Рішення № 88908261, 24.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року м. Київ № 640/1537/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Спецагролізинг»доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послугпровизнання протиправною та скасування постанови від 26 грудня 2019 року №1127/2102/16-2/13-П

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Спецагролізинг» (далі по тексту - позивач, ДП «Спецагролізинг») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - відповідач, Нацкомфінпослуг), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 26 грудня 2019 року №1127/2102/16-2/13-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Нацкомфінпослуг від 26 грудня 2019 року №1127/2102/16-2/13-П на ДП «Спецагролізинг» накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн за порушення, вчинені на ринках фінансових послуг. Позивач вважає, що накладення відповідачем штрафу не відповідає вимогам принципів обґрунтованості, добросовісності, справедливості та пропорційності. До того ж, в діях позивача відсутні будь - які з передбачених частиною першою статті 42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ознак протиправної діяльності, що виключає наявність складу правопорушення і унеможливлює застосування штрафної санкції. Тому, на думку сторони позивача, рішення відповідача про застосування штрафу не відповідає чинному законодавству України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

10 березня 2020 року представником Нацкомфінпослуг надано до суду відзив, в якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови, Нацкомфінпослуг діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах повноважень, визначених Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та з урахуванням всіх обставин.

17 березня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що ані оскаржувана постанова, ані відзив на позов не містять мотивів та міркувань, якими відповідач обґрунтовує наявність суперечностей або розбіжностей. Відповідач не надав пояснень, у чому саме полягає недостовірність і непорівнюваність, помилковість звітних даних, наданих позивачем, а тому висновки відповідача є протиправними.

06 квітня 2020 року відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, у якому він зазначив, що відповідно до таблиці 1 додатку 8 до Порядку надання звітності, лізингодавці мають надавати інформацію про вартість предметів фінансового лізингу (в розмірі укладених договорів за звітний період). Відповідно до таблиці 2 додатку 8 до Порядку надання звітності, лізингодавці мають надавати загальну інформацію про загальну вартість активів щодо яких були укладені договори у звітному періоді. Інформація яка мала бути надана за вказаними пунктами звітності, є фактично одним і тим же показником. Проте за вказаними розділами звітності, позивачем була надана інформація, що суперечить одна одній. Отже, надана позивачем звітність містить розбіжності в інформації, що надана в різних додатках.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Нацкомфінпослуг від 26 грудня 2019 року №1127/2102/16-2/13-П застосовано до ДП «Спецагролізинг» штрафну санкцію у розмірі 5 100,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктів 1, 2 Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» Нацкомфінпослуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній раді України.

Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

У відповідності до пункту 10 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Частинами першою, другою статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Приписам наведеної норми кореспондують положення пункту 2.1 розділу ІІ Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року №2319 (далі по тексту - Положення №2319), яким визначено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як накладання штрафу в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Нацкомфінпослуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за: неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.

У відповідності до частини третьої статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» штрафи, накладені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стягуються у судовому порядку.

З огляду на те, що позивачем було подано до Нацкомфінпослуг непорівнювану та суперечливу інформацію в різних формах звітних даних, що є порушенням вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг, а саме: пункту 4 розділу 5 Порядку надання звітності фінансовими компаніями, фінансовими установами - юридичними особами публічного права, довірчими товариствами, а також юридичними особами - суб`єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг або Нацкомфінпослуг можливість надавати послуги з фінансового лізингу, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 26 вересня 2017 року №3840, в частині подання звітних даних за ІІІ квартал 2019 року до Нацкомфінпослуг.

Окремо щодо обрання Нацкомфінпослуг заходу впливу та визначення розміру штрафних санкцій суд зазначає, що вказане рішення приймається Нацкомфінпослуг як контролюючим органом на власний розсуд.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б надавали підстави для сумніву об`єктивності визначення розміру штрафу. Також не надано доказів на спростування доводів відповідача щодо надання непорівнюваної та суперечливої інформації в різних формах звітних даних, що б в свою чергу зумовлювало зменшення розміру штрафу або його скасування.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови від 26 грудня 2019 року №1127/2102/16-2/13-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Спецагролізинг» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Державне підприємство «Спецагролізинг» (РНОКПП 37118591, адреса: 01024, м. Київ, вул. Горького, 11, офіс 7)

Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (код ЄДРПОУ 38062828, адреса: 01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3)