Рішення № 88926743, 11.03.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55818/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя: Матійчук Г.О.

при секретарі: Хабеця О.О.,

справа №757/55818/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області

суть спору: про компенсацію шкоди, завданої в результаті кримінального правопорушення,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про компенсацію шкоди, завданої в результаті кримінального правопорушення,-

позивач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 15.09.2018 року органом досудового розслідування України за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відкрито кримінальне провадження № 12018110040001851 та внесено його до єдиного реєстру досудових розслідувань, в якому згідно протоколу допиту потерпілого він має статус потерпілої особи.

Кримінальне провадження порушено відносно ОСОБА_3 , який шахрайським шляхом заволодів його грошовими коштами в сумі 294 400 грн., шляхом укладання договору від 01.09.2016 року щодо набуття у власність квартири АДРЕСА_1 , що мав бути збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210900000:01:177:0033, належної ОСОБА_3 .

Оскільки будинок побудовано не було, та, відповідно, квартира на яку він розраховував, йому передана не була, вважає, що мав би можливість реально одержати/зекономити за звичайних обставин вказану грошову суму, а внаслідок порушення ОСОБА_3 його прав він, фактично, недоотримав дохід та зазнав упущеної вигоди в зазначеному розмірі.

Посилаючись на ч. 2 ст. 1177 ЦК України вважає, що відновити його порушені права можна шляхом стягнення відповідної компенсації, як потерпілому від кримінального правопорушення, за рахунок державного бюджету.

Ухвалою від 24.10.2019 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.02.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуються позовні вимоги з підстав передчасності заявлених вимог, відсутності законодавства, яке б дозволило застосувати норму, на яку посилається позивач, а також неналежності відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти позову, окремо наголосив на тому, що Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області є неналежним відповідачем у справі.

Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, належним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та, з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Звертаючись до суду позивач вказує, що майнова шкода, завдана йому як потерпілій особі за кримінальним провадженням № 12018110040001851 має бути компенсована з Державного бюджету на підставі ч. 2 ст. 1177 ЦК України.

Судом встановлено, що 15.09.2018 року порушено кримінальне провадження за фактом вчинення злочину, передбачено ч. 4 ст. 190 КК України.

Позивача ОСОБА_1 12.12.2018 року допитано в якості потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За положенням ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдана не з його вини. При цьому потерпілий повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

В даному випадку відсутній один із обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення - факт наявності рішення щодо бездіяльності або незаконності дій відповідача, без якого неможливо притягнути до відповідальності та зобов`язати відшкодувати шкоду.

Зважаючи на викладене та в зв`язку з поданням позивачем позовної заяви до Держави України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області, яка є неналежним відповідачем у даній категорії справ, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області про компенсацію шкоди, завданої в результаті кримінального правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області (01196, м. Київ, бул. Л.Українки, 1, ЄДРПОУ 37955989).

Суддя Г.О. Матійчук