Рішення № 88907983, 24.04.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/676/20

24 квітня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області, Новоушицької селищної ради Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - відповідач 1, Новоушицька РДА), Новоушицької селищної ради Хмельницької області (далі - відповідач 2, Новоушицька СР), в якій просить визнати протиправною бездіяльність Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області та Новоушицької селищної ради Хмельницької області, що полягає у ненаданні повної та достовірної інформації на запити про публічну інформацію ОСОБА_1 від 03.02.2020 року та зобов`язати Новоушицьку районну державну адміністрацію Хмельницької області та Новоушицьку селищну раду Хмельницької області повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 03.02.2020 року та надати достовірну та повну інформацію про наявність вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га для безоплатної передачі у користування громадянам України, як у межах населених пунктів - села Пилипківці, Новоушицького районну, Хмельницької області та села Заборознівці, Новоушицького районну, Хмельницької області, так і за межами даних населених пунктів, надати належним чином завірені графічні матеріали (в тому числі викопіювання з публічної кадастрової карти та будь-які інші картографічні матеріали) вільних земель із вказаним цільовим призначенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся 03.02.2020 року до Новоушицька РДА із запитом про доступ до публічної інформації та 11.02.2020 року до Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Хмельницька ОДА) зі скаргою на бездіяльність, що полягає у ненаданні відповіді на запит. За результатами розгляду скарги, 20.02.2020 року позивач отримав відповідь про перенаправлення 06.02.2020 року Новоушицькою РДА за належністю вищезгаданий запит на інформацію Новоушицькій СР. Проте, станом на 05.03.2020 року ні від відповідача 1, ні від відповідача 2, жодної відповіді не надходило.

Позивач вважає бездіяльність відповідачів, що полягає у ненаданні запитуваної інформації, протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, 03.04.2020 року Новоушицькою РДА та Новоушицькою СР подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідачі послалися на те, що не володіють запитуваною інформацією, у зв`язку з чим позивачу надіслано відповідь Новоушицькою РДА про перенаправлення запиту належному розпоряднику - Новоушицькій селищній об`єднаній територіальній громаді та Новоушицькою СР про відсутність обліку наявності земель державної або комунальної власності як за межами так і в межах населеного пункту та які ненадані у користування та можуть бути використані та передані безоплатно у приватну власність, а також можливість знайти інформацію про вказані земельні ділянки за допомогою Публічної кадастрової карти України.

За даних обставин, оскільки у розпорядженні відповідачів не було запитуваної позивачем інформації, з одночасним повідомленням про це запитувача, просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивачем 03.02.2020 року надіслано на адреси Новоушицької РДА та Новоушицької СР запит про доступ до публічної інформації, яким просив надати інформацію про наявність вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у розмірі - 2,0 га для безоплатної передачі у користування громадянам України, як у межах населених пунктів - села Пилипківці Новоушицького району Хмельницької області та села Заборознівці Новоушицького району Хмельницької області, так і по за межами населених пунктів. За наявності вільних земельних ділянок, просив надати координати даних земельних ділянок, викопіювання, плани, креслення, схеми тощо. Відповідь на запит направити у встановлені законодавством строки поштою на адресу: АДРЕСА_1 та на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Листом від 06.02.2020 року №05-40-263/2020 ПІ Новоушицькою РДА відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" перенаправлено за належністю запит на інформацію ОСОБА_1 щодо наявності вільних земельних ділянок для розгляду - Новоушицькій СР (а.с.27).

Новоушицькою РДА листом від 06.02.2020 року №05-40-264/2020 ПІ "Про розгляд запиту на інформацію" повідомлено позивачу про направлення інформаційного запиту належному розпоряднику - Новоушицькій селищній об`єднаній територіальній громаді (а.с.28). Вказаний лист направлено звичайно кореспонденцією через відділення зв`язку "Укрпошта" та електронною поштою, яка зазначена у запиті (а.с.30-35).

Новоушицькою СР листом №271 від 07.02.2020 року повідомлено позивачу про те, що селищна рада не веде обліку наявності земель державної або комунальної власності, як за межами так і в межах населеного пункту, та які ненадані у користування та можуть бути використані та передані безоплатно у приватну власність. Координати даних земельних ділянок, викопіювання, плани. Креслення, схеми у селищній раді відсутні. Також роз`яснено про можливість знайти інформацію про вказані земельні ділянки за допомогою Публічної кадастрової карти України (а.с.59). Вказаний лист направлено звичайно кореспонденцією через відділення зв`язку "Укрпошта" та електронною поштою, яка зазначена у запиті (а.с.65, 71-72).

У зв`язку з неотриманням відповіді на запит від 03.02.2020 року, 10.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницької ОДА зі скаргою, за результатами розгляду якої 20.02.2020 року отримано відповідь (а.с.13) про повторне направлення Новоушицькою РДА листа №Ц-65/10-04-03/2020 від 18.02.2020 року (а.с.29) з додатками звичайно кореспонденцією через відділення зв`язку "Укрпошта" та електронною поштою, яка зазначена у запиті.

Також, у зв`язку з надходження вказаної скарги, Новоушицькою СР листом №344 від 18.02.2020 року (а.с.63) з додатками звичайно кореспонденцією через відділення зв`язку "Укрпошта" та електронною поштою, яка зазначена у запиті, повідомлено про надання відповіді позивачу на запит від 03.02.2020 року із зазначенням аналогічного змісту у такій.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів, що полягає у ненадходженні відповіді на запит про доступ до публічної інформації, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приписами ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Зі змісту преамбули Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VII (далі - Закон №2939-VII) вбачається, що цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно з ч.1 та 2 ст.1 Закону №2939-VII публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2939-VII доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20 Закону №2939-VII).

Згідно з ч.2 ст.19 Закону №2939-VII, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Таким чином, забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: оприлюдненням і систематичним її оновленням, зокрема, на офіційних веб-сайтах і наданням інформації за запитами на інформацію.

Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За приписами Закону №2939-VI кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

У відповідності до ч.1 ст.12 Закону №2939-VII, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

При цьому, ч.1 ст.22 Закону №2939-VII передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, положення Закону №2939-VII містять вичерпний перелік випадків, за яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.

Водночас, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, в силу приписів ч.3 ст.22 Закону №2939-VII, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

З матеріалів справи видно, що позивач 03.02.2020 року звернувся до відповідачів із запитом про наявність вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у розмірі - 2,0 га для безоплатної передачі у користування громадянам України, як у межах населених пунктів - села Пилипківці Новоушицького району Хмельницької області та села Заборознівці Новоушицького району Хмельницької області, так і по за межами населених пунктів. За наявності вільних земельних ділянок, просив надати координати даних земельних ділянок, викопіювання, плани, креслення, схеми тощо.

Суд зазначає, що для надання вищенаведеної інформації відповідно до вимог Закону №2939-VII, запитувані відомості повинні бути зафіксовані в офіційному документі, створеному в процесі здійснення своєї діяльності суб`єктом владних повноважень.

Новоушицькою РДА листом від 06.02.2020 року №05-40-263/2020 ПІ перенаправлено за належністю запит на інформацію ОСОБА_1 щодо наявності вільних земельних ділянок для розгляду - Новоушицькій СР, з одночасним повідомленням про це запитувача.

В свою чергу, Новоушицькою СР листом №271 від 07.02.2020 року повідомлено позивачу про те, що селищна рада не веде обліку наявності земель державної або комунальної власності як за межами так і в межах населеного пункту та які ненадані у користування та можуть бути використані та передані безоплатно у приватну власність. Координати даних земельних ділянок, викопіювання, плани. Креслення, схеми у селищній раді відсутні. Також роз`яснено про можливість знайти інформацію про вказані земельні ділянки за допомогою Публічної кадастрової карти України.

Матеріали справи свідчать про направлення ОСОБА_1 вказаних листів звичайно кореспонденцією через відділення зв`язку "Укрпошта" та електронною поштою, яка зазначена у запиті, в строк визначений ч.1 ст.20 Закону №2939-VII, що спростовує твердження позивача про бездіяльність відповідачів, що полягає у ненаданні запитуваної інформації.

Суд враховує, що згідно з ч.2 ст.22 Закону №2939-VII відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч.2 ст.22 Закону №2939-VII).

Відтак, посилання Новоушицької СР на можливість отримання запитуваної інформації шляхом перегляду Публічної кадастрової карти України є неприйнятними та неправомірною відмовою в наданні інформації.

Що стосується відсутності у відповідачів запитуваної інформації про вільні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га для безоплатної передачі у користування, як у межах населених пунктів - села Пилипківці Новоушицького району Хмельницької області та села Заборознівці Новоушицького району Хмельницької області, так і по за межами населених пунктів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як передбачено ч.3 ст.22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із п."б" ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст.122 ЗК України, згідно якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Серед іншого, ч.1 ст.79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч.1 ст.79-1 ЗК України).

Відповідно до ч.2 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно з ч.1 ст.1 закону України "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон №3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Положеннями ч.1 ст.13 Закону №3613-VI визначено, що до державного земельного кадастру включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах): а) найменування адміністративно-територіальної одиниці; б) опис меж адміністративно-територіальної одиниці; в) площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; г) повне найменування суміжних адміністративно-територіальних одиниць; ґ) інформація про акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно-територіальних одиниць; д) відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер), межі категорії земель; опис меж; площа; інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель; д 1) відомості про масив земель сільськогосподарського призначення: назва, код (номер); опис меж та угідь, що входять до складу масиву; контури угідь; площа; інформація про земельні ділянки, що входять до складу масиву; інформація про документи, на підставі яких відомості про масив внесено до Державного земельного кадастру; е) відомості про угіддя адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер); контури угідь; площа; інформація про документи, на підставі яких визначено угіддя; інформація про якісні характеристики угідь; є) відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; ж) відомості про бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №3613-VI до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.2 ст.15 Закону №3613-VI).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №3613-VI документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст; індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру; Поземельні книги.

За змістом ч.1 ст. 25 Закону №3613-VI поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки (ч.2 ст.25 Закону №3613-VI).

Порядок ведення Державного земельного кадастру врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).

Пунктом 4 Порядку №1051 визначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінекономіки державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

Відповідно до п.10 Порядку №1051 відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення.

Згідно з пп.6 п.22 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про землі у межах державного кордону, як відомості про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах) та за їх межами (у частині, що характеризують такі землі з урахуванням їх місцезнаходження), як, зокрема, відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер) категорії земель (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 3 та пунктом 28 цього Порядку; межі земель кожної категорії за окремими контурами з координатами їх поворотних точок та довжиною; площа земель кожної категорії (в цілому і за окремими контурами); інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою здійснено віднесення земель до відповідної категорії, найменування органу, що його прийняв), електронні копії таких документів.

Отже, Державний земельний кадастр містить відомості щодо меж адміністративно-територіальної одиниці, площі земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, в тому числі відомості про масив земель сільськогосподарського призначення: назва, код (номер); опис меж та угідь, що входять до складу масиву; контури угідь; площа; інформація про земельні ділянки, що входять до складу масиву та відомості щодо сформованих та зареєстрованих земельних ділянок (на підставі відповідної документації із землеустрою), ведення якого здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Таким чином, на підставі аналізу наведених положень законодавства, суд дійшов висновку, що Новоушицька РДА та Новоушицька СР не володіють запитуваною позивачем інформацією про вільні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га для безоплатної передачі у користування, як у межах населених пунктів - села Пилипківці Новоушицького району Хмельницької області та села Заборознівці Новоушицького району Хмельницької області, так і по за межами населених пунктів, розпорядником якої є відповідний територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Суд вважає, що ненадання відповідачами у даній справі відповіді по суті запиту та не виконання обов`язок по направленню цього запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, фактично позбавило його доступу до запитуваної інформації.

В силу приписів ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Невиконання відповідачами, наведеного у ч.3 ст.22 Закону №2939-VII, обов`язку направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, свідчить про невідповідність їх дій щодо відмови в задоволенні запиту позивача від 03.02.020 року про доступ до публічної інформації з підстав, вказаних Новоушицькою РДА у листі від 06.02.2020 року №05-40-264/2020 ПІ та Новоушицькою СР у листі №271 від 07.02.2020 року, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, а відтак такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача у спірних правовідносинах буде зобов`язання відповідачів повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 03.02.020 року про доступ до публічної інформації з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності оскаржуваних відмов.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення частково, то враховуючи приписи ч.3 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 420,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Новоушицької РДА та Новоушицької СР.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області в задоволенні запиту ОСОБА_1 від 03.02.020 року про доступ до публічної інформації, викладену у листі від 06.02.2020 року №05-40-264/2020 ПІ.

Визнати протиправною та скасувати відмову Новоушицької селищної ради Хмельницької області в задоволенні запиту ОСОБА_1 від 03.02.020 року про доступ до публічної інформації, викладену у листі від №271 від 07.02.2020 року.

Зобов`язати Новоушицьку районну державну адміністрацію Хмельницької області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 03.02.020 року про доступ до публічної інформації з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Новоушицьку селищну раду Хмельницької області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 03.02.020 року про доступ до публічної інформації з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 210 (двісті десять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоушицької селищної ради Хмельницької області в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 210 (двісті десять) гривень 00 (нуль) копійок.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Новоушицька районна державна адміністрація Хмельницької області (32600, Хмельницька область, Новоушицький район, селище міського типу Нова Ушиця, вулиця Подільська, будинок 17, код ЄДРПОУ 21318746).

Відповідач 1: Новоушицька селищна рада Хмельницької області (32600, Хмельницька область, Новоушицький район, селище міського типу Нова Ушиця, вулиця Подільська, будинок 12, код ЄДРПОУ 04407388).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2020 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.