Постанова № 8892426, 10.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2009 р. Справа № 2-а-26/09/1615

Справа №2-а-26/09/1615

судова колегія Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретарі Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради Полтавської області на постанову Крюківського районного суду Полтавської області від 05 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради, Міністерства фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Держане казначейство України про поновлення порушеного строку та стягнення невиплаченої допомоги по догляду за дитиною, -

В с т а н о в и л а:

У січні 2009 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, яким просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, стягнути з відповідача управління праці на соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради Полтавської області (подалі УПСЗН виконкому Крюківської райради) різницю між виплаченою в 2007 році відповідачем щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж це визначено в ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21.11.1992 року № 2811-XII з наступними змінами (подалі Закон № 2811-ХП) та тією сумою, яку вона мала право отримати, - 3.851,73 грн.

Позивачка зазначає, що відповідач при нарахуванні та виплаті їй в 2007 році щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, виплати здійснював не в розмірі, встановленому Законом.

Постановою Крюківського районного суду Полтавської області від 05 березня 2009 року поновлений процесуальний строк для звернення позивачки ОСОБА_3 до адміністративного суду, позовні вимоги позивачки задоволені частково.

УПСЗН виконкому Крюківської райради зобовязане призначити та виплатити ОСОБА_3 з 07.07.2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності та у розмірі, встановленому ст. 15 Закон № 2811-ХП.

В задоволені позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнуто з місцевого бюджету міста Кременчука на користь позивачки у відшкодування судових витрат 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, в апеляційній скарзі УПСЗН виконкому Крюківської райради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення, відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України, слід частково скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до положення п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нове судове рішення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 185 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_3, має дитину ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, на час звернення до відповідача з заявою про призначення вищезазначеної допомоги не працювала, з 07.08.2006 року перебуває на обліку в УПСЗН виконкому Крюківської райради, рішенням якого призначена виплата позивачці грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При визначенні в 2007 році розміру зазначеної допомоги відповідач виходив з положень ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП та ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року № 3235-1У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 2811-ХП, - громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Колегія суддів вважає, що здійснюючі з серпня 2007 року позивачці виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в порядку, визначеному положеннями ст. 13 Закону № 2811-ХП, відповідач діяв в межах своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 2811-XII (в редакції Закону України від 22.03.2001 року № 2334-Ш) визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Дію ч. 1 зазначеної статті на 2007 рік зупинено згідно із Законом України від 19.12.2006 року № 3235-1У “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Абзацом 3 ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року № 3235-1У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зупинення дії частини першої статті 15 на 2007 рік, передбачене пунктом 14 статті 71 та положення абзацу 3 ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” фактично змінені положення ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-XII, який діяв у часі раніше, пріоритетними (до часу визнання їх неконституційними) є положення статей Закону Про Державний бюджет України.

Таким чином, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні виплати в розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст. 62 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, річного строку, встановленого цим Кодексом, або іншими законами, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про поважність причин пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів не приймає твердження позивачки про поважність причин пропуску річного строку для звернення до суду, оскільки жодних доказів в обґрунтування своїх тверджень, за винятком відомого факту знаходження в відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, судам першої та апеляційної інстанції позивачка не надала.

Починаючи з січня 2007 року позивачка щомісячно отримувала конкретні суми виплат - допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір яких її фактично влаштовував бо до суду за захистом своїх прав на протязі 2007 2008 років позивачка не зверталася.

Посилання на необізнаність в діючому законодавстві не можу бути підставою для визнання поважності причин пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду та, з урахуванням визначеного відповідачем про перебіг цього строку, приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в звязку з пропуском строку звернення до суду, оскільки на цьому наполягає відповідач.

Відповідно до положень ч. 1, 3, 6 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуждає всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалено на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуждає з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позовів задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з приписів ст. 94 КАС України колегія суддів приймає рішення щодо зарахування до бюджету місцевого самоврядування судовий збір у сумі 3,40 грн. (а.с. 1), сплачений позивачкою при зверненні до суду.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “З” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Пільг щодо сплати судового збору в даному випадку, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має, оскільки відповідно до п. 7 ст. 4 цього Декрету, від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 89, 94, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 201, ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Крюківського районного суду Полтавської області від 05 березня 2009 року скасувати в частині зобовязання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_3 з 09 липня 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності та у розмірі, встановленому мт. 15 Закону України Про державне допомогу сім ям з дітьми в редакції станом на 09.07.2007 року, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_3

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” зарахувати до бюджету місцевого самоврядування - міста Кременчука Полтавської області судовий збір у сумі 3,40 грн., сплачений ОСОБА_3 при зверненні до адміністративного суду.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради Полтавської області судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді(підпис)З.Г. Подобайло

(підпис)А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 листопада 2009 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОММельнікова Л.В.