Постанова № 8889522, 18.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 січня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 43740/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тацій Л.В. при секретарі судового засідання Когут Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроснаб -2»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

проскасування податкового повідомлення – рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати повністю рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 17 липня 2009р. №0000362200 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на наступне. Податковим органом проведено перевірку у спосіб, який не передбачений жодною нормою діючого законодавства. Відповідачем застосовано до спірних правовідносин норми законодавства, які взагалі не підлягають застосуванню та проігноровано положення законів, що є обов’язковими. Станом на 28.04.2008р. сторони контракту вже не були пов’язані договірними зобов’язаннями, тобто припинили його угодою сторін, а отже, з боку ТОВ „Агроснаб-2» не існувало порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а застосування пені за порушення позивачем термінів, передбачених наведеною статтею, суперечить вимогам діючого законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. При цьому, посилався на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача. Зазначив, що оскільки контрактом від 23.06.2008 року № 2 передбачено розрахунок польськими злотими, тобто іноземною валютою, то на сторони даної угоди розповсюджується дія Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Крім того, на думку відповідача, позивачем у даній справі не взято до уваги те, що спеціальний нормативно-правовий акт, яким в даному випадку є Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не містить такої обов’язкової умови для застосування штрафних санкцій за порушення строків, передбачених ст.ст. 1, 2 даного законодавчого акту, як пов’язаність сторін на момент притягнення до відповідальності договірними зобов’язаннями. Тобто в даному випадку достатнім є виникнення однієї підстави – перерахування грошових коштів у іноземній валюті, а подальші зміни або взагалі припинення договірних прав та обов’язків не мають жодного правового значення в контексті положень Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Агроснаб-2» пройшло процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі, а отже набуло прав юридичної особи (а. с. 35). Як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) ТОВ «Агроснаб-2» перебуває на обліку в ДПІ Червонозаводського району (а. с. 36).

За наслідками проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ “Агроснаб -2” з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 06. 04. 2005 року по 10.06.2009 року ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова складено акт перевірки № 2812/22/33413569 від 12.06.2009 року, яким встановлені порушення підприємством ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (а. с. 8-14).

На підставі даного акту позивачем прийняте податкове рішення № 0000362200 від 17 липня 2009 року, яким нарахована пеня у розмірі 6446 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (а. с. 15).

Судом встановлено, що між ТОВ “Агроснаб -2” (покупець) та «COBAPOL» Sp.z.o.o. (продавець) 23.06.2008 року укладений контракт № 2 на поставку меблів на умовах поставки Інкотермс 2000, на умовах передплати з терміном виконання контракту 31.12.2009 року (а. с. 27-29). 29 жовтня 2008 року ТОВ «Агроснаб-2» здійснило часткову передплату за меблі, що підтверджується копією платіжного доручення №1 на загальну суму 65000 польських злотих (а. с. 34).

ТОВ „Агроснаб-2» листом від 21.11.2008р. повідомив «COBAPOL» Sp.z.o.o. про неможливість подальшого виконання п.4.1 контракту №2 (здійснення попередньої оплати) у зв’язку із прийняттям Правлінням Національного Банку України постанови від 11.10.2008р. №319, якою було тимчасово заборонено здійснювати усім комерційним банкам операції у вигляді попередньої оплати за товар в іноземній валюті та надання кредитів (а. с. 33). У листі було зазначено, що контракт вважати розірваним, а грошові кошти у сумі 65000 польських злотих необхідно повернути. Зазначений лист підписаний президентом «COBAPOL» Sp.z.o.o. Кобою Гігаурі, підпис якого посвідчений печаткою підприємства. Крім того, 21.11.2008р. сторонами контракту було підписано додаткову угоду №1 до контракту №2, у відповідності до якого сторони прийшли до згоди про можливість дострокового розірвання контракту та поверненню раніше отриманої попередньої оплати «COBAPOL» Sp.z.o.o. (а. с. 32).

Відповідно до ст. 2 Закону України, від 23.09.1994, № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України, таким чином останнім днем поставки товару «COBAPOL» Sp.z.o.o. було 27 квітня 2009 року, однак товар не був поставлений.

08.05.2009р. ТОВ „Агроснаб-2» направило позов до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України про стягнення з «COBAPOL» Sp.z.o.o. 68367,15 польських злотих, у тому числі суми попередньої оплати за контрактом у розмірі 65000 польських злотих. Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України від 14.09.2009р. позов задоволено повністю (а. с. 16-26).

Законом України від 23.09.94 року N 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків.

Відповідно до ч. 1,2, 4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 № 185/94 порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» наведено судові органи, рішення яких є підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону.

Днем подання позову до Арбітражного суду вважається день його вручення Арбітражному суду, в разі відправлення поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.

Представник позивача пояснив суду, що позовна заява до Арбітражного суду була направлена поштою 08 травня 2009 року, дана обставина відображена в тексті рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (а. с. 17) та не заперечується відповідачем, про що зазначено в акті перевірки (а. с. 11).

Таким чином, суд приходить до висновку, що, починаючи з 08 травня 2009 року терміни, передбачені ст. ст. 1, 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” для ТОВ «Агроснаб-2» зупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. А оскільки арбітражним судом прийнято рішення про задоволення позову ТОВ «Агроснаб - 2», то пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ”, не повинна сплачуватись позивачем з дати прийняття позову до розгляду арбітражним судом, тобто з 08 травня 2009 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що контролюючий орган, приймаючи рішення про нарахування пені, взяв у розрахунок межний термін прострочення надходження імпортованої продукції, який вийшов 27 квітня 2009 року, і визначив термін прострочення, який дорівнює п’ятнадцять днів, тобто, починаючи з 28 квітня 2009 року по 12 травня 2009 року включно, без урахування наявності рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 вересня 2009 року та положень ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З огляду на викладене, термін прострочення надходження імпортованої продукції становить 10 днів, починаючи з 28 квітня 2009 року по 07 травня 2009 року. Таким чином, неправильне застосування контролюючим органом норм матеріального права та фактичних обставин справи призвело до помилкового нарахування пені, що є результатом прийнятого оскаржуваного рішення на підставі даних акту перевірки.

Вирішуючи спір по справі, суд виходить з того, що в силу п. п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норм Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459), норм Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758), правова специфіка податкових повідомлень рішень (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій) як актів органів державної податкової служби України (правових актів індивідуальної дії) полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні або рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а мотиви його винесення (тобто обставини, яким керувався суб’єкт владних повноважень) – у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії.

За таких обставин, перевірка законності податкового повідомлення – рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на приписи ч.3 ст.2 КАС України полягає, в тому числі, і у визначенні достатності тих обставин, які наведені у відповідному акті перевірки, для обґрунтованого (слід розуміти юридично та фактично вірного) висновку про наявність в діях особи порушення конкретно визначеного положення чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що однією з функцій, покладених на державні податкові інспекції, згідно п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до п.п. 2.1.4 п.2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року позивач є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Підпунктом 2.2.1 п.2.2 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу, як контролюючому органу, надано право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти зарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов’язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

З аналізу норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що вказане право позивача як органу державної податкової служби України деталізовано положеннями п. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 №509-ХІІ, згідно з якими податкові органи наділені правом здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Порядок реалізації права на проведення позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) визначений ч.ч. 6 і 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд зазначає, що в ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, яка була чинна на час проведення перевірки, одночасно міститься дві частини.

Перша з них наступного змісту: «позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках – за рішенням суду» була включена згідно з Законом України від 25.03.05№2505-ІV. Друга, яка передбачає, що «позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб’єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду – інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб’єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду» була включена відповідно до Закону України від 12.01.05 №2322-ІV.

Таким чином, нормами Закону України від 25.03.05 №2505-ІV та Закону України від 12.01.05 №2322-ІV по різному врегульовані одні і ті ж правові відносини. За своєю юридичною силою названі законодавчі акти є рівними. Але Закон України від 25.03.05№2505-ІV був прийнятий законодавцем пізніше від Закону України від 12.01.05 №2322IV, через що суд вважає за необхідне при вирішенні справи застосувати саме його приписи.

          Такий висновок суду повністю узгоджується зі змістом ч. 6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка містить вичерпний перелік обставин, за наявності яких керівник податкового органу може прийняти самостійне рішення про проведення позапланової виїзної перевірки, та Законом України від 25.03.05 №2505-ІV, відповідно до якого в інших випадках позапланова виїзна перевірка призначається за рішенням суду.

З наявних в матеріалах справи доказів судом з’ясовано, що передбачених п. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» підстав (обставин) для самостійного призначення позапланової перевірки ТОВ «Агроснаб-2» відповідач не мав.

За таких обставин, суд вважає за необхідне при вирішенні справи застосувати приписи ч. 7 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», де вказано, що в інших випадках позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) проводяться за рішенням суду.

При цьому, суд бере до уваги, що норми ч.7 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» повністю узгоджуються з положеннями ст.124 Конституції України, відповідно до яких юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не мав належних підстав для проведення позапланової перевірки ТОВ «Агроснаб -2». При цьому суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки від 12.06.2009р. №2812/22/33413569 зазначено, що позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ „Агроснаб-2» проведена згідно частини 13 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України». Однак, згідно ч.13 вказаної статті Закону України «Про державну податкову службу в України» обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Судом встановлено, що ТОВ „Агроснаб-2 не зверталось до контролюючого органу з відповідною заявою про ініціювання документальної перевірки. Крім того, проти платника податків – ТОВ „Агроснаб-2» (посадових осіб) не порушувались будь-які кримінальні справи.

Окремо суд зазначає, що посилання в наказі за № 456 від 0.06.2009 року, підписаному виконуючим обов’язки начальника відділу контролю за фінансовими установами операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (а. с. 49-50) на наявність листа від 14. 05. 2009 року за № 8419/10/22-017 з проханням надати письмові пояснення та документи, які підтверджують закриття зовнішньоекономічних контрактів, отримання цього листа позивачем та ненадання ТОВ «Агроснаб-2» відповіді, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов’язку стосовно податкового повідомлення – рішення від 17 липня 2009 року № 0000362200, не виконано, тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.10, 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст.1, 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ст.ст. 94, 136, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроснаб -2» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення – рішення- задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати повністю рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 17 липня 2009 року № 0000362200 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроснаб -2» (ідентифікаційний код 33413569, юридична адреса: вул.. Юного Ленінця, 27, м. Харків) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 (три грн. 40 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2010 року.

Суддя                                                                       Тацій Л.В.