Вирок № 88914812, 24.04.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 334/3882/17 1-кп/335/65/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за № 12017080050002180, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.05.2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого 06.09.2019 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого: 04.07.2016 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, з неповною середньою освітою, не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше засудженого: 22.12.2015 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Маневського М.О.,

представника потерпілого Рошияна І.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників адвокатів Ляпіна В.Ю., Мельнікова В.Є., Яблуновського А.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчинили кримінальне правопорушення за наступних обставин.

13.05.2017 року, приблизно о 22:00 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку № 49, розташованому по вул. Тюленіна в м. Запоріжжі, діючи умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, переконавшись у тому, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, шляхом відкриття бетонного люку, проникли до кабельного колодязя, звідки таємно викрали кабель ТПП 10х2х0,4 загальною довжиною 128 метрів, та кабель ТПП 30х2х0,4, загальною довжиною 93 метри, який належить ПАТ «Укртелеком».

В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спричинили ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 5560 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не визнав та дав показання, що 13.05.2017 року приблизно о 20 годині він зустрівся з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та разом на автомобілі, який належить його знайомому ОСОБА_4 – « ОСОБА_5 », за кермом якого був він, вирушили на прогулянку. В районі вул. Тюленіна в м. Запоріжжя вони зробили вимушену зупинку та вийшли з автомобілю по нужді. В цей час до них під`їхав патрульний автомобіль, та поліцейські цікавились, чому вони зупинилися і після цього поліцейські уїхали. В свою чергу вони намагалися завести автомобіль проте, автомобіль не заводився. Тому вони виштовхали автомобіль за поворот, щоб не заважити руху транспорту, та подзвонили власнику автомобіля ОСОБА_4 , щоб останній під`їхав та допоміг завести автомобіль і почали чекати останнього. В цей час до них знову під`їхали патрульні поліцейські та почали їх обшукувати та обвинувачувати, що вони зрізали кабелі. Потім під`їхали, ще поліцейські. На дворі вже було темно, кабелів на місці їх зупинки він не бачив, не бачив як проводили їх заміри. Кабелі вже побачив у відділенні поліції. Пізніше на місце пригоди приїхав власник автомобіля ОСОБА_6 . Поліцейські сказали їм, що вони затримані та їдуть до відділу поліції. Пояснив також, що одяг їх був брудний, оскільки вони штовхали автомобіль. Він ніякої крадіжки не скоював.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не визнав та дав показання, що все було так як розповів ОСОБА_1 . Пояснив, що на місці пригоди до того, як до них підійшли поліцейські вдруге, вони намагалися з`ясувати причину поломки автомобілю та завести автомобіль, тому одяг їх був брудний. За кермом був ОСОБА_1 , а він сидів на передньому пасажирському сидінні. Всі ці події відбувалися близько 22 години. Коли під`їхали поліцейські вони знаходилися біля автомобілю, поліцейські звинуватили їх в крадіжці кабелів та почали оглядати їх машину. Після приїзду поліцейських власник автомобілю ОСОБА_6 приїхав приблизно через 20 хвилин. Пізніше їх відвезли до відділення поліції.

Обвинувачений ОСОБА_2 , в судовому засіданні свою вину у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не визнав та дав показання, що все було так як розповіли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Пояснив, що на місці пригоди кабелів він не бачив, не бачив як їх знайшли поліцейські. Кабелі він побачив вже у відділенні поліції. По приїзду поліцейських, останні обшукали автомобіль, вилучили інструменти, що знаходились в автомобілі. Протокол огляду місця події він підписував.

Незважаючи на повне невизнання своєї вини обвинуваченими, їх вина у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

В судовому засіданні представник потерпілого Рошиян І.В. дав показання, що 13.05.2017 року в районі вул. Тюленіна неподалік будинку 49 у м. Запоріжжя з кабельного колодязя були викрадені кабелі ТПП 10х2х0,4 та ТПП 30х2х0,4, що належать ПАТ «Укртелеком». З приводу викрадення кабелів до відділу поліції була подана відповідна заява ПАТ «Укртелеком» про викрадення належного потерпілому майна, довідка про завдану шкоду ПАТ «Укртелеком» та відповідний акт. Йому відомо, що під час відпрацювання сигналу про обрив кабельної лінії 13.05.2017 року по вул. Тюленіна в районі автозаправочної станції співробітниками поліції були затримані підозрілі особи, вилучено пошкоджений кабель, автомобіль, у ході огляду якого виявлені інструменти.

Також пояснив, що кабелі захищені відповідною технічною охороною, та про обрив кабелів на місці пригоди до пульту охорони ПАТ «Укртелеком» надійшов відповідний сигнал. Про обрив кабелів на місці пригоди відповідальні працівники ПАТ «Укртелеком» відразу повідомили поліцію. Хто робив заміри кабелів на місці пригоди йому не відомо, знає, що на місці пригоди були відразу затримані обвинувачені. Пред`явлений цивільний позов представник потерпілого підтримав у повному обсязі. Під час судового розгляду у зв`язку із зміною прокурором обвинувачення, представник потерпілого погодився із зміненим прокурором обвинуваченням, та не скористався правом підтримати обвинувачення у раніше визначеному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 – спеціаліст по захисту майна ПАТ «Укртелеком», дав показання, що числа точного дати подій вчиненого злочину він вже не пам`ятає, у травні 2017 року, їм надійшло повідомлення від диспетчера, про те, що на вулиці Тюленіна у м. Запоріжжя з кабельних колодязів ПАТ «Укртелеком» були викрадені кабелі. Прибувши на місце пригоди близько 22 години, він побачив, що поліція затримала трьох чоловіків, які скоїли крадіжку кабелів ПАТ «Укртелеком». В ході обстеження території місця пригоди, були виявлені два кабельних колодязі з відкритими люками, при обстеженні колодязів було виявлено, що частина кабелів зрізана. В ході огляду місця події слідчо оперативною групою неподалік від колодязів були виявлені зрізані кабелі двох типів кабелі ТПП 10 та ТПП 30. Зрізані кабелі були на землі, були витягнуті вздовж дороги в хаотичному порядку. В судовому засіданні свідок вказав на обвинувачених, як на осіб, які були затримані працівниками поліції на місці пригоди, на місці пригоди був автомобіль обвинувачених. Хто і як проводив огляд та заміри викраденого майна на місці пригоди він не пам`ятає. Вказав, що в його присутності кабель заміряли рулеткою, скільки метрів зрізаного кабелю він не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 – працівник управління патрульної поліції в Запорізькій області, суду пояснив, що точної дати подій він не пам`ятає у зв`язку зі спливом тривалого часу. Пояснив, що того дня він заступив на чергування спільно з поліцейським ОСОБА_9 Приблизно о 22 годині в районі вул. Тюленіна у м. Запоріжжя перед мостом Преображенським був помічений автомобіль «Москвич», в ході візуального спостереження за яким вони помітили як троє чоловіків з кабельного колодязю тягнуть кабель за допомогою тросу прив`язаного до автомобіля. Після того, як вказані чоловіки витягнули кабель, вони під`їхали до вказаного місця, та виявили там цих чоловіків, останні були в брудному одязі та у них були брудні руки. Вказані чоловіки з поліцейськими на діалог не йшли. Неподалік автомобіля «Москвич» на відстані приблизно 20 метрів були люки з відчиненими кришками. Також пояснив, що на місці пригоди ще був патрульний екіпаж у складі Щербакова та ОСОБА_10 . В ході візуального огляду автомобіля був виявлений різноманітний інструмент. В 20-30 метрах від автомобілю був виявлений кабель. Вони викликали слідчо оперативну групу на місце пригоди, яка прибула приблизно через 15 хвилин. Вже слідча оперативна група проводила огляд місця події, діставала кабель, проводила заміри кабелю, проводила огляд автомобілю, в ході якого з автомобілю вилучено різноманітні інструменти, ножиці, кусачки та інше. Також свідок пояснив, що до приїзду слідчо оперативної групи на місце пригоди приїхав чоловік, який назвався адвокатом та власником автомобіля, проте будь яких документів на підтвердження своїх повноважень не надавав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , суду пояснив, що на час події він працював патрульним поліцейським управління патрульної поліції в Запорізькій області. Надав пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_8 . Крім того, повідомив, що викрадений кабель саме він знайшов неподалік автомобілю «Москвич» на відстані приблизно 50 метрів, кабель був схований в посадці. Після проведення слідчо оперативною групою всіх слідчих дій на місці пригоди, всі учасники вирушили до відділення поліції, за кермо автомобіля «Москвич» сів чоловік, який раніше представився адвокатом.

Підстав для критичної оцінки показань допитаних у судовому засіданні свідків судом не встановлено, оскільки мотивів можливої нечесності та наявність серйозних приводів для обмовляння, як підстав давати неправдиві свідчення суду не доведено, репутація цих осіб не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана.

Відповідно до протоколів огляду місця події, проведеного 14.05.2017 року, об`єктом огляду була ділянка місцевості розташована біля проїзної частини вул. С.Тюленіна в м. Запоріжжя, а саме біля стовпа бетонного міського освітлення № 49. У ході огляду виявлено та вилучено два фрагменти кабелю зі слідами перекусу з колодязя № 1, 1 фрагмент кабелю зі слідами перекусу з колодязя № 2, фрагмент кабелю ТПП 10х2х0,4, довжиною 300 метрів, фрагмент кабелю ТПП 30х2х0,5, довжиною 107 метрів, автомобіль марки «Москвич ІЖ-412» д.н.з. НОМЕР_1 . У ході огляду вказаного автомобіля виявлено та вилучено свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля НОМЕР_2 , три ключі від вказаного автомобіля, ножиці по металу в корпусі червоного кольору, ножівка по металу з рукояткою червоного кольору, слюсарні ножиці з рукояткою жовтого кольору. Виявлені та вилучені в ході огляду місця події речі опечатано паперовими бірками. В автомобілі за водійським сидінням перебував чоловік, який назвався ОСОБА_3 , на задньому сидінні — 2 чоловіка, які назвалися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 205-206, 236-241).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2017 року надано дозвіл на проведення обшуку вказаного автомобіля та прилеглої території за адресою: м. Запоріжжя, вул. АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . 49, з метою належного процесуального оформлення раніше проведеного обшуку, у ході якого було вилучено зазначене вище майно (т. 1 а.с. 209).

Постановами слідчого від 31.05.2017 року ножиці по металу червоного кольору, ножівка по металу з рукояткою червоного кольору, слюсарні ножиці з рукояткою жовтого кольору, 3 фрагменти кабелю із слідами перекусу, автомобіль марки «Москвич ІЖ-412», свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля НОМЕР_2 , три ключі від вказаного автомобіля визнано речовими доказами (т. 2 а.с. 35-43).

Згідно з протоколом огляду від 15.05.2017 року було проведено огляд кабелю ТПП 30х2х0,4 довжиною 107 метрів та кабелю ТПП 10х2х0,4 довжиною 300 метрів, які були вилучені 14.05.2017 року за адресою: АДРЕСА_4 49, проведеним оглядом встановлено, які мають пошкодження у вигляді перекусу (т. 2 а.с. 44).

Постановою слідчого від 15.05.2017 кабелі ТПП 30х2х0,4 довжиною 107 метрів та кабель ТПП 10х2х0,4 довжиною 300 метрів, визнано речовими доказами (т. 2 а.с. 45-46).

У ході судового засідання досліджено речові докази: ножівку по металу, ножиці по металу, фрагменти кабелів, слюсарні ножиці.

При цьому у судовому засіданні під час дослідження речових доказів встановлено, що довжина кабелю ТПП 30х2х0,4, яка відповідно до протоколу огляду слідчого, складає 170 м, насправді становить 93 м, а довжина кабелю ТПП 10х2х0,4, яка відповідно до протоколу огляду слідчого становить 300 м, насправді становить 139,45 м.

З метою усунення вказаних протиріч та можливих похибок при замірах кабелів в умовах судового засідання, судом за клопотанням прокурора доручено органу досудового розслідування провести повторний огляд речових доказів, а саме кабелів ТПП 10х2х0,4 та ТПП 30х2х0.4 (т. 4 а.с. 119).

Відповідно до протоколу огляду речей від 29.01.2020 року встановлено, що кабель ТПП 10х2х0,4 – довжиною 128 метрів, кабель ТПП 30х2х0,4 – довжиною 93 метри (т. 4 а.с. 134).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2017 року свідок ОСОБА_11 впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 , як особу, яка 13.05.2017 року перебувала в автомобілі “Москвич”, в якому під сидінням водія знаходилися ножиці по металу червоно-чорного кольору (т. 1 а.с. 210-212).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2017 року свідок ОСОБА_11 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка 13.05.2017 року перебувала в автомобілі “Москвич”, в якому під сидінням водія знаходилися ножиці по металу червоно-чорного кольору (т. 1 а.с. 213-215).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2017 року свідок ОСОБА_11 впізнав обвинуваченого ОСОБА_2 як особу, яка 13.05.2017 року перебувала в автомобілі “Москвич”, в якому під сидінням водія знаходилися ножиці по металу червоно-чорного кольору (т. 1 а.с. 216-218).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2017 року ОСОБА_12 впізнав обвинуваченого ОСОБА_2 як особу, яка 13.05.2017 року перебувала в автомобілі “Москвич”, в якому під сидінням водія знаходилися ножиці по металу червоно-чорного кольору (т. 1 а.с. 219-221).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2017 року свідок ОСОБА_12 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка 13.05.2017 року перебувала в автомобілі “Москвич”, в якому під сидінням водія знаходилися ножиці по металу червоно-чорного кольору (т. 1 а.с. 222-224).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2017 року свідок ОСОБА_12 впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 як особу, яка 13.05.2017 року перебувала в автомобілі “Москвич”, в якому під сидінням водія знаходилися ножиці по металу (т. 1 а.с. 225- 227).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2017 року свідок ОСОБА_13 впізнав обвинуваченого ОСОБА_2 як особу, яка 13.05.2017 року перебувала в автомобілі “Москвич”, в якому під сидінням водія знаходилися ножиці по металу ( т. 1 а.с. 228-230).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2017 року свідок ОСОБА_13 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка 13.05.2017 року перебувала в автомобілі “Москвич”, в якому під сидінням водія знаходилися ножиці по металу (т. 1 а.с. 231-233).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2017 року свідок ОСОБА_13 впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 як особу, яка 13.05.2017 року перебувала в автомобілі “Москвич”, в якому під сидінням водія знаходилися ножиці по металу (т. 1 а.с. 234-235).

Сукупність наведених доказів свідчить про доведеність обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, при встановлених судом обставинах.

При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, при встановлених судом обставинах, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Суд не погоджується з аргументами сторони захисту про порушення органом досудового розслідування вимог ст. 218 КПК України при здійсненні досудового розслідування даного кримінального провадження, вказані доводи не знайшли свого підтвердження, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось слідчим органом Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, захист оспорював допустимість доказів, які отримано внаслідок огляду місця події 14.05.2017 року, а саме огляду автомобіля «Москвич ІЖ-412», керуючись концепцією «Плоди отруйного дерева».

Відповідно доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree) недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.

У кримінальному процесуальному законі дана доктрина має своє правове втілення у положеннях ст. 87 ч. 1 КПК України, згідно з якою недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд критично ставиться до таких заперечень з боку захисту, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, після проведення огляду місця події 14.05.2017 року слідчий 15.05.2017 року, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 233 КПК України, звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя з відповідним клопотанням, яке ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2017 року задоволено та надано дозвіл на проведення обшуку вказаного автомобіля та прилеглої території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, буд. 49, з метою належного процесуального оформлення раніше проведеного обшуку, у ході якого було вилучено майно (т. 1 а.с. 209).

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події та похідних від нього речових доказів, оскільки вони зібрані у встановленому законом порядку і відповідають вимогам ст.ст. 85-86 КПК України, а посилання захисту на концепцією «Плоди отруйного дерева» у даній справі незмістовні.

Твердження щодо недопустимості доказу протоколу огляду місця події 14.05.2017 року у період часу з 00 години до 02 години 40 хвилин, де в порушення вимог КПК України проведено незаконний обшук автомобілю «Москвич», відхиляються судом. На момент такого огляду після безпосереднього виявлення працівниками поліції кримінального правопорушення пройшло зовсім мало часу, кримінального провадження за фактом крадіжки майна ПАТ «Укртелеком» ще не існувало. Проте, співробітники поліції в силу вимог ч. 3 ст. 214 КПК мали право здійснити огляд автомобіля на якому обвинувачені прибули на місце вчинення злочину.

Як встановлено під час судового розгляду неправомірні дії обвинувачених були викриті працівниками поліції на місці вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення. Після цього, слідчо оперативною групою проведено невідкладні слідчі дії – огляд місця події та того ж дня відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР.

У відповідності до ч. 3 ст. 214 КПК України огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Оскільки огляд автомобіля обвинувачених і був саме таким оглядом, проте автомобіль є «іншим володінням» особи, цей огляд міг проводитись за правилами проведення обшуку. У зв`язку з цим, слідчим було ініційовано звернення з клопотанням до слідчого судді для надання дозволу на обшук автомобіля. Такий дозвіл було надано ухвалою від 15.05.2017 року (т. 1 а.с. 209). Дозвіл надано з метою належного процесуального оформлення та вилучення майна. Суд вважає, що ця ухвала слідчого судді не суперечить загальним вимогам кримінального процесуального закону. Вона являється засобом судового контролю за дотриманням прав людини і є чинною з моменту її ухвалення.

Крім того, сторона захисту посилалася на невідповідність вилучених під час огляду місця події фрагментів кабелів з маркуванням ТПП 30х2х0,5, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачені заволоділи майном ПАТ Укртеком – кабелями з маркуванням ТПП 30х2х0,4.

Разом з цим, суд вважає такі доводи сторони захисту не слушними, оскільки після виявлення та вилучення з місця події вказаних фрагментів кабелів, останні опечатані паперовими бірками в присутності всіх учасників вказаної слідчої дії, та в подальшому вилучені кабелі були оглянуті слідчим 15.05.2017 року з визначенням їх вірного маркування ТПП 30х2х0,4 та ТПП 10х2х0,4 та визнані постановою слідчого речовими доказами у кримінальному провадженні (т. 2 а.с. 44-46).

Крім того, огляд вказаних кабелів проведено і під час судового розгляду кримінального провадження 29.01.2020 року, зокрема за дорученням суду, та було встановлено маркування та розмір викраденого майна.

Низкою доказів доведено, що обвинувачені скоїли крадіжку майна ПАТ «Укртелеком», і були затримані на місці вчинення злочину. Сам представник потерпілого брав участь в досудовому розслідуванні, судовому розгляді і жодного разу не заявив, що сумнівається щодо належності речових доказів саме ПАТ «Укртелеком».

У зв`язку з тим, що під час судового розгляду встановлено, що кількість викраденого майна відрізняється від викладеної в обвинувальному акті, прокурор скористався своїм правом внести зміни до обвинувального акту на підставі встановлених під час судового розгляду обставин.

Отже, усі вимоги закону щодо отримання доказів в результаті вказаних слідчих та процесуальних дій дотримані, органом досудового розслідування вимоги закону в цьому випадку були виконані в повному обсязі і підстав визнавати ці докази недопустимими суд не знаходить.

Доводи сторони захисту щодо невиконання стороною обвинувачення під час досудового розслідування кримінального провадження вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України не є слушними, адже у відповідності до ст. 22 КПК судовий розгляд проводиться на засадах змагальності і кожна з сторін кримінального провадження надає суду ті докази, які вважає за потрібне. Суд розглядає справу і приймає рішення на підставі тих доказів, які подані сторонами і не вправі самостійно збирати їх.

В даному кримінальному провадженні потерпіла сторона визначила розмір завданих їй збитків та надала документи, що підтверджують розмір такої шкоди (т. 1 а.с. 198-199).

Твердження сторони захисту щодо незаконного затримання обвинувачених, а саме щодо часу складання та фактичного часу затримання згідно протоколу затримання за підозрою у вчиненні злочину від 14.05.2017 року судом не приймається. Після виявлення кримінального правопорушення, було здійснено огляд місця події слідчо-оперативною групою, після чого обвинувачені були доставлені в Дніпровське відділення поліції і затримані в установленому законом порядку з повідомленням про це захисників, які брали участь в наступних слідчих діях з участю обвинувачених. Ніяких доводів чи доказів того, що затримання обвинувачених, яке відбулось на місці вчинення кримінального правопорушення, а документально оформлене у відділі поліції, потягло за собою незаконність послідуючих слідчих дій та отриманих доказів, суду не надано.

Проаналізувавши доводи сторони захисту, суд дійшов висновку, що у вказаних доводах не наведено таких обставин, які б слугували підставами для визнання вищенаведених доказів сторони обвинувачення недопустимими. Щодо неповноти розслідування, на чому наполягає сторона захисту, то суд дійшов висновку про достатність доказів для ухвалення обвинувального вироку. У відповідності до ст. 22 КПК сторона обвинувачення є вільною у поданні доказів суду і заперечення сторони захисту про неподання окремих доказів прокурором не може бути взяте до уваги. Ніяких доказів неправдивості показань свідків сторони обвинувачення немає. Усі свідки були допитані у відкритому судовому засіданні, усі учасники судового розгляду мали можливість поставити їм свої питання.

Також суд визнає неналежним доказом у даному кримінальному провадженні покази допитаного під час судового розгляду свідка зі сторони захисту ОСОБА_14 , оскільки вказаній особі про обставини кримінального правопорушення особисто нічого не відомо, останній прибув вже після затримання обвинувачених на місці події, є знайомим обвинувачених, був захисником одного з обвинувачених під час розгляду іншого кримінального провадження, що свідчить про його зацікавленість у вирішення даного кримінального провадження, покази вказаного свідка зводились до порушень працівниками поліції процедури проведеного огляду місця події, проте оцінка вказаними вище доказам наведена судом. Отже вказані покази свідка не містять інформації про обставини, що підлягають доказуванню в межах судового розгляду. Покази вказаного свідка не спростовують, не підтверджують висунутого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачення.

В цілому, аргументи сторони захисту не переконали суд у наявності таких суттєвих обставин, які б були підставою для визнання доказів недопустими та ставили під сумнів причетність обвинувачених до інкримінованого їм злочину.

Даючи оцінку показанням обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суд вважає, що не визнання своєї вини в судовому засіданні в скоєнні кримінального правопорушення направлена на ухилення від відповідальності за скоєний злочин та покращення свого процесуального становища.

Показання обвинувачених в судовому засіданні в частині непричетності до скоєного злочину спростовуються вище дослідженими в судовому засіданні доказами, до яких суд відноситься, як до таких, що є належними, допустимими та відповідають фактичним обставинам справи.

Всебічно, повно та неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених знайшла своє підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи. Докази, покладені судом в обґрунтування вироку, отримані у відповідності до діючих процесуальних правил.

