Рішення № 88907491, 23.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/129/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема - Трейд" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000020/2 від 15.01.2020;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110280/2020/00006 від 15.01.2020.

Ухвалою судді від 24.01.2020 прийнято позов до розгляду відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, на 13.02.2020 призначено підготовче засідання (а.с.57).

Ухвалою суду від 13.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Феросистема - Трейд" про вжиття заходів забезпечення позову (а.с.118-120).

Ухвалою суду від 13.02.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.03.2020 року, витребувано у відповідача додаткові докази (а.с.121-122).

Ухвалою суду від 10.03.2020 продовжено проведення підготовчого провадження у справі, оголошено перерву до 31.03.2020 та витребувано додаткові докази (а.с.146-147).

31.03.2020 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд справи перенесено на 16.04.2020 (а.с.156).

16.04.2020 сторони в підготовче судове засідання не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.196, 198).

Ухвалою суду від 16.04.2020 закрито підготовче провадження у справі та подальший розгляд справи по суті вирішено здійснювати в порядку письмового провадження (а.с.200).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до контракту №УС-ФСТ/2017D від 05.04.2017, укладеного з ТОВ «Урал-Союз» (Росія) та додатків до контракту №№49, 50 від 02.12.2019 ТОВ "Феросистема - Трейд" придбав товар - феросиліцій марки ФС45 та ФС65. Для митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту до відповідача подано митну декларацію №UA110280/2020/000209, в якій позивачем визначено митну вартість товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. При цьому, позивач зазначає, що під час митного оформлення товарів відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої ст. 53 МКУ, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржувані рішення на його думку є протиправним та підлягають скасуванню. Вказує, що зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що підставою для виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом, стало: декларантом не надано аркуші з зазначенням тарифу та вартості транспортування товару до наданого транспортного перевізного документу - накладної СМГС від 25.12.2019р. № 28337439. Однак, як зазначає позивача, тариф та вартість транспортування товару не являються складовими митної вартості товару, оскільки згідно п.3.1. додатку №50 від 02.12.2019 до контракту № УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017 ціна товару визначена на умовах СРТ м. Кропивницький і вже включає в себе вартість пакування та доставки. До того ж, оскільки додаток №50 був наданий відповідачу разом з митною декларацією, йому було достовірно відомо, що відсутність зазначених аркушів не є перешкодою для визначення всіх складових митної вартості. Ще однією з підстав зазначено, що до митного контролю не надані платіжно-розрахункові документи від 12.11.2019 №001Y11OKL/20001ХХ та від 09.12.2019 №001ZRAOOL/2001ХХ, посилання на які міститься в рахунку-фактурі ТОВ «Урал-Союз» від 23.12.2019 № 122301. При цьому відповідачем не заперечується той факт, що декларантом надано банківський платіжний документ про сплату вартості товару №124 від 05.12.2019 та акт звіряння розрахунків з ТОВ «Урал-Союз», які підтверджують оплату позивачем вартості товару. Враховуючи, що у Митному кодексі України не міститься вимоги про подання до митного оформлення розрахунково-платіжних документів іноземного постачальника, відсутність вказаних документів, на думку позивача, не може бути підставою для невизначення митної вартості за ціною договору. Крім того, позивач зауважує, що за період з моменту подання митному органу імпортної митної декларації 11.01.2020 до дати винесення оскаржуваного рішення 15.01.2020 відповідач не запитував у позивача зазначені розрахунково-платіжні документи ТОВ «Урал-Союз». Також, у рішенні вказано, що до митного оформлення не надано безпосередню відвантажувальну накладну, що унеможливлює ідентифікацію того, яка саме партія товару була відвантажена виробником - АТ «ЧЕМК». Позивач вважає, що цей довід також не може братись до уваги, з огляду на те, що надані до митного оформлення документи - імпортна митна декларація UА110280/2020/000209 від 11.01.2020, додаток №50 від 02.12.2019 до контракту № УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017, рахунок-фактура від 23.12.2019 №122301, копія митної декларації країни відправлення №10511010/231219/0194549 від 23.12.2019, накладна СМГС від 25.12.2019 №28337439 містять однозначну інформацію про те, що відправником даної партії товару виступає сам виробник - АО «ЧЕМК». Отже, позивач вважає, що у митного органу не було підстав стверджувати про неможливість ідентифікації даної партії товару, оскільки вона отримана позивачем безпосередньо від виробника товару. Крім того, вказує, що посилання відповідача на відсутність додатків в експертному висновку ДП «Держзовнішінформ» від 24.12.2019 №251/370 не дає можливості перевірити обґрунтованість наведених в ньому висновків, на думку позивача, не є підставою для невизнання митної вартості, заявленої позивачем, з огляду на те, що відповідач не має законодавчих повноважень контролювати роботу Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків». Позивач вважає, що Дніпровська митниця Держмитслужби протиправно та безпідставно прийняла оскаржувані рішення, всупереч положенням Митного кодексу України.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що до митного посту "Кіровоград" Дніпровської митниці Держмитслужби було подано до митного оформлення товар - феросиліцій ФС65 в режимі імпорт за МД №UА110280/2020/000209 від 11.01.2020. Під час здійснення митного контролю за митною декларацією позивача опрацьовувалася інформація, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Відповідно до ч.5 ст.54, чч.2, 3 ст.53, ст.335 МК України, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана, а саме транспортні перевізні документи не дано у повному обсязі, зокрема відсутні аркуші із зазначенням тарифу та вартості транспортування товару. Крім того, вказує, що до митного контролю не надані: товарна накладна, платіжно-розрахункові документи від 12.11.2019 №001Y11OKL/20001ХХ та від 09.12.2019 №001ZRAOOL/2001ХХ, посилання на які міститься в рахунку-фактурі ТОВ «Урал-Союз» від 23.12.2019 №122301. До того ж, зазначає, що відсутність безпосередніх відвантажувальних накладних унеможливлює ідентифікацію товару, заявленого позивачем до митного оформлення. Вказує, що наданий позивачем експертний висновок ДП "Держзовнішінформ" від 24.12.2019 №251/370 щодо оцінки товару, ввезеного на митну територію України на адресу ТОВ «Феросистема-Трейд» не містить додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені. За результатами розгляду всіх наданих документів, відповідач дійшов висновку, що, відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та /або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою. Зважаючи на вимоги ст.59 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 МК України, основний метод застосуванню не підлягав. Відповідачем зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару "Феросиліцій ФС65 з масовою часткою кремнію 64,73%, фракція 10 - 50 мм, 20,166 базових тон. Розфасований у поліпропіленові біг-беги» 434999,37 грн. за шт., що становить 18149,40 доларів США або 0,8693 долари за кг. В інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних/подібних товарів відповідно до вимог ст.ст.59-60 МК України. У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою митного органу послідовно розглядалася можливість застосування наступних методів визначення митної вартості, зазначених у статтях 58-63 МК України. На підставі наявної митної інформації, щодо митного оформлення феросиліцію ФС-65 за ціною угоди за МД від 22.10.2019 №UA700010/2019/007599 на рівні 1,2109 доларів США за кг. Митна вартість скоригована за другорядним методом - 2r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України. Вважає, що дії посадових осіб відповідача, які приймали участь у прийнятті рішень про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що повністю відповідають чинному законодавству (а.с.65-68).

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

05.04.2017 року між ТОВ "Урал-Союз", Росія (Продавець), та ТОВ «Феросистема-Трейд» (покупець) укладено контракт №УС-ФСТ/2017-D, відповідно до якого Продавець зобов`язався продати, а Покупець купити товар відповідно до Додатку, в строки та на умовах зазначених в контракті (а.с.21-24).

29.12.2018 року сторони уклали додаткову угоду до контракту №УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017 (а.с.25).

Відповідно до додатку №49 від 02.12.2019 року до контракту № УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017 р., ТОВ "Урал-Союз" зобов`язалось відвантажити на адресу позивача феросиліцій марки ФС45, вагою 47,250 умовних тон, за 705 доларів США за умовну тону враховуючи вартість упаковки та доставки, ГОСТ 1415-93, у біг-бегах, виробник АТ "ЧЕМК" (а.с.26-28).

Відповідно до додатку №50 від 02.12.2019 року до контракту № УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017 р., ТОВ "Урал-Союз" зобов`язалось відвантажити на адресу позивача феросиліцій марки ФС65, вагою 20,250 умовних тон, за 900 доларів США за умовну тону, враховуючи вартість упаковки та доставки, ГОСТ 1415-93, у біг-бегах, виробник АТ "ЧЕМК" (а.с.29-31).

Позивачем здійснено оплату на користь ТОВ "Урал-Союз" за вказаним контрактом, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №124 від 05.12.2019 (а.с.35).

11.01.2020 року ТОВ "Феросистема-Трейд" заявлено до митного оформлення отриманий у ТОВ "Урал-Союз" товар:

феросиліцій марки ФС45 у кількості 44,31 базових тон, на загальну суму 31238,55 доларів США, розфасований у поліпропіленові бег-беги, фракції 50-200 мм, з масовою часткою кремнію - 42,2%; хімічний склад: кремній - 42,2%, хром - 0,33 %, марганець - 0,42 %, алюміній - 0,76 %, вуглець - 0,042%, фосфор - 0,026%, сірка - 0,003%; ГОСТ 1415-93, використовується для розкислення та легування сталі у металургійній промисловості, виробник АТ "ЧЕМК";

феросиліцій ФС65 у кількості 20,166 базових тон, на загальну суму 18149,40 доларів США, розфасований у поліпропіленові бег-беги, фракції 10-50 мм, з масовою часткою кремнію - 64,73 %; хімічний склад: кремній - 64,73 %, хром - 0,35 %, марганець - 0,33 %, алюміній - 0,83 %, вуглець - 0,032%, фосфор - 0,025%, сірка - 0,003%; ГОСТ 1415-93, використовується для розкислення та легування сталі у металургійній промисловості, виробник АТ "ЧЕМК",

та подано до Дніпровської митниці Держмитслужби митну декларацію за №UA110280/2020/000209 (а.с.15-20). Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару позивачем, разом з митною декларацію за №UA110280/2020/000209, було подано:

- декларацію митної вартості товару від 11.01.2020 (а.с.15-20);

- Контракт №УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017 з постачальником ТОВ «Урал-Союз» з додатками до нього від 02.12.2019 №49 та №50 (а.с.21-31);

- Рахунки-проформи №49 та №50 від 02.12.2019 (32-33);

- Рахунок-фактуру №122301 від 23.12.2019 (а.с.34);

- платіжне доручення в іноземній валюті №124 від 05.12.2019 (а.с.35);

- Акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «Урал-Союз» (а.с.36);

- Висновок щодо експертного аналізу відповідності рівня цін ДП «Держзовнішінформ» від 24.12.2019 №251/370 (а.с.37);

- Лист ДП «Держзовнішінформ» від 13.01.2020 №251/72Л (а.с.38);

- Лист ТОВ «Урал-Союз» від 24.12.2019 №1268 щодо цінової інформації (а.с.39);

- Накладну №28337439 від 25.12.2019 (а.с.40-41);

- Технічну довідку № 1 від 03.01.2020 (а.с.42);

- Копію митної декларації країни відправлення №10511010/231219/0194549 від 23.12.2019 (а.с.43-45).

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, у митного органу виник сумнів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару - феросиліцію ФС-65.

Так, відповідач, за результатами здійснення митного контролю з урахуванням ризикованості операцій, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності до вимог ч.ч.2, ч.3 ст.53 та ст.335 МКУ протягом 10 календарних днів додатково витребував (за наявності): каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; додатки до висновку ДП «Держзовнішінформ» від 24.12.2019 №251/370 про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, які підтверджують цінову інформацію яка в ньому наведена (а.с.72).

Позивачем, на виконання вимог відповідача надано лист №12 від 14.01.2020, в якому зазначено, що вже надано вичерпний перелік документів на підтвердження митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України. При цьому Позивач також вказав, що не має можливості надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, оскільки дана інформація не надана продавцем товару з посиланням на її конфіденційність, а також не має можливості надати додатки до висновку ДП «Держзовнішінформ» від 24.12.2019 №251/370 про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, які підтверджують цінову інформацію яка в ньому наведена з огляду на те, що вказана інформація не надана ДП «Держзовнішінформ» з посиланням на неможливість її розголошення, про що свідчать лист ТОВ «Урал-Союз» №12 від 14.01.2020 та лист ДП «Держзовнішінформ» від 14.01.2020 №251/77Л (а.с.48, 52).

15.01.2020 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000020/2, яким митну вартість феросиліція ФС65 було скориговано до рівня 24520,73 доларів США, із застосуванням резервного методу (а.с.9-10). Підставою для коригування митної вартості стало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та /або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою, а саме: декларантом надано транспортний перевізний документ - накладну СМГС від 25.12.2019 №28337439, але не надано аркуші з зазначенням тарифу та вартості транспортування товару; не надано товарну накладну; не надані платіжно-розрахункові документи від 12.11.2019 №001Y11OКL/20001ХХ та від 09.12.2019 №001ZRAOOL/2001ХХ, посилання на які міститься в рахунку-фактурі ТОВ «Урал-Союз» від 23.12.2019 №122301; не надано безпосередні відвантажувальні накладні, що унеможливлює ідентифікацію наведених у листі ТОВ «Урал-Союз» від 14.01.2020 відомостей (в т.ч. ціни товару) з оцінюваною партією товару; в експертному висновку ДП «Держзовнішінформ» від 24.12.2019 №251/370 щодо оцінки товару, ввезеного на митну територію України на адресу позивача не надано відповідних додатків, які не підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені.

На підставі вказаного рішення митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110280/2020/00006 від 15.01.2020 (а.с.14)

У зазначеній картці відмови декларанту роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів.

Позивач, не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, скористався своїм правом застосувати положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України та подав 15.01.2020 митному органу митну декларацію №UA110280/2020/000313, за якою товари були випущені у вільний обіг (а.с.49-51).

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257 Митного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..

При цьому, згідно частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У свою чергу, частина 1 статті 54 Митного кодексу України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

До того ж, частиною 2 статті 54 Митного кодексу України наголошується, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з тим, частина 3 статті 53 Митного кодексу України містить застереження, за яким у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 6 статті 54 Митного Кодексу України вичерпно визначені підстави, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд звертає увагу на те, що аналіз норм Митного Кодекс України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Як встановлено судом, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару було надано: декларацію митної вартості від 11.01.2020 (а.с.15-20); Контракт №УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017 з постачальником ТОВ «Урал-Союз» з додатками до нього №49 та №50 від 02.12.2019 (а.с.21-31); рахунки-проформи №49 та №50 від 02.12.2019 (32-33); рахунок-фактуру №122301 від 23.12.2019 (а.с.34); платіжне доручення в іноземній валюті №124 від 05.12.2019 (а.с.35); акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «Урал-Союз» (а.с.36); висновок щодо експертного аналізу відповідності рівня цін ДП «Держзовнішінформ» від 24.12.2019 №251/370 (а.с.37); лист ДП «Держзовнішінформ» від 13.01.2020 №251/72Л (а.с.38); лист ТОВ «Урал-Союз» від 24.12.2019 №1268 щодо цінової інформації (а.с.39); накладну №28337439 від 25.12.2019 (а.с.40-41); технічну довідку № 1 від 03.01.2020 (а.с.42); копію митної декларації країни відправлення №10511010/231219/0194549 від 23.12.2019 (а.с.43-45).

Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів. Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили усі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару та ціни.

Отже, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України, а тому суд не погоджується з висновком відповідача що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та /або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою, оскільки даний висновок спростовується дослідженими письмовими доказами.

Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставними, з таких підстав.

Як свідчить зміст графи 33 спірного рішення "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості: митна вартість за ціною договору (контракту) не визнана відповідачем в результаті не підтвердження документально та не визначено кількісно і достовірно митну вартість товару, визначену позивачем, або відсутня її складова, яка є обов`язковою при її обчисленні».

Зокрема, згідно рішення №UA110000/2020/000020/2 від 15.01.2020 зазначено, що відповідно до гр.44 декларації переміщення товару здійснено за накладною СМГС від 25.12.2019 №28337439. Проте вказаний документ надано не в повному обсязі, відсутні аркуші з зазначенням тарифу та вартості транспортування товару.

Суд, зазначає, що у відповідності до п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно п.3.1. додатку №50 від 02.12.2019 до контракту №УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017 ціна товару феросиліція марки ФС65 визначена на умовах СРТ м.Кропивницький, Україна (залізничний транспорт) 900 доларів США за одну умовну тону феросиліція, включаючи вартість пакування та доставки (а.с.29-31).

Отже, тариф та вартість транспортування товару в даному випадку не являються складовими митної вартості товару, оскільки додаток № 50, в якому зазначено, що ціна товару визначена на умовах СРТ м. Кропивницький і вже включає в себе вартість пакування та доставки, був наданий відповідачу разом з митною декларацією та останньому було достовірно відомо, що відсутність зазначених аркушів не є перешкодою для визначення всіх складових митної вартості товару.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що до митного контролю надано рахунок-фактуру від 23.12.2019р. №122301, який містить посилання на платіжно-розрахункові документи від 12.11.2019 №001Y11OКL/20001ХХ та від 09.12.2019 №001ZRAOOL/2001ХХ. Вказані документи до митного контролю не надані, посилання на вказані реквізити відсутні у наданих до митного контролю документах.

Відповідно до п.8.2 контракту №УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017 вартість товару, який поставляється по даному контракту покупець оплачує на підставі встановленої форми комерційного рахунку, зокрема «Pro forma invoice» - за умови 100% попередньої оплати.

Також і згідно п.3.4. додатку №50 від 02.12.2019 до контракту №УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017 умови оплати: 100% передоплата.

Так, відповідачем не заперечується той факт, що декларантом надано банківський платіжний документ про сплату вартості товару - платіжне доручення в іноземній валюті №124 від 05.12.2019 та акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 11.01.2020 з ТОВ «Урал-Союз», які підтверджують оплату позивачем вартості товару (а.с.35-36).

Отже, позивачем дотримано вимоги ч.2 ст.53 Митного кодексу України та надано, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Крім того, суд зауважує, що за період з моменту подання митному органу митної декларації від 11.01.2020 до дати винесення оскаржуваного рішення від 15.01.2020 митний орган не запитував у позивача зазначені розрахунково-платіжні документи ТОВ «Урал-Союз». До того ж, як свідчить відповідь ТОВ «Урал-Союз» на запит від 15.01.2020 №16, вказані розрахунково-платіжні документи являють собою інформацію про проведення обслуговуючим банком продавця зарахування на рахунок ТОВ «Урал-Союз» коштів, отриманих ним на підставі тих платіжних документів, які надавались позивачем до митного оформлення (Pro forma invoice №50) (а.с.53-55).

Враховуючи, що у Митному кодексі України не міститься положення щодо вимоги про подання до митного оформлення розрахунково-платіжних документів іноземного Продавця (постачальника) для підтвердження митної вартості товарів, відсутність вказаних документів не може бути підставою для невизначення митної вартості за ціною договору.

Також, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що до митного контролю декларантом надано лист ТОВ «Урал-Союз» від 14.01.2020, відповідно до якого 23.12.2019 завод-виробник АТ «ЧЕМК» відвантажив на адресу ТОВ «Урал-Союз» феросиліцій марки ФС65 у кількості 20,25 фізичних тон (20,166 баз. т) за ціною 899 доларів США/т з урахуванням вартості пакування та поставки на умовах СРТ - Кропивницький. Товар був відвантажений на адресу ТОВ «Феросистема-Трейд». Відсутність безпосередніх відвантажувальних накладних унеможливлює ідентифікацію наведених у листі ТОВ «Урал-Союз» від 14.01.2020 відомостей (в т.ч. щодо ціни) з оцінюваною партією товару.

Даний висновок відповідача судом не береться до уваги з огляду на те, що надані до митного оформлення документи: декларація від 11.01.2020 №UA110280/2020/000209; додаток №50 від 02.12.2019 до контракту №УС-ФСТ/2017-D від 05.04.2017; рахунок-проформа №50 від 02.12.2019; рахунок-фактура №122301 від 23.12.2019; копія митної декларації країни відправлення №10511010/231219/0194549 від 23.12.2019; накладна СМГС №28337439 від 25.12.2019, містять інформацію про те, що відправником даної партії товару виступає виробник - АТ «ЧЕМК». До того ж, як вже зазначалося, ціна товару визначена на умовах СРТ м. Кропивницький і вже включала в себе вартість пакування та доставки.

Отже, у митного органу не було підстав стверджувати про неможливість ідентифікації даної партії товару, оскільки вона отримана позивачем безпосередньо від виробника товару.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що в експертному висновку ДП «Держзовнішінформ» від 24.12.2019 №251/370 щодо оцінки товару, ввезеного на митну територію України на адресу ТОВ «Феросистема-Трейд» не надано відповідних додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість наведених в ньому висновків.

Проте, суд зазначає, що дане твердження не є підставою для невизнання митної вартості, заявленої позивачем, з огляду на те, що відповідач не має законодавчих повноважень контролювати роботу ДП «Держзовнішінформ», яке здійснює моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджує динаміку цінових процесів на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юктурі світового ринку відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 02.05.2018 № 608. Відповідно до листа Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 07.10.1996р. № 25-28/215 експертні висновки ДП «Держзовнішінформ» мають чинність офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експортних контрактів, рівнів цін за цими контрактами та повинні братися до уваги митними органами при здійсненні цінового контролю.

Крім того, дане твердження відповідача жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених положенням ч.3 ст.53 Митного кодексу України, отже не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

До того ж, згідно листа від 14.01.2020 №251/77-Л ДП «Держзовнішінформ» повідомило позивача, що для надання висновку №251/370 від 24.12.2019 щодо імпортних цін на феросиліцій марки, зокрема ФС65, використовувались спеціалізовані інформаційні джерела Argus Metals International i FerroAlloyNet.com. Способи використання матеріалів із зазначених джерел інформації прописані у відповідних договорах на надання послуг - Pre-trade Analysis, Read Only. Водночас, в даному листі містяться застереження, що забороняється публікувати, передавати третім особам або розповсюджувати матеріали (а.с.52).

Що стосується визначення контролюючим органом митної вартості товарів за резервним методом, суд зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, згідно частини 2 зазначеної статті, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина 3 статті 57 Митного кодексу України визначає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин 4 - 8 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.59 Митного Кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.ч.4, 5 ст.59 Митного Кодексу України).

Згідно ч.7 ст.59 МК України у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Положеннями статті 60 Митного Кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що в інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних/подібних товарів відповідно до вимог ст.ст.59, 60 Митного кодексу України.

Проте позивач заперечував таке твердження відповідача, надавши до суду митні декларації та рахунки-фактури, які підтверджують, що товар - феросиліцій ФС65, ідентичний тому, відносно якого митним органом прийнято оскаржуване рішення, неодноразово оформлявся ТОВ «Феросистема-Трейд» за ціною договору у листопаді 2019 року (а.с.131-136).

В оскаржуваному рішенні вказано, що у митного органу наявна інформація щодо митного оформлення феросиліцію ФС-65 за ціною угоди за МД від 22.10.2019 №UA700010/2019/007559 на рівні 1,2109 доларів США за 1 кг. У зв`язку з чим, митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МКУ).

Разом з тим, застосувавши у спірних правовідносинах резервний метод визначення митної вартості, відповідач в обов`язковому порядку мав використати інформацію з ПІК ЄАІС, оскільки це прямо передбачено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012р. №598 (надалі - Правила №598).

Згідно з пунктом 2.1 Правил №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджена інформація надана Державною митною службою України на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2020 року, а саме митна декларація від 22.10.2019 №UA700010/2019/007559 та документи подані до неї на підтвердження митної вартості товару (а.с.168-192). Як вбачається з вказаної митної декларації ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» отримав від фірми «METAL RECYCCLING s.r.o.» (Чеська Республіка) феросиліцій ФС-65 у кількості 22964,615 кг, на загальну суму 26638,95 доларів США, фракції 20-100 мм, з масовою часткою кремнію - 65 %; хімічний склад - кремній 67,85 %, алюміній - 1,98 %, вуглець - 0,2%, фосфор - 0,017%, сірка - 0,0058%; залізо - 29,9472%. Країна відправлення - Чехія.

Відповідно до сертифікату якості № 191003 країна походження товару - Китай (а.с.170)

Згідно п.4 контракту №029/92-18 від 18.01.2018 умови поставки - поставка товару здійснюється автотранспортом на умовах DAP м.Краматорськ, склад тимчасового зберігання ПрАТ «НКМЗ» (а.с.174-179).

Так, суд враховує, що партія товару, який поставлявся за МД від 22.10.2019 №UA700010/2019/007559 становила 22964,615 кг, країна відправлення - Чехія, країна походження Китай, у той час, як позивачу поставлявся товар в обсязі 20166 кг, на умовах СРТ м.Кропивницький залізничним транспортом, країна відправлення - Росія, виробник - Росія. Крім того характеристики товарів різняться, зокрема хімічний склад.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідно до ст.361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Однак, суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

При цьому, на думку суду зазначені вище обставини, а саме те, що в інформаційних ресурсах митних органів є інформація, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворюють підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядним (резервним) методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, постачальник, торгова марка, умови і обсяги поставок, загальна вартість контракту, наявність знижок тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах основного методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість феросиліція марки ФС65 є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати неправильне визначення митної вартості товару.

Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні феросиліція марки ФС65, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

До того ж, з аналізу положень Митного кодексу України у їх системному зв`язку вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів та застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів виникає лише у разі встановлення ним обставин, які прямо підтверджують неповноту та/або недостовірність відомостей про числові значення митної вартості товарів, однією з підстав виникнення яких є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах. Однак, такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем, разом із декларацією, подано митному органу документи, які містяться в матеріалах справи та описані вище.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, які підтверджують законність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000020/2 від 15.01.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110280/2020/00006 від 15.01.2020, тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 4204 грн. (а.с.8) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема - Трейд" (25009, м.Кропивницький, вул.Комарова, 68, ЄДРПОУ: 37530038) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ: 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000020/2 від 15.01.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110280/2020/00006 від 15.01.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема - Трейд" (ЄДРПОУ: 37530038) здійснені судові витрати на оплату судового збору в сумі 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43350935)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина