Рішення № 88898236, 23.04.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2152/20

2/212/1939/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б. за участю секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бутко Олександр Олександрович до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2020 року позивачка ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бутко О.О. звернулась до суду з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона є донькою ОСОБА_2 , який помер від нещасного випадку на виробництві, який трапився з ним 09 лютого2005 року при виконанні трудових обов`язків машиніста (кочегара) котельної енергетичного цеху ВАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО « КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ». Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що вона втратила батька, рідну їй людину, якого дуже любила, залишилася без підтримки. Внаслідок смерті батька вона перебуває у напруженому психічному стані та відчуває глибокі моральні страждання. Просила стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі - 275 000 гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.03.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22 квітня 2020 року судом отримано клопотання представниці відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 23.04.2020 року у клопотанні представника позивача відмовлено.

Представниця відповідача також скористалася правом надання суду відзиву, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити, вказавши, що вина підприємства за незабезпечення умов праці, як роботодавця відсутня, оскільки комісією з розслідування нещасного висновку встановлено вину ОСОБА_2 , який порушив законодавство про охорону праці при виконанні робіт, що призвело до настання з ним нещасного випадку. Звернула увагу на судову практику про відшкодування моральної шкоди за наявності вини працівника. Вказали, що позивачкою не доведено факту завдання їй моральної шкоди. Також зазначили, що розмір заявленої моральної шкоди є необґрунтованим та не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , актовий запис № 542 (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 16.12.1995 року позивачка після реєстрації шлюбу змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_1 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_1 » (а.с.10).

09 лютого 2005 року при виконанні трудових обов`язків з батьком позивачки ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством 16.03.2005 року складено акт №8 про нещасний випадок (а.с. 4).

Пунктом 7 вказаного Акту форми Н-1 визначено, що причиною нещасного випадку було визнано: виконання робіт машиністом ( кочегаром) котельні 24.2 ОСОБА_2 на поверхні резервній ємкості не передбачених технологією, порушення п.3.3.6, 3.3.4 «Інструкції з охорони праці № 9/1 машиністів (кочегарів) АОК -3 теплосилової дільниці шахти «Родіна» ( а.с.4-5).

На підставі акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 підприємством складено акт форми Н-5 спеціального розслідування випадку, що стався 09.02.2005 року на Енергетичному цехі ВАТ «КЗК», у відповідності до пункту 6 особами, які винні в нещасному випадку є: машиніст ( кочегар) ОСОБА_2 , який виконував роботи на поверхні резервної ємкості не передбачених технологією, чим порушив п.3.3.6, 3.3.4 « Інструкції з охорони праці № 9/1 машиністів ( кочегарів) АОК -3 теплосилової дільниці шахти «Родіна» (а.с.6-8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , актовий запис № 299 (а.с.3).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Приписами ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» встановлено: державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно із ч. 1,3 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За правилами ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною 3 статті 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач втратив близьку людину-сина, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача, що слід врахувати позицію ВС, викладену у Постанові від 13 лютого 2019 року у справі №755/18455/17, оскільки відповідно до обставин зазначеної постанови ВС, суди попередніх інстанцій, з якими погодився ВС виходили з того, що нещасний випадок стався саме з вини позивача, який перебував на робочому місці у нетверезому стані та порушив правила безпеки, заподіяння йому шкоди внаслідок цього не породжує у ТОВ «Селтік» обов`язку її компенсації, оскільки відсутня така складова цивільно-правової відповідальності, як неправомірна поведінка відповідача, внаслідок якої позивачу завдана моральна шкода, а тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди з відповідача.

У зв`язку з чим суд не бере до уваги доводи відповідача, щодо аналогічності справи з правовою позицію ВС, викладену у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №755/18455/17, оскільки в цій цивільній справі різні обставини.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію ВС, викладену у постанові від 19 квітня 2020 року у справі № 210/2272/19, зокрема щодо погодження з доводами апеляційної інстанції, що "вина потерпілого в настанні нещасного випадку та перебування його в стані алкогольного сп`яніння не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру".

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків для позивача, глибини моральних страждань у зв`язку з тим, що позивачка втратила близьку людину, залишилися без моральної підтримки, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача у недотриманні положень з охорони праці, які призвели до смертельного нещасного випадку, допущення порушень вимог законодавства про охорону праці в діях загиблого та інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивачки, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою сина та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 160 000 гривень.

Позивачку ОСОБА_1 згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1 600 гривень.

Керуючись ст. ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст. ст. 4, 5,76-81,89,133,141,258-259,263-265,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бутко Олександр Олександрович до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовій збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення, але не менш ніж строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін