу, налагоджену господарську діяльність відповідача, є хибним припущення позивача про те, що майно, грошові кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

До того ж суд вважає за необхідне зауважити, що позовна вимога є грошовою, у зв`язку з чим, за умови недоведення позивачем факту відсутності у відповідача грошових коштів чи наявність їх у кількості, що є значно меншою, за суму позову, є неспіврозмірним застосування у даному випадку такого заходу забезпечення позову як арешт майна.

Крім того, суд зважає на наслідки, які може спричинити накладення арешту на грошові кошти відповідача, у вигляді зупинення розрахунків відповідача за податками та заробітною платою, особливо за умови недоведеності позивачем обґрунтованості припущення щодо намірів відповідача уникнути розрахунків з позивачем.

Враховуючи викладене, а також недоведення позивачем обґрунтованості накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, недоведення позивачем відсутності у відповідача грошових коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, імовірності зникнення коштів та майна, недоведення позивачем адекватності та співмірності заходу забезпечення позову, про вжиття якого у вигляді арешту майна та коштів просить позивач, - не підлягає судом задоволенню заява позивача від 23.04.2020р. за вх.№2-870/20 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви "Лайфселл" від 23.04.2020р. за вх.№2-870/20 про забезпечення позову

2. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 27.04.2020р. та у відповідності ч.2 ст.254, ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

3. Повну ухвалу складено 27 квітня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук