Рішення № 88920817, 17.04.2020, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/879/19

Провадження № 2/542/84/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання – Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Пономаренка Валерія Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, –

В С Т А Н О В И В :

19.07.2019 року до суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Пономаренко Валерій Ігорович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» та просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 48169,38 грн., середній заробіток за весь час затримки належних при звільненні сум по день фактичного розрахунку в сумі 57459,98 грн. та компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати в розмірі 23278,17 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 16800,00 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 30.11.2011 року ОСОБА_1 відповідно до Наказу від 21.11.2011 року №113-к було прийнято на посаду помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ по 4 розряду в партію з буріння, випробування та капітального ремонту свердловин Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» (на дату подання позову, перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум»). Даний факт підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 .

01.02.2012 року відповідно до Наказу від 01.02.2012 року № 9-к позивач був переведений на посаду помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ по 5-го розряду цієї партії відповідача.

18.01.2016 року відповідно до Наказу від 18.01.2016 року № 07-к позивач був звільнений із займаної посади за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України. При звільненні та по дату подання даного позову відповідачем не було здійснено розрахунок по заробітній платі з позивачем.

Зазначає, що за період листопад 2014 року - 18.01.2016 року позивачу нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата за виконувану роботу. Сума заборгованості по виплаті заробітної плати за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 ОСОБА_1 сформованої станом на 01.04.2019 року та Виписки за договором № ZP01-6495000-0001921 за період з 01.01.2012 по 23.05.2017 Гадяцької філії ПАТ «Полтава-Банк» складає 48169,38 грн.

За розрахунками позивача, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 57459,98 грн.

Розмір належної до сплати компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за даними позивача складає 23278,17 грн.

Крім того, позивач поніс витрати на надання правничої допомоги в сумі 16800,00 грн.

11.12.2019 року представник позивача надав позовну заяву(а.с.141-145), в якій просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 49598,35 грн., середній заробіток за весь час затримки належних при звільненні сум по день фактичного розрахунку в сумі 65433,91 грн., компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати в розмірі 23322,86 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 16800,00 грн.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26.07.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаного недоліку (а.с. 63-64).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04.09.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 09.10.2019 року (а.с.74-75).

Ухвалами суду від 07.11.2019 року (а.с.114), 20.01.2020 року (а.с.196) задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Позивач ОСОБА_1 в судове засіданні не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с.102, 107, 171,212, 223,232).

Представник позивача адвокат Пономаренко В.І. в судовому засіданні підтримував заявлені вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

В подальшому надав заяви про розгляд справи без його участі (а.с.217, 224, 233)

Представник відповідача в судовому засіданні Ярещенко В.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.

В подальшому в судові засідання, призначені на 23.01.2020 року, 20.02.2020 року, 25.03.2020 року та 17.04.2020 року представник відповідача не з`явилась, надаючи клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому в клопотанні про відкладення розгляду справи, що призначено на 17.04.2020 року, не наведено мотивів за яких особиста присутність представника відповідача в судовому засіданні є необхідною чи обов`язковою з огляду на те, що всі аргументи та заперечення щодо позовних вимог були викладені в у відзивах (а.с. 79-88, 175-179), пояснення були надані у вступному слові в судовому засіданні 14.11.2019 року.

Так, до суду було надано відзив на позовну заяву (а.с.79-88), в якому щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2014 року по січень 2016 року в загальній сумі 48169,38 грн, викладенні заперечення через те, що розрахунок заборгованості по заробітній платі, наведений у додатку до позовної заяви, містить дані про розмір заробітної плати, нарахованої на користь позивача, які отримані з Індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5; суми податків і зборів, які належать утримати з нарахованої заробітної плати; сума заробітної плати, належна до виплати позивачу після утримання податків та зборів; інформація про сплату страхових внесків; дані про сплату заробітної плати; розмір суми заборгованості. З незрозумілих для відповідача мотивів та нормативних обґрунтувань, при визначенні загальної суми заборгованості в окремих періодах використано суму «до виплати», тобто за вирахуванням податків та зборів, в інших періодах - нараховану, тобто таку, що включає податки та збори.

Так, за період серпень - жовтень 2014 року адвокат виходив з суми, яка належала до виплати позивачу, а заборгованість по заробітній платі за інші періоди, визначалась виходячи з суми нарахованої заробітної плати. При цьому, в прохальній частині позовної заяви не вказано: позивач прохає стягнути суму заборгованості по заробітній платі з урахуванням податків чи без них.

Посилаючись на пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про працю» зазначає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі повинні визначатись з урахуванням сум, які безпосередньо належать до виплати працівнику, тобто за вирахуванням податків та зборів, які роботодавець утримує з доходу працівників.

Вважають, якби при розрахунку заборгованості по заробітній платі були враховані вказані вимоги Верховного Суду України, то тільки за даними розрахунку сума заборгованості відповідача перед позивачем повинна була б складати не 48169,38 грн., а лише 39548,66 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що при розрахунку представником позивача суми, належної позивачу до виплати, ним законодавчо та методологічно була невірно вирахувана сума військового збору, яка належить до утримання із заробітної плати.

Таким чином, з вірно зазначеної в розрахунку суми нарахованого доходу, в результаті порушення норм податкового законодавства, допущених методологічних помилок при розрахунку військового збору та неврахованих ним утримань профспілкових внесків, невірно визначена сума, належна позивачу до виплати за кожний з періодів.

Відповідачем наведений розрахунок сум, належних до виплати позивачу за період з серпня 2014 року по грудень 2016 року і зазначає, що таким чином, за період з серпня 2014 р. по січень 2016 р. позивачу належала до виплати заробітна плата в загальній сумі 41784,63 грн. Нарахована до виплати заробітної плати була частково, в сумі 22503,23 грн., оплачена відповідачем.

Так, перерахування в серпні - жовтні 2014 року коштів в сумі 3000 грн. підтверджується самим позивачем в позовній заяві.

Крім цього, на підставі платіжних відомостей на виплату заробітної плати та видаткових касових ордерів позивач отримав від відповідача готівкові кошти в загальній сумі 19503,23 грн., в тому числі:

-в грудні 2014 р. -3745,52 грн.

-в січні 2015 р. – 2668,36 грн.

-в березні 2015 р. – 4093,96 грн.

-в квітні 2015 р. – 1822,66 грн.

-в травні 2015 р. – 2271,82 грн.

-в червні 2015 р. - 2951,41 грн.

-в липні 2015 р. - 1949,50 грн.

Таким чином, вважають, що несплачена відповідачем сума належної позивачу заробітної плати складає 19281,40 грн. (41784,63 - 22503,23), що відповідає періоду заборгованості з квітня 2015 року по січень 2016 року.

Також звертають увагу суду на ту обставину, що індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 та виписка за договором з банком, на які посилається представник позивача як на доказ, що підтверджує заборгованість по заробітній платі, є неналежними доказами, оскільки призначення довідки за формою ОК-5 - надання даних щодо суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків, а виписка з рахунку банку тільки підтверджує розмір сум, що надійшли на рахунок позивача.

Щодо нарахування середнього заробітку за весь час затримки виплати належних при звільненні сум по день фактичного розрахунку відповідач зазначає наступне.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку середньоденного заробітку визначено належну позивачу суму середнього заробітку шляхом множення суми середньоденного заробітку на кількість календарних днів затримки розрахунку, починаючи з 18.01.2016 року по 11.07.2019 рік.

Звертає увагу на ту обставину, що 18.01.2016 року є днем звільнення позивача. Тому нарахування середньоденного заробітку за час затримки проведення такого розрахунку повинен був би розпочинатись з наступного дня, тобто з 19.01.2016 року.

Крім того, розрахунок здійснений з порушенням положень п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. Таким чином, розрахована сума середньоденної заробітної плати повинна множитись на кількість робочих днів, сумарне значення яких за період з 19.01.2016 р. по 11.07.2011 р. становить 870.

Кількість робочих днів визначена відповідачем відповідно до листів Міністерства соціальної політики України про розрахунок норм тривалості робочого часу.

За такого розрахунку, середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачем при звільненні повинен був би складати суму 39358,80 грн. (45,24 х 870).

Табелем обліку робочого часу за січень 2016 року підтверджується, що ОСОБА_1 в січні 2016 року не працював і день звільнення - 18.01.2016 р. для нього не був робочим днем. За таких умов відповідач повинен був провести розрахунок з позивачем після отримання вимоги останнього про проведення такого розрахунку.

З доданих до позовної заяви доказів вбачається, що з таким письмовим зверненням позивач до відповідача не звертався, а тому у позивача відсутні правові підстави для пред`явлення вимоги про стягнення з ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки факт такої затримки відсутній через невчинення позивачем належних дій.

Щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідач у відзиві зазначає наступне.

Розрахунок компенсації здійснено починаючи з листопада 2014 року та виходячи із суми заборгованості 44 686,00 грн.

Відповідач вже надав доводи, підтверджені належними доказами, шо розмір несплаченої відповідачем на користь позивача заробітної плати (після утримання податків та зборів) становить 19281,40 грн. Таким чином, розрахунок не може бути вірним, оскільки він зроблений за неналежний період та з врахуванням неналежної суми несплаченої заробітної плати.

Відповідачем був наданий контррозрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати і зазначає, що таким чином, за наявності правових підстав, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати в сумі 9034,57 грн.

Щодо обґрунтованості суми витрат на правову допомогу відповідач вказує, що розмір послуг адвоката в сумі 16800 грн. є неспіврозмірним зі складністю справи, виконаним обсягом робіт та якістю наданих послуг, що є підставою для відповідача клопотати про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суми 800 грн.

11.12.2019 року представником позивача було надано відповідь на відзив (а.с.137-138), в якій представник зазначає, що відомості щодо розміру нарахованої заробітної плати позивач отримав з Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, оскільки адвокатський запит з вимогою видати належним чином завірені копії документів, шо підтверджують розмір виплаченої заробітної плати та період таких розрахунків, відповідачем був проігнорований.

Уточнення позовних вимог обгрунтовує математичними помилками в розрахунках, та наводить розрахунок заборгованості по заробітній платі в розмірі 49598,35 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Також зазначив, що надані відповідачем платіжні відомості за грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року не містять встановлених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджених постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 реквізитів, не містить інформації виплати саме заробітної плати. Вважає, що дані документи не є належними доказами виплати заробітної плати.

Крім того, вважає, що твердження відповідача про те що відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з огляду на те, що в останній день позивач не працював і в подальшому вимогу про сплату йому заробітної плати не направив, не доведені, оскільки наданий відповідачем документ (аркуш паперу, що названо відповідачем в додатках до позову копією табеля обліку робочого часу за січень 2016 року) не містить даних назви підприємства, щодо якого працівника він складений, тому вважає, що даний документ не може бути належним доказом факту відсутності на робочому місці позивача.

09.01.2020 року відповідачем був наданий відзив щодо змісту змінених позовних вимог (а.с.175-179), відповідно до якого зазначив, що позивачем був пропущений строк збільшення позовних вимог, передбачений ч.2 ст.49 ЦПК України, оскільки такі вимоги ним були подані після першого судового засідання, яке відбулось 14.11.2019 року.

А оскільки позивач з порушенням положень Цивільного процесуального кодексу України здійснив збільшення позовних вимог в частині зміни розміру заборгованості по заробітній платі, тому вважають, що всі інші нарахування, здійснені на підставі збільшеної суми заборгованості із заробітної плати, є неправомірними та безпідставними.

Крім того, вважають, що розрахунок компенсація втрати частини доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків їх виплати проведений з порушенням порядку, встановленого Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Також вважають, що позивач обґрунтовує розмір суми заборгованості з виплати заробітної плати посиланням на документи, які не призначені для підтвердження стану розрахунків роботодавця з працівником(довідка ОК-5) та не містять інформації про предмет доказування, тобто є неналежними доказами.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку, суд вважає, позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що 30.11.2011 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ по 4 розряду в партію з буріння, випробування та капітального ремонту свердловин Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» (що перейменований на ТОВ «Іст Юроуп Петролеум») на підставі наказу №113-к від 21.11.2011 року.

01.02.2012 року позивач був переведений помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ по 5-го розряду цієї партії на підставі наказу №9-к від 01.02.2012 року.

18.01.2016 року позивач був звільнений із займаної посади за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України на підставі наказу №07-к від 18.01.2016 року, що вбачається із записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.9-10).

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що при звільненні відповідачем з ним не був проведений розрахунок по заробітній платі. Так, заборгованість по заробітній платі утворилась з серпня 2014 року по день його звільнення 18.01.2016 року.

Так, відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу виданої Пенсійним фондом України, доходи ОСОБА_1 під час роботи в Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» розмір нарахованої позивачу заробітної плати становить: за серпень 2014 року - 2749,24 грн., вересень 2014 року – 2578,52 грн., жовтень 2014 – 2584,59 грн., листопад 2014 – 2771,43 грн., грудень 2014 – 3845,76 грн., січень 2015 – 4447,08 грн., лютий 2015 – 3840,37 грн., березень 2015 – 3808,10 грн., квітень 2015 – 2294,39 грн., травень 2015 – 2752,96 грн., червень 2015 – 2760,59 грн., липень 2015 – 3515,56 грн., серпень 2015 – 3260,78 грн., вересень 2015 – 4326,62 грн., жовтень 2015 – 2889,65 грн., листопад 2015 – 2511,50 грн., грудень 2015 – 822,25 грн., січень 2016 – 838,96 грн., всього – 52598,35 грн. (а.с.15-20).

Відповідачем інших доказів про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період, зокрема первинної документації, надано не було, як й розміру суми заборгованості з виплати заробітної плати за вказаний період.

При цьому суд вважає, що відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем зазначено, що позивачу частково виплачена заробітна плата за вказаний період, зокрема: в серпні - жовтні 2014 року перераховані кошти в сумі 3000 грн.; а також на підставі платіжних відомостей на виплату заробітної плати та видаткових касових ордерів позивач отримав від відповідача готівкові кошти в загальній сумі 19503,23 грн., в тому числі: в грудні 2014 року -3745,52 грн.; в січні 2015 року – 2668,36 грн.; в березні 2015 року – 4093,96 грн.; в квітні 2015 року – 1822,66 грн.; в травні 2015 року – 2271,82 грн.; в червні 2015 р. - 2951,41 грн.; в липні 2015 р. - 1949,50 грн.

Виплату 3000 грн. в серпні - жовтні 2014 року позивач не заперечував, про що зазначено й в позовній заяві.

Щодо виплати заробітної плати за період з січня 2015 року по липень 2015 року в загальній сумі 19503,23 грн., представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач не пам’ятає чи отримував він вказані суми від відповідача чи ні, при цьому вони вважають, що докази, які надані на підтвердження таких сум є неналежними, оскільки не відповідають вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637(чинного на час виплати заробітної плати).

А саме: в порушення п.3.8 вказаного Положення надані відповідачем платіжні відомості не містять інформації щодо виплати позивачу саме заробітної плати, а також не містять підписів керівника та головного бухгалтера. Видаткові касові ордери в порушення п.3.12. вказаного Положення також не містять підписів керівника та головного бухгалтера підприємства.

Відсутність же підпису керівника та головного бухгалтера підприємства відповідача в платіжних відомостях та касових ордерах, на думку суду, не спростовує факт виплати заробітної плати позивачу, враховуючи наявність його підпису на вказаних документах про отримання ним грошових коштів, відсутність заперечень щодо справжності такого підпису та пояснень представника позивача про те, що сам позивач не памятає чи отримував він вказані суми від відповідача чи ні. А також враховуючи й те, що будь - яких доказів та документів, які б спростовували надані відповідачем документи, позивачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином розмір заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2014 року по 18.01.2016 року становить 31917,78 грн., виходячи з наступного розрахунку.

Загальна сума заборгованості за період з серпня 2014 року по січень 2016 року складала - 52598,35 грн.

За вказаний період відповідачем було частково сплачено позивачу заробітну плату в наступних розмірах:

-серпень 2014 року – 1000 грн., вересень 2014 року – 1000 грн., жовтень 2014 року – 1000 грн., що визнано сторонами та підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 21-37);

- грудень 2014 року – 3745, 52 грн., (платіжна відомість а.с.89);

-в січні 2015 року – 2668,36 грн. (платіжна відомість а.с.90);

-в березні 2015 року – 4093,96 грн. (платіжна відомість а.с.91);

-в травні 2015 року - 2271,82 грн. (касовий ордер а.с.93);

-в червні 2015 року - 2951,41 грн. (касовий ордер а.с.94);

-в липні 2015 року - 1949,50 грн. (касовий ордер а.с.95).

У відзиві на позов відповідач посилався також на виплату заробітної плати позивачу й в квітні 2015 року в сумі 1822, 66 грн., однак надана на підтвердження цієї обставини платіжна відомість (а.с. 92) такої інформації не містить.

Таким чином, всього за вказаний період позивачу було сплачено заробітну плату в розмірі 20680,57 грн., а розмір заборгованості складає: 52598,35 грн. - 20680,57 грн. =31917,78 грн.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи, що судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з ТОВ «Іст Юроуп Петролеум», який відповідачем не оспорюється, та при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, заборгованість по заробітній платі (нарахована) за період з серпня 2014 року по січень 2016 року становить 31917 грн. 78 коп., та саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що з боку роботодавця має місце порушення права працівника на проведення повного розрахунку при звільненні, то наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсаційної виплати за порушення права на оплату праці - середнього заробітку весь час затримки розрахунку, починаючі з 19.01.2016 року (наступного дня після звільнення) та по 10.12.2019 року (враховуючи уточнені позовні вимоги).

При цьому заперечення відповідача на те, що уточнений позов не підлягає розгляду та задоволенню через порушення позивачем строку та порядку подання такої заяви, суд вважає безпідставним, оскільки період заборгованості по заробітній платі в уточненій позовній заяві позивачем не змінювався, а її розмір зазначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів, а інші позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати підлягають виплаті по день фактичного розрахунку.

Аргументи відповідача про те, що ОСОБА_2 не звертався про виплату йому заробітної плати, а 18 січня 2016 року, у день звільнення, він не працював, суд вважає необґрунтованими, оскільки законодавець саме на роботодавця покладає обов`язок проведення вчасного розрахунку з працівником при звільненні.

Вирішуючи справу по суті суд виходить з того, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100, для розрахунку суми компенсації (як і для відпускних) беруть виплати за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється, якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховується допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 18 січня 2016 року слід виходити із розміру заробітної плати ОСОБА_1 без виключення сум відрахування на податки та збори за листопад та грудень 2015 року, поділеної на кількість відпрацьованих днів за цей період.

Відповідно до даних Форми ОК-5 із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України заробітна плата позивача за листопад 2015 року – 2511,50 грн. та грудень 2015 року – 822,25 грн.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015рік" в бюджеті на 2015 рік закладені такі розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2015року - 1218 гривень; з 1 вересня 2015 року - 1378 гривень.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що позивач в грудні 2015 року отримав заробітну плату в розмірі мінімальної, встановленої в державі станом на відповідний період, суд вважає, що розмір середньоденного заробітку позивача слід рахувати із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом у грудні 2015 року, тобто із суми 1378 грн. Оскільки відповідачем не надано інформацію щодо графіку роботи позивача в листопаді-грудні 2015 року, суд розраховує середньоденний заробіток із розрахунку кількості робочих днів у листопад-грудні 2015 року, листом Мінпраці від 09.09.2014 р. №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», а саме: у листопаді 2015 року – 21, в грудні 2015 року – 23.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати становить: (2511,50 грн. + 1378 грн.) : (21+23) = 3889,5: 44 =88,4 грн.

Оскільки позивач був звільнений з роботи з 18 січня 2016 року, а день звільнення є останнім днем роботи, то період затримки розрахунку повинен починатися з 19 січня 2016 року по 10 грудня 2019 року та становить 974 днів, з наступного розрахунку.

За 2016 рік: січень – 8, лютий – 21, березень – 22, квітень – 21, травень – 19, червень – 20, липень – 21, серпень – 22, вересень – 22, жовтень – 20, листопад – 22, грудень – 22, що підтверджується листом Мінпраці від 20.07.2015 р. №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», а всього 240 день.

За 2017 рік: січень – 20, лютий – 20, березень – 22, квітень – 19, травень – 20, червень – 20, липень – 21, серпень – 22, вересень – 21, жовтень – 21, листопад – 22, грудень – 20, а всього 248 днів.

За 2018 рік: січень – 21, лютий – 20, березень – 21, квітень – 20, травень – 19, червень – 20, липень – 22, серпень – 22, вересень – 20, жовтень – 22, листопад – 22, грудень – 21, а всього 250 днів.

За 2019 рік: січень – 21, лютий – 20, березень – 20, квітень – 21, травень – 21, червень – 18, липень – 23, серпень – 21, вересень – 21, жовтень – 22, листопад – 21, грудень – 7, а всього 250 днів, що підтверджується листом Мінпраці від 08.08.2018 р. № 78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік», а всього 236.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні повинно бути сплачено: 88,4 х 974 = 86101 грн. 60 коп.

Пленум Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у роз`ясненнях, викладених у п. 6 звертає увагу судів на те, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Виходячи із закріпленого у наведеній правовій нормі принципу диспозитивності цивільного судочинства та враховуючи, що ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 65433,91 грн, то саме ця підлягала б стягненню.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.

Разом з тим при розгляді зазначеного питання необхідно брати до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-837цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.

Так, враховуючи, що між сторонами у справі виник спір щодо розміру належних звільненому працівникові сум, що частково вирішений на користь ОСОБА_1 , а саме судом стягнута нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 31917,78 грн. із заявлених 49598,35 грн., тобто вимога працівника про виплату належних при його звільненні сум в розумінні статті 117 КЗпП України задоволена частково, то є підстави для застосування принципу співмірності у визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З обставин справи, встановлених судом убачається, що ОСОБА_1 невчасно виплачена заробітна плата в розмірі 31917,78 грн., що складає 64,35 % від заробітної плати, яку позивач просив стягнути у розмірі 49598,35 грн.

Враховуючи конкретні обставини та часткове задоволення вимог ОСОБА_1 щодо розміру належних йому при звільненні сум, а також застосування вимог розумності і справедливості, принципу співмірності розміру середнього заробітку за час розрахунку при звільненні із розміром належних звільненому працівникові сум, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 65433,91 грн. до 42106,72 грн., що становить 64,35% від такої суми.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1,2,3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.

Так, судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі складає: за серпень 2014 року 1749,24 грн. (нараховано 2749,24 грн. – 1000 грн. сплачено); вересень 2014 року 1578,52 грн. (нараховано 2578,52 грн. – 1000 грн. сплачено); за жовтень 2014 року – 1584,59 грн. (нараховано 2584,59 грн. – 1000 грн. сплачено); листопад 2014 року 2771,43 грн.; грудень 2014 року 100,24 грн. (нараховано 3845,76 грн. – 3745,52 грн. сплачено); за січень 2015 року 1778,72 грн. (нараховано 4447,08 грн. – 2668,36 грн.); лютий 2015 року – 3840,37 грн.; квітень 2015 року -2294,39 грн.; липень 2015 року 1566,06 грн. (нараховано 3515,75 грн. – 1949,50 грн. сплачено); серпень 2015 року 3260,78 грн.; вересень 2015 року 4326,62 грн.; жовтень 2015 року 2889,65 грн.; листопад 2015 року 2511,50 грн.; грудень 2015 року 822,25 грн.; січень 2016 року 838,96 грн.

Компенсація з цих грошових доходів станом на грудень 2019 рік складає:

місяць, рік; сума нарахованого доходу (грн.); коефіцієнт приросту споживчих цін;сума компенсації (грн.):

серпень 2014 року – 1749,24грн; 2,315; за період з вересня 2014 року по грудень 2019 року; 2300,25 грн.

вересень 2014 року - 1578,52 грн.; 2,250; за період з жовтня 2014 року по грудень 2019 року; 1973,15 грн.

жовтень 2014 року – 1584,59 грн.; 2,197; за період з листопада 2014 року по грудень 2019 року; 1896,75 грн.

листопад 2014 року – 2771,43 грн.; 2,156; за період з грудня 2014 року по грудень 2019 року; 3203,77 грн.

грудень 2014 року – 100,24 грн.; 2,093; за період з січня 2015 року по грудень 2019 року; 109,56 грн.

січень 2015 року – 1778,72 грн.; 2,031; за період з лютого 2015 року по грудень 2019 року; 1833,86 грн.

лютий 2015 року – 3840,37 грн.; 1,928; за період з березня 2015 року по грудень 2019 року; 3563,86 грн.

квітень 2015 року – 2294,39 грн., 1,527; за період з травня 2015 року по грудень 2019 року; 1209,14 грн.

липень 2015 року – 1566,06 грн., 1,503; за період з серпня 2015 року по грудень 2019 року; 787,73 грн.

серпень 2015 року – 3260,78 грн., 1,515; за період з вересня 2015 року по грудень 2019 року; 1679,30 грн.

вересень 2015 року – 4326,62 грн., 1,481; за період з жовтня 2015 року по грудень 2019 року; 2081,10 грн.

жовтень 2015 року – 2889,65 грн., 1,500; за період з листопада 2015 року по грудень 2019 року; 1444,83 грн.

листопад 2015 року – 2511,50 грн., 1,471; за період з грудня 2015 року по грудень 2019 року; 1182,92 грн.

грудень 2015 року – 822,25 грн., 1,461; за період з січня 2016 року по грудень 2019 року; 379,06 грн.

січень 2016 року – 838,96 грн., 1,447; за період з лютого 2016 року по грудень 2019 року; 375,02 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за вказаний період складає 24020,30 грн. (2300,25+1973,15+1896,75+3203,77+109,56+1833,86+3563,86+1209,14+787,73+ 1679,30+2081,10+1444,83+1182,92+379,06+375,02).

Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства та враховуючи, що ОСОБА_3 просив стягнути з ТОВ «Іст Юроуп Петролуем» компенсація за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 23322,86 грн, то саме ця сума підлягає стягненню.

А всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість по заробітній платі в розмірі 31917,78 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 42106,72 грн. та компенсація за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 23322,86 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу було надано: договір №03/05 про надання правничої допомоги адвокатським бюро від 03.05.2018 року (а.с.51-55), акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги адвокатським бюро від 03.05.2018 року №1 від 01.07.2019 року (а.с.56), згідно з якими вартість правничої допомоги становить 16800 грн. Факт оплати вказаної суми підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №121 від 11.07.2019 року на суму 16800 грн. (а.с.57).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги адвокатським бюро від 03.05.2018 року №1 від 01.07.2019 року, адвокатом було витрачено: 2 години на проведення попередньої консультації з клієнтом щодо стягнення заборгованості по заробітній платі (вартість послуг 2400 грн.); 4 години на проведення правового аналізу наданих клієнтом документів щодо заборгованості по заробітній платі ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» (вартість послуг 4800 грн.); 2 години на надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань (вартість послуг 2400 грн.); 6 годин на підготовку та подання позовної заяви до Новосанжарського районного суду Полтавської області (вартість послуг 7200 грн.). Всього було витрачено 14 годин, вартість наданої допомоги становить 16800 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, суддя приходить до висновку про те, що обсяг наданої адвокатом Пономаренко В.І. правничої допомоги, витраченого часу на її надання є неспівмірним з вартістю послуг, визначених договором, а рівень складності даної справи не вимагав того обсягу правничої допомоги та часу на її надання, як зазначено у розрахунку за надання правової допомоги.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про зменшення розміру правової допомоги, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 до 4000 грн.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Згідно з підпунктом 1, 2 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява подається до суду ( 768,40 грн.).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, перед-бачена пунктом першим частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх су-дових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної пла-ти та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгля-ду таких справ у всіх судових інстанціях.

Тобто, позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

В частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн. (а.с. 68).

А зважаючи на інші вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з ціною позову (72921,21 грн.), яку просив стягнути позивач, судовий збір за вимогу майнового характеру підлягав сплаті з розрахунку не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , тобто 768,40 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 494, 47 грн. (розмір заявлених вимог – 65433,91 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 42106,72 (64,35 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 768,40 грн х 64,35 % (відсоток задоволених позовних вимог).

Та судовий збір в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» на користь держави в сумі 768 грн.40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Пономаренка Валерія Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 31917 (тридцять одну тисячу дев`ятсот сімнадцять) грн. 78 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 42106 грн. (сорок дві тисячі сто шість) грн. 72 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 23322 (двадцять три тисячі триста двадцять дві) грн. 86 коп., а всього 97347 (дев`яносто сім тисяч триста сорок сім) грн. 36 копійок, без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., а також судовий збір в сумі 494,47 грн., а всього 4494 (чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн. 47 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» судовий збір 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: с.Руденківка, Новосанжарського району Полтавської області;

Представник позивача: ОСОБА_4 Валерій Ігорович, робоча адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум», ЄДРПОУ 35251246, місцезнаходження: 04123, м.Київ, вул.Западинська, буд. 13-а;

Представник відповідача: Ярещенко Валерія Віталіївна, робоча адреса: 04123, м.Київ, вул. Западинська, буд. 13-а.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва