Рішення № 88906556, 23.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 квітня 2020 р. Справа № 120/930/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та Хмільницького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (відповідач 1, Управління ДМС України у Вінницькій області) та Хмільницького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (відповідач 2, Хмільницький районний відділ УДМС України у Вінницькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача 1 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року за № 2503-ХІІ та зобов`язати відповідача 2 оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року за № 2503-ХІІ.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09.12.2019 року позивач звернувся до відповідачів із відповідними заявами щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ "Про затвердження Положення про паспорт громадянина України", взамін втраченого паспорта, зокрема, вказавши про відсутність наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки через небажання передачі своїх персональних даних, відмови від зняття біометричної інформації та за релігійними переконаннями. Проте, відповідач 1 листом від 13.12.2019 року за № М-143/6/0501-19/0501.9/9669-19 відмовив у видачі такого паспорта посилаючись на те, що Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 року № 456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року за № 620/33591, наділяє таким правом лише громадян, які отримали рішення суду, а тому у відповідача відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки чинним законодавством не заборонено отримання паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, у зв`язку із чим останній звернувся із цим позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 06.03.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

16.03.2020 року засобами поштового зв`язку до суду від відповідачів надійшли ідентичні за своїм змістом відзиви на позовну заяву, підписані одним і тим же представником - О.Заїкою (вх. № 7991/20 та № 7944/20), в яких останній заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні. Зауважує, що позивач звернувся до територіального підрозділу УДМС України у Вінницькій області за отриманням паспорту у формі книжечки з підстав втрати попереднього паспорту, а не через свої релігійні переконання, у зв`язку з чим дана справа не відповідає ознакам типової справи № Пз/9901/2/18. Крім того, відповідачі зазначають, що розділ 6 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019 року, передбачає вичерпний перелік документів, який повинна надати особа для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого. Натомість позивач звернувся до органів міграційної служби з неповним переліком документів та не додав до заяви рішення суду, платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта) та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України). Також відповідачі вказують на те, що листом Управління ДМС України у Вінницькій області від 13.12.2019 року за № М-143/6/0501-19/0501.9/9669-19 позивачу було запропоновано подати усі необхідні документи, водночас про будь-яку відмову у видачі паспорту в листі не йдеться. Відтак, оскільки позивач не дотримався чинного порядку звернення для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, йому було надано відповідні роз`яснення та запропоновано надати повний перелік документів. Отже, на думку відповідачів, за відсутності відмови суб`єкта владних повноважень відсутній і предмет спору, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, у поданих суду відзивах на позовну заяву представник відповідачів просить здійснювати розгляд справи за його участі.

Розглянувши вказане прохання представника відповідачів суд не знаходить підстав для його задоволення виходячи із положень п. 2 ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Більше того, дане прохання позивача за змістом не відповідає вимогам до клопотання, що визначені у ст. 167 КАС України, а тому не може повноцінно розглядатися судом саме як клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін), так як таким воно не являється.

Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, які викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.

10.12.2019 року позивач ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся із письмовими заявами від 09.12.2019 року до начальника Хмільницького районного відділу УДМС України у Вінницькій області, а також до начальника Управління ДМС України у Вінницькій області, в яких просив оформити та видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, взамін втраченого. В заяві позивач зазначив, що ним на ринку м. Хмільника Вінницької області разом з гаманцем втрачено раніше виданий йому паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1, у зв`язку з чим він бажає отримати новий паспорт у формі паспортної книжечки. При цьому, наголосив, що до моменту втрати паспорта, він звертався до Калинівської ОДПІ ГУДФС у Вінницькій області із заявою про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та згідно повідомлення Калинівської ОДПІ № 22 від 03.10.2018 року за результатами перевірки реєстрації особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків контролюючим органом прийнято рішення щодо можливості внесення до паспорта у формі картки інформації про відмову від реєстраційного номера. Крім того, вказав, що він не бажає отримувати новий паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, не бажає, щоб персональні дані та біометрична інформація були занесені до даного електронного носія до Єдиного державного демографічного реєстру, в силу релігійних переконань відмовляється від присвоєння цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі, відмовляється від зняття біометричної інформації щодо нього та подальшого зберігання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі. До своєї заяви позивач додав ряд документів, а саме: копію свідоцтва про народження від 11.11.2003 року Серії НОМЕР_1 , копію довідки про реєстрацію місця проживання особи, видану Відділом ведення реєстру територіальної громади Хмільницької міської ради від 24.01.2018 року за № 17-18/140, копія повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків № 22 від 03.10.2018 року. Також вказав, що усі інші необхідні документи ним будуть подані додатково.

Листом від 13.12.2019 року № М-143/6/0501-19/0501.9/9669-19 "Про надання відповіді на заяву" Управління ДМС України у Вінницькій області повідомило позивача, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302" передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591. У зв`язку із цим відповідач 1 вказав на необхідність подання із заявою та документами, передбаченими Тимчасовим порядком № 456, в тому числі і рішення суду. Тобто, за відсутності відповідного рішення суду, відповідач відмовляє у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Позивач вважає, що УДМС України у Вінницькій області та його структурний підрозділ - Хмільницький районний відділ порушили його право на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому за захистом цього права він звернувся до суду.

Вирішуючи спір та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першочергово враховує діючі на даний час норми Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (далі - Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ).

Згідно з п. 1 Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 3 Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що 19.09.2018 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов`язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.

Згідно з пунктами 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:

типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;

зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

В силу вимог ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

На виконання зазначених вимог у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.

Таким чином, обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору між сторонами та заявлені позовні вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Водночас заперечення відповідачів в цій частині суд оцінює критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставин справи, згідно з якими позивач звернувся до Управління ДМС України у Вінницькій області та Хмільницького районного відділу Управління ДМС України у Вінницькій області за отриманням паспорта старого зразка взамін втраченого та при цьому не надав згоду на обробку персональних даних в тому числі і через свої релігійні переконання, що чітко видно зі змісту заяви від 09.12.2019 року (абз. 6).

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, в силу вимог чинного законодавства обов`язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.

При цьому необхідно зважати на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.

В цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії"(Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.

Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об`єктивність та прогнозованість правосуддя.

Отже, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, зокрема те, що позивач за своїми переконаннями відмовляється від обробки персональних даних та просить видати йому паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, а тому визнається судом типовою справою.

Тому при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17.

Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.

Судом встановлено, що позивач звернувся із письмовими заявами до начальника Хмільницького районного відділу УДМС України у Вінницькій області, а також до начальника Управління ДМС України у Вінницькій області щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки взамін втраченого та при цьому наголосив, що через свої релігійні переконання не бажає оформляти паспорт у формі ID -картки та не дає згоду на обробку персональних даних.

Втім, Управлінням ДМС України у Вінницькій області відмовлено в оформленні і видачі вказаного паспорта, посилаючись на те, що згідно з Тимчасовим порядком, затвердженим наказом МВС України № 456 від 06.06.2019 року, це можливо зробити лише за рішенням суду.

Аналізуючи зміст заяв позивача від 09.12.2019 року, доданих до них документів та відповідь відповідача на такі заяви від 13.12.2019 року № М-143/6/0501-19/0501.9/9669-19, суд доходить висновку, що позивачу відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Крім того, факт відмови додатково підтверджується і відзивами на позовну заяву, з якого видно, що відповідачі заперечують можливість оформлення та видачі позивачу паспорта відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII без відповідного рішення суду.

Водночас таку відповідь суд розцінює саме як неправомірну відмову у вчиненні дій щодо оформлення та видачі паспорта у формі книжечки. Адже, по-перше, чинним законодавством чітко не визначено форми відповідного рішення. І, по-друге, вищевказана відповідь надана на звернення, яке стосувалось реалізації права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, тоді як цією відповіддю у реалізації такого права відмовлено. Отже, зазначеною відповіддю УДМС України у Вінницькій області, як суб`єкт владних повноважень, вчинив владні управлінські дії, якими порушено права особи у сфері публічно-правових відносин. Тобто такі дії можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Таким чином, предметом спору у цій справі полягає в оскарженні фізичною особою дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, а не у розгляді звернення громадянина, на чому помилково акцентують увагу відповідачі у своїх відзивах.

Суд ще раз наголошує, що право особи на отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, а не у вигляді ID-картки, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.

Водночас висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у ч. 5 ст. 13 Закон № 1402-VIII.

З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд визнає протиправними дії відповідача 1, що полягають у відмові позивачу ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Додатково суд враховує, що наказом МВС України № 456 від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-XII.

Вказаним Тимчасовим порядком визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Із зазначених правових актів слідує, що у випадку наявності у особи рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати цій особі паспорта громадянина України зразка 1994 року, орган ДМС має обов`язок видати такий паспорт.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Хмільницький районний відділ УДМС України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Відносно доводів відповідачів про те, що звернення позивача до територіального органу державної міграційної служби відбулось за заявою невстановленої форми та з неповним переліком документів, то такі судом не беруться до уваги, оскільки визначальною підставою для відмови у видачі паспорта у формі книжечки згідно відповіді від 13.12.2019 року була відсутність рішення суду, а не відповідність поданої заяви встановленої форми. Крім того, за наявності відповідного рішення суду позивач вправі звернутися до відповідача із відповідною заявою та пакетом документів, необхідним для отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Тимчасового порядку № 456.

В цьому контексті суд також зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що з метою повного відновлення порушених прав позивача, заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки Хмільницький районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області є територіальним підрозділом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, яким винесено оскаржувану відмову, тому суд вважає, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн., що підтверджуються квитанцією від 26.02.2020 року за № 242, належить стягнути саме з відповідача 1 як юридичної особи.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Хмільницький районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37836770, місцезнаходження: вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21050).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - відсутній у зв`язку з відмовою);

2) відповідач 1: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37836770, місцезнаходження: вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21050);

3) відповідач 2: Хмільницький районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 47, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, без статусу юридичної особи).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович