Рішення № 88907822, 24.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1684/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та рішення неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якій просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 нарахування пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)2019 з 16 січня 2020 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_2 , який брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС та був інвалідом І групи у зв`язку із захворюванням, отриманого під час виконання обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС. Наголошувала на тому, що на момент смерті її чоловіка вона перебувала на його утриманні. Також, зазначила, що з 06 грудня 2005 року отримує пенсію за віком, а відтак є непрацездатною особою. За викладених умов, позивач вважає, що має право на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)2019. Разом із тим не погоджується із спірним рішенням пенсійного органу про відмову їй у проведенні перерахунку пенсії у разі втрати годувальника у зв`язку з відсутністю посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позаяк такі посвідчення почали видаватися лише з 25 серпні 1992 року, тобто після смерті ОСОБА_2 , а його статус учасника ліквідації аварії підтверджується наданими до заяви документами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 440/1684/20, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 23/.

13 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позов /а.с. 35-37/, у якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовуючи правомірність відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, відповідач посилався на те, що ОСОБА_2 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії не встановлювався, посвідчення не видавалося.

13 квітня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог /а.с.43/, у якій останній просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та скасувати рішення № 10 від 17 січня 2020 року Лубенського відділу з питань перерахунків пенсій № 11 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 17 квітня 1981 року по 10 березня 1991 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 18 квітня 1981 року /а.с. 9/.

Копією архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 1897/02.12-10 від 04 грудня 2019 року підтверджено, що ОСОБА_2 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 01 червня 1986 року (наказ від 01 червня 1986 року № 1) по 11 вересня 1986 року (наказ від 11 вересня 1986 року № 104) /а.с. 12/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 1991 року ОСОБА_2 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 11 березня 1991 року /а.с. 10/.

Копією довідки Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління № 11611 від 14 грудня 2019 року /а.с.11/ підтверджено, що ОСОБА_1 спільно проживала з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на повному утриманні годувальника ОСОБА_2 по день його смерті та його дохід був основним джерелом її існування згідно з актом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області, що не заперечується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, у якій просила перерахувати пенсію згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, вид перерахунку - перерахунок на пенсію у разі втрати годувальника /а.с. 17/.

Рішенням Лубенського відділу з питань перерахунків пенсій № 11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 10 від 17 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у разі втрати годувальника за померлого чоловіка гр. ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року як військовослужбовцю або військовозобов`язаному, призваному на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та внаслідок стали особами з інвалідністю, враховуючи зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 543, оскільки статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії не встановлювався, посвідчення не видавалось /а.с. 20/.

Не погодившись із спірним рішенням про відмову призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі – Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначено у статті 36 Закону № 1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно.

З аналізу вищевикладеного випливає, що необхідними умовами для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є: 1) члени сім`ї померлого годувальника повинні бути непрацездатними; 2) члени сім`ї повинні перебувати на утриманні у померлого годувальника; 3) наявність у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

За змістом частини другої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Отже, зазначений Закон передбачає можливість отримання членами сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції до 01 жовтня 2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

З 01 жовтня 2017 року редакція вказаної норми змінена Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у такій редакції: "особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Проте, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Також, вказаним рішенням встановлено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року випливає, що визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституцій України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на це, чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширювався порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.

Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру згідно з частиною третьою статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" з 26 квітня 2019 року.

Такі висновки містяться у рішенні Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у зразковій справі № 520/1972/19.

Копією довідки Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління №11611 від 14 грудня 2019 року підтверджено, що ОСОБА_1 спільно проживала з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на його повному утриманні по день його смерті та його дохід був основним джерелом її існування згідно з актом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що не заперечується відповідачем, а відтак є непрацездатною особою.

Разом із тим, спірним рішенням Лубенського відділу з питань перерахунків пенсій № 11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 10 від 17 січня 2020 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у разі втрати годувальника за померлого чоловіка гр. ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з тих підстав, що статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії йому не встановлювався, посвідчення не видавалось /а.с. 20/.

Отже, спірною обставиною у цій справі є наявність у чоловіка позивача – ОСОБА_2 статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Частинами 1 та 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, можна дійти висновку, що належність громадян до числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС закон пов`язує із безпосередньою участю у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а підставою для визначення такого статусу є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Разом з тим суд зауважує, що статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виникає у силу припису закону у наявності відповідних юридичних фактів та не ставиться у залежність від факту отримання посвідчення, яке лише засвідчує та підтверджує наявність такого статусу.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1) визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, факт наявності статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується не лише посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а й довідкою військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідкою архівної установи, або іншими первинними документами, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як зазначалось вище, ОСОБА_2 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 01 червня 1986 року по 11 вересня 1986 року /а.с. 12/.

Факт виконання робіт у зоні відчуження також підтверджується копіями довідок виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області № 1-12/106 від 06 березня 2001 року, Лубенського об`єднаного міського військового комісаріату № 4/581 від 11 жовтня 1991 року /а.с.16, 28/.

Варто відзначити, що з наданих документів можливо встановити періоди роботи ОСОБА_2 у зоні відчуження та населені пункти, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Більше того, згідно з експертним висновком № 38 Полтавської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювання та інвалідності із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру встановлено ОСОБА_2 основний діагноз: захворювання лівої легені ІІІ кл. група, пульмонектонія від 20 серпня 1990 року, висновок: захворювання, пов`язане із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 13/.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 27 лютого 1991 року встановлено І групу інвалідності, а саме у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серія ВТЕ-33 № 077307 /а.с. 14/.

Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_2 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому в силу припису статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належить до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, суд відхиляє аргументи відповідача щодо того, що ОСОБА_2 не мав статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, оскільки такий статус виникає в силу припису закону у разі наявності відповідних юридичних фактів та не ставиться у залежність від факту отримання посвідчення, яке лише засвідчує та підтверджує наявність такого статусу. Разом зі тим у силу приписів підпункту 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1 факт наявності статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується також довідкою військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідкою архівної установи, або іншими первинними документами, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Окрім цього, суд враховує, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким передбачено правові положення щодо видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС введений у дію з 01 квітня 1991 року, тобто після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тому посилання відповідача щодо необхідності подання позивачем посвідчення учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС є безпідставними, позаяк таке посвідчення не могло бути видано ОСОБА_2 за його життя через відсутність правових підстав для цього.

При вирішенні питання про перерахунок пенсії відповідачем не надано оцінку наявності у ОСОБА_1 умов, передбачених статтею 37 Закону № 1058-IV, для призначення пенсії у зв`язку втратою годувальника, що дає підстави вважати, що суб`єкт владних повноважень не з`ясував усіх істотних обставин необхідних при прийнятті спірного рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування мотивів відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії у разі втрати годувальника за померлого чоловіка гр. ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв не у спосіб, що визначений законом, а тому вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського відділу з питань перерахунків пенсій № 11 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області № 10 від 17 січня 2020 року, а також визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оцінюючи вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести нарахування її пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)2019 з 16 січня 2020 року, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 №509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності рішення Лубенського відділу з питань перерахунків пенсій № 11 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області № 10 від 17 січня 2020 року в межах мотивів, наведених відповідачем у спірному рішенні. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача провести нарахування її пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)2019 з 16 січня 2020 року задоволенню не підлягає, натомість належним способом захисту та відновлення прав ініціатора звернення у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16 січня 2020 року, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, документально підтверджені судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 840,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського відділу з питань перерахунків пенсій № 11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №10 від 17 січня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 16 січня 2020 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова