Ухвала суду № 88912309, 23.04.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/1926/15-к

Номер провадження 1-кп/235/250/20

У Х В А Л А

23 квітня 2020 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

Головуючого судді Варибруса В.А.

суддів Коваленко В.О.,

Стоілової Т.В.

за участі секретаря Подлєсної О.А.

прокурора Білобловського Р.В.

обвинувачених ОСОБА_1 ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

захисників Безрука С.В.

Варцаби О.Д.

Лукашкова В.О.

Безрука ОСОБА_7

Ільющенко Ю.А.

потерпілого ОСОБА_8

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров, Донецької області, громадянина України, має середню освіту, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: у 2000 році Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст.93,142 КК України (КК 1961 року) до 10 років позбавлення волі, звільненого 09.12.2010 року,

обвинуваченого за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.129 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, непрацюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину – сина ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Красноармійськ, Донецької області, громадянина України, має середню-спеціальну освіту, раніше судимого: 2000 року Димитровським міським судом за ст.229-6 КК України (КК 1961 року), звільненого у 2003 року – УДО, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, має середню освіту, непрацюючої, на утриманні має неповнолітню дитину – доньку ІНФОРМАЦІЯ_6 , раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ,

обвинуваченої за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, на підставі ст.89 КК України не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,

обвинуваченого за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, має незакінчену вищу освіту, непрацюючого, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_7 ,

обвинуваченого за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Білобловський Р.В. в судовому засіданні заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В обґрунтування зазначених клопотань прокурор зазначив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливого тяжких злочинів і відносно них існують ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих та продовження вчинення злочинів.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та їх захисники Безрук С.В., Варцаба О.Д., Безрук В.Л., Лукашков В.О., Ільющенко Ю.А. заперечували проти задоволення клопотань прокурора, оскільки прокурором не доведені ризики, на які він посилається, а обґрунтованість підозри поставлена під сумнів апеляційним судом. Також упродовж усього часу нинішнього судового розгляду обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодного разу не порушили обов`язки обвинувачених, з`являлися до суду за кожним викликом і не вчиняли ніяких протиправних діянь.

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілих, свідків, які ще не допитані; перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , разом з ОСОБА_3 , та ОСОБА_6 , підозрюється та обвинувачується у вчиненні у період 2014 року кількох кримінальних правопорушень, а саме:

- чисельних нападів з метою заволодіння чужим майном, поєднаних з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, а також погрозою застосування такого насильства, розбою, особою яка раніше вчинила розбій та бандитизм, поєднаних з проникненням у житло, інше приміщення, вчиненому у складі організованої групи, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187 КК України,

- незаконного придбання, зберігання, носіння, передачі, збуту вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу у складі організованої групи, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України,

- організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації та на окремих осіб, а також участь у такій банді та вчинюваних нею нападах – бандитизм, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 257 КК України, а ОСОБА_1 окремо - погрозі вбивством, при реальних підставах побоюватися здійснення цієї погрози, вчинене членом організованої групи, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.129 КК України

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

Наразі, суд вважає, що підозра та обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.129 КК України при вищевикладених в обвинувальному акті обставинах є достатніми та обґрунтованими для цілей застосування запобіжного заходу.

Оцінюючи наведені прокурором ризики стосовно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , визначені у п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, , судом встановлено наступне.

Згідно з положеннями ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна, злочин, передбачений ст.257 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від 5 до 15 років з конфіскацією майна, злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років, злочин, передбачений ч.2 ст.129 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі від 3 до 5 років.

Разом з цим, як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. Крім того, Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», « ОСОБА_9 проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

Наразі судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснюється з квітня 2015 року, а обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 упродовж дуже тривалого часу перебували під вартою, зокрема, ОСОБА_1 з 29.12.2014 по 28.11.2019, ОСОБА_2 з 21.02.2015 по 20.06.2017 та з 06.03.2018 по 04.10.2019, ОСОБА_4 з 29.12.2014 по 16.09.2016 та з 06.03.2018 по 04.10.2019, ОСОБА_5 з 29.12.2014 по 31.05.2017 та з 06.03.2018 по 04.10.2019. З 29 січня 2020 закінчилися і не були продовжені обрані обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжні заходи, які не були пов`язані з триманням під вартою. Відомостей про порушення покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків прокурором не надано.

Тому суд приходить до висновку, що ризик переховування від суду обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прокурором не доведено.

Також прокурором не доведено ризик незаконного впливу обвинувачених на потерпілих та свідків, оскільки у суду відсутні будь-які фактичні дані про дії чи намір обвинувачених вчинити дії, спрямовані на протидію встановленню істини шляхом незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою надання ними в суді неправдивих та більш вигідних для обвинувачених показань. Вказаний ризик, хоча і був наявним деякий час, але зі спливом значного проміжку часу вже відсутній.

Також наразі суд не вбачає у обвинувачених ризику вчинення іншого кримінального правопорушення і цей ризик не доведений прокурором.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.3 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Тому зважаючи, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, але не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотань прокурора та зобов`язує обвинувачених прибувати за кожною вимогою до суду.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193-194, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Білобловського Р.В. про застосування запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – відмовити.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 прибути за кожною вимогою до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 08год.00хв. 24.04.2020.

Головуючий суддя:

Судді: