Рішення № 88906996, 23.04.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 р. Справа№200/3351/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши у судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство «Банк форвард» про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Литвиненко Віталій Іванович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство «Банк форвард» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 6079122, яке відкрите на підставі виконавчого напису №6925, виданого приватним нотаріусом КМНО Незнайко Євгеном Вікторовичем від 9 листопада 2019 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Форвард» та постанову від 22 січня 2020 року ВП №6079122 про арешт коштів боржник, якою звернено стягнення на доходи ОСОБА_1 .

Разом з позовними вимогами заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду та подано заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, чим порушено частину 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”, при цьому було накладено арешт на рахунок, який призначений для виплати пенсії, у зв`язку з чим позивачка залишилася без джерел існування.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши, що виконавче провадження відкрито за заявою АТ «Банк Форвард», до якої було додано довідку банку про наявність у позивача рахунку, відкритого в АТ «Банк Форвард», що розташований у місті Києві. Посилаючись на норми постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Цивільного кодексу України, зазначив, що позивач є власником зазначеного рахунку та коштів, тобто у позивача наявне майно на території міста Києва, що підтверджується відповідною довідкою. Стосовно накладення арешту на рахунки у банківських установах вказав, що накладення арешту здійснено за заявою стягувача у якій вказано про наявність у боржника відкритих рахунків у десяти банківських установах, при цьому у постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику». У зв`язку з прийняттям АТ КБ «ПриватБанк» постанови про арешт коштів боржника у ВП №60791224, рахунок, на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідач вказав, що жодних документів з повідомленням про те, що кошти, які знаходяться на рахунку боржника заборонено звертати стягнення від банківських установ на адресу приватного виконавця не надходили. Вважає, що дії приватного виконавця є правомірними.

Крім того відповідачем було надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Третя особа пояснень з приводу позовних вимог до суду не надала.

Ухвалою суду від 30 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2020 року вирішено відкрити провадження в адміністративній справі, розгляд справи проводити за правилами Глави 11 Розділу 2 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ” Кодексу адміністративного судочинства України, призначити судове засідання на 9 квітня 2020 року та витребувати у відповідача докази у справі.

Ухвалою суду від 9 квітня 2020 року вирішено витребувати додаткові докази у справі та відкласти судове засідання на 23 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 23 квітня 2020 року вирішено залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство «Банк форвард» про визнання протиправними та скасування постанов, в частині визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 6079122 та визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови від 22 січня 2020 року ВП №60791224 про арешт коштів боржника та поновити пропущений строк.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Ураховуючи положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. 09 листопада 2019 року був складений виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за №6925), яким звернено стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором № 102681967 від 20 грудня 2012 року, укладеним із ПАТ «Банк Руский Стандарт»», правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД». Строк платежу за зазначеним кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 24 жовтня 2017 року по 22 січня 2018 року. Сума повної заборгованості складає 15619,67 грн., в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 14980,68 грн., заборгованість за процентами – 638,99 грн. Також, за вчинення виконавчого напису стягнуто із Стягувача 850 грн., які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.

На підставі зазначеного вище виконавчого напису, 4 грудня 2019 року представник АТ «БАНК ФОРВАРД» звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження, за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника; накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно (грошові кошти) боржника та на відкриті рахунки у Банківських установах (за переліком); проведення перевірки майнового стану боржника; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. від 5 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження №60791224 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» заборгованості в розмірі 16469,67 грн., яка надіслана боржнику засобами поштового зв`язку.

Зазначена постанова отримана позивачем 17 грудня 2019 року, що підтверджується супровідним листом, реєстром вихідної кореспонденції та роздруківкою з сайту Укрпошти за трек-номером 0210100246559.

Також, 5 грудня 2019 року відповідачем, в межах зазначеного виконавчого провадження, був вчинений запит до Пенсійного фонду України про останнє місце роботи позивача, про осіб-боржників, які отримують пенсії та до Державної фіскальної служби України щодо номерів рахунків, відкритих позивачем у банках.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 6 грудня 2019 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Краматорську Донецької області та останнє місце роботи – Приватне підприємство «Норма».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. від 22 січня 2020 року вирішено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, зокрема: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» МФО 305299.

25 лютого 2020 року відповідачем винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ПП «Норма», якою зобов`язано здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків із заробітної плати.

Докази направлення позивачу постанови про накладення арешту та про звернення стягнення на заробітну плату матеріали справи не містять.

У зв`язку із блокуванням карткового рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» та не можливістю зняти кошти, позивачу стало відомо про накладення приватним виконавцем арешту на рахунок.

Вважаючи постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, в частині визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника, суд виходив з наступного.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема: виконавчих написів нотаріусів (п. 3, ч. 1, ст. 3 Закону № 1404-VIII).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частини 1, 2статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено положеннями статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно частини 4 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною 5 статті 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Наведене в сукупності свідчить про те, що законодавцем зобов`язано виконавця вжити заходи щодо звернення стягнення в першу чергу на кошти та інше майно боржника.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.1, абз. 1, 3 ч.2 ст.56 Закон № 1404-VIII).

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець має право накласти арешт на кошти боржника після їх виявлення на рахунках.

Так матеріалами справи підтверджено, що постанова приватного виконавця від 22 січня 2020 року про арешт коштів боржника прийнята на підставі заяви АТ «Банк Форвард» про наявність у боржника відкритих рахунках у банківських установах, зокрема АТ КБ «ПриватБанк». Зазначена постанова не містить конкретизації щодо застосування арешту на вказаний рахунок позивача в АТ КБ «ПриватБанк», а саме зазначення рахунку, на який позивачу перераховуються пенсійні виплати, натомість в ній зазначено про виключення - крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належить боржнику.

У спірних правовідносинах саме банк, в якому відкрито рахунок позивача, виконав постанову про арешт коштів боржника у спосіб арешту рахунку.

Отже, спір між позивачем і відповідачем виник під час виконання постанови про арешт коштів боржника.

Аналіз наведених норм чинного законодавства у сукупності зі встановленими обставинами, дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій приватного виконавця по накладенню арешту на кошти позивача.

Водночас, судом встановлено, що рахунок АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , використовується для перерахування пенсійних виплат, що підтверджується листом управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 16 квітня 2020 року №5197/03/34 та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 6 березня 2020 року.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно частини1 статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини 2 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

Згідно частини 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Таким чином, накладення арешту на кошти позивача, що містяться на картковому рахунку відкритому для виплати пенсії у АТ КБ «ПриватБанк» означає неможливість позивачу розпоряджатися коштами не лише у розмірі, який встановлено частиною 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а у повному обсязі.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Хонякіна проти Грузії» № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного виконавцем.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суду слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що у спірних правовідносинах з боку відповідача відсутні протиправні дії, водночас, відновлення прав позивача, яке полягає в отримання належних йому соціальних виплат - пенсії, суд вбачає, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача зняти арешт з карткового рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» №UA453052990000026209764605943 на ім`я ОСОБА_1 .

На підставі викладено вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри частковому задоволенні позову сторони судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, ураховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И РІ Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати приватного виконавця Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт із карткового рахунку IBAN UA453052990000026209764605943 у АТ КБ «Приватбанк», що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15; код РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору урозмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до п. 3 розділу VІ «Прикінцевихположень» Кодексу адміністративного судочинства України строки визначені ст. 295 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв