Ухвала суду № 88891096, 22.04.2020, Костопільський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/537/20

22 квітня 2020 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Левчук В.В.

розглянувши заяву Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Маща Костопільського району Рівненської області (с.Маща Костопільського району Рівненської області, вул.Колгоспна 2, ЄДРПОУ 22575474) про ухвалення додаткового рішення у справі №564/537/20 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Маща Костопільського району Рівненської області про усунення перешкод у користуванні культовою спорудою у с.Маща Костопільського району Рівненської області

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебувала цивільна справа №564/537/20 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Маща Костопільського району Рівненської області про усунення перешкод у користуванні культовою спорудою у с.Маща Костопільського району Рівненської області.

Ухвалою суду від 08.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Маща Костопільського району Рівненської області про усунення перешкод у користуванні культовою спорудою у с.Маща Костопільського району Рівненської області за заявою позивача залишено без розгляду. Зустрічний позов Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Маща Костопільського району Рівненської області до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним у справі №564/537/20 повернуто Релігійній громаді Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Маща Костопільського району Рівненської області. Клопотання представника відповідача – адвоката Самардак К.А., про відшкодування судових витрат, понесених відповідачем у зв?язку з розглядом справи №564/537/20 у суді першої інстанції залишено без задоволення.

16.04.2020 до суду надійшла заява Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Маща Костопільського району Рівненської області про ухвалення додаткового рішення у справі №564/537/20.

Вказана заява подана через відділення поштового зв?язку 15.04.2020, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті.

Заява мотивована тим, що внаслідок необґрунтованих дій позивача ОСОБА_1 відповідач – Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Маща Костопільського району Рівненської області поніс судові витрати на загальну суму 3178,50 грн., а саме витрати на професійну правову допомогу адвоката за переліком наданих адвокатом послуг, які вказані у детальному описі робіт від 02.04.2020 та у акті приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору б/н від 16.03.2020, укладеного між адвокатським бюро «Катерини Самардак» та Релігійною громадою Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Маща Костопільського району Рівненської області від 02.04.2020. Також вказує, що дії ОСОБА_1 є необґрунтованими та полягають у тому, що остання недобросовісно діяла та пред?явила необґрунтований позов, вимоги за яким ґрунтувались на фіктивному договорі позики від 27.02.2019. вказує, що ОСОБА_1 , як недобросовісний позивач мала на меті протиправну мету – ущемлення прав та інтересів відповідача. Просить ухвалити додаткове рішення у справі №564/537/20, яким на підставі ч.5 ст.142 ЦПК України стягнути із ОСОБА_1 на користь відповідача судові витрати у розмірі 3187,50 грн.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №564/537/20 дійшов висновку, що вказана заява не підлягає до задоволення.

Так, відповідно до ч.5, 6 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

У свою чергу ч.9 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об?єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

В свою чергу процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Відповідно до роз`яснень, які міститься у п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Суд зазначає, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки крім тверджень відповідача, ні чим не підтверджено.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Оскільки такі факти відповідачем не заявлені, а судом не встановлені, тому у задоволенні заяви відповідача слід відмовити.

Керуючись викладеним та ст.ст.142, 247, 257, 260, 261, 353 ЦПК України, суд–

УХВАЛИВ:

Заяву Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Маща Костопільського району Рівненської області (с.Маща Костопільського району Рівненської області, вул.Колгоспна 2, ЄДРПОУ 22575474) про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 15 /п`ятнадцяти/ днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. В. Левчук