Рішення № 88928134, 27.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2020Справа № 910/2158/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом в особі відокремленого підрозділу "Атокомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп"

про стягнення 1 665,49 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атокомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" про стягнення 1 665,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №53-129-01-18-01302 від 16.01.2018 відповідачем в частині строків поставки продукції, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 665,49 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

13.03.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позов та зустрічний позов.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2020 року зустрічну позовну заяву повернуто заявнику.

17.04.2020 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

16.01.2018 року між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом в особі відокремленого підрозділу "Атокомплект" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (постачальник) укладено договір поставки №53-129-01-18-01302.

Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити бензини автомобільні (далі - продукція) виробництва ВАТ «Мотирський НПЗ» для потреб ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору сума договору складає 3 816 000,00грн. у тому числі ПДВ 20% - 636 000,00 грн.

Строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем (вантажоодержувачем) допускається поставка партіями (п.5.1 договору).

У Специфікації (додаток №1 до договору) сторони погодили найменування товару, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість та термін поставки, а саме:

- Бензин автомобільний А-92, кількість - 55,000 т, ціна за одиницю без ПДВ 26 667,50 грн., загальна вартість без ПДВ 1 466 712,50 грн;

- Бензин автомобільний А-95, кількість - 61,419 т, ціна за одиницю без ПДВ 27 895,0732 грн., загальна вартість без ПДВ 1 713 287,50 грн;

Загальна суму з ПДВ 3 816 000,00 грн.

Поставка продукції здійснюється до 20.03.2018 у строк - протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору.

06.02.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки від 16.01.2018 №53-129-01-18-01302, відповідно до умов якої дійшли згоди про наступне:

П.6.1. Збільшити ціну за одиницю продукції, яка підлягає поставці, а саме:

Бензин автомобільний А-95 до рівня 29 291,67 грн. без ПДВ/тонну,

Бензин автомобільний А-92 до рівня 28 000,00 грн. без ПДВ/тонну.

П.6.2. Зменшити обсяг продукції передбачений умовами договору,

П.6.3. строк поставки викласти в наступній редакції: «протягом 7 робочих днів з моменту укладення угоди»,

П.6.4 змінити і викласти в новій редакції специфікацію №1 наведену в додатку №1 до угоди, яка є невід`ємною частиною.

П.6.5 змінити і викласти в новій редакції п.3.1 договору: сума договору складає 3 815 625,23 грн., у тому числі ПДВ 20% - 635 937,54 грн.

В іншому, не обумовленому угодою сторони керуються умовами договору (п.7 додаткової угоди № 1).

Таким чином, поставка товару повинна бути здійснена до 15.02.2018 року включно, а першим днем прострочення поставки є 16.02.2018 року.

Згідно з п.5.4 договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, частина продукції була поставлена з простроченням, а саме:

- за видатковою накладною № РН-0000530 від 19.02.2018 року на суму 257 476,80 грн.,

- за видатковою накладною № РН-0000531 від 19.02.2018 року на суму 297 685,38 грн.

Тобто, прострочення виконання зобов`язання за вищезазначеними накладними становили 3 дні.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У зв`язку з неналежним виконання умов договору щодо строку виконання зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1 665,49 грн.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасної поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 1 665,49 грн. суд вважає обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що твердження відповідача викладені у відзиві на позов спростовані матеріалами справи.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (01010, м. Київ, Хрестовий провулок, будинок 2, офіс 405, ідентифікаційний код 39039648) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаціний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атокомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923) пеню в розмірі 1 665 (одна тисяча шістсот шістдесят п`ять) грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий