Рішення № 88907875, 22.04.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2020 року м. Рівне №460/1843/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" до Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терлич» (далі – позивач), звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Млинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області, про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 24 липня 2019 року у ВП № 59586759. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова була винесена після відкриття виконавчого провадження, але до моменту закінчення виконавчого провадження, тобто з порушенням частини 2 статті 19 Конституції України, частини 5 статті 26, частини 4 статті 27 та частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, позивач добровільно виконав наказ Господарського суду Рівненської області № 918/93/19 від 09.07.2019р., а відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. З наведених підстав, просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якій заперечив проти позову та зазначив, що рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, а посилання позивача на добровільне виконання рішення суду є безпідставними, оскільки чинне законодавство не передбачає строків на добровільне виконання. Крім того, відповідач вчиняв дії щодо примусового виконання виконавчого документа. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позовна заява надійшла до суду 06.08.2019.

Ухвалою суду від 09.08.2019 позов залишений без руху.

15.08.2019 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позову.

20.08.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

27.08.2019 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового розгляду за участі відповідача.

28.08.2019 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача.

29.08.2019 ухвалою суду зупинено провадження у справі.

14.04.2020 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 22.04.2020 на 9:00год з викликом усіх учасників справи.

22.04.2020 ухвалою суду замінено відповідача його правонаступником.

22.04.2020 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття у судове засідання всіх учасника справи, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши всі обставини, необхідні для вирішення даного спору, дослідивши наявні у справі докази, суд враховує наступне.

Обставини справи:

17.07.2019 до відповідача надійшла заява стягувача ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» про примусове виконання судового наказу Господарського суду Рівненської області № 918/93/19 виданого 09.07.2019 про стягнення з ТОВ «Терлич» залишку несплаченого боргу в розмірі 1507639,20грн.

18.07.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на пред`явлену до виконання суму залишку боргу 1507639,20грн.

18.07.2019, відповідач прийняв постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 150763,92грн.

19.07.2019 відповідачем, постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2019, виклик державного виконавця від 18.07.2019, постанову про стягнення виконавчого збору від 18.07.2019 було надіслано сторонам рекомендованим листом.

22.07.2019 відповідачем отримано повідомлення стягувача про часткове виконання рішення суду боржником, з тексту якого стало відомо, що 17.07.2019 (тобто, до відкриття виконавчого провадження) боржником сплачено напряму стягувачу грошові кошти в сумі 201960грн. Тобто, на день відкриття виконавчого провадження 18.07.2019, сума боргу змінилась і становила 1305679,20грн.

24.07.2019 відповідачем прийнято постанову про скасування процесуального документу, за змістом якого останній скасував постанову про стягнення виконавчого збору від 18.07.2019 на суму 150763,92грн.

24.07.2019 відповідачем прийнято нову постанову про стягнення виконавчого збору на залишок суми боргу у розмірі 130567,92грн.

25.07.2019 відповідачем до банківських установ для виконання, та сторонам виконавчого провадження до відома, направлено постанови про арешт коштів боржника.

29.07.2019 відповідачем отримано повідомлення стягувача № 817 від 26.07.2019 про повне погашення заборгованості боржником станом на 24.07.2019.

В той же день, 29.07.2019 на депозитний рахунок Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надійшли кошти в сумі, достатній для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

29.07.2019 відповідачем винесено постанови про зняття арешту з рахунків боржника.

30.07.2019, після перерахування коштів виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на відповідні рахунки до державного бюджету, виконавче провадження закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням, про що прийнято відповідну постанову.

Вважаючи спірну постанову про стягнення виконавчого збору від 24.07.2019 на залишок суми боргу у розмірі 130567,92грн протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно із частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VІІІ, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У силу приписів частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Частиною першою статті 28 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Підстави для закінчення виконавчого провадження встановлені статтею 39 Закону № 1404-VІІІ, за змістом якої, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотеко держателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Згідно із частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

В силу приписів частини восьмої статті 48 Закону № 1404-VIII, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як наведено вище по тексту рішення, відповідачем одночасно із відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, що відповідає вимогам частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII.

При цьому, 22.07.2019 відповідачем отримано повідомлення стягувача про часткове виконання рішення суду боржником до відкриття виконавчого провадження, в зв`язку із чим, відповідач прийняв постанову про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 18.07.2019 та 24.07.2019 прийняв нову постанову про стягнення виконавчого збору на залишок суми боргу. Такі дії повністю відповідають вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

Крім того, судом встановлено, що 25.07.2019, тобто в межах 10 денного строку, відповідачем прийняті постанови про арешт коштів боржника. Отже, відповідач вчинив дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого документа.

Доказів про те, що відповідач станом на 25.07.2019 був обізнаний про те, що позивач виконав рішення суду в повному обсязі, суду не надано і судом у даній справі не встановлено. Натомість судом встановлено, що до відповідача було доведено інформацію про виконання боржником рішення суду в повному обсязі лише 29.07.2019, в той час, як 25.07.2019 відповідачем здійснені заходи примусового виконання рішення суду. Отже посилання позивача на добровільне виконання рішення суду є безпідставними. Крім того, норми Закону № 1404-VІІІ не передбачають терміну для добровільного виконання виконавчих документів, проте, примусове виконання розпочинається з моменту відкриття виконавчого провадження.

Слід також звернути увагу і на те, що Постановою Великої Палати Верховного суду у справі № 2540/3203/18 від 11.03.2020 надана правова позиція щодо невизначеності правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Разом з тим, як вбачається із змісту наведеної Постанови, Верховним Судом висловлена правова позиція щодо застосування частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII в редакції до 28.08.2018 року, яка була наступного змісту: «Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом».

З 28.08.2018 редакція частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII є наступного змісту: «Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

З врахуванням наведеного, суд уважає, що висловлено правова позиція не може бути взята судом до уваги при вирішенні даного спору, оскільки обставини спору у даній справі та у справі № 2540/3203/18, яку переглядав Верховний Суд, не є тотожними.

Згідно зі статтю 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи, суд дійшов висновку, що відповідач, при прийнятті спірної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи. Доводи та аргументи позивача не спростовують правомірності дій відповідача та не дають суду підстав для висновку про прийняття останнім неправомірної постанови.

Таким чином, з урахуванням усіх обставин справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні вказаної позовної заяви належить відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Терлич» до Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 24 липня 2019 року у ВП № 59586759, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, строк на апеляційне оскарження даного рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Учасники справи:

1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич" (35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул. Народна, 50, код ЄДРПОУ 36921849);

2) відповідач - Млинівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул. Поліщука, 18; код ЄДРПОУ 34337386).

Повний текст рішення складений 22 квітня 2020 року.

Суддя Комшелюк Т.О.