Рішення № 88913278, 22.04.2020, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/465/20

2/180/283/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючої – судді Тананайської Ю.А., за участю секретаря судового засідання Новоселецької К.В.

розглянувши у м. Марганці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін уцивільну справу №180/465/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що 19 вересня 2009 року внаслідок посадки відпрацьованої очисної заходки отримав черепно-мозкову травму, переніс струс головного мозку та постравматичну нестабільність шийного відділу хребта. Внаслідок отриманої виробничої травми при первинному огляді МСЕК йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60% та призначена третя група інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 156 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.

25 березня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09 квітня 2020 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву. У якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що вимоги позивача про відшкодування його моральної шкоди є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного трудового законодавства України, статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Підставою відшкодування моральної шкоди працівнику є доведеність сукупності таких обставин: факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин, як наслідку протиправного винного діяння підприємства; факт заподіяння працівникові моральної шкоди у вигляді моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи потребі у докладені додаткових зусиль для організації свого життя; наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями/бездіяльністю підприємства та завданою моральною шкодою; обґрунтованість розміру моральної шкоди та його підтвердження відповідними доказами. Позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Щодо розміру моральної шкоди у сумі 156000 гривень позивач не наводить міркувань та обставин, з яких він виходив при здійсненні відповідного розрахунку та якими доказами це підтверджується. Позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань. Єдиним допустимим засобом доказування наявності (спричинення) моральної шкоди у позивача в результаті виробничої травми є висновок експерта за наслідками проведення відповідної експертизи. Проте висновок експертизи в матеріалах справи відсутній. У справах про відшкодування моральної шкоди застрахованим громадянам (працівникам), що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, при вирішенні питання про встановлення факту моральної шкоди, необхідно виходити з наступних обставин: характеру каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, інших документів і наявних відомостей про потерпілого. Відповідно до виписки акту МСЕК від 18.01.2010 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності до 01.02.2011 року, 60% втрати професійної працездатності та не вказані відповідні обмеження щодо умов та характеру його подальшої праці (протипоказання). Встановлена позивачу третя група інвалідності не позбавляє його можливості і далі працювати. Відповідно до п. 10 акту №37/13 про нещасний випадок від 03.11.09 року, нещасний випадок з ОСОБА_1 , що мав місце 19.09.2009 року, стався у тому числі, через вину самого ОСОБА_1 умови відповідальності власника або уповноваженого ним органу як протиправність дії або бездіяльність та вина, відсутні. Тому немає підстав виникнення відповідальності, через відсутність правопорушення. Згідно п.7 акту розслідування причинами нещасного випадку зазначені невиконання вимог інструкції з охорони праці. Безпосередньої вини АТ «Марганецький ГЗК» у виникненні нещасного випадку актом не встановлено. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. З позовної заяви та додатків до неї розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів протягом 9 років на посадах підземного стволового 3 розряду, підземного гірника очисного вибою 2,5 розряду (а.с.8-9).

19 вересня 2009 року о 03-30 год. з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок: ОСОБА_1 , для вилучення чергової стійки спецпрофілю СВП-17, вставив крюк приладдя для переміщення вантажів (ручної лебідки) в проушину стійки СВП-17 з целікової сторони відпрацьованої очисної заходки. При натяжінні тросу крюк вийшов із зачіплення та вдарив його в область верхньої губи. Внаслідок чого отримав забиття верхньої щелепи зі струсом головного мозку, з підвивихом І зубу, забійної рани верхньої губи. За даним нещасним випадком складені акти за формами Н-5 та Н-1 № 37/13 від 03.11.2009 року (а.с.10-13).

Згідно виписки із акту огляду МСЕК від 18.01.2010 року при первинному огляді позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності з 14.01.2010 року та третю групу інвалідності у зв`язку з виробничою травмою, дата переогляду 01.02.2011 року (а.с.14).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок виробничої травми, спричиненої негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Крім того, доводи представника відповідача факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із виробничою травмою, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач має постійні головні болі, запаморочення, загальну слабкість, підвищення артеріального тиску, посилений біль, скутість та обмеження рухів в шийному відділі хребта іррадіація у праву руку, оніміння, тремтіння в тілі, відчуття тривоги, зниження пам`яті, порушення сну, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров`я, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв`язки.

Таким чином, встановивши, що виробнича травма позивача, яка завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, який переносить постійні головні болі, запаморочення, загальну слабкість, підвищення артеріального тиску, посилений біль, скутість та обмеження рухів в шийному відділі хребта іррадіація у праву руку, оніміння, тремтіння в тілі, відчуття тривоги, зниження пам`яті, порушення сну, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 60 %, період роботи у відповідача на протязі близько 9 років в умовах впливу шкідливих факторів, що також призвело до інвалідності ІІІ групи, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 60 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 840 гривень 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49,83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325,654, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424, цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 22 квітня 2020 року.

Суддя: Ю. А. Тананайська