Рішення № 88906991, 24.04.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 р. Справа№200/3287/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. ОСОБА_1 з 07.05.2018 року є пенсіонером за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком 1. Відповідач не врахував період роботи в ремонтно-будівельному кооперативі “Радіофікатор” з 01.10.1991 року по 27.09.1994 року, що на думку позивача є протиправним. Просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06.07.2018 року № 34 про неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , періоду роботи з 01.10.1991 року по 27.09.1994 року у загальний трудовий стаж,

зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоду роботи з 01.10.1991 року по 27.09.1994 року у загальний трудовий стаж,

зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонд/ України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з урахуванням періоду роботи з 01.10.1991 року по 27.09.1994 року у загальний трудовий стаж, та сплатити недоотримані суми пенсій з 07.05.2018 року.

Ухвалою від 26 березня 2020 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

22 квітня 2020 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним. ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Маріупольському об`єднаному управління Пенсійного фонду України Донецької області та з 07.05.2018р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При призначені пенсії ОСОБА_1 не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи в ремонтно-будівельному кооперативі “”Радіофікатор” з 01.10.1991 по 27.09.1994р.

ОСОБА_1 при призначенні пенсії було надано дві трудові книжки у яких є розбіжності в записах про прийом та звільнення з роботи. У наданій трудовій книжці НОМЕР_2 запис за №13 виконаний не належним чином, є виправлення у році прийому на роботу. Так само є виправлення у році наказу про прийом на роботу (1992). У трудовій книжці НОМЕР_3 в записі за №15 та №16 дата прийому та звільнення вказано вже 1991р. Крім того в трудовій книжці НОМЕР_2 помер наказу про прийом на роботу вказано №21, тоді як в трудовій книжці НОМЕР_3 - номер приказу про прийом на роботу - № 12. У вказаний період Позивач не надав уточнюючих документів.

Також, відповідач наполягав на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду.

З огляду на вищевказане Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області вважає, що не порушено прав позивача, та управлыння діяло в межах наданих йому законами.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.

24 квітня 2020 року позивач надав через канцелярію суду копії трудових книжок.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 09.04.2002 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Відповідач, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Зелінського, 27-А та суб`єктом владних повноважень.

Згідно трудової книжки НОМЕР_5 ОСОБА_1 працював в ремонтно-будівельному кооперативі “Радіофікатор” з 01.10.1992 по 27.09.1994р. (а.с.9-13, 31-35).

Згідно трудової книжки НОМЕР_6 ОСОБА_1 працював в ремонтно-будівельному кооперативі “Радіофікатор” з 01.10.1991 по 27.09.1994р. (а.с.14-15, 36-38).

Згідно рішення № 34 від 06.07.2018 року Маріупольським об`єднаним управління Пенсійного фонду України не зараховано до загального стажу періоду роботи в ремонтно-будівельному кооперативі “Радіофікатор” з 01.10.1991 по 27.09.1994р., з 01.10.1992 року по 27.09.1994 рік, (а.с.20).

Щодо строків звернення до суду.

Відповідач в адміністративному позові наполягав на застосування до позивача ст.122 Кодексу адміністративного судочинства щодо пропуску строку звернення до суду.

Суд зазначає, що відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом під час розгляду справи, не зарахування до загального трудового стажу періоду для призначення пенсії є протиправними діями суб`єкта владних повноважень.

Отже, згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV звернення позивача до суду не може бути обмежено будь-яким строком.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Закон України “Про пенсійне забезпечення”№1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності не менше 15 років стажу.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – не менше 26 років.

Згідно зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплене пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При цьому, приписи законодавства встановлюють, що записи у трудовій книжці підтверджують стаж, а уточнюючі довідки підтверджують такий стаж тільки коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Спірний період роботи ОСОБА_1 з 01 жовтня 1991 року по 27 вересня 1994 року в ремонтно-будівельному кооперативі “Радиофикатор” на посаді електромонтера.

Про вказане мається відповідний запис № 14 у трудовій книжці НОМЕР_6 , виконаний належним чином, мається дата прийняття на роботу та звільнення, дата та номери наказів про звільнення, підпис посадової особи та печатка підприємства. Будь-яких виправлень зазначений запис не містить (а.с.14-15, 36-38).

Крім того, оскільки позивач загубив трудову книжку НОМЕР_6 (потім знайшов), була заведена трудова книжка НОМЕР_5 , у вказану трудову книжку також був внесений запис № 13 про роботу ремонтно-будівельному кооперативі “Радиофикатор” на посаді електромонтера. Проте, вказаний запис № 13 у трудовій книжці № НОМЕР_5 був виконаний некоректно, має виправлення у році прийому на роботу (1992 рік), та так само має виправлення у році наказу про прийом на роботу (1992 рік). Хоча, як зазначено вище, ОСОБА_1 працював у кооперативі з 01.10.1991 року, про що мається відповідний запис № 14 у трудовій книжці № НОМЕР_6 , виконаний належним чином.

Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкція №58).

Відповідно до п. 2.12. Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Між тим, у трудовій книжці № НОМЕР_6 , позивача щодо спірного періоду зроблені відповідні записи, відображені відповідні відомості про особу, яка вчинила ці записи, міститься підпис, наказ, печатка та дата. Достовірність записів сумніву не викликає.

З огляду на наведене, тобто запис в трудовій книжці НОМЕР_5 також був внесений запис № 13 про роботу ремонтно-будівельному кооперативі “Радиофикатор” на посаді електромонтера. Проте, вказаний запис № 13 у трудовій книжці № НОМЕР_5 був виконаний некоректно, має виправлення у році прийому на роботу (1992 рік), та так само має виправлення у році наказу про прийом на роботу (1992 рік) нечіткий не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його трудового стажу спірного періоду роботи.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що період роботи позивача з 01.10.1991 року по 27.09.1994 року підлягає зарахуванню до його загального трудового стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням періоду роботи з 01.10.1991 року по 27.09.1994 року у загальний трудовий стаж та сплатити недоотримані суми пенсії з 07.05.2018 року.

Статтею 23 Закону № 1058-IV визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затверджених затвердженого постановою правління пенсійного фонду України 30.04.2002 року за п.8-2 (надалі положення), серед основних завдань управління є, зокрема завдання призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення, управління, відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Суд зазначає, що, в даному випадку, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається, перераховується пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, перерахунку. З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням періоду роботи з 01.10.1991 року по 27.09.1994 року у загальний трудовий стаж та сплатити недоотримані суми пенсії з 07.05.2018 року - є необґрунтованими.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06.07.2018 року № 34 про неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 періоду роботи з 01.10.1991 року по 27.09.1994 року у загальний трудовий стаж,

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Зелінського, будинок 27-А, код ЄДРПОУ 42171861) врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) періоду роботи з 01.10.1991 року по 27.09.1994 року у загальний трудовий стаж.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Зелінського, будинок 27-А, код ЄДРПОУ 42171861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков