Рішення № 88907619, 24.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1791/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4623 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А4623 (80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Гвардійська, 15) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, в якому просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно) за період з 18.09.2019 року по день фактичної виплати заборгованості 01.12.2019 терміном 73 дні із розрахунку 544 грн. 95 коп. в день в сумі 39 781 грн. 35 коп. одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМ України від 15.01.2004 №44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командира повітряного командування «Захід» від 23.08.2019 року № 55 позивача звільнено з військової служби в запас за станом здоров`я та наказом командира військової частини А4623 від 18.09.2019 № 201, виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Після прийняття рішення про звільнення з військової служби, військовослужбовцю виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно і лише за його бажанням можуть бути видані предмети форменого одягу на суму грошової компенсації. Проте, позивачу на день виключення із списків частини (18.09.2019 р.) не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням з військової служби. Лише 01.12.2019 року відповідачем на рахунок позивача перераховано заборгованість із виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні в сумі 63 267,36 грн. Отже, у позивача виникло право на стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку з 18.09.2019 до 01.12.2019 (73 дні). Просив позов задоволити.

Ухвалою суду від 03 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив наступне. Відповідно до наказу командира військової частини А4623 від 18.09.2019 № 201 позивача виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. На підставі вказаного наказу 01.12.2019 року ОСОБА_1 було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 63 267,36 грн. Щодо вимоги про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно), то така не підлягає задоволенню з наступних підстав. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. Таким чином, компенсація за неотримане речове майно не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки, закупівля речового майна здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при незабезпеченні військовослужбовця речовим майном, відповідно до п. 7 Порядку № 178, здійснюється виплата грошової компенсації. Тобто, компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України щодо виплат середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця. Підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з Військової частини А4623 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно) в сумі 39 781,35 відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються я к на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Наказом командира Військової частини А4623 від 18.09.2019 № 201, позивача , звільненого наказом Командира повітряного командування «Захід» від 23.08.2019 №55 у запас за п. «б» (за станом здоров`я), виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення.

01 грудня 2019 року відповідачем перераховано на рахунок позивача компенсацію за неотримане речове майно в сумі 63 267 грн. 36 коп.

Позивач, вважаючи, що відповідачем проведено несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.09.2019 року до 01.12.2019 року, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч.1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

П.п. 2, 3 Порядку № 178 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Таким чином, на підставі Закону № 2011-XII військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, в тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок №44).

Відповідно до п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п. 3 Порядку №44).

Згідно з п.п. 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, спеціальним законодавством про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За приписами частин першої, другої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців Збройних Сил України, не встановлено відповідальності за невиплату чи несвоєчасну виплату усіх сум грошового забезпечення за всіма видами, тому з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації положення статті 117 КЗпП України, які є загальними, необхідно поширити на правовідносини, які виникли під час звільнення особи з військової служби в Збройних Силах України.

Суд враховує аналогічні правові висновки щодо застосування спеціального законодавства та статті 117 КЗпП України, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16 та від 26.06.2019 у справі №826/15235/16. Єдину правозастосовчу практику в питанні виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні сформовано і викладено у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16 (провадження № К/9901/12281/18).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2019 року позивача було виключено із списків особового складу військової частини. Таке виключення відбулося без проведення остаточного розрахунку з ним. Фактичну виплату за неотримане речове право з позивачем проведено 01.12.2019 року в сумі 63 267,36 грн. Таким чином, затримка розрахунку за період з 18.09.2019 по 01.12.2019 року становить 73 дні.

При цьому суд наголошує на тому, що з метою визначення середнього заробітку для обчислення суми відшкодування за несвоєчасність розрахунку, згідно п.2 Порядку № 100, беруться до уваги виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто в даному випадку 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Відповідно до 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

В силу вимог пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин),а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи із наявної в матеріалах справи довідки від 20.09.2019, заробітна плата позивача за останні два повних місяця роботи липень - серпень 2019 року становила 8106,55*2= 16213,10 грн.

Таким чином, з урахуванням формули визначеної абз.2 п.8 Постанови №100, середньоденна заробітна плата становила 16213,10/62=261,50грн.

Доказів того, що розмір грошового забезпечення позивача у липні 2019 року становило 16893,55 грн. а у серпні 2019 – 16893,55 грн., як це зазначено позивачем у позовній заяві, у матеріалах справи відсутні. Крім того, наведений у позовній заяві розрахунок середнього грошового забезпечення є необґрунтованим.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача – 261,50 грн та період затримки виплати 73 календарних днів, з відповідача необхідно стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 19089,62 грн.(261,50Х73).

Обов`язок роботодавця провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, передбачений у статті 117 КЗпП України.

При цьому, виключення позивача зі списку особового складу військової частини відбулося без проведення остаточного з ним розрахунку. При цьому, письмової згоди на такі дії позивач не давав, що не спростовується відповідачем.

Посилання відповідача на те, що несвоєчасно виплачена позивачу грошова компенсація замість предметів речового майна не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, суд вважає безпідставними, оскільки вказаний факт не впливає на право позивача на отримання середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанов Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №825/598/17.

Відтак, підлягають до задоволенні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 18.09.2019 по 01.12.2019 року у розмірі 19089,62 грн.

Щодо позовної вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМ України від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМ України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з п. 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до вимог абзацу третього п. 242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

З урахуванням наведеного військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право на виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Однак, позивачем не обґрунтовано з яких сум грошового забезпечення таку компенсацію просить виплатити, та не додано доказів нарахування таких сум. Таким чином, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково та стягнення з військової частини А4623 на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 19089,62 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у Постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №813/1001/17, від 24 січня 2019 року у справі №802/28/16-а, від 28.12.2019 року у справі №1.380.2019.001406 щодо застосування тримісячного строку звернення до суду з позовами про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, в тому числі затримки у виплаті грошової компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно.

Відтак, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставіп.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини А4623 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задоволити частково.

Стягнути з Військової частини А4623 (80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Гвардійська, 15; код ЄДРПОУ 08349877) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.09.2019 по 01.12.2019 року в розмірі 19089,62 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.04.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна