Рішення № 88908159, 24.04.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/383/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 , третя особа- Міністерство юстиції України про відшкодування витрат, пов`язаних у вищому навчальному закладі,

встановив:

Академія Державної пенітенціарної служби (далі - Академія, відповідач) звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби витрати пов`язані з утриманням його в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 51453,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача є зобов`язання щодо відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 51453,06 грн., оскільки він звільнився з публічної служби не відпрацювавши три роки, як це було визначено умовами контракту. Позивач вказує, що оскільки відповідачем ці витрати добровільно не відшкодовані, то останні підлягають стягненню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 23.03.2020 року.

Виклик відповідача в судове засідання було здійснено шляхом опублікування відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

17.03.2020 року відповідачем до суду надано відзив, в якому він зазначає, що обов`язок відшкодувати вартість навчання виник у нього відносно Міністерства юстиції України, а не відносно позивача. Також відповідач зазначає, що його зобов`язання з повернення коштів виникло з моменту підписання контракту, який був підписаний 29.06.2017 року, тобто за день до закінчення навчання. Окрім наведеного, відповідач вважає, що Академією пропущено строк звернення до суду з позовом.

23.03.2020 року суду під час підготовки справи до розгляду, а саме, з відзиву ОСОБА_1 та, в подальшому, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, стало відомо про існування висновків Верховного Суду в схожій категорії справ (постанови Верховного Суду від 10.10.2019 року справа № 140/721/19, від 21.02.2020 року справа №340/1019/19, від 30.09.2019 року справа №340/685/19), зокрема, стосовно необхідності застосування в спорах щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, строків звернення до суду встановлених частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду.

Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі зазначеного, в об`ємі наявних на той час в суду матеріалів, ухвалою від 23.03.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.04.2020 року, у зв`язку з наданням позивачем доказів того, що строк звернення до суду ним не пропущено, розгляд справи продовжено.

Подальший розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України від 07.08.2014 року №238 "Про зарахування на навчання" наказано зарахувати, серед інших, ОСОБА_1 з 10.08.2014 року курсантом першого курсу денної форми навчання за спеціальністю правоохоронна діяльність за державним замовленням.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 1111-р «Про утворення Академії Державної пенітенціарної служби» вирішено прийняти пропозицію Міністерства юстиції та Державної пенітенціарної служби про утворення Академії Державної пенітенціарної служби, реорганізувавши шляхом перетворення Чернігівський юридичний коледж Державної пенітенціарної служби України.

Цим же розпорядженням визначено взяти до відома, що студенти, курсанти та слухачі Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України продовжують навчання в Академії Державної пенітенціарної служби.

Згідно ст. 104 Цивільного Кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

З огляду на викладене вбачається, що Академія Державної пенітенціарної служби є правонаступником Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України внаслідок реорганізації, а ОСОБА_1 як і інші студенти, курсанти та слухачі Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України продовжили навчання в Академії Державної пенітенціарної служби.

29.06.2017 року між Академією, Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та ОСОБА_1 укладено контракт про здобуття освіти №162.

Наказом Академії від 30.06.2017 року №130 о/с "З особового складу" ОСОБА_1 присвоєно кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста в галузі знань "Право" зі спеціальності "Правоохоронна діяльність" та видано диплом державного зразка як випускнику з числа курсантів денної форми навчання.

Після навчання ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі "Дар`ївська виправна колонія (№10)".

12.11.2019 року відповідачем у зв`язку з небажанням проходити службу в Державній кримінально-виконавчій служби України подано рапорт про звільнення за власним бажанням з посади старшого інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом державної установи "Дар`ївська виправна колонія (№10)" (а.с.16).

21 листопада 2019 року наказом виконуючого обов`язку начальника установи "Дар`ївська виправна колонія (№10)" підполковника внутрішньої служби В.Остапчука №141/ОС старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 - старшого інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом установи, звільнено згідно п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням).

Листом від 26.11.2019 року №4.3/12557 Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції повідомило Академію Державної пенітенціарної служби про звільнення випускника академії ОСОБА_1

06.12.2019 року позивачем складено довідку-розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби №5/2942, згідно якої вищий навчальний заклад поніс наступні витрати:

- грошове забезпечення з нарахуваннями - 8537,12 грн.;

- продовольче забезпечення - 25946,24 грн.;

- речове забезпечення - 5463,37 грн.;

- медичне забезпечення - 827,02 грн.;

- оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 10679,31 грн.

Загальна сума витрат склала 51453,06 грн.

Наведений розрахунок разом з повідомленням про необхідність відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням курсанта в Академії державної пенітенціарної служби №13/2991 від 10.12.2019 року надіслані в адресу ОСОБА_1 10.12.2019 року та отримані ним особисто 14.12.2019 року, про що свідчить відповідні відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №7503200213820.

Оскільки відповідач добровільно вказану заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно приписів ч. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV), в редакції станом на дату зарахування ОСОБА_1 на навчання (07.08.2014 року), на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Згідно ст. 18 Закону України "Про міліцію", в редакції станом на дату зарахування ОСОБА_1 на навчання (07.08.2014 року), підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Аналогічні положення містить ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" (далі- Закон № 580-VIII), які також, після 09.12.2015 року на підставі Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" розповсюджуються на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у разі звільнення з будь-яких підстав, відмінних від скорочення штатів та захворювання (підпункти 2, 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII) зі служби протягом трьох років після закінчення навчання особи, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, зобов`язані відшкодувати витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

Умовами контракту передбачено, що сторони несуть відповідальність за повне невиконання взятих на себе зобов`язань за цим контрактом (пункт 1 розділу ІІІ).

Крім того, 29.06.2017 між Академією (виконавець), Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (замовник) та ОСОБА_1 (особа) було укладено контракт про здобуття освіти №162 (а.с. 11-14), предметом якого є підготовка за державним замовленням для потреб ДКВС України на денній формі навчання здобувача за першим (бакалаврським) та другим (магістерським) рівнем вищої освіти за спеціальністю "Право".

Відповідно до умов контракту, виконавець зобов`язується: забезпечити навчання особи згідно з освітньою (освітньо-професійною) програмою підготовки для здобуття відповідного рівня вищої освіти, проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі, - виконавцеві.

Замовник зобов`язується: призначити особу, яка прибула за направленням, на визначену персональним розділом посаду, про що у п`ятиденний строк повідомити виконавця та Міністерство юстиції України; невідкладно повідомити виконавця про звільнення особи зі служби в ДКВС України до відпрацювання нею трьох років після закінчення навчання та надіслати відповідні документи необхідні для проведення виконавцем претензійно-позовної діяльності в справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі, - виконавцеві; після видання наказу про звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення навчання видати їй під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 днів з дати отримання повідомлення відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, - виконавцеві із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунку для перерахування коштів.

Особа зобов`язується: після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в ДКВС України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України "Про Національну поліцію". Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Таким чином, із відповідачем було укладено контракт про проходження навчання, у якому, окрім іншого, містилося застереження про відшкодування вартості навчання в разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчання.

Під час навчання у Академії ОСОБА_1 перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України. Всього державою на утримання відповідача було витрачено 51453,06 грн. за період з 10.08.2014 року по 02 липня 2017 року, з яких: 8537,12 грн. - грошове забезпечення з нарахуваннями, 25946,24 грн. - продовольче забезпечення, 5463,37 грн. - речове забезпечення, 827,02 грн. - медичне забезпечення, 10679,31 грн. - оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії), що підтверджується довідкою-розрахунком від 06.12.2019 №5/2942 (а.с. 19).

До відпрацювання трьох років після закінчення навчання відповідачем було подано рапорт про звільнення, у зв`язку із чим начальником ДУ "Дар`ївська виправна колонія (№10)" 21.11.2019 винесено наказ №141/ОС про звільнення ОСОБА_1 зі служби в ДКВС України відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

У зв`язку із викладеним, на підставі зазначених вище законодавчих норм та положень контракту, у відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

У свою чергу, відповідач стверджує про те, що повідомлення про необхідність відшкодування витрат мало бути надіслане замовником за контрактами, а не позивачем як виконавцем. Щодо цих доводів, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (далі - Порядок № 261) витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.

Укладеним з відповідачем контрактом передбачено, що обов`язок видачі від підпис повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати покладається на виконавця у разі видання наказу про відрахування особи із вищого навчального закладу до закінчення навчання, а на замовника - у разі видання наказу про звільнення до відпрацювання особою трьох років після закінчення навчання.

Відповідно до пункту Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи, керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

Буквальне тлумачення наведених положень свідчить про відмінність виключно суб`єктів, які мають особисто під підпис вручити особі повідомлення про відшкодування витрат. Водночас, наведені положення не визначають конкретного суб`єкта, який має скласти таке повідомлення та/або направити його рекомендованим листом.

З огляду на викладене, складення та направлення відповідачу повідомлення про відшкодування витрат саме позивачем, суд не розцінює як порушення викладених вище положень. Крім того, направлення цього повідомлення не замовником, а виконавцем за договором, не відміняє обов`язку відповідача відшкодувати спірні витрати в силу вимог статті 74 Закону № 580-VIII.

У відзиві відповідач також стверджує, що право вимоги суми витрат, пов`язаних з утриманням його в Академії Державної пенітенціарної служби належить не позивачу, а Міністерству юстиції України.

Суд вважає необґрунтованими такі доводи з двох підстав. По-перше, наведені доводи можуть бути прийняті судом в разі вчинення дій позивачем щодо відшкодування, пов`язаних з утриманням його в Академії Державної пенітенціарної служби (фактичного відшкодування, укладення договору розстрочення, тощо). Натомість, позивач зазначаючи про відсутність в Академії права вимоги, дій щодо фактичного відшкодування коштів Міністерству юстиції України, яке він вважає належним стягувачем також не вчинив, тобто позивач фактично намагається уникнути виконання обов`язку щодо відшкодування коштів як відповідачу так і Міністерству юстиції України.

По-друге, умовами Контракту від 29.06.2017 №162 передбачено, що проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі зобов`язується здійснювати виконавець (Академія)

Крім того, Академія здійснює підготовку фахівців з специфічними умовами навчання для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідно до обсягів державного замовлення на підготовку фахівців, які щорічно затверджуються постановою Кабінету Міністрів України на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів на відповідний рік.

Пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міноборони, Мінфіну, МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, СБУ від 16.06.2007 №419/831/240/605/537/219/534, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - ВНЗ), а саме, витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів.

Як державний замовник Міністерство юстиції України розміщує державне замовлення на підготовку фахівців у підпорядкованих навчальних закладах, які є розпорядниками бюджетних коштів, шляхом затвердження їм кошторису на відповідний бюджетний рік.

Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний рік встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів, є Академія.

Тобто, Академія не тільки здійснює витрати, за рахунок отриманих коштів, але й відповідає за їх цільове та ефективне використання.

Таким чином, витрати на утримання курсантів здійснюються безпосередньо Академією, і сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач Академії.

Отже, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що право вимоги щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, належить саме Академії.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою та другою статті 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально- виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Отже, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, відповідач звільнився за власним бажанням не відпрацювавши три роки, як це визначено умовами Контракту та на час розгляду адміністративної справи сума заборгованості відповідачем не сплачена і складає 51453,06 грн., тому відповідно до статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" вказана сума має бути стягнута в судовому порядку.

Щодо посилання відповідача на те, що контракт про здобуття освіти №162 від 29.06.2017 року підписано ним за день до закінчення навчання, суд зазначає наступне.

Підписавши контракт, навіть за день до закінчення навчання, ОСОБА_1 був обізнаний з його змістом та погодився з ним.

Умови контракту частково передбачали зобов`язання сторін, які вже були ними виконані відносно один одного (щодо забезпечення навчання ОСОБА_1 та відповідних умов для нього - з боку позивача та виконання освітньої програми - з боку відповідача), що не суперечить загальним положенням Цивільного кодексу України про договір та можливість чого прямо передбачено положеннями ч.3 ст. 631 ЦК України.

Факт отримання освітніх послуг ОСОБА_1 до підписання контракту не заперечується, як і не ставиться ним під сумнів чинність отриманого за результатом навчання диплому державного зразка, яким підтверджено набуту відповідачем спеціальність та освітньо-кваліфікаційний рівень.

Окрім наведеного, посилання ОСОБА_1 , на цей та інші, на думку відповідача, недоліки договору є необґрунтованими, оскільки укладений контракт є чинним, доказів визнання чи його розірвання у встановленому законом порядку матеріали справи не містять. Дійсність цих контрактів, належність їх виконання замовником та виконавцем, дотримання трудового законодавства роботодавцем тощо, не є предметом даного спору, з огляду на що, відповідні доводи скаржника відхиляються судом.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Як зазначалося, позивачем здійснено розрахунок витрат на навчання відповідача, розмір яких склав 51453,06 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою-розрахунком від 06.12.2019 №5/2942 (а.с. 19).

Суд наголошує на тому, що доводи відзиву та заперечень на відповідь на відзив не містять посилань відповідача з приводу правильності здійснення вказаного розрахунку чи його незгоди з таким розрахунком, а тому суд сприймає його як належний доказ, понесених позивачем витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 в Академії.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 погодився з умовами контракту і був обізнаний про наслідки їх невиконання, суд дійшов висновку, що позов Адміністрації Державної прикордонної служби про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ: 08571788, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Гонча, 34) витрати, пов`язані з утриманням у Академії Державної пенітенціарної служби, в сумі 51453 (п`ятдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн. 06 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 114000000