Ухвала суду № 88910964, 24.04.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/3965/20

1-кс/219/887/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року м. Бахмут

Слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Любчик О.В., за участю секретаря судового засідання Бібік Н.М., прокурора Медінцева С.Л., слідчого Горяйнова Р.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Косинського В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Горяйнова Р.В., погодженого з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянка Луганської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, працюючого СКРВП «Ремонтинк» робітником з комплексного обслуговування та ремонту будинків, раніше судимого: 07.09.1995 Троїцьким районним судом Луганської області за ст. 140 ч. 2 КК України до виправних робіт строком на 2 роки з утриманням 20 відсотків; 17.06.1997 Троїцьким районним судом Луганської області за ст.ст. 140 ч. 2, 45 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 24.07.1998 Брянківським міським судом Луганської області за ст.ст. 81 ч. 3, 140 ч. 2, 140 ч. 3, 208, 42, 43 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений умовно-достроково 17.12.2002 року з Беленьківської ВК Запорізької області (№ 99) згідно постанови Запорізького районного суду від 10.12.2002 року за ст. 81 КК України на невідбутий термін 1 рік 4 місяці 22 дні; 22.09.2006 року Білокуракінським районним судом Луганської області за ст. ст. 289 ч. 2, 304, 70 КК України до 5 років позбавлення волі; 01.03.2013 року Сніжнянським міським судом Донецької області за ст. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

встановив:

у провадженні Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020050150000823 від 23 квітня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

24 квітня 2020 року слідчий СВ Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Горяйнов Р.В., за погодженням із прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, яке відноситься до категорії тяжкого злочину та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, стійких соціальних зв`язків не має, сім`ї не має, працевлаштований, має незняту та непогашену судимість за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі за аналогічне кримінальне правопорушення. ОСОБА_1 знаходячись на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілого кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, запобігання спробам незаконно впливу на свідків та потерпілого, переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, до ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому. Зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення підтверджена зібраними доказами, наявні ризи свідчать про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_1 не заперечував проти причетності до вчинення інкримінованого злочину, але просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем мешкання його співмешканки за адресою: АДРЕСА_3 .

Захисник Косинський В.І. заперечував проти застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозрюваний визнає провину, злочин не є корисливим, підозрюваний хворіє на запалення легень, остаточний діагноз не встановлено, може бути небезпечним для оточуючих. Вважає, що ризик переховування відсутній, оскільки він має місце проживання та працевлаштований. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання.

Прокурор заперечував проти клопотання підозрюваного та захисника.

Вислухавши учасників судового засідання та дослідивши клопотання з доданими матеріалами кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Відомості до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, внесені 23 квітня 2020 року.

Як вбачається з клопотання, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 23.04.2020 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у дворі багатоповерхового будинку АДРЕСА_4 , побачив біля другого під`їзду зазначеного будинку припаркований автомобіль марки «ВАЗ 21070 ЗНГ», у кузові червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , який належить та перебуває у користуванні ОСОБА_2 , в цей час у ОСОБА_1 виник умисел на незаконне заволодіння вказаним автомобілем, з метою його подальшого використання. Далі, ОСОБА_1 , діючи умисно та повторно, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою його подальшого використання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, підійшов до вказаного автомобіля та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, дістав з кишені одягненої на ньому куртки викрутку, якою розбив скло задньої правої пасажирської двері, після чого руками відчинив запираючі пристрої вказаного автомобіля й відкрив двері даного автомобіля. Після чого, з метою подальшого руху на даному транспортному засобі, сів за кермо вказаного автомобіля, де руками зняв обшивку замку запалювання, після чого зняв стопорне кільце замку запалювання, та за допомогою викрутки та ножиців, які він мав при собі, завів його двигун, після чого на вказаному автомобілі з місця скоєння кримінального правопорушення зник, поїхавши до с. Спірне Бахмутського району Донецької області, тим самим незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ 21070 ЗНГ», у кузові червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 20 000 гривень 00 копійок, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.

24 квітня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину доведена прокурором та підтверджується матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколами допиту потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протоколами огляду місця події від 23.04.2020 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.04.2020 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(c) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, n. 34).

Розумна підозра не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування. Стаття 5 § 1(c) навіть не передбачає, що поліція має одержати достатні докази для висунення обвинувачення як на час арешту, так і під час перебування апелянта під вартою (N.C. v. Italyof 11 January 2001, §45).

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як зазначено у частині 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчий суддя оцінює в сукупності усі наведені обставини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, вік та стан його здоров`я, який пройшов тест на COVID-19, результат негативний, який не одружений, працює, двічі засуджений за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, судимість за які не знята та не погашена.

Отже, ризик незаконно впливати на свідків та потерпілого, на думку слідчого судді, є цілком виправданим, оскільки, потерпілий та свідки мешкають в одному населеному пункті, вплив на яких можливий задля пом`якшення відповідальності у скоєному злочині, враховуючи попередню поведінку підозрюваного, спосіб та місце вчинення злочину, наслідки, які наступили, а також те, що підозрюваний має реєстрацію у Луганській області, є наявні підстави вважати, що існує ризик, що перебуваючи на свободі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а наявність непогашених судимостей за ч. 2 ст. 289 КК України свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінальне правопорушення.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про доведеність слідчим та прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також про доведеність недостатності в даному випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Згідно положень ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що вказані висновки ЄСПЛ з урахуванням зазначених вище обставин кримінального провадження та особи ОСОБА_1 , об`єктивно свідчать про те, що більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не забезпечать запобігання встановлених ризиків, а також є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні підозрюваного під вартою.

Отже, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою слід задовольнити, а у задоволенні клопотання захисника Косинського В.І. та підозрюваного ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193-194 КПК України слідчий суддя,

ухвалив:

клопотання задовольнити.

Застосувати запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» (Донецька область, м. Бахмут, вул. Ціолковського, буд. 4) строком на 58 (п`ятдесят вісім) днів з 23 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року (13.45г.) включно.

В задоволенні клопотання підозрюваного та захисника відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Медінцева С.Л.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя О.В.Любчик