Разом з цим, неналежним доказом суд визнає висновок експерта № 3-686 від 31.05.2017 року, відповідно до якого, за результатами судової трасологічної експертизи на торцевих краях наданих на дослідження трьох фрагментів кабелів, вилучених 14.05.2017 року у ході огляду місця події по АДРЕСА_4 , маються сліди розділення, які не придатні для ідентифікації слідоутворюючого об`єкту яким вони були залишені (т. 2 а.с. 26-34), оскільки вказаний доказ не підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Органом досудового розслідування дії обвинувачених кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, за ознакою «поєднана із проникненням в інше приміщення».

Проте, виходячи з встановлених обставин кримінального провадження суд вважає, що крадіжка з технологічного колодязю не є крадіжкою з проникненням у інше приміщення, оскільки дана споруда несе інше функціональне значення, а тому вважає вірним кваліфікацію дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, в обвинувальну акті не наведено переконливих та достатньо об`єктивних даних, які б підтверджували, що технологічний колодязь кабельної комунікації, звідки обвинувачені таємно викрали телефонні кабелі, відповідав зазначеним ознакам «Іншого приміщення», тобто мав ознаки спеціально пристосованого місця саме для тимчасового чи постійного зберігання матеріальних цінностей і мав будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2019 року у справі № 641/2100/17.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд відповідно до вимог статті 65 КК України, врахувує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та приходить до висновку, що виправлення цієї особи без позбавлення волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства. Сімейний стан обвинуваченого та наявність малолітніх дітей не може враховуватись як обставина, що пом`якшує покарання, оскільки цей же стан не завадив йому скоїти злочин.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд відповідно до вимог статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, ризик небезпеки для суспільства, та приходить до висновку, що виправлення цієї особи без позбавлення волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, ризик небезпеки для суспільства, та приходить до висновку, що виправлення цієї особи без позбавлення волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цих законом санкцій, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченим, яке буде необхідне та достатнє для їх виправлення і запобіганню вчинення нових злочинів, а саме у виді позбавлення волі.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що останній засуджений 06.09.2019 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до постанови колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 27.03.2018 року (справа № 754/2749/17). Зазначено, що коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, або звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2019 року щодо ОСОБА_1 підлягає самостійному виконанню.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує, що останній засуджений 04.07.2016 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2018 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27.06.2019 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням у відношенні ОСОБА_2 , засудженого вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2016 року ОСОБА_2 , ухвалено направити для відбування призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Отже суд визначає покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за правилами передбаченими ст. 71 КК України.

Крім того, в строк відбування покарання ОСОБА_2 слід зарахувати строк відбутого покарання за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2016 року у вигляді обмеження волі з 01.08.2019 року по 23.09.2019 року за правилами ст. 72 КК України, з розрахунку два дні обмеження волі відповідають одному дню позбавлення волі.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує, що останній засуджений 22.12.2015 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.

Отже суд визначає покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за правилами передбаченими ст. 71 КК України.

Згідно матеріалів справи 12.02.2020 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження ухвалою суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк тримання під вартою визначено рахувати з 12.02.2020 року.

За вказаних обставин строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід рахувати з 12.02.2020 року.

Обвинуваченому ОСОБА_2 в рамках даного кримінального провадження ухвалою суду від 23.09.2020 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк тримання під вартою визначено рахувати з 23.09.2019 року.

Отже, строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід рахувати з 23.09.2020 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 слід залишити обраний, тримання під вартою.

Враховуючи, що суд визнав неналежним доказом у кримінальному провадженні висновок експерта № 3-686 від 31.05.2017 року витрати на залучення експерта на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України не стягуються з обвинувачених.

Вирішуючи питання про долю речових доказів, які були надані суду, суд керується правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Вирішуючи цивільний позов ПАТ «Укртелеком» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Так, статтями 127, 128 КПК України передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом її стягнення за судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Як передбачено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому, згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілою особою – цивільним позивачем ПАТ «Укртелеком» пред`явлено до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з обвинувачених у повному обсязі збитків, які складалися з вартості матеріалів, виробів та конструкцій; заробітної плати найманим працівникам, зайнятим на позаурочних роботах по відновленню пошкодженої лінії зв`язку та загальновиробничих витрат.

На підтвердження своїх позовних вимог, які безпосередньо випливали з висунутого обвинувачення, цивільний позивач надав суду довідку про сукупну вартість ремонтних робіт з відновлення функціонування ЛКС (СС, ТЗТМ) об`єкта протиправного посягання від 31.05.2017 року, в якій наведено відповідні розрахунки, відповідно до яких вартість ремонтних робіт складає 13759 грн. 81 коп. (т. 1 а.с. 27).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів у даному кримінальному провадженні суму заподіяної обвинуваченими матеріальної шкоди 8687 грн. 50 коп.

Разом з цим, в ході судового розгляду визнано доведеним, що в результаті умисних злочинних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ПАТ «Укртелеком» спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 5560 гривень.

У ході судового розгляду, як слідує з матеріалів кримінального провадження, в учасників судового провадження не виникало сумніву в достовірності даних, указаних в кошторисах ПАТ «Укртелеком» з розрахунком завданої матеріальної шкоди завданої внаслідок крадіжки майна, та в порядку ч. 3 ст. 358 КПК України клопотань про виключення цих документів із числа доказів або призначення відповідної експертизи ними не заявлялось.

Розмір відшкодування збитків є предметом позовних вимог у межах заявленого цивільного позову, доводиться цивільним позивачем (потерпілим) самостійно за правилами цивільного судочинства з дотриманням приписів ч. 5 ст. 128 КПК України і не охоплюється межами обвинувачення, яке висувається прокурором в обвинувальному акті або постанові про зміну обвинувачення в суді і обов`язок доказування якого покладається на державного обвинувача.

Отже вирішуючи цивільний позов, суд приходить до висновку про його часткове задоволення та про стягнення з обвинувачених в солідарному порядку суми збитків завданих ПАТ «Укртелеком» у розмірі 19 319 грн. 81 коп., яка складається з матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушення у розмірі 5560 гривень та вартості ремонтних робіт у розмірі 13759 грн. 81 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2019 року щодо ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 12.02.2020 року, відповідно до ухвали суду про обрання запобіжного заходу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування ОСОБА_1 покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 12.02.2020 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71,72 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання, призначене вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2016 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_2 у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 23.09.2019 року, відповідно до ухвали суду про обрання запобіжного заходу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 до набрання вироком чинності залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування ОСОБА_2 покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 23.09.2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В строк відбування ОСОБА_2 покарання зарахувати строк відбутого покарання за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2016 року у вигляді обмеження волі з 01.08.2019 року по 23.09.2019 року за правилами ст. 72 КК України, з розрахунку два дні обмеження волі відповідають одному дню позбавлення волі.

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71,72 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання, призначене вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22.12.2015 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 12.02.2020 року, відповідно до ухвали суду про обрання запобіжного заходу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 до набрання вироком чинності залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування ОСОБА_3 покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 12.02.2020 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 19 319 (дев`ятнадцять тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 81 коп. на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (код ЄРДПОУ 01184385).

Речові докази:

- три фрагменти кабелю зі слідами перекусу, фрагмент кабелю ТПП 10х2х0,4, довжиною 128 метрів, фрагмент кабелю ТПП 30х2х0,4, довжиною 93 метри, ножиці по металу, ножівка по металу, слюсарні ножиці, які зберігаються у камері схову Дніпровського ВП – знищити;

- автомобіль марки «Москвич ІЖ 412», д.н.з НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля НОМЕР_2 , три ключі від вказаного автомобіля – передати за належністю власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень. Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Ю.В. Геєць