Рішення № 88898295, 18.02.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6354/18

№ провадження 2/208/184/20

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.

За участю:

секретаря судового засідання – Корнієнко К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі адміністрації Кам`янської міської ради, третя особа, без самостійних вимог: Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області «про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом»,-

встановив:

1.Позиція позивача.

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із позовом Територіальної громади в особі адміністрації Кам`янської міської ради «про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом», в якому просить:

- визнати за мною, ОСОБА_1 , право власності на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у вигляді 18/200 частин житлового будинку А-1, який складається з кладової /4,6 м кВ./, кухні /5,1 м кВ./, кімнати/12,3 м кВ./, коридору/4,7 м. кВ./, загальною площею 26,7 м.кв., житлової площею 12,3 м.кв., розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.11.2018 року, постановлено проводити судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, із призначенням до підготовчого судового засідання.

14 серпня 2018 року надійшла уточнена позовна заява в якій позивач прохає:

- встановити факт належності ОСОБА_1 , заповіту ОСОБА_2 , посвідченого 07 вересня 1972 року державним нотаріусом першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Федоріною З.Г. за реєстровим №1/3386, та факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за мною, ОСОБА_1 , право власності на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у вигляді 18/200 частин житлового будинку А-1, який складається з кладової /4,6 м кВ./, кухні /5,1 м кВ./, кімнати/12,3 м кВ./, коридору/4,7 м. кВ./, загальною площею 26,7 м.кв., житлової площею 12,3 м.кв., розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . Спадковим майном після її смерті є 18/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_2 :

-9/200 часток - на підставі на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15 червня 1965 року горкомунгоспом згідно рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради депутатів № 616 від 01.06.1965 року;

-9/200 часток — на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 вересня 1972 року першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1/3384. Право власності ОСОБА_2 на 18/200 часток зазначеного будинку зареєстроване ОКП “Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації як державним реєстратором на паперових носіях. Домоволодіння АДРЕСА_1 складається з: житлових будинків А-1 загальною площею 78,4 кв.м., житловою – 32,8 кв.м., Б-1 загальною площею 95,5 кв.м., житловою – 67,2 кв.м., літньої кухні Г-1, сараїв В-1, Д-1, а5-1, огорожі № 1, 2, тротуару І, водопроводу № 3. 07 вересня 1972 року державним нотаріусом першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Федоріною З.Г. за реєстровим № 1/3386 у відповідності до вимог ст. 534 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на той час, був посвідчений заповіт, згідно з яким ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 , все своє майно, з чого б воно не складалось. Спадкоємців за законом 1-ї та 2-ї черги, передбачених статтями 529, 530 ЦК України в редакції 1963 року, ОСОБА_2 не мала. ОСОБА_1 , племінниця померлої, є її найближчою родичкою. У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_2 спадкоємців за законом, у разі недоведення позивачем позовних вимог згідно з абз. 2 п.5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України та ст. 1277 ЦК України на спадщину моєї тітки як відумерлу може претендувати територіальна громада за місцем відкриття спадщини, тому у якості відповідача позивач зазначає територіальну громаду міста в особі Кам`янської міської ради. 25 липня 2017 року року позивач звернулась до Другої кам`янської державної нотаріальної контори із заявою про видачу мені свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 . На підставі заяви Другою Кам`янською державною нотаріальною конторою 25.07.2017 року була заведена спадкова за реєстраційним № 60982919 (номер справи у нотаріуса 417/2017).Постановою державного нотаріуса Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. від 14 листопада 2017 р. мені відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю у мене правовстановлюючих документів, які підтверджують належність спадкового майна спадкодавцеві. Дійсно, позивач не змогла надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавиці ОСОБА_2 на 18/00 часток житлового будинку АДРЕСА_1 : оригінали свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_2 15 червня 1965 року горкомунгоспом на підставі рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради депутатів № 616 від 01.06.1965 року і свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 07 вересня 1972 року першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1/3384, не збереглись та є втраченими. З Державного архіву Дніпропетровської області позивач самостійно отримала завірені копії рішень виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящихся від 02 липня 1963 р. № 726 про визнання права власності осіб на частки домоволодіння АДРЕСА_1 ; від 19 січня 1965 р. № 79 про зміну ідеальних часток співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 із зміною частки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 1/3 на 1/6 частину; від 01 червня 1965 року № 616 “Про часткову зміну рішення № 726 від 02.07.1963 р. і № 79 від 19.01.1965 р.”, згідно з яким встановлена частка ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 в розмірі 9/100 частин домоволодіння, а завідуючого Дніпродзержнським горкомунгоспом зобов`язано оформити право власності осіб, зазначених в рішенні. Але самого свідоцтва про право власності, виданого горкомунгоспом на виконання рішення міськвиконкому від 01 червня 1965 року № 616 або завіреної копії такого свідоцтва, з Державного архіву Дніпропетровської області я не отримала. Водночас з копій довідок ОКП “Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації” № 649 від 15.05.2015 р., № 1588 від 31.05.2018 р., № 829 від 10.07.2019 р. вбачається, що право власності ОСОБА_2 на 9/200 домоволодіння було зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності, виданого горкомунгоспом 15 червня 1965 року згідно рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради депутатів № 616 від 01.06.1965 року. Отже, свідоцтво про право власності на 9/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 дійсно було 15.06.1965 р. видано ОСОБА_2 та в подальшому було підставою для реєстрації її права власності ОКП “ДТБІ” як державним реєстратором. Також у склад спадщини ОСОБА_2 увійшли 9/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , що належали їй на на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , виданого 07 вересня 1972 року першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1/3384. Оригінал цього свідоцтва на ім`я ОСОБА_2 теж є втраченим; я не маю права самостійно отримати його дублікат або завірену копію в Обласному державному нотаріальному архіві; тому буду клопотати перед судом про витребування цього доказу. У відповідності до вимог ст.182 ЦК України (в редакції 2003 р.), п.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності ОСОБА_2 на 18/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 належним чином зареєстровано (на паперових носіях), а тому входить у склад спадщини після її смерті. Водночас відсутність у позивача оригіналів двох свідоцтва про право власності на 9/200 часток зазначеного домоволодіння на ім`я ОСОБА_2 , один з яких на цей час неможливо віднайти чи відновити, є підставою для відмови нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та є причиною звернення до суду за захистом своїх майнових (спадкових) згідно ст.ст. 15,16 ЦК України. Єдиною підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії, сформульованою державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. в постанові від 14 листопада 2017 р., зазначена відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавиці ОСОБА_2 . Поза увагою нотаріуса залишилась та обставина, що своїм заповітом, посвідченим 07 вересня 1972 року державним нотаріусом першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Федоріною З.Г. за реєстровим № 1/3386, ОСОБА_2 заповіла все своє майно, з чого б воно не складалось, ОСОБА_1 , у той час як в документі, що посвідчує мою особу — паспорті серії НОМЕР_1 , виданим 21.01.2000 року Баглійським РВ, я - ОСОБА_4 . Розбіжності у написанні мого імені в паспорті і заповіті викликані різним його тлумаченням і написанням в перекладі з російської мови на українську та ставлять під сумнів той факт, що заповіт, складений 07.09.1972 р. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , належить саме мені, ОСОБА_1 . Позивач не зверталась у шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_2 в нотаріальну контору із заявою про прийняття її спадщини, але прийняла спадщину тітки фактично в порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останні роки свого життя хворіла на гіпертонічну хворобу, серцево-судинну недостатність, втрачала пам`ять, страждала від болів у суглобах, мала проблеми з пересуванням, тому потребувала сторонньої допомоги. У вересні 1998 року на прохання тітки, якій на той час йшов 86-й рік, позивач вселилась в частину будинку АДРЕСА_1 , де фактично проживала ОСОБА_2 , а саме в квартиру АДРЕСА_2 , та постійно проживала без реєстрації разом із тіткою до дня її смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 ; доглядала ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 позивач залишилась постійно проживати в успадкованому будинку до осені 2003 року. З весни 2001 року позивач обробляла земельну ділянку біля будинку, а влітку 2001 року поклеїла шпалери в кімнаті і коридорі квартири АДРЕСА_3 будинку АДРЕСА_3 . Також я відразу після смерті ОСОБА_2 , тобто протягом шестимісячного строку з дня її смерті, прийняла їй рухоме майно, користуючись і володіючи її меблями, побутовою технікою, предметами побуту. У 2003 році я переїхала на постійне проживання в квартиру АДРЕСА_4 , та перевезла в квартиру частину рухомого майна ОСОБА_5 , яке успадкувала.

Таким чином, за вищевказаних обставин я змушена захищати свою права в судовому порядку шляхом встановлення фактів належності мені правовстановлюючого документу — заповіту ОСОБА_2 ; своєчасного прийняття мною спадщини ОСОБА_2 , яка відкрилась до 1 січня 2004 року і, відповідно, визнання за мною права власності на 18/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2

2. Позиція відповідача.

Відповідач, надав відзив на позовну заяву в якому зазначив Відповідно до матеріалів позову, ОСОБА_2 склала заповіт ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якого все наявне у неї майно заповідала ОСОБА_1 . Сама ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а реалізацію свого права на отримання спадщини ОСОБА_1 почала здійснювати тільки у 2017р. Відповідно до ст. 1270 ЦК: «Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини». Ст. 1220 ЦК має наступні роз`яснення: «Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою». Отже на сьогодні строк прийняття спадщини позивачем є пропущеним. Причини цього позивач не вказує у своїй позовній заяві. 14.11.2017р. Державний нотаріус Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю у останньої документів щодо належності частки житлового будинку спадкодавцеві. Відповідно до «Інструкції вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004р., нотаріус при оформлені свідоцтва про право на спадщину, витребовує відповідні докази, у тому числі правовстановлюючі документи про належність цього майна спадкодавцеві». Відповідно до матеріалів позову, позивач на сьогодні не може надати таких документів. Окрім того, на запит нотаріуса ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» відповідає, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 15.06.1965р. належить 9/200 частин житлового будинку, га на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.09.1972р. ще 9/200 частин. Також позивачем в матеріалах позову не вказано щодо подання підтвердження родинних відносин між нею та померлою, у відповідності до чинного законодавства. Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_2 після отримання спадщини на 9/200 частин житлового будинку після смерті чоловіка не оформлювалось при житті на себе право власності на цю частину. З урахуванням викладено, просить суд прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

3. Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи.

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із позовом Територіальної громади в особі адміністрації Кам`янської міської ради «про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом».

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.11.2018 року, постановлено проводити судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, із призначенням до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року було закрито підготовче судове засідання та призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року витребувано докази.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Баранова Л.Я. користуючись своїм правом подала заяву про проведення судового розгляду за своєю відсутності, відмовилась від допиту раніше заявлено свідка.

Представник відповідача, за довіреністю Черкашина Д.М. подала клопотання про розгляд справи за своєю відсутністю .

Представник третьої особи, подав клопотання про розгляд справи за своєю відсутністю

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

4. Фактичні обставини встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області (а.с. 10).

Спадковим майном після її смерті є 18/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_2 :

-9/200 часток - на підставі на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15 червня 1965 року горкомунгоспом згідно рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради депутатів № 616 від 01.06.1965 року;

-9/200 часток — на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 вересня 1972 року першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1/3384.

Право власності ОСОБА_2 на 18/200 часток зазначеного будинку зареєстроване ОКП “Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації як державним реєстратором на паперових носіях.

Домоволодіння АДРЕСА_1 складається з: житлових будинків А-1 загальною площею 78,4 кв.м., житловою – 32,8 кв.м., Б-1 загальною площею 95,5 кв.м., житловою – 67,2 кв.м., літньої кухні Г-1, сараїв В-1, Д-1, а5-1, огорожі № 1, 2, тротуару І, водопроводу № 3.

07 вересня 1972 року державним нотаріусом першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Федоріною З.Г. за реєстровим № 1/3386 у відповідності до вимог ст. 534 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на той час, був посвідчений заповіт, згідно з яким ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 , все своє майно, з чого б воно не складалось, що підтверджено копією заповіту (а.с. 11).

25 липня 2017 року року ОСОБА_1 звернулась до Другої кам`янської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 . На підставі заяви Другою Кам`янською державною нотаріальною конторою 25.07.2017 року була заведена спадкова за реєстраційним № 60982919, що підтверджено витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48524940 (а.с. 12).

Постановою державного нотаріуса Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. від 14 листопада 2017 р. ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю у правовстановлюючих документів, які підтверджують належність спадкового майна спадкодавцеві (а.с. 13).

Позивач ОСОБА_1 , зазначає, що не змогла надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавиці ОСОБА_2 на 18/00 часток житлового будинку АДРЕСА_1 : оригінали свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_2 15 червня 1965 року горкомунгоспом на підставі рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради депутатів № 616 від 01.06.1965 року і свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 07 вересня 1972 року першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1/3384, не збереглись та є втраченими.

У Державному архіві Дніпропетровської області Сагайдак Н.М самостійно отримала завірені копії рішень виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящихся від 02 липня 1963 р. № 726 про визнання права власності осіб на частки домоволодіння АДРЕСА_1 ; від 19 січня 1965 р. № 79 про зміну ідеальних часток співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 із зміною частки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 1/3 на 1/6 частину; від 01 червня 1965 року № 616 “Про часткову зміну рішення № 726 від 02.07.1963 р. і № 79 від 19.01.1965 р.”, згідно з яким встановлена частка ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 в розмірі 9/100 частин домоволодіння, а завідуючого Дніпродзержнським горкомунгоспом зобов`язано оформити право власності осіб, зазначених в рішенні(а.с. 16-21).

Свідоцтва про право власності, виданого горкомунгоспом на виконання рішення міськвиконкому від 01 червня 1965 року № 616 або завіреної копії такого свідоцтва, з Державного архіву Дніпропетровської області Сагайдак Н.М. не отримала.

Водночас з копій довідок ОКП “Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації” № 649 від 15.05.2015 р., № 1588 від 31.05.2018 р., № 829 від 10.07.2019 р. вбачається, що право власності ОСОБА_2 на 9/200 домоволодіння було зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності, виданого горкомунгоспом 15 червня 1965 року згідно рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради депутатів № 616 від 01.06.1965 року (а.с. 14,15).

Отже, свідоцтво про право власності на 9/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 дійсно було 15.06.1965 р. видано ОСОБА_2 та в подальшому було підставою для реєстрації її права власності ОКП “ДТБІ” як державним реєстратором.

Також у склад спадщини ОСОБА_2 увійшли 9/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , що належали їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , виданого 07 вересня 1972 року першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1/3384.

Оригінал цього свідоцтва на ім`я ОСОБА_2 теж є втраченим; позивач не має права самостійно отримати його дублікат або завірену копію в Обласному державному нотаріальному архіві, .

У відповідності до вимог ст.182 ЦК України (в редакції 2003 р.), п.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності ОСОБА_2 на 18/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 належним чином зареєстровано (на паперових носіях), а тому входить у склад спадщини після її смерті.

Єдиною підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії, сформульованою державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. в постанові від 14 листопада 2017 р., зазначена відсутність у мене оригіналів правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавиці ОСОБА_2 (а.с. 13)

Поза увагою нотаріуса залишилась та обставина, що своїм заповітом, посвідченим 07 вересня 1972 року державним нотаріусом першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Федоріною З.Г. за реєстровим № 1/3386, ОСОБА_2 заповіла все своє майно, з чого б воно не складалось, ОСОБА_1 , у той час як в документі, що посвідчує особу — паспорті серії НОМЕР_1 , виданим 21.01.2000 року Баглійським РВ, позивач - ОСОБА_4 (а.с. 5).

Розбіжності у написанні імені в паспорті і заповіті викликані різним його тлумаченням і написанням в перекладі з російської мови на українську та ставлять під сумнів той факт, що заповіт, складений 07.09.1972 р. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , належить саме, ОСОБА_1 .

Це підтверджено копією свідоцтва про шлюб, № НОМЕР_2 , складеного російською мовою, в якому позивач зазначена як « ОСОБА_6 » (а.с. 95) згідно з яким позивач змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .

Відповідно до копією паспорту, в якому українською мовою вказана як ОСОБА_4 , а російською — як ОСОБА_1 (як у заповіті) (а.с. 4)

Відповідно до довідки № 371 голови квартально-вуличного комітету № 9 (російською мовою) про те, що я, ОСОБА_1 , проживала разом із ОСОБА_2 з 2 вересня 1998 року до дня її смерті (а.с. 93).

Відповідно до акту голови квартально-вуличного комітету № 9 від 09.08.2019 р. про те, що саме я, ОСОБА_4 , спільно мешкала в будинку АДРЕСА_1 з тіткою ОСОБА_2 з 1998 року по 2003 рік (а.с. 22).

Позивач не зверталась у шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_2 в нотаріальну контору із заявою про прийняття її спадщини, але прийняла спадщину тітки фактично в порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року.

Та обставина, що позивач фактично прийняла спадщину ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), бо вступила у володіння спадковим майном, підтверджується: вищезазначеними довідкою № 371 і актом № 329 від 09.08.2019 р. голови квартально-вуличного комітету № 9 (а.с. 22), з яких вбачається, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 з 1998 року до дня її смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_5 та проживала в її будинку АДРЕСА_5 рік та поясненнями свідків, а саме свідком ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який в судовому засіданні зазначив, що він є сусідом ОСОБА_1 у будинку три власника, за час життя ОСОБА_10 проживала одна потім з бабусею ОСОБА_11 , після смерті мешкала в будинку бабуся ОСОБА_12 (відповідно до протоколу судового засідання від 18 лютого 2020 року).

Та обставина, що ОСОБА_2 за життя належали 18/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , підтверджується: копіями довідок ОКП “Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації” № 649 від 15.05.2015 р., № 1588 від 31.05.2018 р. (оригінали — в 2-й кам`янський державній нотаріальній конторі), № 829 від 10.07.2019 р. (оригінал — у приватного нотаріуса КМНО Татарець Т.К.), з яких вбачається, що право власності ОСОБА_2 на 18/200 домоволодіння зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності, виданого горкомунгоспом 15 червня 1965 року згідно рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради депутатів № 616 від 01.06.1965 року та згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 вересня 1972 року Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1/3384; технічним паспортом на домоволодіння; завіреними копіями рішень виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящихся від 02 липня 1963 р. № 726; від 19 січня 1965 р. № 79 про зміну ідеальних часток співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 із зміною частки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 1/3 на 1/6 частину; від 01 червня 1965 року № 616 “Про часткову зміну рішення № 726 від 02.07.1963 р. і № 79 від 19.01.1965 р.”, згідно з яким встановлена частка ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 в розмірі 9/100 частин домоволодіння, а завідуючого Дніпродзержнським горкомунгоспом зобов`язано оформити право власності осіб, зазначених в рішенні. Копії цих рішень видані і посвідчені Державним архівом Дніпропетровської області.

5. Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно з положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

При оцінці вищезазначених документів як доказів в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в ч. 5 п. 9 Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р., не допускається вирішення справи в порядку окремого провадження, якщо заява містить вимогу про визнання права, зокрема права власності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Постановою Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У відповідності із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу ( ст. 1258 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено ст. 1218, ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України вся спадщина вважається належною позивачу з часу смерті спадкодавця.

6. Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 18.06.1994 р. за № 18/5, що діяла на момент відкриття спадщини та втратила силу 03.03.2004 р., свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкодавцем було взято майно спадкодавця, ..копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документ, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. За змістом абз. 2 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» суд може встановити факт прийняття спадщини, яка відкрилась до 1 січня 2004 року.

Відповідно до ч.6 ст. 294 ЦПК України, абз.3 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 р. № 5 з наступними змінами, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в ч. 5 п. 9 Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р., не допускається вирішення справи в порядку окремого провадження, якщо заява містить вимогу про визнання права, зокрема права власності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до положень ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, не прийняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.

Згідно ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У відповідності до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Обставина, що заповіт ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , посвідчений 07 вересня 1972 року державним нотаріусом першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Федоріною З.Г. за реєстровим № 1/3386, належить ОСОБА_4 , і що вона є спадкоємицею тітки за заповітом, підтверджується: копією документів та є доведеною.

Обставина, що позивач фактично прийняла спадщину ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), бо вступила у володіння спадковим майном, підтверджено документами та показами, поясненнями свідків.

Обставина, що ОСОБА_2 за життя належали 18/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , підтверджується: копіями довідок ОКП “Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації” № 649 від 15.05.2015 р., № 1588 від 31.05.2018 р. , № 829 від 10.07.2019 р., з яких вбачається, що право власності ОСОБА_2 на 18/200 домоволодіння зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності, виданого горкомунгоспом 15 червня 1965 року згідно рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради депутатів № 616 від 01.06.1965 року та згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 вересня 1972 року Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1/3384; технічним паспортом на домоволодіння; завіреними копіями рішень виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящихся від 02 липня 1963 р. № 726; від 19 січня 1965 р. № 79 про зміну ідеальних часток співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 із зміною частки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 1/3 на 1/6 частину; від 01 червня 1965 року № 616 “Про часткову зміну рішення № 726 від 02.07.1963 р. і № 79 від 19.01.1965 р.”, згідно з яким встановлена частка ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 в розмірі 9/100 частин домоволодіння, а завідуючого Дніпродзержнським горкомунгоспом зобов`язано оформити право власності осіб, зазначених в рішенні. Та обставина, що позивач не може оформити спадщину ОСОБА_2 в позасудовому (нотаріальному) порядку, підтверджується постановою державного нотаріуса Другої Кам`янської державної нотаріальної контори С.С.Бурдік від 11 листопада 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі їй свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .

За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачем ОСОБА_1 своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_13 є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку. В судовому порядку встановлено факт належності правовстановлюючого документу — заповіту ОСОБА_13 ; своєчасного прийняття спадщини ОСОБА_13 , яка відкрилась до 1 січня 2004 року і, відповідно, визнання за права власності на 18/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_13 , а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

7. Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов`язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265,280 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі адміністрації Кам`янської міської ради, третя особа, без самостійних вимог: Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області «про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом» - задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , заповіту ОСОБА_2 , посвідченого 07 вересня 1972 року державним нотаріусом першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Федоріною З.Г. за реєстровим №1/3386, та факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у вигляді 18/200 частин житлового будинку А-1, який складається з кладової /4,6 м кВ./, кухні /5,1 м кВ./, кімнати/12,3 м кВ./, коридору/4,7 м. кВ./, загальною площею 26,7 м.кв., житлової площею 12,3 м.кв., розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач – Територіальна громада в особі адміністрації Кам`янської міської ради, адреса реєстрації: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, будинок № 2.

Третя особа - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам`янське, проспект Наддніпрянській, будинок № 1-Г.

Суддя Івченко Т. П.