Рішення № 88925185, 23.04.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/450/20

Справа № 760/31729/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Ступак М.С.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 2 роти № 6 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Іванова Володимира Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1721880 від 08.11.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. винесену інспектором батальйону №2 роти №6 УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Івановим В.В., а справу закрити.

Також, позивач просить стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.11.2019 відносно нього працівником поліції було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Вважає, що зазначена постанова винесена без наявності адміністративного проступку, без підтвердження жодними доказами та з порушенням процедури, визначеної чинним законодавством, що грубо порушує права позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України, та конституційні права позивача, які закріплені статтею 19 Конституції України, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що він ПДР не порушував та вважає, що інспектор незаконно виніс постанову відносно нього.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

18.11.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 20.11.2019 судом по справі було відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачам було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

11.02.2020 на адресу суду від відповідача інспектора батальйону № 2 роти № 6 УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Іванова В.В. надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що він при складанні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а постанова серії ЕАК №1721880 від 08.11.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства, тому, на його думку немає підстав для її скасування, оскільки доказів, які спростовують факт наявності адміністративного правопорушення позивачем не надано, а доводи є безпідставними.

Разом з тим, відповідач вважає, що підстав для задоволення позову в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4 000 грн. немає, оскільки даний розмір є неспівмірним з ціною позову, а також те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності щодо якої процесуальним законодавством визначено окремі особливості провадження, і враховуючи, що предметом оскарження у даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1721880, якою було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. При цьому, вважає, що слід взяти до уваги, що вказане рішення не мало жодного впливу на репутацію позивача, а також відсутній публічний інтерес до справи.

24.02.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій з аргументами та доводами відповідача, викладеними у відзиві, не погоджується, вважає що оскаржувана постанова є неправомірною, порушує права позивача і підлягає скасуванню, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Як вбачається з відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення - відповідач Департамент патрульної поліції ухвалу суду про призначення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні отримав 20.01.2020, однак у встановлений судом строк відзив на позов відповідачем подано не було.

Так само не було направлено на адресу суду заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.11.2019 відносно позивача було складено постанову серії ЕАК №1721880 за те, що 08.11.2019 о 12:46 год. в м. Києві на пр. Валерія Лобановського, 108, водій керуючи ТЗ «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Разом з тим, дана постанова була винесена без урахування всіх вимог закону.

Дослідивши складену постанову серії ЕАК №1721880 від 08.11.2019 та матеріали справи, суд вбачає, що жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, крім викладених інспектором обставин в постанові, не міститься.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, інспектором Управління патрульної поліції м. Києва Івановим В.В. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Доказів того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідачами до суду надано не було та такі докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачами не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

За таких обставин, суд вважає за можливе скасувати постанову серії ЕАК №1721880 від 08.11.2019, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Враховуючи наведе вище, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Встановлено, що адвокат Омелян І.В. здійснює представництво ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №17/11-19-БА від 17.11.2018, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Омеляном І.В., ордеру від 18.11.2019 та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2489/10.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правничої (правової) допомоги №17/11-19-БА від 17.11.2018, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Омеляном І.В. , довідка-розрахунок №1 витрат часу на надання правничої допомоги - детальний опис робіт (наданих послуг), копію квитанції до прибуткового касового ордера №17/11-19-БА від 17.11.2019, відповідно до яких, розмір витрат клієнта склав - 4 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з довідка-розрахунок №1 витрат часу на надання правничої допомоги - детальний опис робіт (наданих послуг) були надані наступні послуги: з`ясування обставин справи, ознайомлення з доказами; консультування позивача в усному порядку з питання захисту його прав шляхом звернення з адміністративним позовом до суду: порядок звернення, строки розгляду, порядок відшкодування судових витрат з відповідача, перелік необхідних документів, порядок засвідчення копій, що подаються до суду; правовий аналіз актуального стану нормативно-правової бази в частині правового регулювання відносин у сфері адміністративних правопорушень та вивчення судової практики; складання тексту позовної заяви про стягнення з відповідача коштів, отриманих без достатньої правової підстави; виготовлення Витягів з Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката Омеляна І.В. та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи щодо Департаменту патрульної поліції; заповнення ордеру серія КС № 367967 та виготовлення його копій; виготовлення, прошивання, оклеюванню та засвідчення копій документів - додатків до позовної заяви; підготовка листів до Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції у м. Києві з повідомленням про оскарження до суду постанови серії ЕАК N91721880 від 08.11.2019 р. та недопущення звернення стягнення за нею після до вирішення справи судом; складання довідки-розрахунку № 1 витрат часу на надання правничої допомоги - детальний опис робіт (наданих послуг); комплектування матеріалів позовної заяви в трьох примірниках для суду та відповідачів; доправлення позовної заяви разом зі всіма матеріалами до Солом`янського районного суду м. Києва. Загальна тривалість роботи адвоката становить 5,85 год.

З копії квитанції до прибуткового касового ордера №17/11-19-БА від 17.11.2019 вбачається, що підставою гонорару адвоката у розмірі 4 000,00 грн. є представництво за позовом до інспектора батальйону №2 роти №6 УПП у м. Києві ДПП ст.лейтенанта поліції Іванова В.В.

Як зазначено вище, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір та витрати, необхідні для надання правничої допомоги, на що суд зазначає, що виготовлення Витягів з Єдиного реєстру адвокатів України та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи щодо ДПП; заповнення ордеру та виготовлення його копій; виготовлення, прошивання, оклеюванню та засвідчення копій документів - додатків до позовної заяви; підготовка листів до ДПП та УПП у м. Києві; складання довідки-розрахунку № 1 витрат часу на надання правничої допомоги - детальний опис робіт (наданих послуг); комплектування матеріалів позовної заяви, реєстрація у суді позовної заяви, не є з точки зору суду наданням правчиної допомоги, є нічим іншим як технічною роботою.

Крім того, з огляду на те, що такі витрати у сумі 4 000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у Солом`янському районному суді м. Києва, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, зазначена справа є малозначною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн. (за усну консультацію та підготування адміністративного позову).

Керуючись ст.ст. 122 ч. 3, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 2 роти № 6 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Іванова Володимира Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1721880 від 08.11.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М.Букіна