Рішення № 88907295, 21.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 квітня 2020 року о/об 16 год. 30 хв.Справа № 280/1969/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини А1978 (69068, м.Запоріжжя; код ЄДРПОУ 08160298)

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини А1978 (надалі - відповідач, ВЧ А1978), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною відмову Військової частини А1978, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні з 27.03.2019 по 18.12.2019, викладену у листі №6560 від 20.12.2019; 2) зобов`язати Військову частину А1978 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні з 27.03.2019 по 18.12.2019 шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, виходячи з 12 місячного грошового забезпечення перед звільненням.

У позові зазначено наступне. У Рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №280/3503/19 зазначено: «Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1978 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 12.03.2015 по 27.03.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.03.2019. Зобов`язати Військову частину А1978 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 12.03.2015 по 27.03.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.03.2019». Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 апеляційну скаргу повернуто апелянту без розгляду, у зв`язку з чим Рішення суду набрало законної сили. 10.12.2019 позивач звернувся до Військової частини А1978 із заявою про нарахування та виплату йому середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 27.03.2019. Листом №6560 від 20.12.2019 Військова частина А1978 повідомила позивача, що на військовослужбовців не поширюється Кодекс законів про працю України, а отже і порушення не було. З даним рішенням Військової частини А1978 позивач не погоджується у зв`язку з чим подав даний позов до суду.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність. На військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.

Відповідач проти позову заперечував.

Ухвалою судді від 24.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 21.04.2020.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №280/3503/19 (яке за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 18.12.2019) задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 до ВЧ А1978 - визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1978 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.03.2015 по 27.03.2019 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.03.2019; зобов`язано Військову частину А1978 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.03.2015 по 27.03.2019 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.03.2019.

Також, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі №280/3501/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020, задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 до ВЧ А1978 - визнано протиправними дії Військової частини А1978 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.03.2019 включно; зобов`язано Військову частину А1978 провести розрахунок та виплату ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.03.2019 включно.

Листом від 20.12.2019 за №6560 на звернення ОСОБА_1 ВЧ А1978 повідомила про неможливість нарахування та виплатити середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 27.03.2019 по фактичний день виплати на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справам №280/3501/19 та №280/3503/19.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню враховуючи вище викладене та через наступне.

Згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. (…).

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст.117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

За матеріалами справи позивач був звільнений 27.03.2019, а належні до виплати суми визначені судовими рішеннями від 30.09.2019 у справі №280/3503/19 та від 26.09.2019 у справі №280/3501/19, тобто після звільнення позивача.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України.

Аналогічне застосування норм права здійснено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.08.2019 по справі №802/2360/17-а (адміністративне провадження №К/9901/62312/18).

Також, Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Вказаним «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

На відміну від зазначеного спеціального законодавства, КЗпП України не регулює питання проходження військової служби. Зокрема, ст.3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому, положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплату середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також даний акт не містить відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.

Аналогічне застосування норм права здійснено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.01.2020 по справі №560/2342/19 (адміністративне провадження №К/9901/1886/20).

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 21.04.2020.

Суддя О.О. Прасов