Рішення № 88907026, 14.04.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 р. Справа№200/14376/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представника відповідача - Герасименко Т.В.,

розглянувши в режимі відеоконфененції за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державної організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом); стягнення коштів у розмірі 190303,67 грн. за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №45025 від 07.07.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Український Фінансовий Світ" та 4000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.07.2014 між позивачем та ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №45025, відповідно до якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 187000,00 гривень у тимчасове строкове користування на строк до 11.08.2014 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п.1.2 цього договору. 07.07.2014 року відповідно до платіжного доручення TR.59322.4492.372 на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 187000,00 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14.08.2014 №69 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 15.08.2014 та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015.

Уповноважена особа Фонду у листі від 03.12.2014 №001/527 повідомила, що договір банківського вкладу №45025 від 07.07.2014, укладений між позивачем та «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 Цивільного кодексу України.

29.06.2017 постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/3596/15, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 №6 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС».

Не дивлячись на прийняття рішень судом на користь позивача, Фондом дотепер так і не була здійснена виплата гарантованої Законом суми.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся з позовом до суду з вимогою про стягнення належних їй коштів за вкладом.

У відзиві на позовну заяву відповідач, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Вказав на те, що Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду, тому відсутні юридичні підстави для виплати позивачу коштів.

На адресу суду надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, в якому зазначено щодо необґрунтованості доводів відповідача щодо відсутності підстав для виплати коштів позивачу.

Як вбачається з наданих відповідачем додаткових пояснень по справі на підставі рішення Комісії з питань тимчасових обмежень здійснення неплатоспроможним банком операцій за вкладами та інформації наданої уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» листом від 16.05.2019 №446, виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 16.05.2019 №1194 щодо внесення змін до Загального Реєстру, в тому числі про зменшення залишків на рахунку ОСОБА_1 на суму 190303,67 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2019 судом було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалами суду від 13.02.2020 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання на 16.03.2020 о 12 год. 45 хв. Продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №200/14376/19-а на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч.4 ст.173 КАС України.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.04.2020 об 12 год. 00 хв. Забезпечено участь представника державної організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" у судовому засіданні 14.04.2020 в режимі відеоконференції.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, на адресу суду надав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача.

На підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

07.07.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» (Банк) було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №45025, відповідно до якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 187000,00 гривень у тимчасове строкове користування на строк до 11.08.2014 та зобов`язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п.1.2 цього договору.

Згідно п.1.3 договору датою внесення грошових коштів Вкладником є дата надходження грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок в Банку.

Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору, Банк зобов`язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути Вкладнику суму вкладу та нараховані в порядку, встановленому п.2.1.4 цього договору, але не сплачені проценти, шляхом передбаченим чинним законодавством України (готівкою перерахування на інший рахунок Вкладника за письмовим розпорядженням вкладника тощо) (а.с. 11-13).

07.07.2014 відповідно до платіжного доручення TR.59322.4492.372 на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 187000,00 грн. (а.с. 14).

Згідно постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік з 13.11.2014 року по 12.11.2015.

Уповноважена особа Фонду у листі від 03.12.2014 №001/527 повідомила, що договір банківського вкладу №45025 від 07.07.2014, укладений між позивачем та «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 Цивільного кодексу України.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №826/3596/15 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С.І. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі №826/3596/15 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» від 18 листопада 2014 року № 6 в частині визнання нікчемним договору № 45025 банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 07 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ». Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Як вбачається зі змісту листа Фонду від 12.01.2018 року №27-594/18 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Українській фінансовий світ» подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк» Український фінансовий світ».

18.01.2018 позивач звернувся до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом в ПАТ «КБ «УФС».

Листом від 31.01.2018 №34-036-2197/18 Фонд повідомив позивача, що у зв`язку з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12014100040017478 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України, виплата коштів можлива лише після прийняття відповідного процесуального рішення у кримінальному провадженні (а.с. 26).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2019 накладено арешт на грошові кошти позивача (а.с. 27-33).

07.11.2019 ухвалою Печерського районного суду м. Києві у справі №757/47778/19-к скасовано арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на рахунку позивача № НОМЕР_2 у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ».

На підставі рішення Комісії з питань тимчасових обмежень здійснення неплатоспроможним банком операцій за вкладами та інформації наданої уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» листом від 16.05.2019 №446, виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 16.05.2019 №1194 щодо внесення змін до Загального Реєстру, в тому числі про зменшення залишків на рахунку ОСОБА_1 на суму 190303,67 грн.

Незгода позивача із невиплатою тривалий час на її користь гарантованої суми відшкодування зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом №4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За змістом ст.3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч.1 ст.4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону №4452-VI.

Частинами 1 та 2 ст.6 Закону №4452-VI визначено, що в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За приписами ч.1 ст.54 Закону №4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду, передбачене Законом №4452-VI дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Відтак, спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, що відповідає правовим висновкам, які неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, у справах щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом до 200000,00 грн. за рахунок коштів Фонду, оскільки такі спори пов`язані з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 3 ст.1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Особливості виконання банком власних зобов`язань перед контрагентами в разі віднесення банків до категорії неплатоспроможних та запровадження в банках тимчасової адміністрації або початку процедури ліквідації таких банків, встановлюється, окрім ЦК України, спеціальним законодавством, зокрема Законом №4452-VI.

Частиною 2 ст.1 цього Закону визначено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ст.2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п.3 ч.1 ст.2).

Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п.4 ч.1 ст.2).

Система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб`єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники (п.15 ч.1 ст.2 Закону №4452-VI).

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п.17 ч.1 ст.2 Закону №4452-VI).

Як зазначалось вище Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права (ст.3 Закону №4452-VI).

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (ст.4 Закону №4452-VI).

Відповідно до п.п.2-4 ч.3 ст.12 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду.

До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (п.15 ч.5 ст.12 Закону №4452-VI).

Згідно з положеннями ч.ч.3,5 ст.34 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частиною 1 ст.35 Закону №4452-VI передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

Оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису (ч.6 ст.35 Закону №4452-VI).

Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку Закону №4452-VI (ч.8 ст.35 Закону №4452-VI).

Проаналізувавши процедуру визначення уповноваженої особи Фонду, обсяг її повноважень, порядок оплати праці, слід дійти висновку, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом, тоді як за дії такої особи перед іншими суб`єктами правовідносин відповідальність несе Фонд. Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №757/56680/16-ц.

Частиною 1 ст.26 Закону №4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (ч.2 ст.26 Закону №4452-VI).

Відтак, одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень.

Окрім того, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.

Тобто, Закон №4452-VI диференціює правовідносини, що: 1) виникають між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами у межах граничної суми виплати за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку боржника та регулюються положеннями розділу V «Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами» цього Закону; 2) виникають між вкладником та банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду під час його ліквідації, щодо вимог кредиторів, задоволення яких здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку та регулюються положеннями розділу VІІІ «;Ліквідація банків» цього Закону.

При цьому, правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Разом з тим, у правовідносинах щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку, котрі складаються за участі кредиторів неплатоспроможного банку та самого банку, Фонд виконує функції з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом, зокрема, його ліквідації, із дотримання встановленого законом порядку ліквідації банків, та у вказаних відносинах майнові вимоги у кредиторів банку виникають до банку-боржника, що ліквідується. При цьому, такі вимоги кредиторів банку задовольняються в порядку та черговості, що визначені ст.52 Закону, і у разі їх незадоволення через недостатність майна банку такі вимоги вважаються погашеними.

Відповідно до ч.4 ст.53 Закону №4452-VI у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.

Отже, суб`єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, котрий виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.

Право позивачки на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, підтверджено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 по справі №826/3596/15, якою, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» від 18 листопада 2014 року № 6 в частині визнання нікчемним договору №45025 банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 07 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

В силу положень ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.3 Розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012, у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №823 від 26.05.2016, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно, від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (п.7 Розділу І Положення).

Відповідно до пп.1 п.6 Розділу І Положення уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення.

Згідно з п.3 Розділу III Положення Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

Відповідно до абз.1 п.9 Розділу III Положення для отримання коштів за результатами розгляду індивідуального звернення до Фонду вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.

Абзацом 5 п.9 Розділу III Положення визначено, що заяви про виплату гарантованої суми відшкодування, надіслані (подані) не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи, розглядаються у строк, що не перевищує трьох місяців. Заявник повідомляється про результат розгляду індивідуального звернення.

Згідно з п.15 Розділу III Положення Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування за заявами, що надіслані (подані) до Фонду не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Після здійснення виплат відшкодування за заявами, що надіслані (подані) до Фонду не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи, отримання від банків-агентів звітів про виплати Фонд здійснює відображення в обліку списання зобов`язань Фонду з виплати відшкодування вкладникам, які не отримали відшкодування.

Судом встановлено, що позивачкою вчинені всі дії, передбачені Положенням, зокрема, подано у строк, визначений абз.1 п.9 Розділу III Положення, заяву до Фонду та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» із проханням виконати постанову суду у справі №826/3596/15, яка набрала законної сили, та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно Договору.

В подальшому, як вбачається зі змісту листа Фонду від 12.01.2018 за №27-594/18, уповноваженою особою Зміни до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду щодо ОСОБА_1 передані до Фонду, запропоновано вкладнику надіслати на адресу Фонду заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за встановленою формою. Відповідна заява від 18.01.2018 позивачкою була надіслана, а Фондом отримано заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за встановленою формою, що підтверджується листом Фонду від 31.01.2018 за №34-016-2197/18.

У строк, встановлений абз.5 п.9 Розділу III Положення (у тримісячний строк), заява ОСОБА_1 . Фондом не розглянута та гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно з договору Фондом позивачці не виплачено.

Отже, позивачкою дотримано усі необхідні умови та вжито передбачені Законом №4452-VI та Положенням заходи для отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Відтак, уповноваженою особою Фонду та Фондом не вжито всіх та достатніх заходів щодо виконання судового рішення у справі №826/3596/15 та не проведено відшкодування коштів в межах гарантованої суми вкладу, тобто фактично вкладнику ОСОБА_1 відмовлено у виплаті коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Судом встановлено, що, незважаючи на неодноразові звернення позивача до Фонду гарантування вкладів із заявами про виплату гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «УФС» за договором «Планер» №45025 від 07.07.2014, відповідачем в порушення вимог вищенаведених норм допущено протиправну бездіяльність, яка призвела до того, що станом на дату постановлення рішення у цій справі кошти у сумі 190303,67 грн. позивачем не отримано.

Посилання представника відповідача на ухвалу слідчого судді від 03.05.2019 про накладення арешту на грошові кошти як на доказ правомірності не проведення виплат позивачеві суд вважає безпідставним, оскільки заяву позивача від 18.01.2018 про виплату гарантованої суми відшкодування відповідач повинен був розглянути у визначений абз.5 п.9 Розділу III Положення строк.

При цьому, відповідачем не наведено об`єктивної причини неможливості вжиття заходів спрямованих на відшкодування коштів позивачу з моменту отримання заяви позивача від 18.01.2018 та набрання законної сили постановою суду по справі №826/3596/15, якою, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» від 18 листопада 2014 року № 6 в частині визнання нікчемним договору №45025 банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 07 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Крім того, 07.11.2019 ухвалою Печерського районного суду м.Києва у справі №757/47778/19-к скасовано арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на рахунку позивача № НОМЕР_2 у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ».

З огляду на встановлені обставини справи та наведенні положення законодавства, суд приходить до висновку, що Фондом протиправно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Суд погоджується з твердженням позивачки, що невиплатою їй гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду порушено її права та гарантії, надані їй як вкладнику у відповідності до Закону №4452-VI.

З огляду на наведене та враховуючи невиконання судового рішення, що забезпечило б відшкодування ОСОБА_1 як вкладнику ПАТ «КБ «УФС» гарантованої суми за вкладом за рахунок коштів Фонду в розмірі 190303,67 грн., та відмову Фонду, як спеціального суб`єкта, відповідального за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також недотримання Фондом вимог Закону та Положення, суд приходить до висновку, що право позивачки підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача в користь ОСОБА_1 коштів в сумі 190303,67 грн.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.70 рішення «Рисовський проти України» (заява 29979/04 від 20.10.2011) Європейського суду з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онерїлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», і «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

У п.71 цього рішення зазначено: «… державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

Отже, на Фонд покладено обов`язок забезпечення виплати гарантованого відшкодування за вкладом шляхом вчинення дій, передбачених Законом №4452-VI та Положенням, з метою захисту прав вкладників. Невиконання Фондом, як установою, що виконує спеціальні функції, зокрема функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, та є юридичною особою публічного права, що має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, та котрий здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами, свого обов`язку виплатити гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, право на отримання якої підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, свідчить про не виконання державою в особі уповноважених нею органів свого позитивного зобов`язання щодо забезпечення своїм громадянам конвенційного права на мирне володіння своїм майном та захист від позбавлення своєї власності, та про не ефективність доступних засобів захисту таких прав, і, відповідно, про порушення державою в особі уповноважених нею органів принципу «належного урядування».

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст ст.41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав задоволення адміністративного позову.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до приписів КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, убачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.03.2018 у справі №815/4300/17 (адміністративне провадження К/9901/3803/17) та постанова від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Враховуючи, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу жодних доказів оплати правових послуг суду не надано (платіжне доручення, квитанція, інший розрахунковий документ), суд приходить до висновку про необґрунтованість стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу відсутні.

Оскільки позивачка як споживач фінансових послуг звільнена від сплати судового збору, то питання розподілу судового збору не вирішується.

Керуючись ст.2, ст.8-15, ст.19-21, ст.72-78, ст.90, ст.139, ст.199-228, ст.241-255, ст.293, ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом).

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 190303,67 гривень за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №45025 від 07.07.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Український фінансовий світ".

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 14.04.2020.

Повний текст рішення виготовлено 23.04.2020.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В перебіг вказаних строків не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до вимог п.п. 2 п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (N 540- IX).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька