Ухвала суду № 88922022, 24.04.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2020 року

м. Лозова Харківської області

Суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області

Харабадзе К.Ш.,

Справа № 629/1748/20

Номер провадження 2-о/629/79/20

заявник – ОСОБА_1

заінтересована особа – Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Лозівського районного відділу ДМС України у Харківській області

розглянувши цивільну справу про встановлення факту, що має юридичне значення:

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ташкент Узбекської PCP. Родина його батьків постійно проживала в Узбецькій PCP, у місті Каканд Ферганської області, де він закінчив середню школу № 14 та навчався у залізничному училищі, а також вперше був документований паспортом громадянина СРСР. Станом на сьогоднішній день паспорт громадянина СРСР ним було втрачено, заяву про його втрату буде подано до територіального органу ДМС відповідно до п. 46 чинної Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 року «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». У період з 1986 рік по 1988 року заявник проходив строкову службу в лавах Радянської Армії, а після повернення, у 1989 році, переїхав до України, у Одеську область - спочатку до м. Іллічівськ, а згодом – до смт. Великодолинське Овідіопольського району. З того часу він територію України не залишав, за винятком короткострокових гостьових візитів, постійно проживаючи та працюючи в Україні. Так, приїхавши в Україну, він влаштувався на роботу на Завод ЗБІ Одеського Облагробуду, звідки звільнився за власним бажанням у серпні 1990 року. З вересня 1990 року по лютий 1991 рік пропрацював в УМС облагробуду, після чого з 28.02.1991 року по 01.06.1993 рік працював у Радгоспі-заводі «Перемога». Крім того, згідно відповіді Овідіопольського районного військового комісаріату № 1/552 від 25.05.2017 р., він перебував на військовому обліку в Овідіопольському РВК у період з 27.06.1991р. по 11.10.2000р.». В ході тривалого спілкування з органами Державної міграційної служби, йому було повідомлено в усній формі про положення Указу Президента № 215/01 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», що у випадку відсутності штампу про реєстрацію місця проживання громадянина СРСР на території України за станом на 24.08.1991 рік або за станом на 13.11.1991 рік, однак якщо особа фактично проживала на території України, необхідно звернутись до суду з заявою про встановлення даного факту. На підставі вищевикладеного, просить встановити факт постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі суд зважає на таке.

Щодо розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, то законодавець в ч. 2 ст. 315 ЦПК визначив, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, є інші факти, ніж передбачені в ч.1 ст. 315 ЦПК України, які підлягають встановленню у судовому порядку, при наявності певної умови, а саме, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Стосовно питань, про вирішення яких судом заявляє ОСОБА_1 , то оформлення та видача паспорта громадянина України регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення Державі, визнання, недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.03.2015 року № 302.

Заявнику необхідно звернутися до територіального підрозділу ДМС за місцем проживання, щоб здійснити належну процедуру ідентифікації особи.

Як вбачається з заяви, ОСОБА_1 до територіального органу ДМС з цим питанням не звертався, а лише висловив намір в подальшому вчинити ці дії.

Положення п. 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення Державі, визнання, недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.03.2015 року № 302, щодо того, що заявник для оформлення паспорта подає рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи), містить певну умову, а саме, що рішення суду про встановлення особи є необхідним для тих осіб, яких не було встановлено за результатом проведення процедури встановлення особи.

З наданих заявником документів до заяви не вбачається, що у відношення нього проводилася процедура встановлення особи.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Лозівського районного відділу ДМС України у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку окремого провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 258, 260 ЦПК України, суддя,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Лозівського районного відділу ДМС України у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку окремого провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Лозівський міськрайонний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Суддя К.Ш. Харабадзе