Рішення № 88909968, 24.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1654/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про розмір поновленої пенсії Позивача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії Позивача, починаючи з 26.10.2018 року у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши коефіцієнт заробітної плати та стажу позивача, показник середньої заробітної плати за відповідні роки, з проведенням перерахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 26.10.2018 року, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 26.10.2018 року до їх фактичної виплати з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивача не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що не погоджується з рішенням щодо розрахунку розміру пенсії, оскільки незважаючи на наявність довідок щодо заробітної плати, не враховані її показники та не розраховано і не враховано коефіцієнт стажу позивача; не врахований показник середньої заробітної плати, дійсний на момент розрахунку пенсії у розмірі 5377, 90 грн.; не здійснено доплату за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; не виконано перерахунку відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії; не враховані вимоги законодавства стосовно мінімального розміру пенсії; не проведено індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою судді від 02 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

19 березня 2020 року за вхід. № 12546/20 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розраховану на підставі наявних у пенсійній справі документів, призначену на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі № 420/1661/19. Відповідач вказує, що уточнюючі довідки, які подані представником позивача до позову, не надходили до управління та відсутні в матеріалах пенсійної справи позивача, а отже не могли бути враховані при розрахунку пенсії позивача.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий органом 2 ІSR 21.02.2017 року, ІПН НОМЕР_1 .

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, серії НОМЕР_3 від 24.02.1994 р.

Страховий стаж позивача складає 21 рік 9 місяців, розмір пенсії з 01.12.2019 складає 1638 грн.

25.07.2019 року ОСОБА_1 призначена та розрахована пенсія на виконання рішення суду від 24.06.2019 по справі № 420/1661/19 з врахуванням документів наявних в пенсійній справі, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Особовий рахунок № НОМЕР_4 відкритий 26.10.2018 року.

Рішенням від 24.06.2019 року по справі № 420/1661/19 адміністративний позов ОСОБА_2 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії, викладене у листі №394/К-8 від 16.10.2018р. Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 26.10.2018р. (з дати звернення за призначенням пенсії).

22.10.2019 року позивачем отримано лист ГУ ПФУ в Одеській області №588 від 20.09.2019 року, яким повідомлено, що УПФУ проведено призначення виплати пенсії позивачу з 26.10.2018 року - 1435,00 грн., з 01.12.2018 року - 1495,00 грн., з 01.07.2019 року - 1564,00 грн. та з 01.12.2019 року - 1638,00 грн.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначаються принципи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" закріплюється право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Зокрема, зазначається, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії.

Приписами ч. 4-5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №21-1 від 25.11.2005р. заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до п. 1.5 наведеного Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії..

Відповідно до п. 2.1 зазначеного вище Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

2.4. До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Згідно п. 4.1 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Відповідно до п. 4.2 наведеного Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Пунктом 4.3 вказаного вище Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З огляду на встановлене суд дійов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про розмір поновленої пенсії.

25.07.2019 року ОСОБА_1 призначено пенсію на виконання рішення суду від 24.06.2019 по справі № 420/1661/19, яка розрахована на підставі документів наявних в пенсійній справі, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (рішення про призначення пенсії № 155250003469).

При цьому, згідно розрахунку страховий стаж (неповний) складає 21 рік 9 місяців 7 днів (страховий стаж до 01.01.2004 року).

Суд критично ставиться до доводів позивача, про необхідність проведення перерахунку пенсії за страховим стажем, який за твердженням позивача складає 25 років.

Так, згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії непрацюючим особам, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (п. 2.8).

Згідно рішення про призначення пенсії № 155250003469, пенсія призначена за документами поданими ОСОБА_1 , на підставі рішення суду.

При цьому суд, звертає увагу, що предметом розгляду справи № 420/1661/19 була бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 з огляду на відсутність документу, що підтверджує громадянство України та постійне місце проживання на території України.

Приписами ч. 2 т. 9 КАСУ встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках розгляду вказаної справи не досліджувалося питання наявності або відсутності страхового стажу, який підлягає зарахуванню.

Щодо доводів позивача про надіслання на адресу ГУ ПФУ в Одеській області листів від 28.11.2018 року (вих. № 3632) та 21.12.2018 року (вих. № 3795) про подання додаткових документів для призначення пенсії за віком. Доказів отримання ГУ ПФУ в Одеській області та розгляду у встановленому законом порядку (прийняття рішення) суду не надано, згідно відомостей, що містяться у розрахунку до рішення про призначення пенсії № 155250003469 вказані додаткові документи на час призначення пенсії не оцінювались, оскільки були відсутні в матеріалах справи.

Окремо, суд звертає увагу, що додаткові документи згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", подається безпосередньо до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації), а саме: Центрального ОУПФУ в м. Одесі.

З огляду на встановлене, суд доходить висновку, що рішення про призначення пенсії № 155250003469 прийнято за наявними у матеріалах особової справи документів на підставі рішення у справі № 420/1661/19, а отже відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, вимога про зобов`язання ГУПФУ в Одеській області провести перерахунок пенсії, починаючи з 26.10.2018 року у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши коефіцієнт заробітної плати та стажу позивача, показник середньої заробітної плати за відповідні роки, з проведенням перерахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 26.10.2018 року, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 26.10.2018 року до їх фактичної виплати, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від першої вимог, в задоволенні якої відмовлено.

Також суд звертає увагу позивача, що прийняттю рішення, зокрема, щодо призначення пенсії, передує встановлена Законом процедура, обов`язок щодо дотримання, якої покладений у спірних правовідносинах на відповідача.

Питання дотримання процедури при прийняті рішення суб`єктом владних повноважень знаходить свої відображення у судових рішеннях Верховного суду.

Дотримання процесових, у тому числі, процедурних норм, є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про вчинення дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції.

У постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Верховний Суд у цій постанові також вказав, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем «правової процедури», зокрема, щодо призначення пенсії ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.М. Токмілова

.