Рішення № 88907744, 24.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1909/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області, Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області, в якій просила: визнати протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області, викладену в листі від 12.02.2020 р. за вих. № 33/36-18, в наданні ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області направити до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України документи для вирішення питання про надання ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 29.01.2020 року позивач звернулась до ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Одеській області із заявою щодо встановлення відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі посвідчення і нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ». Членом ліквідаційної комісії - завідувачем сектору із соціально-гуманітарних питань Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» О.В. Буянової листом від 12.02.2020 № 33/36-18 повідомлено щодо надання статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі посвідчення і нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ» як особі, вислуга якої на день звільнення у календарному обчисленні становить 25 років 01 місяць 26 днів із врахуванням періоду навчання у Одеському державному університеті їм. І.І. Мечникова - 2 роки 4 місяці 27 днів. Далі повідомили, що відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової службі, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військової службі, внутрішніх справ 25 і більше років у календарному обчисленні, а ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Навчання у цивільних вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання) є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не є видом служби, періоди проходження якої враховується до вислуги років для надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ». Далі в листі ведеться про те, що для направлення документів до департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання надання мені статусу «Ветеран органів внутрішніх справ та видачі посвідчення і нагрудного знаку при звільненні відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» на думку відповідача правові підстави відсутні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» було залучено як другого відповідача.

У відзиві на позовну заяву Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» вказує, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ПКМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років» в розрахунку вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії відображено і період часу навчання у цивільних вищих навчальних закладах - 2 роки 04 місяці 27 днів і період служби в органах внутрішніх справ - 22 роки 08 місяців 29 днів. Навчання у цивільних вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання) є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не є видом бездоганної служби в органах внутрішніх справ, період проходження якої визначає право для надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ». Згідно чинного законодавства України для надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку при звільненні відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ОСОБА_1 , у якої вислуга років для призначення пенсії на день звільнення у календарному обчисленні становить 25 років 01 місяць 26 днів, а період бездоганної служби в органах внутрішніх справ складає 22 роки 08 місяців 29 днів правові підстави відсутні.

В письмових поясненнях Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області вказує, що ЛК ГУ МВС України в Одеської області не володіє інформацією стосовно питань призначення пенсії, розгляду заяв, звернень, скарг з питань пенсійного та соціального забезпечення осіб, звільнених з органів внутрішніх справ МВС України, надання відповідних матеріалів із зазначених питань, відносяться до компетенції сектору соціально-гуманітарних питань Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області», оскільки згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.09.2018 року № 787 «Про організаційно-штатні зміни у МВС» при територіальних об`єднаннях МВС України по областях розпочали свою роботу сектори із соціально-гуманітарних питань, у зв`язку з чим Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Одеській області актом прийому-передачі від 07.06.2019 року передала всі пенсійні справи пенсіонерів МВС України до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області».

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач повинен був передати подану заяву до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України для остаточного оформлення та для винесення висновку по суті заяви. Позивач вважає, що повністю відповідає критеріям, необхідним для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі посвідчення і нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ», у зв`язку з чим вважає відмову відповідача необґрунтованою.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_1 з 01.08.1985 року (Наказ № 468 від 14.08.1985 року) по 2008 рік (Наказ № 226 о/с від 26.04.2008 року) проходила службу в органах УМВС України в Одеській області.

Відповідно до наказу Головного управління МВС України в Одеській області від 26.04.2008 року № 226 о/с у відповідності до Положення про проходження службі рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 була звільнена з органів внутрішніх справ у відставку за п.65 «а» (за віком) з 30.04.2008 року з посади слідчого в особливо важливих справах слідчої частини відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами Слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області в званні підполковника міліції.

Згідно з Витягом з наказу начальника ГУ МВС в Одеській області № 226 о/с від 26.04.2008 року визначена вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні, яка становить 25 років 01 місяць 26 днів.

Відповідно до розрахунку вислуги років до календарної вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України позивачу було зараховано половину навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова - 2 роки 4 місяці 27 днів, а в органах внутрішніх справ всього календарних 25 років 01 місяць 26 днів.

Згідно з грошовим атестатом № 65 ГУ МВС України в Одеській області від 14.05.2008 року вислуга років станом на 01.01.2008 року становить 24 роки 09 місяців 26 днів, а на день звільнення становить 25 років 01 місяць 26 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач навчалася в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 01.09.1980 року по 01.07.1985 року згідно диплому серії НОМЕР_1 реєстраційний номер № 514 від 25.06.1985 року, закінчила повний курс Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до протоколу за пенсійною справою № 1503002290 від 01.05.2008 року вислуга років підполковника міліції ОСОБА_1 складає 25 календарних років у розмірі 70 % грошового забезпечення.

29.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області із заявою, в якій просила: надати інформацію про правові підстави ненадання при звільненні статусу ветерана органів внутрішніх справ, а також невидачі посвідчення ветерана МВС та невручення нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ»; надати статус ветерана органів внутрішніх справ відповідно до пункту першого статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати посвідчення і нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ»; направити до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України документи для вирішення питання про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ пенсіонеру МВС.

Листом від 12.02.2020 року № 33/36-18 Сектор соціально-гуманітарних питань Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 29.01.2020 року повідомив, що для направлення документів до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку при звільненні відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» правові підстави відсутні, оскільки ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному обчисленні, а ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, навчання у цивільних вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання) є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не є видом служби, періоди проходження якої враховуються до вислуги років для надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ».

Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Згідно з ч.1 ст.4-1 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» дія цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше;

4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;

5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Так, ОСОБА_1 є громадянкою України та постійно проживає на території України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , прослужила в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному обчисленні, що підтверджується послужним списком № М-871355, витягом з наказу начальника ГУ МВС в Одеській області № 226 о/с від 26.04.2008 року про звільнення та розрахунком вислуги, грошовим атестатом № 65 ГУ МВС України в Одеській області від 14.05.2008 року, протоколом за пенсійною справою № 1503002290 від 01.05.2008 року, звільнена у відставку за п.65 «а» (за віком) відповідно до законодавства України.

На виконання пунктів 31, 32, 33 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 878, та з метою забезпечення своєчасного та якісного обслуговування пенсіонерів системи органів внутрішніх справ, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.09.2018 року № 787 «Про організаційно-штатні зміни у МВС» при територіальних медичних об`єднаннях Міністерства внутрішніх справ України по областях та місту Києву створені сектори із соціально-гуманітарних питань, а в Одеській області аналогічний сектор в Державній установі «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області», до функцій якого належать направлення на розгляд до уповноваженого структурного підрозділу МВС матеріалів щодо призначення (перерахунку) пенсій, документів, які є підставою для отримання пільг, посвідчень, оформлення довідок про грошове забезпечення тощо пенсіонерам ОВС, особам, що мають право отримувати пенсію та зазначені пільги; головним завданням Сектору є забезпечення своєчасного та якісного обслуговування пенсіонерів системи органів внутрішніх справ із соціально-гуманітарних питань; Сектор у своєї діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, постановами та дорученнями Кабінету Міністрів України, нормативними документами МВС України, а також іншими нормативно-правовими актами.

В зв`язку з зазначеним подане позивачем звернення було розглянуте Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області», до повноважень якої належить вирішення питань про направлення на розгляд до уповноваженого структурного підрозділу МВС матеріалів та документів, які є підставою для отримання пільг, посвідчень, оформлення довідок тощо пенсіонерам ОВС.

За таких обставин, на думку суду, ОСОБА_1 повністю відповідає критеріям, необхідним для надання їй статусу ветерана органів внутрішніх справ на підставі п.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», у зв`язку з чим відмова Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» направити документи до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання надання позивачу статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» є необґрунтованою та безпідставною.

Згідно з п.3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1601 (в редакції від 11.12.2019 року), підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» є: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до п.4 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1601 (в редакції від 11.12.2019 року), посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби» вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами за місцем реєстрації ветерана та уповноваженими структурними підрозділами Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Національної гвардії, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку за місцем проходження військової служби, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 року № 742 «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ» постановлено: 1. Затвердити зразок та опис посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ», зразок та опис нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ», що додаються; 2. Поширити дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1601, на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ»; 3. Визначити Міністерство внутрішніх справ замовником виготовлення бланків посвідчень і нагрудних знаків «Ветеран органів внутрішніх справ»; 4. Міністерству фінансів забезпечити фінансування витрат, пов`язаних з виготовленням бланків посвідчень та нагрудних знаків «Ветеран органів внутрішніх справ», у межах видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства внутрішніх справ.

Згідно з п.1 Положення про Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 14.12.2015 року № 1570, Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України є самостійним структурним підрозділом апарату Міністерства внутрішніх справ. Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності - підрозділ, який забезпечує, координує та контролює роботу з питань управління персоналом в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління МВС, та за дорученням Міністра внутрішніх справ у центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, головному органі військового управління Національної гвардії України, здійснює організацію освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ, що належать до сфери управління МВС.

Відповідно до п.3 Положення про Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 14.12.2015 року № 1570, основними завданнями Департаменту є: 1) забезпечення організаційно-методичного керівництва, контролю та координації роботи з персоналом, здійснення своєчасного добору персоналу для підрозділів апарату МВС, керівного складу територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Міністром; 2) документальне оформлення вступу, проходження, припинення державної служби та трудових відносин з працівниками апарату МВС, керівниками закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС; 3) прогнозування розвитку персоналу, у тому числі формування резерву керівників, заохочення персоналу до службової кар`єри, підвищення рівня їх професійної компетентності, оцінювання та атестування; 4) організація професійного навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовки та післядипломної освіти персоналу для МВС, Національної гвардії; 5) здійснення у МВС організаційно-штатних заходів з оптимального розподілу та ефективного використання наявної штатної чисельності персоналу, для виконання покладених на МВС завдань та функцій, удосконалення структури і штатів підрозділів МВС з урахуванням міжнародного досвіду; 6) організація освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, науково-дослідних установ, що належать до сфери управління МВС; 7) здійснення аналітичної та організаційної роботи з питань управління персоналом апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що відносяться до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; 8) загальне методичне керівництво роботою з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг колишніми працівниками міліції, службовцями апарату МВС, територіальних закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільненим зі служби, роботи, та членами їх сімей.

Згідно з пп.41 п.4 Положення про Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 14.12.2015 року № 1570, Департамент відповідно до покладених на нього завдань видає через кадрові підрозділи територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» колишнім працівникам міліції, у тому числі, пенсіонерам, особам, звільненим зі служби, роботи на пенсію.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що як вже було зазначено судом вище відповідачі не відмовляли позивачу в наданні статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», оскільки це не належить до їх повноважень, заявника було повідомлено лише про відсутність підстав для направлення документів до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, відмова Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області», викладена в листі від 12.02.2020 року № 33/36-18, в направленні документів до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання про надання ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» є протиправною.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» направити до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України документи для вирішення питання про надання ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код 08592268), Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» (пров. Каркашадзе, 3, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 08734546) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області», викладену в листі від 12.02.2020 року № 33/36-18, в направленні документів до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання про надання ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

3. Зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» направити до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України документи для вирішення питання про надання ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» (код ЄДРПОУ 08734546) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко