
490/14/20 02.03.2020
н\п 1-кс/490/1171/2020
Справа № 490/14/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гречана С.І.
за участю секретаря Вєтрової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання у кримінальному провадженні №42019150000000066 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.11.2019 про продовження строку тримання під вартою підозрюваному:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Вінниця, громадянину України, з середньою спеціальною освітою, що знаходиться у цивільному шлюбі, маючому на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючому, раніше судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор Шинкарюк А.А., слідчий Таранущенко С.Г., підозрюваний ОСОБА_1 , захисник Михайлов Г.В.
в с т а н о в и в :
21 лютого 2020 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Миколаївській області Таранущенко С.Г. погоджене з заступником начальника Управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Миколаєві, прокуратури Миколаївської області Шаповаловим О.В. про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, підозрюваний та його захисник проти клопотання заперечували, просили змінити запобіжний захід підозрюваному на інший не пов`язаний з триманням під вартою.
Вислухавшидумки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступних висновків.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що на початку листопада 2019 року ОСОБА_3 , перебуваючи у невстановленому слідством місці, вступив в попередню злочинну змову з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та групою невстановлених слідством осіб, та розробили злочинний план, направлений на вчинення вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим ОСОБА_7 , чи його близькими родичами, особисті дані якого були змінено відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні», який полягав у тому, щоб отримати від останнього грошові кошти за неіснуючий борг в сумі 600 000 гривень.
При цьому, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , та група невстановлених слідством осіб усвідомлювали, що ОСОБА_7 не має перед ними жодних боргових зобов`язань, та для досягнення власної злочинної мети застосовували погрози потерпілому, та його сину направлені на вимогу передачі чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , діючи спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , та групою невстановлених слідством осіб в період з 11.12.2019 по 22.12.2019 в м. Миколаєві неодноразово зустрічалися з потерпілим ОСОБА_7 з метою особистого збагачення, спрямованого на вчинення вимоги передачі чужого майна, шляхом застосування до нього психологічного насилля, що виразилось у висловлюванні погроз насильства, а також у грубій формі вимагали у потерпілого грошові кошти у сумі 600 000 гривень за неіснуючі борги.
В подальшому 27.12.2019, у вечірній час ОСОБА_4 , діючи спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та групою невстановлених слідством осіб прибули до готелю «Шале», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Поштова, 30, де близько о 20:34 год. зустрілися з потерпілим ОСОБА_7 , та усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на вчинення вимоги передачі чужого майна, з метою особистого збагачення, шляхом застосування до нього психологічного насилля, що виразилось у висловлюванні погроз насильства, а також демонструючи ніж, погрожуючи нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, в грубій формі почали вимагати у потерпілого грошові кошти у сумі 600 000 гривень.
11.01.2020 приблизно о 13:50 ОСОБА_3 , діючи спільно з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , прибули на територію, прилеглу до ресторану «Вареники», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 74а/2, з метою завершення реалізації злочинного умисного, направленого на особисте збагачення, діючи за попередньою змовою, здійснили дії, які виразилися у вимоги передачі чужого майна. В подальшому ОСОБА_1 зайшов до ресторану «Вареники», де здійснили дії, які виразилися у вимоги передачі чужого майна, та отримав від потерпілого ОСОБА_7 раніше виготовлені несправжні (імітаційні) засоби у вигляді банкнот номіналом 500 гривень (номер та серія ЛБ4527342) кожна в кількості 500 штук на загальну суму 250 000 гривень, як частину неіснуючого боргу у розмірі 600 000 гривень.
За вказаних дій, ОСОБА_1 підозрюється у вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами з погрозою застосування тяжких тілесних ушкоджень, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
11 січня 2020 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, про що повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2020 року до ОСОБА_1 застосовано на строк до 28.02.2020 р. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено розмір застави у 600000 грн., у разі внесення якої покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки: з`являтися за кожним викликом слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; утримуватися від спілкування із усіма свідками, потерпілим та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в`їзд в Україну.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя зазначив, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні злочину є обґрунтованою. Ризики, які зазначені у клопотанні слідчого та передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є наявними. Запобігти цим ризикам не можна шляхом застосування інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
21 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, обсяг якої значно зменшений через ті обставини, що ОСОБА_1 , як зазначено у попередньому повідомлені про підозру від 11.01.2020 року, не був присутній 27.12.2019 року із ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та групою невстановлених слідством осіб у готелі «Шале», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Поштова, 30, де потерпілому ОСОБА_8 , демонструючи ніж, погрожували нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, та вимагали грошові кошти у сумі 600 000 гривень. У даний період часу ОСОБА_1 знаходився поза межами території України, про що свідчать докази, що стало підставою для зміни йому раніше повідомленої підозри.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 станом і на цей час прокурор доводить комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, які досліджувалися в судовому засіданні під час розгляду клопотання.
Разом із цим, слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування зібрані докази не достатні для обґрунтування підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме, у здійсненні ним погроз у застосуванні насилля потерпілому ОСОБА_8 та його близьким родичам під час вимагання грошових коштів в сумі 600000 грн., при цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_1 , оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими відповідно до ст.87 КПК України в ході розгляду клопотання не встановлено.
На наявність ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України прокурор вказує те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за попередньою змовою групою осіб, з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, раніше не судимий, неодружений, не працює, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків. Крім цього, з врахуванням обставин вчинення інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 189 КК України, є достатньо підстав вважати щодо можливості впливу в незаконний спосіб на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показів на його користь.
Наведені ризики стороною обвинувачення достатнім чином не доведені, оскільки саме такі ризики прокурор доводив слідчому судді під час застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на підставі повідомленої підозри, яка 21.01.2020 року була змінена. В первинному повідомлені про підозру слідчий вніс обставини з показів потерпілого ОСОБА_7 , які достатнім чином слідчим і прокурором, не були перевірені, що призвело до застосування до нього саме такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою.
Разом із тим, такі ризики як переховуватись від органів досудового розслідування та незаконного впливу на свідків і потерпілого, на думку слідчого судді теоритично існують, з метою запобігання вказаних ризиків та з метою забезпечення виконання покладених на ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, існує необхідність у застосуванні підозрюваному іншого, більш мякого запобіжного заходу .
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до п. "с" ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити її належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Оцінюючи доводи прокурора про необхідність продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою через наявні ризики прокурором та слідчим жодним доказом не доведено. Крім того, прокурором не доведено те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Виходячи з наведеного, слідчий суддя вважає наявними всі підстави для застосування відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а також покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Вирішуючи, який запобіжний захід застосувати, слідчий суддя у відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України враховує обставини та наслідки кримінального правопорушення, тяжкість покарання за ч. 2 ст. 189 КК України, доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, та вважає за належне застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 відповідно до ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце постійного фактичного проживання цілодобово, який в повній мірі зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотанням ризикам та гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.
Керуючись п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", ст. ст. 177, 178, 183, 186, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -
п о с т а н о в и в:
Клопотання слідчого - залишити без задоволення.
Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 26 квітня 2020 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 26.04.2020 року покласти на ОСОБА_1 обов`язки:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- цілодобово не відлучатися з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із потерпілим у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Підозрюваного ОСОБА_1 негайно доставити до місця проживання: АДРЕСА_2 , та звільнити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду у порядок та строки передбачені КПК України.
Слідчий суддя С.І. Гречана
Судове рішення № 88917424, Центральний районний суд м. Миколаєва було прийнято 02.03.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 490/14/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: