Ухвала суду № 88908401, 23.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/951

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 квітня 2020 року м. Київ № 810/852/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом

ОСОБА_1

до Прокуратури Дніпропетровської області

про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час

вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ :

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області (надалі - відповідач), адреса: 49044, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, в якій позивач просив

- скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 10 серпня 2019 року №941 к про звільнення молодшого радника ОСОБА_1 з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області;

- стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 серпня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на посаді в сумі 146 441,52 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року адміністративна справа №810/852/18 передана за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.

Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року касаційна скарга Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задоволена частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року головуючою суддею у справі визначено Клочкову Н.В.

Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, Верховний Суд у своїй постанові зазначив про те, що судом першої інстанції під час розгляду справи по суті не вирішено питання щодо дотримання позивачем строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з вказаною позовною заявою шляхом постановлення ухвали суду.

16 квітня 2020 року позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною, в якій останній послався на те, що в даний час на території України діє особливий період, у зв`язку з чим за працівником зберігається місце роботи, посада та компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації.

При цьому, обґрунтовуючи таку свою позицію позивач посилається виключно на постанови Верховного Суду, які ухвалені в інших адміністративних справах. Більш того, позивач вказує, що відповідач після поновлення на посаді перевів позивача за його згодою до Криворізької місцевої прокуратури №1.

Розглянувши вказану заяву позивача, суд зазначає.

Так, у відповідності до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений спеціальний місячний строк для звернення до суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та з органів прокуратури на підставі наказу №941 від 10 серпня 2016 року з 12 серпня 2016 року.

При цьому, матеріалами справи також підтверджується, що звільнення з посади відбулось у тому числі на підставі заяви самого позивача, в якій останній просив звільнити його з займаної посади відповідно до пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП України від 10 серпня 2016 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2016 року між позивачем та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.

Як вбачається з матеріалів справи, до адміністративного суду позивач звернувся 21 січня 2018 року, будь-яких доказів, які б підтверджували той факт, що станом на 21 січня 2018 року позивач вже не проходив військову службу, а укладений контракт був розірваний (припинений) матеріали справи не містять, що дозволяє суду дійти висновку про те, що станом на день звернення до адміністративного суду позивач продовжував проходити військову службу на підставі укладеного контракту у Збройних Силах України.

При цьому, позивач стверджує, що строк звернення до суду був пропущений у зв`язку з проходженням військової служби. Разом з тим, позивач не вказує які саме об`єктивні та непереборні обставини були перешкодою для звернення до суду у 2016, 2017 та до початку 2018 року, та на коли завершився період таких обставин, що дозволило позивачеві звернутись із позовом до суду.

Проте, суд наголошує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

Так, суд зазначає, що з моменту звільнення позивача з органів прокуратури (12 серпня 2016 року) до моменту звернення до адміністративного суду (21 січня 2018 року) минуло майже півтора роки.

Обставини, на які посилається позивач в обгрунтування поважності причин пропуску місячного строку для звернення до суду, зокрема, те, що на теперішній час в Україні діє особливий період є необгрунтованими, оскільки такий період діяв, як і станом на серпень 2016 року і січень 2018 року, так і у період з серпня 2016 року по січень 2018 року.

Тобто, позивачем взагалі не зазначено, що саме стало об`єктивно непереборною обставиною, які перешкоджала йому звернутись до адміністративного суду з вказаною позовною заявою саме у місячний строк після його звільнення, а не через півтора роки, зважаючи на те, що станом на день звернення до адміністративного суду позивач, як і станом на кінець серпня - вересень 2016 року проходив військову службу в Збройних Силах України.

Наведені обставини дозволяють суду дійти висновку, що викладені позивачем обставини, які, за його доводами, свідчать про поважність причин пропуску строку, не є об`єктивно непереборними, залежать від волевиявлення особи, та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, суд визнає, зазначені в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, підстави неповажними.

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, недоліки позовної заяви можуть бути усунуті у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, в якій зазначити інші підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до свого провадження адміністративну справу №810/852/18.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

3. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

4. Повідомити позивача, що у відповідності до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова