Ухвала суду № 88907258, 22.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

22 квітня 2020 року Справа № 280/1440/20 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166) про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачі) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.02.2020 №Ф-5958-50.

10 квітня 2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Конституційним Судом України у справі №329-2(ІІ)/2019 щодо розгляду Конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 5/7130 (19) від 18.11.2019 щодо відповідності Конституції України положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.

Суд, дослідивши матеріали справи та клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, дійшов висновку, що клопотання представника позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що предметом розгляду адміністративної справи є правомірність формування контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-5958-50, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 29293,44 грн., яка обліковується станом на 31.01.2020.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач хоча і зареєстрований, як фізична особа - підприємець, проте, з 2000 року підприємницької діяльності не веде, доходів від такої діяльності не отримує, а в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься інформація про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію позивача як ФОП. За таких обставин, позивач вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що до 01.01.2017 року у випадку відсутності доходу (прибутку) від підприємницької діяльності можливо було не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок, та звітувати з щорічно нульовими показниками (пункт 2 статті 7 розділу III Закону № 2464 в редакції, яка діяла до 01.01.2017 року). Разом з тим, Законом №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний». Таким чином, на думку відповідача, позивач з 01.01.2017 зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання чи неотримання доходу від провадження підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України у мережі Інтернет за посиланням http://www.ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-podannya-stanom-na-3-kvitnya-2020-roku, міститься інформація стосовно того, що на розгляді Конституційного Суду України перебуває конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 5/7130(19) 18.11.2019 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI. За поданням ухвалою колегії суддів КСУ відкрито конституційне провадження у справі та здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 7 вказаного Закону визначено базу нарахування єдиного внеску для відповідних категорій платників ЄСВ та визначення платником бази нарахування в разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді.

Разом з тим, суд зазначає, що недоїмка, визначена у спірній вимозі, утворилася за період з 01.01.2017 по 31.01.2020.

В свою чергу, за положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин рішення Конституційним Судом України з зазначеного питання не ухвалено, а положення статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» були чинними на день виникнення спірних правовідносин, то відповідно таке рішення не матиме впливу на вирішення адміністративної справи, оскільки положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у будь-якому випадку не втратять чинність раніше за день ухвалення рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого клопотання та відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 236, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі - відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І.В. Новікова