Рішення № 88924532, 09.12.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22124/16-ц

провадження № 2/753/1581/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.

секретар судового засідання Москаленко А.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - 1. Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», 2. ОСОБА_2 ,

представник відповідача 2.- ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У листопаді 2016 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач 1) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в сумі 26 399,95 грн.

В ході розгляду справи суд за клопотанням позивача залучив до участі у справі як співвідповідача Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», страхова компанія, страховик, відповідач 2).

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимогпозивач заявив до ОСОБА_2 вимогу про відшкодування 76 882,67 грн., до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - 22 840,05 грн., та до обох відповідачів вимогу про відшкодування судових витрат в сумі 3 285,40 грн.

Позов та заява про збільшення розміру позовних вимог обґрунтовані такими обставинами. 27.09.2013 у м. Києві ОСОБА_2 ., керуючи автомобілем Тойота, д.н.з НОМЕР_1 , здійснила зіткнення з належним позивачу автомобілем Хонда, д.н.з. НОМЕР_2., внаслідок чого позивачу завдано матеріальну шкоду. Згідно висновку автотоварознавчої експертизи розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, становить 126 882,71 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яке здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 26 159,95 грн., а ОСОБА_2 сплатила позивачу франшизу в розмірі 1 000 грн. Таким чином невідшкодованою залишається майнова шкода в розмірі 99 722,76 грн. З цієї суми страхова компанія в межах ліміту відповідальностіта з урахуванням франшизи повинна відшкодувати позивачу 22 840,05 грн., а ОСОБА_2 - 76 882,67 грн.

У відзиві на позов ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виклало заперечення проти вимог позивача, які мотивовані тим, що страховою компанією здійснено виплату страхового відшкодування у порядку та у розмірі, встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та відповідно до умов договору страхування. Як зазанчає відповідач, на виконання вимог статті 34 цього Закону було здійснено огляд та оцінку належного позивачу автомобіля та встановлено, що вартість його відновлювального ремонту складає 104 693,40 грн., а ринкова вартість до дорожньо-транспортної пригоди - 102 469,95 грн. За таких обставин транспортний засіб вважається фізично знищеним, у зв`язку з чим у страхової компанії виник обов`язок відшкодувати потерпілому різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки вартість автомобіля у пошкодженому стані складає 75 300 грн., а розмір франшизи - 1 000 грн., відшкодуванню підлягало 26 169,95 грн. Зазначену суму страхового відшкодування страхова компанія перерахувала на рахунок позивача, тобто виконала свої зобов`язання за договором.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала пославшись на те, що ще у 2014 р. позивач отримав від страхової компанії страхове відшкодування в розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, після чого продав автомобіль у пошкодженому стані. Оскільки жодних доказів на підтвердження витрат на ремонт автомобіля позивачем не надано, наявні підстави вважати, що його було продано за 75 300 грн. Цей факт свідчить про завершення правовідносин між сторонами, а відтак усі подальші вимоги позивача безпідставні. До того ж якщо навіть узяти до уваги наданий позивачем звіт з оцінки, то слід врахувати, що відповідальність за відшкодування збитків на суму 22 830,05 грн. повинна нести страхова компанія, а доплата з її боку мала б становити лише 2 579,90 грн.

Також відповідачем 1 подано заяву про застосування позовної давності.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою від 03.01.2017 суд (під головуванням судді Шклянки М.П.) відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду (т. 1 а.с. 16).

10.02.2017 ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (третьою особою) подано письмові пояснення по справі (т. 1 а.с. 21-23).

28.02.2017 відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про застосування позовної давності та заперечення на позовну заяву (т. 1 а.с. 35-36, 38-43).

30.03.2017 позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та пояснення на заперечення (т. 1 а.с. 54, 55-56).

Ухвалою від 30.03.2017 суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (т. 1 а.с. 73).

28.04.2017 позивачем подано клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи (т. 1 а.с. 77).

Ухвалою від 05.04.2017 суд призначив автотоварознавчу експертизу та зупинив провадження у справі (т. 1 а.с. 97).

Ухвалою від 20.11.2017 суд відновив провадження у справі (т. 1 а.с. 108).

