Рішення № 88910442, 21.04.2020, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1683/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2020 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька»»

вимоги позивача: про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю особи, заподіяної внаслідок ДТП

представник позивача: адвокат Стефківський В.І.

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом , в якому просить стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Галицька»» на її користь суму страхового відшкодування, витрат понесених на спорудження надгробного пам`ятника у загальному розмірі 20000 гривень та судових витрат на поховання

Позов обґрунтований наступним.

16 серпня 2017 року близько 23 год. 45 хв. по вул. Миколаївська дорога в м.Одесі, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 – 6 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув.

Враховуючи наслідки ДТП, позивачу була спричинена матеріальна шкода, яка проявилася у витратах понесених позивачем на поховання загиблого ОСОБА_3 .

На момент настання ДТП, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у відповідача відповідно до полісу АК 453182, що діяв станом на дату спричинення такої шкоди.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 06 грудня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 10 лютого 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 10 лютого 2020 року підготовче судове засідання відкладено на 06 березня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 06 березня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 21 квітня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 21 квітня 2020 року ухвалено провести заочний розгляд справи.

Доводи учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Стефківський В.І. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не з`являвся, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Станом на 21 квітня 2020 року відзив на позов до Томашпільського районного суду Вінницької області не надійшов, в зв`язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Згідно ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч. 1ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України, встановлено обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи положення даної норми, суд визнає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність доказів, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Суворівського районного суду міста Одеса від 23 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ст.286 КК України. В результаті вказаного злочину помер ОСОБА_3 ОСОБА_1 визначено як потерпілу.

Відповідно до повідомлення про ДТП представник ОСОБА_1 , ОСОБА_4 повідомив ПрАТ «СК «Галицька»» про ДТП яка сталася 16 серпня 2017 року о 23.45 год. на вул. Миколаївська дорога в м.Одеса. У вказаному повідомленні зазначено учасників ДТП, а саме транспортний засіб «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 – 6 та пішохода ОСОБА_3 (а.с.6)

Крім того, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_5 направив на адресу ПрАТ «СК «Галицька»» заяву про виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП, що сталася 16 серпня 2017 року о 23 год. 45 хв. вул. Миколаївська дорога в м.Одеса. В заяві зазначено реквізити банківських рахунків на який слід перерахувати суму страхового відшкодування. ( а.с.7)

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Одеса.

Згідно товарного чеку від 16.08.2018 року ОСОБА_1 понесла витрати пов`язані зі встановленням надгробного пам`ятника в розмірі 20000 гривень (а.с.12)

Відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт ОСОБА_1 було сплачено 20000 гривень за роботи пов`язані зі спорудженням надгробного пам`ятника.(а.с.13)

Як вбачається з полісу № НОМЕР_2 , страховою компанією ПрАТ СК «Галицька», яка є діючим членом МТСБУ застраховано транспортний засіб «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 – 6

Відповідно до ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого, мають,у тому числі, особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Відповідно дост.1201 ЦК України особа,яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з вимогами п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За правилами ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1. ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За правилами ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність володільця такого джерела. Законодавцем передбачено тільки дві умови для звільнення від відповідальності відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки: непереборну силу та умисел потерпілого, які в даному випадку відсутні.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини справи, зважаючи на подані докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Галицька», про відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю особи, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме витрат понесених на спорудження надгробного пам`ятника у загальному розмірі 20000 гривень, слід задовольнити.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до розрахунку робіт (надання послуг) виконаних для надання правової допомоги, надання правової допомоги ОСОБА_1 оцінено в 5000 гривень. (а.с.23)

Згідно рахунка-фактури №08-10-2019/1 від 08.10.2019 року ОСОБА_1 за надання правової допомоги необхідно сплатити 5000 гривень.

Відповідно до платіжного доручення №37777038 від 25.10.2019 року, ОСОБА_1 сплачено 5000 гривень за надання правової допомоги.

Тому враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягають до стягнення на користь позивача, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги в розмірі 5000 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 76,81,89,141, 263 ЦПК України, ст.ст., 23, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 23, 27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ст.ст. 2, 8, 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька»» про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю особи, заподіяної внаслідок ДТП задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача – Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька»» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування, витрат понесених на спорудження надгробного пам`ятника у загальному розмірі 20000 (Двадцять тисяч ) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька»» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 23.04.2008 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька»» адреса: 76018, м.Івано-Франківськ, вул. Василіанок, 22.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2020 року

Суддя: О. В. Пилипчук