Рішення № 88908417, 24.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року м. Київ № 640/4920/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомКомунальної науково - дослідної установи «Науково - дослідний інститут соціально - економічного розвитку міста»до третя особаГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 грудня 2019 року №0012620504, №0012610504 та №0012600504 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальна науково - дослідна установа «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» (далі по тексту - позивач, КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року №0012620504, №0012610504 та №0012600504.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, зокрема, щодо порушення позивачем пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки метою діяльності позивача є провадження наукової, науково - технічної, науково - організаційної, видавничої та іншої діяльності, здійснення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для потреб територіальної громади м. Києва, а тому відповідно до підпункту 197.1.22 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України така діяльність звільняється від оподаткування. Крім того, щодо висновків контролюючого органу, щодо заниження позивачем податкових зобов`язань та завищення суми бюджетного відшкодування суми ПДВ на 818 250, 00 грн, позивач зазначив, що усі кошти класифіковані за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», відтак, вказані кошти надавались позивачу не з метою компенсації витратна певні товари чи послуги, а з метою загального обсягу фінансування, а тому відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України вони не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Також, цією ухвалою залучено до участі у справі Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі по тексту - ВО КМР (КМДА)) в якості третьої особи.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимога статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову, а третій особі - для надання пояснень.

25 березня 2020 року від ВО КМР (КМДА) надійшли письмові пояснення по суті справи, у яких він посилається на те, що відносини, які виникають між КМДА чи її структурними підрозділами та позивачем в частині надання субсидій, є бюджетними, а тому вони не можуть вважатись об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Крім того, на думку ВО КМР (КМДА), діяльність позивача полягала у проведенні науково - дослідних і дослідницько - конструкторських робіт, що дає підстави для звільнення від оподаткування відповідно до підпункту 197.1.22 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України.

01 квітня 2020 року від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, позивачем порушено граничні строки реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

21 квітня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що отримання бюджетних коштів відбувалось за кодом бюджетної класифікації 2610 в якості субсидій та поточних трансфертів підприємствам (установам, організаціям), а не в якості оплати за товари та послуги або компенсації таких витрат, відтак, вони не є об`єктом оподаткування, у зв`язку з чим у позивача не виникло обов`язку складати та реєструвати податкові накладні.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 15 жовтня 2019 року №1961, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2019 року.

За результатами проведення камеральної перевірки контролюючим органом складено акт від 13 листопада 2019 року №254/26-15-05-04-01/33643377 (далі - Акт перевірки), за висновками якого відповідачем встановлено порушення КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста»:

1) пункту 187.7 статті 187, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податкових зобов`язань за серпень 2019 року у розмірі 818 250, 00 грн, відповідно завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за серпень 2019 року у розмірі ПДВ 818 250, 00 грн та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2019 року у розмірі 818 250, 00 грн;

2) пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та не зареєстровано податкові накладні на загальну суму 818 250, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками Акта перевірки звернувся до ГУ ДПС у м. Києві з письмовими запереченнями.

ГУ ДПС у м. Києві листом від 10 грудня 2019 року №61849/10/26-15-05-04-01 заперечення КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» залишено без задоволення, а розділ 4 «Висновок» викладено у наступній редакції:

«Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення:

1) пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податкових зобов`язань за серпень 2019 року у розмірі 818 250, 00 грн, відповідно завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за серпень 2019 року у розмірі ПДВ 818 250, 00 грн та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2019 року у розмірі 818 250, 00 грн;

2) пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та не зареєстровано податкові накладні на загальну суму 818 250, 00 грн».

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 13 грудня 2019 року:

- №0012620504, яким згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 50 % у сумі 409 125, 00 грн, та на підставі пункту 120-1.3 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 323, 50 грн;

- №0012610504, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 845, 00 грн;

- №0012600504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 817 405, 00 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 204 351, 25 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою.

За результатами розгляду скарги КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста», ДПС України прийнято рішення від 17 лютого 2020 року №5992/6/99-00-08-05-01-06, яким податкові повідомлення - рішення від 13 грудня 2019 року №0012620504, №0012610504 та №0012600504 залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями обумовила його звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.2 статті 120.1 Податкового кодексу України визначено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №816/1488/17.

При цьому, перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою визначає стаття 195 Податкового кодексу України, а перелік операцій, що звільнені від оподаткування - стаття 197 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи встановлено, що КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» створений на підставі рішення Київської міської ради від 26 травня 2005 року №426/3002 «Про створення комунальної науково - дослідної установи «Науково - дослідний інститут соціально - економічного розвитку міста» та зареєстрований платником податку на додану вартість з 18 серпня 2005 року по теперішній час.

У відповідності до Положення про КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14 липня 2005 року №1263 (у редакції від 27 листопада 2017 року №1194) (далі по тексту - Положення), метою діяльності Інституту є провадження наукової, науково - технічної діяльності, науково - організаційної, видавничої та іншої діяльності, здійснення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для потреб територіальної громади міста Києва.

Пунктом 4.1 Положення визначено, що предметом діяльності Інституту є сукупність видів діяльності Інституту, спрямованої на досягнення мети його діяльності.

У відповідності до пункту 5.2 Положення фінансування Інституту здійснюється за рахунок джерел надходжень, не заборонених законодавством, зокрема:

- доходів, одержаних від реалізації наукової продукції, робіт, послуг та інших видів господарської діяльності;

- коштів бюджету;

- кредитів банків та інших кредиторів;

- майна і коштів, що надійшли згідно з програмами міжнародного співробітництва;

- залучених коштів інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

Для здійснення господарської діяльності КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» отримує кошти із місцевого бюджету відповідно до Плану використання бюджетних коштів окремо на кожний рік, погодженого з директором Департаменту економіки та інвестицій ВО КМР (КМДА) та зареєстрованого в управлінні Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва.

Зазначені грошові кошти надавались позивачу за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Згідно з пунктом 1.5 розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12 березня 2012 року №333 (далі по тексту - Інструкція №333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Пунктом 1.6 1 Інструкції №333 визначено, що:

субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов`язані з відшкодуванням збитків державних підприємств;

трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Підпунктом 2.4.1 Інструкції №333 передбачено, що до коду 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» відносяться:

субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів;

дотації сільськогосподарським товаровиробникам;

субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії;

відшкодування відсотків за користування кредитами;

державна підтримка громадських організацій;

поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

У відповідності до наведених вище норм законодавства, що регулює бюджетні відносини, надання субсидій не пов`язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто не є операцією з оплати товарів/послуг.

Крім того, відносини які виникають між позивачем і органом місцевого самоврядування, в частині надання субсидій, є бюджетними а не цивільно-правовими та взагалі не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

З метою визначення об`єкта оподаткування ПДВ, слід встановити, чи є правовідносини між позивачем та органом місцевого самоврядування в частині надання субсидій постачанням товарів або послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого повару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податвокого кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є достачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Наведене в Податковому кодексу України визначення постачання товарів/послуг відноситься до сфери цивільно-правових відносин які регулюються нормами цивільного законодавства, та виникає з підстав визначених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, договорів та інших правочинів; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних фактів; безпосередньо з актів цивільного законодавства; з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; з рішення суду; настання або ненастання певної події.

За приписами пункту 1.1 статті 1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами встановлені статтею 5 Податкового кодексу України:

поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу;

у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу;

інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Такі поняття як «продаж», «обмін», «дарування» відсутні в нормах податкового законодавства та відповідно розкриваються в Цивільному кодексі України

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувалъник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до статті 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Термінам «постачання товарів» та «постачання послуг» притаманні однакові риси таким цивільним інституціям як «договір купівлі-продажу», «договір дарування», «договір міни», «договір про надання послуг» та іншим, а саме: передача права на розпоряджання товарами як власник (права власності) та надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Також, відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, та в інших випадках, передбачених статтею 189 Податкового кодексу України.

Таким чином, безпосередньо податковим законодавством, в статтях 188 та 189 Податкового кодексу України, визначені правові підстави здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які мають договірне або інше цивільно-правове підґрунтя.

Разом з тим, статтею 1 Цивільного кодексу України визначені відносини, що регулюються цивільним законодавством, у тому числі основним його актом - Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 Цивільного кодексу України).

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 1 Бюджетного кодексу України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

В статті 91 Бюджетного кодексу України наведено перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, зокрема на виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів (підпункт 5 пункту 1).

Відповідно до пункту 38 статті 1 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів це суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

За приписами підпункту 3 пункту 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

При цьому укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів не передбачено.

Таким чином бюджетне законодавство передбачає використання бюджетних коштів виключно на цілі обумовлені планом їх використання.

Цільове фінансування (грошові кошти) надходить підприємству від розпорядника бюджетних коштів на рахунок казначейства, яке спрямовується згідно плану використання, на: заробітну плату та нарахування на заробітну плату; придбання предметів, обладнання та інвентарю; оплату водопостачання та водовідведення; оплату електроенергії; оплату послуг крім комунальних; на інші поточні видатки.

Відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів та одержувачем є бюджетними, а не цивільно - правовими та відповідно не можуть визначатися як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, відповідач безпідставно дійшов висновку про наявність бази оподаткування ПДВ з операції з виплати відповідних субсидій/трансфертів за рахунок бюджету, оскільки законодавство прямо вказує на відсутність об`єкту оподаткування ПДВ в такому випадку.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень - рішень від 13 грудня 2019 року №0012620504, №0012610504 та №0012600504.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Комунальної науково - дослідної установи «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, від 13 грудня 2019 року №0012620504, №0012610504 та №0012600504.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Комунальної науково-дослідної установи «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 202, 14 грн (дев`ять тисяч двісті дві гривні чотирнадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Комунальна науково - дослідна установа «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» (код ЄДРПОУ 33643377, адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 37-А)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Третя особа: Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (код ЄДРПОУ 04633423, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)