Рішення № 88907454, 24.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року м. Київ справа №320/1923/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 32/10-36-50-06/ НОМЕР_1 від 26 березня 2019 р. про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові зобов`язання з єдиного податку за 2017-2019 роки ним були сплачені в порядку та строки визначені законом. Про це свідчать наявні у справі копії податкових декларацій, квитанцій та платіжних доручень про сплату єдиного податку. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідачем безпідставно та протиправно прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

19 червня 2019 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що позивачем не наданого обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів з боку контролюючого органу та неправомірності дій останнього, оскільки відповідач діяв з підстав та у межах чинного податкового законодавства України.

5 липня 2019 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що позивач жодної заборгованості не має. Стверджує, що ним сплачуються всі податки за звітний період за кожен місяць.

2 вересня 2019 р. до суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що позивачем не надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів з боку контролюючого органу та неправомірності дій відповідача.

30 жовтня 2019 р. до суду від позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. В цей же день, до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення на розсуд суду питання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 30 жовтня 2019 р. на підставі ч.3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 15 грудня 2008 р. за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 2949308511).

Видами діяльності позивача є організування конгресів і торговельних виставок (код КВЕД 82.30); роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (код КВЕД 47.91); діяльність у сфері права (основний) (код КВЕД 69.10); діяльність у сфері зв`язків із громадськістю (код КВЕД 70.21); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22); дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук (код КВЕД 72.20).

26 березня 2019 р. стосовно позивача податковим органом складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі № 32/10-36-50-06/ НОМЕР_1 . Встановлено, що позивачем не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання по єдиному податку, чим порушено абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України. Станом на 26 березня 2019 р. рахується борг по єдиному податку в сумі 29 317 грн. 96 коп., що виник по терміну сплати з 1 вересня 2018 р.

За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення № 32/10-36-50-06/ НОМЕР_1 від 26 березня 2019 р. про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Контролюючим органом у вказаному рішенні зазначено, що підставою для анулювання свідоцтва є несплата протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому Податковим кодексом України, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку відповідно до абзацу третього п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України. Відповідно до цього рішення платник єдиного податку виключений із Реєстру 31 березня 2019 р.

Не погоджуючись із спірним рішенням, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Приписами статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з вимогами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до вимог абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).

Згідно з вимогами пунктом 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).

Відповідно до вимог підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно з вимогами абзацу восьмого підпункту 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, від 15 травня 2018 року у справі №813/676/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач стверджує, що ним сплачується єдиний податок своєчасно та в повному обсязі.

Так, на підтвердження цього позивачем надано податкові декларації платника єдиного податку, а саме:

- податкову декларацію платника єдиного податку фізичних осіб-підприємців за 1 квартал 2018 р. від 20 квітня 2018 р. на суму податку у розмірі 6600 грн. 00 коп.;

- податкову декларацію платника єдиного податку фізичних осіб-підприємців за 2 квартал 2018 р. від 18 липня 2018 р. на суму податку у розмірі 10982 грн. 50 коп.;

- податкову декларацію платника єдиного податку фізичних осіб-підприємців за 3 квартал 2018 р. від 18 липня 2018 р. на суму податку у розмірі 14463 грн. 50 коп.;

- податкову декларацію платника єдиного податку фізичних осіб-підприємців за рік 2018 р. від 17 січня 2019 р. на суму податку у розмірі 15563 грн. 50 коп.;

- податкову декларацію платника єдиного податку фізичних осіб-підприємців за 1 квартал 2019 р. від 2 липня 2019 р. на суму податку у розмірі 993 грн. 00 коп.

На підтвердження сплати позивачем самостійно визначеного єдиного податку для фізичних осіб-підприємців позивачем надано квитанції та платіжні доручення.

Разом з тим, дослідивши ці квитанції та платіжні доручення судом встановлено, що вказані документи стосуються сплати позивачем єдиного соціального внеску для фізичної особи-підприємця за різні періоди, а не сплати ним єдиного податку.

Судом також встановлено, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків позивача від 19 серпня 2018 р. платником самостійно (згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи №39631867 від 19 липня 2018 р.) нараховано єдиного податку до сплати у розмірі 10 982 грн. 50 коп., при цьому у нього наявна передплата у розмірі 7111 грн. 54 коп., а тому у позивача виник борг по не сплаті єдиного податку у розмірі 3 871 грн. 96 коп. (10 982 грн. 50 коп. - 7 110 грн. 54 коп. = 3871 грн. 96 коп.).

У подальшому згідно з ІКП позивачем платіжним дорученням №@2РЬ572941 від 18 жовтня 2018 р. здійснено сплату суми податків і зборів у розмірі 3 481 грн. 00 коп. Оскільки у позивача наявна попередня заборгованість у розмірі 3 871 грн. 96 коп., то у нього після здійсненої оплати залишився борг у розмірі 390 грн. 96 коп. (3871 грн. 96 коп. - 3481 грн. 00 коп. = 390 грн. 96 коп.).

Окрім того, згідно з даними ІКП позивача від 19 листопада 2018 р. платником самостійно (згідно з податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи №52291483 від 23 жовтня 2018 р.) нараховано єдиного податку до сплати у розмірі 14 463 грн. 50 коп. Із урахуванням попередньої заборгованості сума боргу позивача на 19 листопада 2018 р. склала 14 854 грн. (390 грн. 96 коп. + 14 463 грн. 50 коп. = 14 854 грн. 46 коп.).

У подальшому згідно з ІКП позивачем платіжним дорученням №@2РЬ338127 від 17 січня 2019 р. здійснено сплату суми податків і зборів у розмірі 1 100 грн. Оскільки у нього наявна попередня заборгованість у розмірі 14 854 грн. 46 коп., то у позивача залишився борг у розмірі 13 754 грн. 46 коп. (14 854 грн. 46 коп. - 1100 грн. 00 коп. = 13 754 грн. 46 коп.).

Окрім того, згідно з даними ІКП позивача 21 лютого 2019 р. платником самостійно (згідно з податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи №6454059 від 17 січня 2019 р.) нараховано єдиного податку до сплати у розмірі 15 564 грн. 50 коп. Тому з урахуванням попередньої недоїмки у розмірі 13 754 грн. 46 коп. та пені у розмірі 11 грн. 76 коп. сума заборгованості позивача станом на 21 лютого 2019 р. склала 29 329 грн. 76 коп..

Разом з тим, суд бере до уваги те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника.

При цьому, анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку, відбулось саме 31 березня 2019 р., тобто у першому кварталі 2019 року.

Отже, для анулювання реєстрації в якості платника єдиного податку на підставі вказаної норми у позивача мала бути заборгованість станом на другий та третій квартал 2018 р.,оскільки відповідач зазначає, що борг позивача виник станом на 1 вересня 2018 р.

Водночас, дослідженням змісту наявних у справі копій річних податкових декларацій позивача за 2018-2019 роки судом встановлено, що у них відсутні жодні відомості на підтвердження факту наявності у позивача протягом двох послідовних кварталів податкового боргу по сплаті єдиного податку на суму 29 317 грн. 96 коп., зокрема за другий та третій квартал 2018 р.

У свою чергу, податковим органом не надано суду доказів щодо нарахування такого податкового боргу позивачу шляхом формування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, суд також зазначає, що в силу положень пункту 59.1 статті 59 ПК України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу в сумі 29 317 грн. 96 коп. у спосіб, визначений ПК України, проте цих дій виконано не було.

Отже, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку та прийняття з цих підстав оскаржуваного рішення від 26 березня 2019 р. № 32/10-36-50-06/ НОМЕР_2 .

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесене відповідачем рішення від 26 березня 2019 р. № 32/10-36-50-06/ НОМЕР_2 було протиправним. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими в цій частині, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про розподіл витрат щодо відриву від звичайних занять, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частиною другою статті 135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог пункту 3 Додатку до Постанови №590, за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду, компенсація витрат обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту у відриву від звичайних занять під час прибуття до суду.

Щодо стягнення фактично понесених витрат пов`язаних з прибуттям до суду, необхідно зазначити наступне.

В силу положень ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Частиною другою вказаної норми процесуального закону передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 135 КАС України).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 р. №590 витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та найманням житла, які компенсуються стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень та її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Як встановлено судом позивач проживає у м. Біла Церква. На підтвердження судових витрат, які пов`язані з переїздом позивача 19 червня 2019 від м. біла Церква до м. Києва в сумі 390 грн. 00 коп. позивачем надано копію фіскального чеку на пальне.

Однак, суд зауважує, що зазначеними документами не підтверджується понесення позивачем судових витрат у зв`язку з прибуттям в судове засідання по даній адміністративній справі. Крім того, суд зазначає, що надана позивачем копія фіскального чеку на пальне не підтверджує проїзд саме позивача із м. Біла Церква до м. Києва та у зворотному напрямку в день проведення судових засідань по даній справі. Також позивачем не надано доказів наявності і використання власного або орендованого транспорту для прибуття до суду.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що в частині стягнення понесених витрат, пов`язаних з прибуттям до суду 19 червня 2019 р., необхідно відмовити.

Щодо витрат на сплату судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір відповідно до квитанції від 11 квітня 2019 р. №0.0.1321669253.1 на суму 768 грн. 40 коп. та квитанції від 26 квітня 2019 р. №0.0.1338897318.1 на суму 1152 грн. 60 коп. Отже, за звернення з цією заявою позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1921 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1921 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 26 березня 2019 р. № 32/10-36-50-06/ НОМЕР_1 .

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування сторін:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДФС у Київській області, адреса: вул. Народного Ополчення, 5-А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 39393260.

Суддя Журавель В.О.

Дата складання рішення суду 24 квітня 2020 р.