Ухвала суду № 88923235, 23.04.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8359/16-ц

Провадження № 4-с/643/33/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2020 року м.Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання – Хотян К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Грецького Дмитра Євгеновича, стягувач: КП «Харківводоканал»,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною скаргою в якій просить визнати неправомірною та зобов`язати Московський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) скасувати винесену старшим державним виконавцем Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Грецьким Дмитром Євгеновичем постанову про арешт коштів боржника від 27.11.2019року в частині накладенні арешту на грошові кошти (пенсію) ОСОБА_1 , що містяться на рахунку в АТ КБ «Приватбанк» на підставі угоди SAMDNWFC00015798456 від 19.03.2015р.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що Московським районним судом м.Харкова видано 15.02.2018року судовий наказ №643/8359/16-ц, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми та судовий збір, а всього до стягнення 15696,75грн. На підставі вказаного наказу відкрито виконавче провадження №57619682, під час якого старшим державним виконавцем Московського відділу ДВС м.Харкова ГТУЮ в Харківській області Грецьким Д.Є. винесено постанову про арешт коштів боржника від 27.11.2019року, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Пенсія – єдине джерело його існування. 20% пенсійних коштів кожного місяця відраховуються на погашення вказаної заборгованості, з чим він згоден. Однак, 07.12.2019 року, він не зміг отримати пенсію, і дізнався, що його пенсійний рахунок, який відкрито в АТ КБ «Приватбанк» арештовано. Після цього, він звернувся до відділу виконавчої служби, надав довідку з банку та прохання зняти арешт з пенсійного рахунку, однак йому було відмовлено листом від 09.01.2020року. Також, він повторно звернувся до АТ КБ «Приватбанк», де отримав довідку, з якої вбачається рух коштів по рахунку і деталі операції, які становлять виключно виплати Пенсійного фонду, пенсію. Постанову від 27.11.2019року в частині накладення арешту на кошти, що містяться на пенсійному рахунку в АТ «Приватбанк» вважає незаконною та такою, що підлягає в цій частині скасуванню, оскільки це порушує його конституційні права.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Московському відділі державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження ВП №57619682 з примусового виконання судового наказу від 15.02.2018 року виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми та судовий збір, всього до стягнення 15696,75грн.

В межах вищевказаного виконавчого провадження №57619682, старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби м.Харків ГТУЮ у Харківській області – ОСОБА_4 постановою від 27.11.2019 року було накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», а також на кошти на рахунках що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Звернувшись до суду зі скаргою про визнання рішення неправомірним та скасування постанови ОСОБА_1 зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію, вказав, що рахунок відкритий у АТ «Приватбанк» це є рахунок, з якого він отримує пенсію, що є його єдиним джерелом доходу і накладення арешту на цей рахунок позбавляє його права на отримання пенсії, порушує його конституційні права.

ОСОБА_1 звертався до начальника Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) із заявою про зняття арешту з його рахунку відкритого в АТ «Приватбанк», на який надходять його пенсійні виплати.

Листом №62671 від 09.01.2020року, начальник відділу Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) повідомив ОСОБА_1 про те, що відсутні правові підстави для зняття арешту з коштів боржника.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в силу частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) покладається, в тому числі, й на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою статті 18 вищевказаного закону передбачено, що виконавець зобов`язаний в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, виконавче впровадження це сукупність дії державного виконавця (при цьому вказані дії повинні бути вичерпними), спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов`язком державного виконавця.

Пунктом 7 частини 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Водночас статтями 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Так, відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Згідно частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконання та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2. ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

В рішенні Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 року зазначено, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 46 та 64 Конституції України.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ч. 1 ч. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За положеннями ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Cтаттею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Як свідчать матеріали справи згідно виписки АТ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок у АТ «Приватбанк» для отримання пенсії, на який провадиться нарахування та виплата пенсії, та на який на підставі постанови державного виконавця накладено арешт.

Накладенням арешту на рахунок, з якого ОСОБА_1 отримує пенсію, яка є його єдиним джерелом доходу, поставило його у скрутне матеріальне становище. Даних про наявність у ОСОБА_1 інших доходів, крім пенсії, матеріали справи не містять. Арешт пенсійного рахунку порушує право боржника на отримання коштів, необхідних для існування.

Враховуючи наведене, скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити. Визнати неправомірною постанову про арешт коштів боржника та зобов`язати Московський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) скасувати арешт накладений на грошові кошти ОСОБА_1 у акціонерному товаристві КБ «Приватбанк» постановою про арешт коштів боржника від 27.11.2019року у виконавчому провадженні №57619682.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Грецького Дмитра Євгеновича, стягувач: КП «Харківводоканал» задовольнити.

Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Грецького Дмитра Євгеновича про арешт коштів боржника від 27.11.2019року у виконавчому провадженні №57619682, щодо накладення арешту на кошти ОСОБА_1 у акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» .

Зобов`язати Московський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) скасувати арешт накладений на грошові кошти ОСОБА_1 у акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» постановою про арешт коштів боржника від 27.11.2019року у виконавчому провадженні №57619682.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення його відповідної ухвали.

Суддя - Т.М. Довготько