Рішення № 88909969, 24.04.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2487/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білозерської селищної ради, Білозерського селищного голови Чередник Антоніни Іванівни про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та нечинним положення регламенту,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в особі її представника Ільченко Д.О. (далі - представник позивачки) звернулася до суду з даним позовом до Білозерської селищної ради (далі - відповідач 1) Білозерського селищного голови Чередник Антоніни Іванівни (далі - відповідач 2, селищний голова Чередник А.І.), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Білозерського селищного голови щодо проведення 26 вересня 2019 року пленарного засідання сесії Білозерської селищної ради під час розгляду питань порядку денного № № 2-16 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Білозерської селищної ради № 387/613 від 26 вересня 2019 року "Про затвердження розпоряджень селищного голови, виданих в міжсесійний період";

- визнати протиправним та нечинним положення абзацу дванадцятого розділу VІІ Регламенту Білозерської селищної ради, затвердженого рішенням Білозерської селищної ради № 23/250 від 24.11.2017 року в частині слів "а в міжсесійний період розпорядженнями селищного голови з подальшим затвердженням на черговій сесії селищної ради між кодами економічної класифікації видатків. Розпорядження селищного голови вступає в дію з моменту його підписання".

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги представник позивачки обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є депутатом Білозерської селищної ради та не будучи присутньою з поважних причин на сесії Білозерської селищної ради 26.09.2019 р., вона дізналася від депутатів та з документів, оприлюднених на сайті Білозерської селищної ради про те, що сесія була проведена без кворуму. Крім того, представник позивачки вказує, що на вказаній сесії було прийнято оскаржуване рішення, яке змінює розподіл коштів місцевого бюджету поза процедурою, передбаченою законодавством, а також із використанням незаконних положень Регламенту селищної ради. Зазначені обставини зумовили звернутися до суду за захистом порушених прав ОСОБА_1 , як депутата селищної ради, оскільки вона була позбавлена можливості взяти участь у продовженні сесії, якщо б засідання було відкладено через відсутність кворуму, а також брати участь у розгляді питань щодо змін до селищного бюджету, які фактично були змінені розпорядженнями селищного голови. Щодо оскаржуваних положень Регламенту Білозерської селищної ради, то за позицією представника позивачки, Регламент є нормативно-правовим актом, який застосовується до ОСОБА_1 , як до депутата селищної ради.

17.12.2019 року відповідачем-1 (Білозерською селищною радою) надано відзив на позов, яким заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважаючи, що пленарне засідання сесії Білозерської селищної ради, яке відбулось 26.09.2019 р. було повноважним, оскільки на початку сесії було зареєстровано 16 депутатів, що складає більше половини депутатів від загальної кількості 26 обраних депутатів. Разом з тим, вказує, що присутність в сесійному залі 13 депутатів та селищного голови, який наділений правом голосу, не свідчить про відсутність на сесії кворуму під час розгляду спірних питань порядку денного. Щодо оскаржуваного рішення Білозерської селищної ради № 387/613 від 26.09.2019 року про затвердження розпоряджень селищного голови, виданих в міжсесійний період, то відповідач-2 зазначає, що вказаними розпорядженнями селищний голова, як розпорядник бюджетних коштів, внесено зміни (збільшення/зменшення) за власними надходженнями бюджетних установ, що входить до його повноважень, а тому не потребує прийняття окремого рішення селищної ради з цього питання. Щодо оскаржуваних положень Регламенту Білозерської селищної ради, то відповідач-1 вказує, що їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки не є передбачає змін до селищного бюджету. Додатково відповідач вказує на відсутність у позивача, як у депутата селищної ради, права на звернення до суду з вказаними вимогами, оскільки положення Закону України " Про статус депутатів місцевих рад" не наділяють депутата правом звернення до суду в своїх інтересах, як депутата, або звернення до суду в інтересах інших осіб.

Відповідач-2 ( Білозерський селищного голови Чередник А.І.) не скористалась правом надати суду відзив на позов.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 26.11.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.12.2019 р.

19.12.2019 р. судом, без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 21.01.2020 року.

21.01.2020 року судом, без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги згідно заяви представника позивача від 20.12.2019 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.02.2020 р. у зв`язку з витребуванням доказів.

Ухвалою суду від 18.02.2020 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2020 року.

12.03.2020 року судом, без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 18.03.2020 р. у зв`язку з витребуванням доказів.

Ухвалою суду від 18.03.2020 р. вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження у зв`язку із введенням на усій території карантин карантину з 16 березня по 03 квітня 2020 року та з метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань, у тому числі викликаних коронавірусною інфекцією COVID-19.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Законом України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI " Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження тощо продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки, встановлені КАС України продовжуються на строк дії такого карантину

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 є депутатом Білозерської селищної ради, що підтверджується посвідченням депутата по виборчому округу № 3, виданого головою Білозерської селищної виборчої комісії від 07.11.2017 р.

Рішенням І сесії 7-го скликання Білозерської селищної ради від 07.11.2017 р. за № 1/228 визнано повноваження 26 депутатів Білозерської об`єднаної територіальної громади, у т.ч. ОСОБА_1 по виборчому округу № 3.

Рішенням ІІ сесії 7-го скликання Білозерської селищної ради від 24.11.2017 р. за № 23/250 затверджено Регламент Білозерської селищної ради, абзац 12 розділу VII " Підготовка і розгляд проектів рішень селищної ради" цього Регламенту викладено у наступній редакції : " Програма соціально - економічного розвитку і селищний бюджет, інформації про їх виконання приймаються і затверджуються більшістю голосів від загального складу ради. При необхідності зміни до селищного бюджету вносяться радою, а в міжсесійний період розпорядженням селищного голови з подальшим затвердженням на черговій сесії селищної ради між кодами економічної класифікації видатків в межах коду програмної класифікації видатків. Розпорядження селищного голови вступає в дію з моменту його підписання".

20.09.2019 року розпорядженням голови Білозерської селищної ради за № 104 скликано позачергову 28 сесію селищної ради VІІ скликання, призначено пленарне засідання на 26.09.2019 р.

Згідно з протоколом пленарного засідання 28 сесії Білозерської селищної ради VІІ скликання від 26.09.2019 р. та списку депутатів Білозерської селищної ради, які прибули на позачергове пленарне засідання, (26.09.2019) було зареєстровано 16 депутатів із 26 депутатів загального складу, відсутні 10 депутатів, у т.ч. ОСОБА_1 .

При цьому, згідно вказаного протоколу пленарного засідання сесії Білозерської селищної ради та списку депутатів поіменного голосування у прийняті нижчеперелічених рішень приймало участь 16 депутатів та селищний голова, зокрема,

- про затвердження доповнення до порядку денного питанням " Про затвердження містобудівної документації - генерального плану та плану зонування території с. Надеждівка і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою";

- про затвердження переліку питань порядку денного згідно розпорядження голови Білозерської селищної ради № 104, з урахуванням доповнення, а саме,

1) Про затвердження містобудівної документації - генерального плану та плану зонування території с. Надеждівка і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою";

2) Про внесення змін до рішення 20 сесії Білозерської селищної ради сьомого скликання від 18 грудня 2018 року № 249/475 "Про бюджет Білозерської селищної об`єднаної територіальної громади на 2019 рік";

3) Про внесення змін до рішення 4 сесії селищної ради сьомого скликання від 22 грудня 2017 року №42/269 про затвердження Порядку перевезення пільгових категорій громадян Білозерської селищної ради автомобільним транспорту приміського сполучення;

4) Про внесення змін до рішення 20 сесії селищної ради сьомого скликання від 18 грудня 2018 року №248/474 Про Програму соціально-економічного розвитку території Білозерської селищної ради (смт Білозерка, с. Розлив, с. Черешеньки, с.Томина Балка, с.Новодмитрівка, с. Надеждівка, с.Зорівка, с.Знам`янка) та галузевих програм на 2019 рік;

5) Про внесення змін до програми "Розвиток людського капіталу Білозерської селищної ради" на 2018 - 2023 роки;

6) Про затвердження розпоряджень селищного голови, виданих в міжсесійний період;

7) Про затвердження Положення про цільовий фонд Білозерської селищної ради;

8) Про затвердження переліку майна, що належить до комунальної власності Білозерської об`єднаної територіальної громади;

9) Про внесення змін до рішення від 18.12.2018 р. №261/487 "Про план діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік";

10) Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок голів та членам фермерських господарств "Нептун" та "Гея", "Терра" та "Династія";

11) Про оренду земельних ділянок;

12) Про надання згоди на розробку технічних документацій щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості);

13) Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку громадянам - учасникам антитерористичної операції;

14) Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та зміну цільового призначення земельної ділянки, передачу земельних ділянок у приватну власність;

15) Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність та оренду;

16) Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств громадянам - учасникам антитерористичної операції

Крім того, під час розгляду питання № 1 порядку денного " Про затвердження містобудівної документації - генерального плану та плану зонування території с. Надеждівка і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" та прийняття рішення з цього питання у пленарному засіданні сесії селищної ради приймало участь 16 депутатів та селищний голова, що підтверджується протоколом пленарного засідання 28 сесії Білозерської селищної ради VІІ скликання від 26.09.2019 р. та списком депутатів поіменного голосування у прийнятті рішення.

В подальшому, згідно протоколу пленарного засідання 28 сесії Білозерської селищної ради VІІ скликання від 26.09.2019 р. та списку депутатів поіменного голосування у прийнятті рішення під час розгляду питань за № № 2 - 16 порядку денного та прийняті рішень з цих питань приймало участь 13 депутатів та селищний голова.

26.09.2019 р. рішенням Білозерської селищної ради № 387/613 "Про затвердження розпоряджень селищного голови, виданих в міжсесійний період" відповідно до Регламенту, затвердженого рішенням 2 сесії селищної ради сьомого скликання від 24.11.2017 №23/250, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні затверджено розпорядження селищного голови, які видані в міжсесійний період, від 25 червня 2019 року № 71 "Про перерозподіл планових показників"; від 15 липня 2019 року № 75 "Про перерозподіл планових показників"; від 24 липня 2019 року № 78 "Про збільшення та перерозподіл планових показників"; від 25 липня 2019 року № 79 "Про перерозподіл планових показників"; від 29 липня 2019 року № 81 "Про перерозподіл планових показників"; від 30 липня 2019 року № 82 "Про перерозподіл планових показників"; від 01 серпня 2019 року № 84 "Про перерозподіл планових показників"; від 02 серпня 2019 року № 86 "Про збільшення та перерозподіл планових показників"; від 07 серпня 2019 року № 87 "Про перерозподіл планових показників"; від 13 серпня 2019 року № 90 "Про збільшення та перерозподіл планових показників"; від 03 вересня 2019 року №94 "Про перерозподіл планових показників"; від 05 вересня 2019 року №96 "Про перерозподіл планових показників"; від 12 вересня 2019 року №98 "Про перерозподіл планових показників"; від 17 вересня 2019 року №101 "Про перерозподіл планових показників"; від 18 вересня 2019 року №102 "Про перерозподіл планових показників"; від 20 вересня 2019 року №103 "Про збільшення та перерозподіл планових показників".

Вказані обставини є визнаними учасниками справи, про що свідчать їх заяви по суті спору, а тому відповідно до ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню. При цьому, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Не погоджуючись з діями селищного голови ОСОБА_2 під час розгляду питань № № 2-16 порядку денного пленарного засідання сесії Білозерської селищної ради, рішенням Білозерської селищної ради від 26.09.2019 року за № 387/613 про затвердження розпоряджень селищного голови, видані в міжсесійний період, а також з окремими положеннями абзацу дванадцятого розділу VІІ Регламенту Білозерської селищної ради представник позивачки звернувся до суду з вказаним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до положень ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР ( далі - Закон № 280/97-ВР.

Згідно з частиною 1 статі 10 Закону України №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 3 статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до статі 25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

При цьому, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як затвердження регламенту ради; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього тощо. ( пункти 1 та 23 частини 1 статі 26 Закону № 280/97-ВР

Правовий статус сесії рад визначено статтею 46 Закону № 280/97-ВР.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

За частиною одинадцятою статті 46 Закону № 280/97-ВР серед іншого передбачено, що сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова.

Відповідно до частини дванадцятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Частинами 1-2, 10 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

VI. Оцінка суду

Визначаючись щодо права позивачки, як депутата селищної ради, звертатись до суду з вказаним позовом суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частинами 1, 3, 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи законні інтереси. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Натомість, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 № 93-IV (надалі - Закон № 93-IV), депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За змістом частини 1 - 3 статті 15 цього Закону депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

Депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, а місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

Аналіз наведених вище норм законодавства вказує на те, що відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу передбачених законодавством випадках на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Слід зазначити, що цією нормою регламентовано право депутата місцевої ради порушувати питання про перевірку діяльності виконавчих органів ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, брати участь у здійсненні контролю за виконанням рішень ради.

Право депутата на звернення до відповідних органів державної влади у випадку виявлення порушень законодавства України в даному випадку також може бути реалізовано відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Право захищати інтереси територіальної громади (чи її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. Із Закону № 93-IV та Закону №280/97-ВР не випливає те, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зазначити, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах.

Правові висновки аналогічного змісту у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №803/413/18, від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012 (№826/1291/17), від 20.03.2019 у справі №817/2297/14, від 26.03.2020 р. у справі № 305/536/17.

Разом з тим, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 320/9766/15-а, від 06 листопада 2019 року у справі № 2340/3539/18, у разі якщо спір стосується процедурних питань, то позивач, як депутат ради, має право на звернення до суду з таким позовом.

Як встановлено судом, порушення прав ОСОБА_1 , як депутата селищної ради, представник позивачки пов`язує з виконанням нею депутатських повноважень під час роботи сесії, у т.ч. вирішенні питань щодо змін до селищного бюджету.

Враховуючи, що даний спір стосується процедурних питань, передбачених Регламентом селищної ради, а також проведення сесії без належної кількості депутатів, тому вищевказаний висновок про відсутність у депутата селищної ради права звертатися до суду на спірні правовідносини не поширюється.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача-1 щодо відсутності у позивачки права звертатись до суду з вказаними вимогами, як необґрунтовані та спростовуються вищевказаним.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Білозерського селищного голови Чередник А.І. при проведенні 26 вересня 2019 року пленарного засідання сесії Білозерської селищної ради під час розгляду питань № № 2-16 порядку денного, то з урахуванням встановлених обставин та вищеописаних норм матеріального права, суд вказує про таке.

Як зазначалось вище, сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. ( ч. 12 ст. 46 Закону № 280/97-ВР).

Аналогічні приписи містяться у розділі ІІІ Регламенту Білозерської селищної ради, згідно яким сесія ради правомочна, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Судом встановлено, що при загальному складі Білозерської селищної ради у 26 депутатів повноважність її пленарних засідань, з урахуванням вимог статі 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту Білозерської селищної ради, буде забезпечено за мінімальної кількості у 14 депутатів.

При цьому, згідно протоколу пленарного засідання сесії Білозерської селищної ради 26.09.2019 р. селищний голова ОСОБА_2 повідомила, що із загальної кількості 26 обраних депутатів на пленарне засідання 28 сесії селищної ради сьомого скликання прибуло 16 депутатів, відсутні 10 депутатів, а тому відповідно до ст.46 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні " для відкриття пленарного засідання сесія була повноважною.

Крім того, дане пленарне засідання сесії ради було повноважним під час розгляду питання № 1 порядку денного, що підтверджується протоколом пленарного засідання 28 сесії Білозерської селищної ради VІІ скликання від 26.09.2019 р. та списком депутатів поіменного голосування у прийнятті рішення.

Натомість, згідно протоколу пленарного засідання 28 сесії Білозерської селищної ради VІІ скликання від 26.09.2019 р. та списку депутатів поіменного голосування у прийнятті рішення під час розгляду питань № № 2-16 порядку денного прийняло участь 13 депутатів, що складає половину депутатів від 26 депутатів загального складу ради.

За позицією Білозерської селищної ради пленарне засідання сесії ради 26.09.2019 р. є повноважним, оскільки розпочате за наявності більшої кількості депутатів від загального їх складу. При цьому, вважає, що продовження сесії за участю 13 депутатів та селищного голови не мають жодного іншого правового значення, окрім як відмова депутатів віддавати свій голос за прийняття рішень та бути присутнім в сесійній залі.

За позицією представника позивачки у разі присутності 13 депутатів та селищного голови сесія не є повноважною, оскільки присутність селищного голови має значення виключно для встановлення результатів голосування, але не для встановлення повноважності сесії.

Надаючи правову оцінку вказаним позиціям сторін, суд враховує наступне.

Правовий статус селищного голови визначено у статі 12 Закону № 280/97-ВР, якою, зокрема, зазначено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. ( частина 1 цієї статі).

Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради ( ч. 4 цієї статі).

Отже, участь селищного голови у голосуванні при прийнятті рішення (на пленарному засіданні селищної ради ), як це передбачено частиною другої статті 59 Закону № 280/97-ВР не можна розцінювати як чинник, який впливає на кількісний склад депутатів на пленарному засіданні як умови, з якою закон пов`язує повноважність сесії селищної ради.

При цьому, суд зазначає, оскільки селищна голова є самостійною складовою системи місцевого самоврядування (в розумінні статті 5 Закону № 280/97-ВР), то урівноважувати його правовий статус зі статусом депутата місцевої ради не можна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 126/2017/17, провадження № К/9901/33644/18, що відповідно до ч. 5 статі 242 КАС України підлягає врахуванню щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що під час розгляду питань № № 2-16 порядку денного пленарне засідання сесії Білозерської селищної ради не було повноважним, оскільки саме кількісний склад депутатів на пленарному засіданні впливає на повноважність сесії селищної ради, а не участь у голосуванні селищного голови при прийнятті рішень.

Відповідно до частини 4 статі 42 Закону № 280/97-ВР селищний голова, зокрема, головує на пленарних засіданнях ради.

Крім того, розділом IV Регламенту Білозерської селищної ради передбачено, що головуючий на пленарному засіданні ради, серед іншого, організовує обговорення питань; ставить на голосування проекти рішень, пропозиції, доповнення та зміни до них у порядку їх надходження; оголошує результати голосування тощо.

За такого правового регулювання спірних правовідносин, а також враховуючи обставини справи, суд вважає, що за відсутності кворуму на пленарному засіданні селищний голова ОСОБА_2 не мала законних підстав продовжувати роботу пленарного засідання, у т.ч. ставити на обговорення та голосування проекти рішень з вказаних питань № № 2-16 порядку денного, оскільки наслідком вказаного є неправомірність прийнятих на сесії ради рішень.

При цьому, суд вказує, що правова оцінка того, чи дотримано вимог закону щодо кворуму на пленарному засіданні селищної ради повинно бути одним з аспектів правової оцінки рішення, яке ухвалила селищна рада на пленарному засіданні під час певної сесії, оскільки прийняте селищною радою рішення є результатом її роботи на пленарному засіданні.

Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 04.09.2019 року у справі №126/2017/17, провадження №К/9901/33644/18 та відповідно до ч. 5 ст. 244 КАС України підлягає врахуванню судом при застосуванні норм права.

Разом з тим, предметом оскарження у даній справі є рішення ради, прийняте за результати розгляду 6-го питання порядку денного пленарного засідання сесії ради, а саме, про затвердження розпоряджень селищного голови, виданих в міжсесійний період.

При цьому, представник позивачки не заперечує проти того, що за результатами розгляду інших питань порядку денного Білозерською селищною радою були ухвалені відповідні рішення.

Враховуючи, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб`єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, тому оскаржувані дії селищного голови Чередник А.І. під час розгляду питань № № 2-5, 7-16 пленарного засідання сесії Білозерської селищної ради не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження прийнятих Білозерською селищною радою рішень.

В свою чергу, відповідно до ст. 5 КАС України належним способом захисту порушених прав, в такому випадку, є саме звернення особи з позовом про визнання дій або бездіяльності голови селищної ради ОСОБА_2 протиправними та зобов`язання вчинити певні дії або зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що під час розгляду питання № 6 порядку денного пленарного засідання сесії Білозерської селищної ради селищний голова ОСОБА_2 діяла всупереч вимогам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту селищної ради, створивши тим самим підстави для оскарження рішень ради, як таких, що прийняті з порушенням процедури.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Білозерської селищної ради № 387/613 від 26 вересня 2019 року "Про затвердження розпоряджень селищного голови, виданих в міжсесійний період", то суд вказує про таке.

Як зазначалось вище, оскаржуваним рішенням Білозерської селищної ради затверджено розпорядження селищного голови, видані в міжсесійний період ( з 25.06.2019 р. по 20.09.2019 р.), якими здійснено перерозподіл планових показників видаткової частини загального фонду селищного бюджету, збільшення доходної та спеціальної частин селищного бюджету з метою недопущення кредиторської заборгованості.

При цьому, підставою його прийняття є стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламент Білозерської селищної ради.

Як встановлено судом, одним із доводів представника позивачки щодо протиправності оскаржуваного рішення є недотримання процедури його прийняття, а саме, без кворуму пленарного засідання сесії.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості вказаного доводу представника позивачки, суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, згідно статей 46 та 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради, яка в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Аналогічні вимоги щодо повноважності сесії ради передбачені у розділі ІІІ Регламенту Білозерської селищної ради.

Отже, встановлення факту неповноважності сесії селищної ради має наслідком те, що такі рішення будуть неправомірними, адже є результатом порушення процедури їх ухвалення.

Як встановлено судом, при розгляді шостого питання порядку денного пленарного засідання сесії про затвердження розпоряджень селищного голови, виданих в міжсесійний період, та прийнятті оскаржуваного рішення сесія Білозерської селищної ради була неповноважною, що є підставою для визнання такого рішення неправомірним.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, вирішуючи питання щодо скасування оскаржуваного рішення Білозерської селищної ради з підстав порушення процедурних питань, суд враховує правову позицію неодноразово викладену Верховним Судом у своїх рішенням, зокрема, у постанові від 10.07.2019 (справа №804/639/18), від 24.10.2019 р. ( справа а №806/1243/17), від 11.02.2020 р. ( справа №210/3268/15-а), яка полягає у тому, що " Верховний Суд наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акта, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення". Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття".

Як зазначалось вище, депутат місцевої ради, як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування ( ч. 2 статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад").

Враховуючи, що в межах даних спірних правовідносин, судом установлено порушення відповідачами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також розділу VIII Регламенту Білозерської сілелищної ради щодо прийняття рішення ради більшістю голосів від загального складу ради, то, на думку суду, прийняття Білозерською селищною радою оскаржуваного рішення за відсутності повноважності колегіального органу, свідчить про істотне порушення вимог чинного законодавства.

Щодо доводу представника позивачки стосовно протиправності оскаржуваного рішення з огляду на порушення Білозерською селищною радою процедури внесення змін до селищного бюджету, передбаченої статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та частиною п`ятої статті 23 Бюджетним кодексом України, то суд вказує про таке.

Представник позивачки, відповідно до позовної заяви, оскаржує рішення Білозерської селищної ради, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки того суб`єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), якому його адресовано.

З огляду на вищевказані приписи частини першої статті 5 КАС, право на захист - самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

При цьому, звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Отже, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивачки, прав чи обов`язків у зв`язку із оскарженим рішенням не породжує для останньої і права на захист.

Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Вирішуючи питання щодо скасування оскаржуваного рішення селищної ради з огляду на дотримання принципу пропорційності між інтересами особи і суспільства, суд приймає до уваги те, що даним рішенням Білозерська селищна рада затвердила розпорядження селищного голови, видані в міжсесійний період.

Як вбачається зі змісту положень абз. 12 розділу VII Регламенту Білозерської селищної ради розпорядження селищного голови, видані в міжсесійний період вступають в дію з моменту їх підписання.

Крім того, акти селищного голови, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання. ( ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Отже, розпорядження голови селищного голови, затверджені оскаржуваним рішенням Білозерської селищної ради, є такими, що підлягають обов`язковому виконанню та чинними на момент вирішення даної справи. При цьому, доказів визнання їх в судовому порядку протиправними представником позивачки до суду не надано.

З огляду на вказане, визнання протиправним та скасування рішення Білозерської селищної ради № 387/613 від 26 вересня 2019 року "Про затвердження розпоряджень селищного голови, виданих в міжсесійний період" не створює правих наслідків, у т.ч. скасування вказаних розпоряджень селищного голови, а тому відсутні підстави вважати, що порушення принципу виваженості та балансу приватного і публічного інтересів при вирішення вказаного питання.

Щодо вимоги про визнання протиправним та нечинним положення абзацу дванадцятого розділу VІІ Регламенту Білозерської селищної ради, затвердженого рішенням Білозерської селищної ради № 23/250 від 24.11.2017 року в частині слів "а в міжсесійний період розпорядженнями селищного голови з подальшим затвердженням на черговій сесії селищної ради між кодами економічної класифікації видатків. Розпорядження селищного голови вступає в дію з моменту його підписання", то суд вказує про таке.

Відповідно до п. 3 Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування передбачено, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Частиною 15 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, зокрема, що порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Як установлено судом, рішенням ІІ сесії 7-го скликання Білозерської селищної ради від 24.11.2017 р. за № 23/250 затверджено Регламент Білозерської селищної ради (далі за текстом - Регламент селищної ради).

При цьому, згідно розділу І цього Регламенту формування, діяльність, компетенція і функції селищної ради, як органу самоврядування, що представляє інтереси Білозерської об`єднаної територіальної громади смт Білозерка, с.Розлив, с.Черешеньки с. Томина Балка, с. Новодмитрівка, с. Надеждівка, с. Зорівка, с. Знам`янка, визначаються Конституцією України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про службу в органах місцевого самоврядування", іншими законодавчими актами, цим Регламентом. Процедурні питання, які не визначені в цьому регламенті, можуть вирішуватися радою по мірі їх виникнення у відповідності з діючим законодавством.

Порядок розгляду проектів рішень щодо селищного бюджету та внесення змін до нього передбачений розділом VII " Підготовка і розгляд проектів рішень селищної ради" Регламенту селищної ради. Зокрема, абзацом 12 цього розділу визначено, що "Програма соціально-економічного розвитку і селищний бюджет, інформації про їх виконання приймаються і затверджуються більшістю голосів від загального складу ради. При необхідності, зміни до селищного бюджету вносяться радою, а в міжсесійний період розпорядженням селищного голови з подальшим затвердженням на черговій сесії селищної ради між кодами економічної класифікації видатків в межах коду програмної класифікації видатків. Розпорядження селищного голови вступає в дію з моменту його підписання".

При цьому, предметом оскарження є вислів " а в міжсесійний період розпорядженням селищного голови з подальшим затвердженням на черговій сесії селищної ради між кодами економічної класифікації видатків в межах коду програмної класифікації видатків. Розпорядження селищного голови вступає в дію з моменту його підписання ".

За позицією представника позивачки, оскаржувана частина положень Регламенту селищної ради суперечить частині 15 статті 46 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні ", якою делегування голові будь-яких повноважень, у т.ч. вносити зміни до рішення ради, яким затверджено місцевий бюджет, не належить до процедур, які можуть регулюватися Регламентом селищної ради.

Разом з тим, Білозерська селищна рада у відзиві на позов зазначила, що оскаржувані положення Регламенту селищної ради не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки не призводить до змін селищного бюджету.

Отже, відповідач-1 заперечує, що спірній вислів регулює питання внесення змін до селищного бюджету.

При цьому, суд зауважує, що у змісті відзиву на позов та наданих до суду доказів відповідачем-1 ніяким чином не обґрунтовує нормативно-правову підставу існування спірного вислову в абз. 12 розділу VII Регламенту селищної ради, який фактично за своїм змістом визначає порядок внесення змін до селищного бюджету у міжсесійний період шляхом затвердження розпорядження селищного голови з бюджетних питань.

Процедура затвердження та внесення змін до місцевого бюджету регламентована Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Бюджетним кодексом України.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

При цьому, виключно на пленарних селищної ради вирішуються такі питання щодо затвердження місцевого бюджету та внесення змін до нього. ( пункти 1 та 23 частини 1 статі 26 Закону № 280/97-ВР).

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.( ч. 1 статті 61 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", правові засади бюджетного процесу та міжбюджетних відносин щодо місцевих бюджетів визначаються БК України.

Бюджетним кодексом України (далі - БК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до пункту 45 ч. 1 ст. 2 БК України рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Частина друга статті 4 цього Кодексу передбачає, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Статтею 19 БК України визначені стадії бюджетного процесу: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами).

При цьому, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. ( частини 1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України).

З огляду на вищевказані приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Бюджетного кодексу України регламент ради є місцевим нормативно-правовим актом, який визначає порядок організації роботи ради, унормовує порядок підготовки та прийняття нею рішень, у т.ч. вирішення питань щодо внесення змін до місцевого бюджету, що віднесено до виключної компетенції ради.

Таким чином, суд погоджується з позицією представника позивачки щодо віднесення питань щодо внесення змін до місцевого бюджету до виключної компетенції селищної ради, а тому делегування таких повноважень селищному голові суперечить чинному законодавству.

При цьому, суд приймає до уваги, що пунктом 7 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету, а також в розрізі класифікації кредитування бюджету - щодо надання кредитів з бюджету. Зміни до зведених кошторисів та планів асигнувань можуть вноситися головним розпорядником як на підставі відповідної довідки місцевого фінансового органу, так і в межах установлених законодавством прав, наданих головному розпоряднику.

Крім того, пунктом 47 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 передбачено, що зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів вносяться у разі, зокрема, виникнення потреби у перерозподілі бюджетних асигнувань у розрізі економічної класифікації видатків бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету.

З огляду на вказані норми права, законодавцем передбачено можливість у межах загального обсягу бюджетних призначень здійснювати перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету в межах установлених законодавством прав, наданих головному розпоряднику.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 БК України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

При цьому, згідно пунктів 13 та 20 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.

Отже, селищний голова є одним із учасників бюджетного процесу, а тому затвердження селищною радою в подальшому прийнятих розпоряджень селищного голови з бюджетних питань не відповідає положенням чинного законодавства.

При цьому, суд вважає, що нормативне врегулювання спірними положеннями Регламенту селищної ради питання щодо подальшого затвердження на черговій сесії селищної ради розпоряджень селищного голови "між кодами економічної класифікації видатків в межах коду програмної класифікації видатків" не надає права суб`єкту бюджетної нормотворчості ігнорувати положення законодавства, яким регулюється питання бюджету.

Крім того, суд вказує, що правила законодавчої техніки при розробці та прийнятті нормативно-правових актів мають бути дотримані суб`єктами нормотворчого процесу, оскільки неузгодженість та/або недостатня чіткість правових норм призводять до порушення прав громадян, впливають на стан законності і правопорядку.

Враховуючи, що нормативно-правові акти не містять законодавчо визначеного порядку затвердження розпоряджень селищного голови з бюджетних питань, тому суд вважає, що при такій редакції оскаржуваних положень Регламенту селищної ради учасники правовідносин об`єктивно не можуть передбачити випадки, у яких будуть застосовані приписи абзацу 12 розділу VII вказаного Регламенту в частині їх оскарження.

Таким чином, суд дійшов висновку для визнання протиправними та нечинними абзац дванадцятий Розділу VII вказаного Регламенту в частині слів: "а в міжсесійний період розпорядженням селищного голови з подальшим затвердженням на черговій сесії селищної ради між кодами економічної класифікації видатків в межах коду програмної класифікації видатків. Розпорядження селищного голови вступає в дію з моменту його підписання", як такі, що сформульовані з недостатньою чіткістю та без дотримання належної юридичної техніки, що може призвести до бюджетних правопорушень.

VII. Висновок суду

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Для суб`єктів владних повноважень у сфері публічно - правових відносин діє правило "дозволено лише те, що прямо передбачено законом".

На це правило для суб`єктів владних повноважень прямо вказують положення частини 2 статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, посадовим особам не надано права розширювати свої повноваження, у випадку, коли законодавством не визначено механізму реалізації того чи іншого повноваження.

На думку суду, відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, покладений на них обов`язок доказування правомірності своїх дій не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частинами 1, 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 132 КАС України).

Положеннями ч. 1 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, несуть сторони.

В силу ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачці адвокатом Ільченко Дмитром Олеговичем ( ордер серії ВТ №10004328 від 22.11.2019 року, виданий АО " Константа").

На підтвердження розміру витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу, а також співмірності цих витрат з фактично виконаною адвокатом роботою, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 06.11.2019 року, укладений між Адвокатським обєднанням " Константа" та ОСОБА_1 .

При цьому, позивачем не надано до суду розрахунку витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт, виконаних адвокатом в межах надання правової допомоги позивачці, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у стягнені витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Щодо розподілу судового збору, то суд вказує про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3 ст.139 КАС України)

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 2 305,20 грн. (по 768,40 грн. за кожну з трьох вимог немайнового характеру), що підтверджується платіжним документом № 20530 від 22.11.19 року.

З огляду на викладене суд вважає, що з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 305,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Білозерської селищної ради Херсонської області частково, в сумі 1 728,90 грн. (75%).

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) до Білозерської селищної ради (місце знаходження 75000, Херсонська область, Білозерський район, смт. Білозерка, вул. Свободи, буд. 83, код ЄДРПОУ 04401368), Білозерського селищного голови Чередник Антоніни Іванівни (місце знаходження 75000, Херсонська область, Білозерський район, смт. Білозерка, вул. Свободи, буд. 83) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та нечинними положення регламенту - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Білозерського селищного голови Чередник Антоніни Іванівни в частині проведення 26 вересня 2019 року пленарного засідання сесії Білозерської селищної ради під час розгляду питання № 6 порядку денного.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білозерської селищної ради № 387/613 від 26 вересня 2019 року "Про затвердження розпоряджень селищного голови, виданих в міжсесійний період".

Визнати протиправним та нечинним положення абзацу дванадцятого розділу VІІ Регламенту Білозерської селищної ради, затвердженого рішенням Білозерської селищної ради № 23/250 від 24.11.2017 року в частині слів "а в міжсесійний період розпорядженнями селищного голови з подальшим затвердженням на черговій сесії селищної ради між кодами економічної класифікації видатків. Розпорядження селищного голови вступає в дію з моменту його підписання".

В частині вимог щодо визнання протиправними дій Білозерського селищного голови Чередник Антоніни Іванівни щодо проведення 26 вересня 2019 року пленарного засідання сесії Білозерської селищної ради під час розгляду питань № 2-5, 7-16 порядку денного - відмовити.

Стягнути з Білозерської селищної ради (місце знаходження 75000, Херсонська область, Білозерський район, смт. Білозерка, вул. Свободи, буд. 83, код ЄДРПОУ 04401368) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 728,90 грн. (одна тисяча сімсот двадцять вісім грн. 90 коп.).

Зобов`язати Білозерську селищну раду Херсонської області невідкладно після набрання цим рішенням законної сили опублікувати його резолютивну частину щодо визнання протиправним та нечинним положення абзацу дванадцятого розділу VІІ Регламенту Білозерської селищної ради, затвердженого рішенням Білозерської селищної ради № 23/250 від 24.11.2017 року в частині слів "а в міжсесійний період розпорядженнями селищного голови з подальшим затвердженням на черговій сесії селищної ради між кодами економічної класифікації видатків. Розпорядження селищного голови вступає в дію з моменту його підписання" у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, але не пізніше 30-денного строку з дня закінчення карантину. При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 102000000