Ухвала суду № 88908350, 23.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 квітня 2020 року м. Київ № 640/8842/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовомОСОБА_1 доУправління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції провизнання протиправними та скасування рішень, дій та бездіяльності, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

"1) визнати порушення прав позивача відповідачем визначених нормами ст. 18 Закону № 394/96-ВР;

2) застосувати до відповідача заходи впливу заходом притягнення до відповідальності засобом накладення штрафу на посадових осіб відповідача;

3) застосувати до відповідача норми ст.249 КАСУ для забезпечення дієвого та ефективного захисту прав позивача порушених відповідачем;

4) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо застосування контролю за забезпечення прав позивача відповідачем визначених нормами ст.18 Закону № 394/96-ВР;

5) зобов`язати відповідача належним чином опрацювати скаргу позивача від 26.02.2020 відповідно до вимог норм Закону № 393/96-ВР;

6) застосувати заходи контролю суду за виконанням рішення суду. Зобов`язати відповідача відзвітувати суду про виконання рішення у цій справі;

7) стягнути з відповідача матеріальні та моральні збитки в розмірі суми стягнення, визначеної рішенням від 20.04.2011 справа 2-567/11 з урахуванням інфляційних втрат;

8) для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суду вийти за межі позовних пимог на виконання вимог норм ст. 9 КАСУ.

Ознайомившись із електронною позовною заявою ОСОБА_1 і доданими до неї матеріалами, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктами 15.1 та 15.3 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі; розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19, Державна судова адміністрація України надіслала до державного підприємства "Редакція газети "Голос України" лист з проханням опублікувати 01 березня 2019 року оголошення в газеті "Голос України" про відкликання оголошення, опублікованого 01 січня 2018 року № 229 (6984) щодо створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" (далі також - ЄСІТС).

Таким чином, після публікації цього оголошення зміни, передбачені Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", пов`язані з початком роботи ЄСІТС, не набули чинності.

Відтак, станом на дату звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва не почала функціонування ЄСІТС, а тому позивач зобов`язаний звертатись до суду із позовною заявою у письмовій формі.

Неподання позовної заяви у письмовій формі на паперових носіях, як і додатків до неї свідчить про невідповідність такої позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом слугувало ненадання відповідачем відповіді на скаргу позивача від 26 лютого 2020 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем у порушення зазначених вимог:

- не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини;

- не зазначено перелік доказів, що додаються до заяви або доказів, які не можуть бути подані;

- не зазначено обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

- не зазначено власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, зазначаючи ідентифікаційний код юридичної особи 43315602 (згідно реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано ЦЕНТРАЛЬНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.КИЇВ), позивач визначає відповідачем - управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Слід зазначити, що 11 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 303/3418/17, адміністративне провадження №К/9901/47922/18 (ЄДРСРУ № 82315800) досліджував питання щодо належності/неналежності відділу примусового виконання рішень бути відповідачем у справі при оскарженні дій державної виконавчої служби.

Так, судом встановлено, що належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

Таким чином, структурні підрозділи органів державної виконавчої служби, зокрема, управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області, не є органами державної виконавчої служби у розумінні Закону, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у справах.

Отже, позивачу слід визначитись із суб`єктним складом даного адміністративного позову.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Водночас вимоги позивача не відповідають наведеній нормі закону.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до частини четвертої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Також, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, суд звертає увагу на абзац другий частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у відповідності до якої, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем до адміністративного позову не було надано доказів сплати судового збору.

При цьому, суд відхиляє клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору. Відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Проте з аналізу вказаної статті та наданих позивачем доказів вбачається, що позивач, як суб`єкт спірних правовідносин, не підпадає під жодний пункт цієї статті.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а відтак недотримання останнім вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, кількість позовних вимог після їх уточнення позивачем наразі суду не відома, як і розмір судового збору, належного до сплати за подання відповідної кількості вимог. За таких обставин, питання про звільнення позивача від сплати судового збору може бути вирішене лише у разі виправлення згаданих вище недоліків.

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Позивач зазначає ціну позову у розмірі 1000000,00 грн., при цьому жодних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не зазначає.

Отже, позивачем не здійснено точний розрахунок суми, що стягується, жодним чином її не обґрунтовано по суті, що також є недоліком, належним до усунення.

Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Водночас, позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів, окрім копії позовної заяви від 01 квітня 2020 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позивач може усунути шляхом подання до суду:

- позовної заяви у паперовій формі разом з додатками до неї - відповідно до вимог пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до кількості учасників справи;

- уточненого адміністративного позову з визначенням суб`єктного складу спірних правовідносин та з вимогами, приведеними у відповідність частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві;

- документа про сплату судового збору або клопотання про звільнення, відстрочення чи розстрочення від сплати судового збору з наданням доказів на підтвердження підстав, наведених у підтвердження такого клопотання.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.

3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), відповідно частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

У випадку необхідності продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивачеві належить звернутися до суду з заявою про продовження процесуального строку у відповідності до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, до закінчення встановленого судом строку, надіславши її на офіційну електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва - inbox@adm.ki.court.gov.ua.

У разі повідомлення суду про неможливість виконання вимог даної ухвали у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, п`ятиденний строк виконання даної ухвали починається з дня наступного за днем завершення карантину.

Суддя Є.В. Аблов