Листом від 15.02.2018 суд повторно направив справу для проведення автотоварознавчої експертизи (т. 1 а.с. 117).

03.08.2018 до суду надійшли матеріали справи разом з висновком експертизи (т. 1 а.с. 118).

06.08.2018 справу передано до провадження судді Цимбал І.К. (т. 1 а.с. 138).

Ухвалою від 13.08.2018 справу прийнято до провадження судді Цимбал І.К. та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання (Т. 1 а.с. 139).

17.10.2018 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов (т. 1 а.с. 144-147).

24.10.2018 позивачем подано заяву про намір збільшити розмір позовних вимог (т. 1 а.с. 172-173).

26.10.2018 відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про відвід судді (т. 1 а.с. 177-178).

Ухвалою від 01.11.2018 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та зупинено провадження у справі до розгляду заяви про відвід іншим суддею (т. 1 а.185).

Ухвалою від 07.11.2017 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді (т. 1 а.с. 187-188).

Ухвалою від 16.11.2018 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання (т. 1 а.с. 190).

20.12.2018 позивачем подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , заяву про збільшення розміру позовних вимог та заяву про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 192-194, 195-196, 197-198).

29.01.2019 відповідачем ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» подано відзив на позов (т. 1 а.с. 211-213).

29.01.2019 відповідачем ОСОБА_2 подано заперечення на відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів (т. 2 а.с. 1-7, 39-40).

Ухвалою від 29.01.2019 (протокольною) суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (т. 2 а.с. 45).

01.02.2019 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про витребування доказів (т. 2 а.с. 50-59, 96-97).

01.02.2019 позивачем подано заяву про відкликання заяви про уточнення позовних вимог та заяву про збільшення розміру позовних вимог в остаточній редакції (т. 2 а.с. 100, 101-102).

Ухвалами від 01.02.2019 суд задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів, прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.03.2019 (т. 2 а.с. 103-104, 106, 107).

27.03.2019 за клопотання представника відповідача розгляд справи відкладено на 17.05.2019 (Т. 2 а.с. 112-113).

17.05.2019 розгляд справи перенесено на 18.06.2019 (т. 2 а.с. 117).

13.06.2019 справу передано до провадження судді Трусової Т.О. (т. 2 а.с. 120).

Ухвалою від 17.07.2018 справу прийнято до провадження судді Трусової Т.О. та призначено до судового розгляду на 09.12.2019 (т. 2 а.с. 121).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

27.09.2013 у м. Києві на перетині вулиць Тростянецької та Вербицького сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Тойота, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та Хонда, д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Автомобіль Хонда, д.н.з НОМЕР_3 , належав позивачу на праві власності, що не оспорюється сторонами.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2013 відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а.с. 215).

Цивільна відповідальність при використанні керованого ОСОБА_2 автомобіля Тойота, д.н.з НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1775805 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50000 грн. та франшизою в розмірі 1 000 грн. (т. 1 а.с. 214).

30.09.2013 позивач звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою-повідомленням про настання страхового випадку (т. 1 а.с. 216).

Відповідно до Звіту з оцінки транспортного засобу від 03.10.2013 № 9728, складеного на замовлення страховика суб`єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_5 », витрати на відновлювальний ремонт автомобіля Хонда, д.н.з НОМЕР_3 , складають 104 693,40 грн., що перевищує його ринкову вартість до дорожньо-транспортної пригоди, яка становила 102 469,95 грн., а відтак відновлювальний ремонт є недоцільним з економічної точки зору (т. 1. а.с. 218).

Згідно зі звітом від 18.11.2013 № 10293-зал., складеним тим же суб`єктом оціночної діяльності, утилізаційна вартість автомобіля Хонда, д.н.з НОМЕР_3 , складає 75 300 грн. (т. 1 а.с. 219).

На підставі вищевказаних звітів та з урахуванням передбаченої полісом № АС/1775805 франшизи ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було визначено розмір страхового відшкодування в сумі 26 169,95 грн. та здійснено його виплату позивачу, що останнім не оспорюється.

Не погодившись з розміром страхового відшкодування, позивач у грудні 2013 р. уклав ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспектиза-Стандарт» договір про визначення вартості заподіяного йому збитку, на виконання умов якого було надано висновок, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Хонда, д.н.з НОМЕР_3 , становить 52 579,90 грн. (т. 1 а.с. 9).

За клопотанням позивача судом була призначена автотоварознавча експертиза.

Відповідно до Висновку автотоварознавчої експертизи № 4583/18-54 від 24.07.2018 розмір матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Хонда, д.н.з НОМЕР_3 , на час проведення експертизи складає 126 882,71 грн., а на момент ДТП - 54083,03 грн. (т. 1 а.с. 120-136).

Водночас судом встановлено, що позивач не здійснював ремонт належного йому автомобіля та продав його у пошкодженому стані.

Доказів на підтвердження ціни, за якою було продано автомобіль позивача, суду не надано.

Також судом встановлено, що 15.11.2016 відповідач ОСОБА_2 сплатила позивачу франшизу в розмірі 1 000 грн., що не заперечується позивачем і підтверджуєтьсявипискою з його карткового рахунку (т. 1 а.с. 46).

ІV. Зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

Норма частини 6 статті 82 ЦПК України визначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами частини 2 статті 1187, частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (стаття 22 ЦК України).

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 9 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 цього Кодексу за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

За приписом пункту 22.1 статті 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахування зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, якою встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У справах, що виникають із заподіяння шкоди, до обставин, які підлягають доказуванню, відноситься, зокрема, розмір завданих збитків.

Вимоги позивача у збільшеному розмірі ґрунтуються на Висновку автотоварознавчої експертизи, відповідно до якого розмір завданого йому матеріального збитку на часпроведення експертизи складає 126 882,71 грн.

Даним експертним дослідженням також встановлено, що ринкова вартість належного позивачу транспортного засобу у непошкодженому стані на момент дорожньо-транспортної пригоди становить 109 293,30 грн., а вартість його відновлювального ремонту на цей момент складає 96 662,30 грн.

Отже ураховуючи, що за висновком експертизи вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля не перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, автомобіль не може вважатися фізично знищеним.

Заперечуючи проти вимог позивача, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» посилалось, зокрема, на Звіт суб`єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_5», згідно якого витрати на відновлювальний ремонт належного позивачу автомобіля перевищують його ринкову вартість до дорожньо-транспортної пригоди.

Саме на підставі цього Звіту та Звіту з визначення вартості автомобіля позивача у пошкодженому стані (утилізаційна вартість) було визначено розмір страхового відшкодування, з яким позивач не погодився.

Даючи оцінку вищенаведеним доказам сторін, суд виходить з наступного.

Докази згідно положень статей 77-80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно з нормою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

За приписом статті 95 цього Кодексу письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначає Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ (далі - Закон № 2658-ІІІ).

Відповідно до статті 2 Закону № 2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 3 Закону № 2658-ІІІ).

Стаття 9 Закону № 2658-ІІІ визначає, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

До таких нормативно-правових актіввідноситься, зокрема, Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 1074/8395 в редакції Наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159 (далі - Методика).

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3.).

За правилом, закріпленим у пункті 4.3. Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.

У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація: а) повне найменування суб`єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; в) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); ґ) назва об`єкта (об`єктів), представленого для оцінки; д) найменування юридичної особи (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв`язання поставлених питань; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження); с) додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Дослідженням Висновку автотоварознавчої експертизи № 4583/18-54 встановлено, що за формою та змістом він відповідає вищенаведеним положенням процесуального закону та вимогам Методики.

Висновок експерта складений з урахуванням даних про обсяг і характер пошкоджень, встановлених під час огляду належного позивачу автомобіля, проведеного на замовлення позивача оцінювачем ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспектиза-Стандарт», з якими позивач та представник страхової компанії погодились, про що свідчать їх підписи у Протоколі огляду транспортного засобу від 28.11.2013.

У Висновку експерт, який має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» та стаж експертної роботи з 2016 р., будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, керуючись Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та іншими нормативно-правовими актами, визначив ринкову вартість транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу, обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу, перелік необхідних складових та матеріалів, вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку, який визначається як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складників, необхідних для заміни під час ремонту.

Розмір матеріального збитку експерт визначив комбінуючи порівняльний (визначення ринкової вартості транспортного засобу) та витратний (калькуляція вартості відновлювального ремонту транспортного засобу) методичні підходи на основі діючих ринкових цін на товари (матеріали), роботи і послуги на підставі ремонтної калькуляції, яка повністю узгоджується з даними Протоколу огляду транспортного засобу.

Натомість форма та зміст наданих відповідачем 2 Звітів оцінювача № 9728 та № 10293-зал., кожен з яких викладений на одному аркуші, не відповідає вищевказаним вимогам Методики, зокрема, у них взагалі відсутнє викладення змісту використаних оцінювачем методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків і окрім Акту технічного стану транспортного засобу до них не долучені будь-які додатки, в тому числі дані, що підтверджують висновки оцінювача.

З урахуванням наведеного суд відкидає надані страховою компанією Звіти як неналежні і недостовірні докази та покладає в обґрунтування свого рішення Висновок автотоварознавчої експертизи, оскільки не встановлено обставин, які б давали підстави для його відхилення, таких обставин не навели і відповідачі.

З огляду на те, що позивач не здійснював ремонт належного йому транспортного засобу і відчужив його у пошкодженому стані, вимоги позову про відшкодування збитків у розмірі, визначеному на час проведення експертизи, не ґрунтуються на законі і є безпідставними.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про пропуск позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу з таких підстав.

За приписом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За правилом, встановленим статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї можливість знати про посягання на права.

Про розмір визначений страховою компанією розмір страхового відшкодування позивач дізнався з листа страхової компанії від 03.12.2013 (т. 1 а.с. 12), що і початковим моментом перебігу позовної давності у даному спорі.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 26.11.2016, строк позовної давності ним не пропущено.

Отже на підставі оцінки наведених сторонами аргументів і наданих ними доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 22 830,05 грн., що визначається як різниця між лімітом відповідальності страховика (50 000 грн), зменшеного на суму франшизи (1 000 грн.) та уже виплаченим страховим відшкодуванням (26 169,95 грн).

Оскільки розмір завданої позивачу майнової шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, стягненню з ОСОБА_2 підлягає різниця між фактичним розміром шкоди (54 083,03 грн), страховою виплатою (49 000 грн.) та вже сплаченою нею франшизою (1 000 грн), що становить 4 083,03 грн. (54 083,03 грн.- 49 000 грн. - 1 000 грн.).

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.

У зв`язку з розглядом цієї справи позивач поніс судові витрати в загальному розмірі 5 512,62 грн., що включає витрати на сплату судового збору в розмірі 551,20 грн. (т. 1 а.с. 1), витрати на оцінку завданої шкоди в розмірі 800 грн. (т. 1 а.с. 10), витрати на оплату призначеної судом автотоварознавчої експертизи в розмірі 4 002 грн. (т. 1 а.с. 119) та на оплату поштових послуг в розмірі 159,42 грн. (т. 1 а.с. 11, 170, 196а, т. 2 а.с. 94).

Загальний розмір заявлених позивачем вимог становив 103 006,16 грн. (як він сам зазначив у заяві про збільшення розміру позовних вимог).

За правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже ураховуючи, що позов задоволений на 26 913,08 грн., тобто на 26% (26 913,08х100/103006,16), на відповідачів слід покласти 26% понесених позивачем судових витрат, що становить 1 433,28 грн. (5 512,62х26%).

З загального розміру присудженої до стягнення суми на ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» припадає 85%, а на ОСОБА_2 - 15%.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд покладає на ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» судові витрати в сумі 1 218,29 грн. (1433,28х85%), а на ОСОБА_2 - в сумі 214,99 грн. (1433,28х15%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 187, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 22 830 гривень 05 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати в сумі 1 218 гривень 29 копійок, а усього 24 048 гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 083 гривні 03 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати в сумі 214 гривень 99 копійок, а усього 4 298 гривень 02 копійки.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 .

Відповідач 1: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код юридичної особи: 20602681.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: