Ухвала суду № 88908360, 23.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

23 квітня 2020 року м. Київ № 640/8752/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання

протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267), в якому просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-58221-17У;

2) визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу до заборгованості в сумі 29 293,44 грн. по сплаті ЄСВ на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період 2017-2019 роки;

3) зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві скасувати протиправні нарахування до сплати позивачем ЄСВ за період 2017-2019 роки в сумі 29 293,44 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявниця просить суд забезпечити позов шляхом:

1) зупинити дію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-58221-17У;

2) зупинити стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-58221-17У по виконавчому провадженню № 61145678 до моменту набрання законної сили рішення суду;

3) зупинити дію постанови про арешт коштів боржника від 18.03.2020, винесеної старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Мірошником Олексієм Владиславовичем у виконавчому провадженні № 61145678.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що 05.02.2020 відносно позивача було відкрите виконавче провадження № 61145678 на підставі вимоги № Ф-58221-17У від 11.05.2019 на суму 21030,90 грн. Зазначеною вимогою стягується заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне.

Пояснює, що згідно з відомостями постанови про відкриття виконавчого провадження, документ вступив у законну силу 18.12.2019.

Наголошує, що вимога та постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надходили, з огляду на що, як зазначає позивач дізналась про вимогу та про відкрите щодо неї виконавче провадження лише тоді, коли був накладений арешт на банківські рахунки позивача.

У зв`язку з тим, що відомості зазначені у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-58221-17У не відповідають дійсності, на думку позивача, вимога підлягає скасуванню але на підставі неї відкрите виконавче провадження № 61145678 по якому вже здійснюються виконавчі дії, а саме арешт банківських рахунків, з огляду на що наголошує на необхідності у забезпеченні позову.

Позивач пояснює, що 01.09.2016 вона була працевлаштована на посаду бухгалтера в TOB «АМІТІ-ГРУП» і працює на зазначеному місці роботи по цей час, а відтак з 01.09.2016 по сьогодні вона є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець у розмірі не менше мінімального,

Посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 позивач зазначила, що суд касаційної інстанції сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, шо така особа не є найманим працівником.

Більш того, позивачка наголошує, що оскільки нею подано позовну заяву, вимога вважається неузгодженою до завершення судового оскарження, а отже не набуває чинності.

Акцентує також увагу суду на тому, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлений карантин на всій території України з 12.03.2020 до 24.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 255 від 02.04.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 211 шляхом викладення у новій редакції відповідно до якої були посилені обмежуючі заходи, а також заборонена робота суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення.

Відповідно до п/п. 2.1.1 Протоколу № 10 Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 16.03.2020 вирішено максимально обмежити пересування населення між містом Києвом та іншими населеними пунктами України, а також пересування в громадських місцях без крайньої потреби.

Позивач наголошує, що для виконання зазначених обмежень у постанові Кабінету Міністрів України № 211 та Протоколу № 10 необхідним є, зокрема, можливість купувати продукти харчування та ліки через мережу Інтернет, чого позивач зробити не може, так як постановою про арешт коштів боржника від 18.03.2020 було накладено арешт на банківські рахунки позивача.

Звертає увагу суду, що для поновлення порушених її прав на час розгляду справи необхідним є зняття судом арешту шляхом зупинення дії постанови про арешт коштів боржника від 18.03.2020.

Відтак, за словами позивача, враховуючи викладене, протиправність вимоги і як наслідок відкриття виконавчого провадження, є необхідним застосування одночасно декількох засобів забезпечення позову, а саме; зупинення дії вимоги та зупинення вчинення виконавчих дій на підставі виконавчого документа.

Вирішуючи по суті заву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України забезпечення позову має стосуватися предмету позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.\

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Виходячи із змісту обґрунтування заяви про забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, суд, станом на час постановлення даної ухвали, приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки судом не встановлено обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми КАС України пов`язують можливість забезпечення позову.

Разом з тим, суд зазначає, що протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-58221-17У підлягає встановленню судом при вирішенні справи по суті.

Більш того, беручи до уваги те, що постанова про арешт коштів боржника від 18.03.2020 не є предметом даного спору, у суду відсутні належні правові підстави для забезпечення позову шляхом зупинення дії такої постанови.

Частинами 5 та 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Керуючись ст. 150-154, п. 9 ч. 5 ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 5 та 8 ст. 154 КАС України ухвала суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) та п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).

Суддя О.А. Кармазін