Рішення № 88904738, 13.04.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.04.2020 Справа № 905/1/20

Суддя - Говорун О.В.

Секретар - Коновалова А.І.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Украртмет".

Відповідач – Приватне акціонерне товариство "Старокраматорський машинобудівний завод".

Про стягнення заборгованості у розмірі 374470,20 грн.

Представники учасників справи:

від позивача – не з`явився;

від відповідача – не з`явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украртмет" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Старокраматорський машинобудівний завод" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 374470,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №01/16/1 від 16.01.2019 в частині здійснення оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, а також нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

07.02.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він погоджується з розміром заборгованості за договором №01/16/1 від 16.01.2019, однак заперечує проти нарахованої відповідачем суми пені та інфляційних втрат, а також зазначає, що позивач здійснив поставку з порушенням термінів, встановлених договором, а тому вважає вимоги про стягнення пені за прострочення оплати за договором необґрунтованими.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив відкласти розгляд справи.

Враховуючи, що відповідачем був поданий відзив на позов та явка представника відповідача в судове засідання не була визнана обов`язковою, в клопотанні не зазначено в чому саме полягає необхідність прибуття в судове засідання, зокрема, які документи (доводи, аргументи) бажає надати відповідач, причини їх неподання раніше та неможливість їх надсилання поштою, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

16.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украртмет" (далі – постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Старокраматорський машинобудівний завод" (далі – покупець) укладено договір №01/16/1 (далі – договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар, визначений у п.1.2 цього договору (далі – товар). Товар, що передається за цим договором є матеріали для ливарного та металургійного виробництва. Найменування (опис), виробник, одиниці виміру, кількість, ціна товару визначається у специфікаціях, згідно замовлень на кожну партію товару окремо (а.с.9-12).

Згідно з п.3.4 договору, оплата товару здійснюється на умовах вказаних в специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п.3.5 договору, покупець має право затримувати оплату за товар при несвоєчасному отриманні та/або неналежному (невірному) оформленні бухгалтерських документів (рахунку-фактури, податкової накладної, ТТН, інших необхідних документів на товар) або порушенні інших умов цього договору постачальником.

Згідно з п.4.1 договору, товар повинен бути поставлений покупцю на умовах СРТ, склад покупця у відповідності до правил Інкотермс 2010, протягом строку вказаного в специфікаціях, з моменту попередньої оплати , якщо інше не встановлено специфікацією. За домовленістю сторін, у специфікаціях або додаткових угодах до договору на окремі партії товару можуть бути передбачені інші умови поставки.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку договір діє до припинення прав та обов`язків сторін, які з нього виникли (п.10.3 договору).

15.02.2019 сторонами укладено специфікацію №2 до договору поставки №01/16/1 від 16.01.2019, згідно з якою постачальник зобов`язався поставити протягом семи банківських днів від дати підписання специфікації продукцію вартістю 282900 грн (без ПДВ), а саме феромолібден ФМо60 (а.с.13).

Відповідно до п.3 специфікації, оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом семи банківських днів від дати прийняття товару на склад покупця.

Вищевказана специфікація є невід`ємною частиною договору та набуває чинності з дати її підписання. Специфікацію підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору від 16.01.2019, позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 282900 грн, що підтверджується видатковою накладною №ВН-0000003 від 12.03.2019, довіреністю №491346 від 07.03.2019 та товарно-транспортною накладною від 12.03.2019 №3 (а.с. 13-16).

Поставлений позивачем товар прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень.

У встановлений специфікацією строк, відповідачем зобов`язання за договором виконано не було, у зв`язку з чим позивач, направив відповідачу лист №79 від 08.08.2019 про сплату заборгованості у розмірі 282900 грн. Вказаний лист був отриманий відповідачем 15.08.2019 (а.с.17-18).

Відповіді на вищезазначений лист надано не було.

Отриманий 12.03.2019 товар відповідач, згідно з умовами специфікації №2 від 15.02.2019, повинен був оплатити протягом семи банківських днів від дати прийняття товару на склад покупця, тобто в строк до 21.03.2019 включно.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

На час прийняття судом рішення у справі, відповідач не надав доказів, які б свідчили про виконання ним зобов`язання за укладеним між сторонами договором щодо здійснення оплати за поставлений товар в строк погоджений сторонами в специфікації.

Судом також враховано, що у відзиві на позов відповідач визнав суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 282900 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки у розмірі 282900 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 77514,60 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6.4 договору, при порушенні покупцем термінів оплати, крім випадків визначених п.3.5 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення неустойку за не оплату товару в розмірі 77514,60 грн (нарахованої за період з 21.03.2019 по 20.12.2019 за 274 дні, вартість товару 282900 грн).

Враховуючи наведені вище норми законодавства, приймаючи до уваги умови договору поставки від 16.01.2019 та специфікації від 15.02.2019, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 22.03.2019 по 22.09.2019 виходячи з подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, в сумі 49813,65 грн.

Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просив стягнути 3% річних в розмірі 6371 грн та інфляційні втрати в сумі 7684,60 грн.

Здійснивши розрахунок 3% річних (за період з 22.03.2019 по 20.12.2019) та інфляційний втрат (за період квітень 2019 року-листопад 2019 року), суд задовольняє вимоги в цій частині на суму 6371,06 грн та 5092,67 грн відповідно.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині відсутності підстав для стягнення з нього пені, у зв`язку з порушенням позивачем строку поставки товару, виходячи з того, що сторони у договорі поставки погодили відповідальність як за порушення термінів поставки товару (п.6.3) так і за порушення термінів оплати за поставлений товар (п.6.4).

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Старокраматорський машинобудівний завод" (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Конрада Гампера, 2, ідентифікаційний код юридичної особи - 05763642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украртмет" (84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Уральська, б.12 ідентифікаційний код юридичної особи - 42261724) загальний борг у розмірі 282900 (двісті вісімдесят дві тисячі дев`ятсот) грн, пеню у розмірі 49813 (сорок дев`ять тисяч вісімсот тринадцять) грн 65 коп., 3% річних у розмірі 6371 (шість тисяч триста сімдесят одна) грн 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 5092 (п`ять тисяч дев`яносто дві) грн 67 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5162 (п`ять тисяч сто шістдесят дві) грн 67 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.04.2020.

Суддя О.В. Говорун