Рішення № 88904817, 22.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2020Справа № 910/1116/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1116/20

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (49100, м. Дніпро, узвіз Кодацький, 2)

До Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04053, м. Київ, вул. Глибочицька, 44)

Про стягнення 67 135, 17 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (далі - позивач), звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - відповідач) про стягнення 67135,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу належить право вимоги страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", яким виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України та договору добровільного страхування наземного транспорту № К3Н0СРS-16BG8W6 від 16.12.2016, перейшло право вимоги в межах здійснених таким страховиком фактичних затрат до відповідача, як до страховика особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, з огляду на малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, без проведення судового засідання та виклику сторін, запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, може бути здійснено до суду у строк до 01.03.2020.

12.02.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (№ 20-25 від 06.02.2020) у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідач стверджує, що позивні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з підстав того, що позивач не подав заяву про страхове відшкодування відповідачу в термін встановлений п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач правом на подання відповіді на відзив у строк, встановлений судом, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 23.04.2017 на 26 км 200 м а/д М-07 Київ - Ковель відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (власник автомобіля - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС»), автомобіля «CITROEN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «ЗАЗ Lanos », реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Майнові інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем - «ЗАЗ Lanos », реєстраційний номер НОМЕР_1 , застраховано у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № К3Н0СРS-16BG8W6 від 16.12.2016.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 01.09.2017 у справі № 367/5383/17 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 480158/05/17 від 11.05.2017, копія якого знаходиться в матеріалах справи, розмір заподіяної шкоди автомобілю «ЗАЗ Lanos », реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу складає - 68135, 17 грн.

Сума страхового відшкодування до виплати згідно з умовами Договору на підставі страхового акту № И-6825046 від 15.05.2017 складає - 68135, 17 грн.

Також судом встановлено, що сума страхового відшкодування до виплати згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № К3Н0СРS-16BG8W6 від 16.12.2016 на підставі страхового акта № И-6825046 від 15.05.2017 складала 68135, 17 грн (оскільки безумовна франшиза за умовами договору становила 0, 00 грн).

Вказана сума страхового відшкодування виплачена позивачем страхувальнику (шляхом перерахування на рахунок ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС»), в повному розмірі, а саме: 68135, 17 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1027938 від 17.05.2017.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 67 135, 17 грн страхового відшкодування.

Позивачем в позовній заяві здійснено розрахунок суми, що стягується, отже: 68 135, 17 грн (сума страхового відшкодування, яку виплатив позивач) - 1 000, 00 грн (франшиза за полісом АК/2647845, який укладений відповідачем з винною в ДТП 23.04.2017 особою) = 67 135, 17 грн (сума позовних вимог).

Відповідач проти позову заперечує з огляду на відсутність підстав для його задоволення, оскільки позивач не звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо - транспортної пригоди, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 вказаного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом № АК/2647845 (копія якого знаходиться в матеріалах справи), строком дії з 23.02.2017 по 24.02.2018.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000, 00 грн та франшизу у розмірі 1 000, 00 грн.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

При цьому, визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку, перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судом обставини неподання позивачем або потерпілим заяви на виплату страхового відшкодування за полісом № АК/2647845 протягом одного року з моменту ДТП (відповідних доказів поданян такої заяви суду не надано), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Аналогічної правової позиції щодо відсутності обов`язку виплати шкоди при відсутності подання заяви протягом року про виплату страхового відшкодування дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (49100, м. Дніпро, узвіз Кодацький, 2; код ЄДРПОУ 33248439) до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04053, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код ЄДРПОУ 24175269) про стягнення 67135, 17 грн страхового відшкодування відмовити.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (49100, м. Дніпро, узвіз Кодацький, 2; код ЄДРПОУ 33248439).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко