Рішення № 88905081, 17.04.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року Справа № 915/59/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)

в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція", промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", вул. Трудова, 9, м. Хмельницький, 29000 (код ЄДРПОУ 37462850)

про стягнення коштів в сумі 33 374, 50 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" штрафних санкцій у розмірі 33 374, 50 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.01.2020 року позовну заяву (вх. № 774/20 від 22.01.2020 року) залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання товару № 53-123-01-19-05405 від 20.05.2019 року, а саме: зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 231 ГК України, ст. 526, 530, 546 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

10.03.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3005/20). Докази направлення копії відзиву з додатками на адресу позивача долучено до відзиву. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що визнає викладені в позовній заяві вимоги позивача. Відповідач зазначає, що станом на дату подання позову відповідач повністю здійснив зобов`язання за договором та поставив товар на суму 3 118 683, 72 грн. Поставка товару на суму 2 849 534, 52 грн. здійснена вчасно, що складає 91, 36 % належного виконання зобов`язання відповідачем. Товар на суму 269 149, 20 грн. відвантажено з прострочкою, однак в межах дії договору.

Відповідач просить суд позовну заяву задовольнити частково та зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) на 90 % до 3 337, 44 грн.

Судовий збір в розмірі 960, 50 грн. на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України повернути позивачу з Державного бюджету України. Судові витрати в розмірі 960, 50 грн. стягнути з ТзОВ "Компанія Укрінтек".

Відповіді на відзив позивачем суду не подано.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

20.05.2019 року між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" та ТзОВ "Компанія Укрінтек" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-19-05405 (арк. 7-10).

Відповідно до п. 12.1 Договору договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.

Відповідно до п. 12.2 Договору дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2020 року.

До договору сторонами складено Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору) на загальну суму 3 118 683, 72 грн. з ПДВ (арк. 10-51).

Договір та Специфікація підписані та скріплені печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код СРV 18830000-6 по ДК 021:2015 - Захисне взуття (Взуття в асортименті), (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2018 року

Відповідно до п. 1.3 Договору місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість товару складає: разом 2 598 903, 10 грн. без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 519 780, 62 грн. Всього з ПДВ: 3 118 683, 72 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору за даним договором оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання ТМЦ, згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п. 3.2, 5.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro по 30.10.2019 р. на умовах:

Поставка товару здійснюється транспортом покупця на протязі 12-ти робочих днів з дати отримання постачальником заявки покупця на поставку товару, на електронну пошту office@ukrintek.com або факсограмою на номер (0382) 72-07-14, але не раніше 20 календарних днів з дати публікації договору в системі ProZorro. У разі наявності у постачальника на момент публікації договору в системі ProZorro готового товару - постачальник має право достроково здійснити відвантаження товару покупцю повідомивши покупця листом щодо готовності товару до відвантаження, на електронну пошту a tkach@sunpp.atom.eov.ua або факсограмою на номер (05136) 4-40-59.

- DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" або ВП ЮУ АЕС відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.3 Договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до п. 11.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 8.3 Договору у разі незадоволення претензії або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей у претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Позивач в позовній заяві вказує, що поставка товару на суму 2 849 534, 52 грн. постачальником виконана вчасно згідно видаткових накладних № 1443 від 13.06.2019 року, № 1752 від 17.07.2019 року, № 1888 від 31.07.2019 року, № 2257 від 16.09.2019 року. Поставка товару на суму 269 149, 20 грн. постачальником не виконана.

В свою чергу відповідач підтверджує факт виконання поставки товару в повному обсязі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору постачальником (відповідачем) поставлено покупцю (позивачу) товар в повному обсязі на загальну суму 3 118 683, 72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк. 52-55, 138-139), а саме:

- видаткова накладна № 1443 від 13.06.2019 року на суму 1 532 868, 00 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача 14.06.2019 року);

- видаткова накладна № 1752 від 17.07.2019 року на суму 912 808, 50 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача 18.07.2019 року);

- видаткова накладна № 1888 від 31.07.2019 року на суму 397 049, 52 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача 01.08.2019 року);

- видаткова накладна № 2257 від 16.09.2019 року на суму 6 808, 50 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача 17.09.2019 року);

- видаткова накладна № 2955 від 12.12.2019 року на суму 240 252, 00 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача 16.12.2019 року);

- видаткова накладна № 3015 від 19.12.2019 року на суму 28 897, 20 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача 23.12.2019 року).

Всі видаткові накладні підписано та скріплено печатками сторін.

Отже, наявними в матеріалах справи належними доказами спростовано твердження позивача щодо невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару на суму 269 149, 20 грн.

Проте, судом встановлено, що товар за вищевказаними двома видатковими накладними № 2955 від 12.12.2019 року та № 3015 від 19.12.2019 року на загальну суму 269 149, 20 грн. відповідачем було поставлено позивачу з порушенням строків, передбачених п. 3.1 договору.

Невиконання відповідачем обов`язку за договором щодо своєчасної поставки товару мало наслідком нарахування позивачем відповідачу штрафу та пені, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкцій.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 4.1 Договору у разі порушення зобов`язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, "постачальник" зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Позивач, стверджуючи, що поставка товару на загальну суму 269 149, 20 грн. не виконана, здійснив нарахування пені в розмірі 14 534, 06 грн. за період з 31.10.2019 року по 23.12.2019 року.

Натомість, матеріалами справи підтверджено факт поставки товару на загальну суму 269 149, 20 грн. Поставка здійснена з прострочкою.

Здійснивши перерахунок розміру пені за порушення термінів постачання товару, судом встановлено, що:

- по видатковій накладній № 2955 від 12.12.2019 року на суму 240 252, 00 грн. допущено прострочку поставки на 46 днів з 31.10.2019 року по 15 12.2019 року включно. Розмір пені за прострочку становить 11 051, 59 грн.;

- по видатковій накладній № 3015 від 19.12.2019 року на суму 28 897, 20 грн. допущено прострочку поставки на 53 дні з 31.10.2019 року по 22.12.2019 року включно. Розмір пені за прострочку становить 1 531, 55 грн.

Всього розмір пені становить 12 583, 14 грн.

Отже, позовна вимога про стягнення пені в розмірі 12 583, 14 грн. є обґрунтованою та підставною. Пеня в розмірі 1 950, 92 грн. нарахована позивачем безпідставно. В цій частині позову судом відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування штрафу в розмірі 7 % за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару (порушення термінів поставки більше, ніж на 30 днів) на суму 18 840, 44 грн. Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Отже, нарахування штрафу в сумі 18 840, 44 грн. є обґрунтованим та підставним.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано позовні вимоги в повному обсязі. Суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 4 с. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вказано вище, пеня в розмірі 1 950, 92 грн. нарахована позивачем безпідставно, тобто за відсутності законних підстав, у зв`язку з чим в цій частині позову судом відмовлено. За таких обставин, судом не прийнято визнання відповідачем позову в цій частині, оскільки визнання відповідачем позову в цій частині суперечить закону.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), то суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 3005/20 від 10.03.2020 року) керуючись ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити суму неустойки (пені та штрафу) на 90 % до 3 337, 44 грн.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначив наступне:

- станом на дату подання відзиву ТзОВ «Компанія Укрінтек» повністю виконало свої зобов`язання за договором, а саме поставило товар на загальну суму 3 118 683, 72 грн.;

- поставка товару на суму 2 849 534, 52 грн. здійснена вчасно, що складає 91, 36 % належного виконання зобов`язання;

- поставка товару на суму 269 149, 20 грн. здійснена з прострочкою, однак, в межах дії договору;

- причина неналежного виконання відповідачем зобов`язань полягає у затримці в оплаті позивачем за відвантажені товарно-матеріальні цінності, що підтверджується банківськими виписками (арк. 147-149) та розрахунком відповідача у формі таблиці, наведеній у відзиві, в якій зазначено дати фактичної поставки та дати фактичної оплати товару;

- заборгованість була погашена позивачем лише після звернення відповідача до суду із позовом (справа № 915/2195/19), що свідчить про недобросовісне виконання обов`язків за договором саме позивачем;

- станом на день подання відзиву оплата за товар в сумі 269 149, 20 грн. ще не здійснена;

- відповідач вказує, що в цілому заборгованість позивача перед відповідачем становить 6 508 379, 43 грн.;

- порушення договірних зобов`язань зі сторони відповідача були незначними, не створили ніякої небезпеки, не спричинили негативних наслідків для позивача чи для інших учасників господарських відносин та не порушили їх майнові інтереси;

- позивач не надав доказів на підтвердження наявності збитків;

- відповідач просить суд врахувати майновий стан відповідача, а саме: обов`язок до 10.03.2020 року сплатити податок на прибуток в сумі 400 000 грн.; обов`язок виплатити заробітну плату працівникам, ЄСВ; обов`язок сплачувати орендну плату; наявність у відповідача кредитних зобов`язань в розмірі 7 575 288, 53 грн. перед банківськими установами, що підтверджується податковими деклараціями, квитанціями, звітом про суми нарахованої зарплати та суми ЄСВ, укладеними з контрагентом договорами оренди, довідкою АТ «Альфа-Банк» про стан кредитної заборгованості (арк. 150-168);

- стягнення штрафних санкцій в повному обсязі призведе до збільшення фінансового навантаження на відповідача.

Станом на дату розгляду справи 17.04.2020 року (ч. 1 ст. 248 ГПК України) від позивача заяв/клопотань проти зменшення розміру неустойки на адресу суду не надходило.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Розглянувши подані на підтвердження клопотання докази, оцінивши обставини у даному конкретному випадку, суд приймає до уваги, що на день звернення позивача до суду із даним позовом зобов`язання за договором постачання виконано відповідачем у повному обсязі, при цьому, більшість поставок (більше 90 %) виконано відповідачем з дотриманням передбачених договором строків. Термін прострочення відповідачем виконання зобов`язання по частині поставок є незначним (не більше двох місяців). Прострочка виконання зобов`язання фактично по двом поставкам не свідчить про систематичність порушень. Судом враховано, що самим позивачем допускалось порушення зобов`язання в частині оплати за товар, при тому, що умовами договору не передбачено відповідальності покупця за прострочку оплати товару. Виходячи з прострочки поставки товару на загальну суму 269 149, 20 грн., суд дійшов висновку про неспіврозмірність нарахованих штрафних санкцій в їх сукупності. Будь-яких доказів на підтвердження настання негативних наслідків суду не подано. При цьому, суд не приймає в якості підстав для зменшення розміру неустойки наявність у відповідача обов`язків зі сплати податків, зборів, інших платежів, зарплат, ЄСВ, поточних фінансових витрат (оренда приміщень тощо), оскільки вищевказані витрати несуть фактично всі суб`єкти господарювання. Так, обов`язок зі сплати податків (загальнодержавний платіж) виникає в силу закону, а не господарської діяльності відповідача (позивач аналогічним чином сплачує податки, збори тощо).

В свою чергу, судом також враховано, що нараховані позивачем відповідачу штрафні санкції ґрунтуються на законі та умовах договору, а також є заходом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень позивача проти зменшення штрафних санкцій, врахувавши збалансованість інтересів сторін та положення законодавства, які надають право суду зменшити розмір штрафних санкцій, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 50 %. Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6 291, 57 грн. та штрафу в сумі 9 420, 22 грн. підлягають задоволенню. В решті пені та штрафу судом відмовлено, у зв`язку зі зменшенням їх розміру.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Позивачем по даній справі при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 102 грн., що підтверджується платіжним дорученням № АЕС/11609 від 27.12.2019 року на суму 1 921 грн. та платіжним дорученням № АЕС/765 від 07.02.2020 року на суму 181 грн. (арк. 6, 87).

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 051, 00 грн. (50 % судового збору, сплаченого при поданні позову).

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 928, 03 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 122, 97 грн. слід покласти на позивача, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в частині нарахування пені.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", вул. Трудова, 9, м. Хмельницький, 29000 (код ЄДРПОУ 37462850) на користь позивача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція", промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546):

- 6 291, 57 грн. (шість тисяч двісті дев`яносто одна грн. 57 коп.) - пені;

- 9 420, 22 грн. (дев`ять тисяч чотириста двадцять грн. 22 коп.) - штрафу;

- 928, 03 грн. (дев`ятсот двадцять вісім грн. 03 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Повернути позивачу Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція", промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546) з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № АЕС/11609 від 27.12.2019 року при поданні позову, в розмірі 1 051, 00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 00 коп.), про що видати ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.04.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш