Ухвала суду № 88908133, 23.04.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

23 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/852/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області, Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління Державної казначейської служби України у Генічеському районі Херсонської області, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів 1, 2, 3, 4 щодо неповернення коштів у сумі 20000 грн;

- зобов`язати відповідачів 1, 2, 3, 4 вчинити дії щодо повернення позивачці сплачених нею сум у наступних розмірах: 17764,20 грн - суми штрафу, 1973,80 - виконавчого збору, 262,00 грн - витрат виконавчого провадження;

- зобов`язати відповідачів 1, 2, 3, 4 вчинити дії щодо повернення вказаних коштів на відповідні банківські реквізити.

За змістом позовної заяви, предметом спору є відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної позивачці рішенням суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці у Херсонській області, яке визнано протиправним та скасовано судом, однак частково є виконаним в межах примусового виконання вказаного документа.

Вирішуючи питання чи є цей спір публічно-правовим та чи підлягає розгляду адміністративним судом слід звернути увагу на таке.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Статтею 5 КАС України, серед іншого, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З аналізу заявлених позовних вимог вбачається, що позивачка на виконання постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області сплатила частину накладеного на неї штрафу, при цьому, оскаржила її до суду. Суд, в свою чергу, визнав протиправною та скасував спірну постанову, внаслідок чого, позивачка позбулася обов`язку по сплаті штрафу, однак, скасована постанова вже була звернена до виконання у примусовому порядку, внаслідок чого, окрім часткової сплати штрафу вона додатково понесла й витрати по сплаті виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Виходячи з наведеного, у межах вказаного позову, позивачкою заявлено самостійну вимогу про відшкодування майнової шкоди заподіяної протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень.

За змістом ч. 5 ст. 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічний правовий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 803/3/18.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначені в статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, статтею 56 Конституції України, статтями 1173 та 1174 ЦК України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи зазначених органів при здійсненні ними своїх повноважень.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що незважаючи на той факт, що вимоги позивачки стосуються шкоди, завданої їй суб`єктом владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватись судом цивільної юрисдикції, оскільки не поєднаний із визнанням протиправним рішення на підставі якого така шкода заподіяна.

Крім того, на думку суду, позиція позивачки з приводу того, що її права мають бути поновлені у порядку відшкодування вказаних коштів як помилково або надміру зарахованих до державного бюджету є помилковою, оскільки у даному випадку, кошти були сплачені в межах виконавчого провадження на підставі відповідного виконавчого документа, що в свою чергу виключає факт допущення помилки або внесення коштів у більшому розмірі ніж необхідно було сплатити.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо неповернення коштів та зобов`язання вчинити дії по поверненню коштів слід відмовити.

Керуючись ст. 170, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області, Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління Державної казначейської служби України у Генічеському районі Херсонської області, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо неповернення коштів та зобов`язання вчинити дії по поверненню коштів.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу та роз`яснити, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.Ф. Попов