Ухвала суду № 88891015, 22.04.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/707/20

Номер провадження 1-кс/559/115/2020

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

22 квітня 2020 року місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

слідчого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Протас Ю.О.

з участю:

прокурора Войтюка О.І.

захисника адвоката Мервінського В.В.

слідчого Нечипорука А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання старшого слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Нечипорука А.М., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Войтюком О.І. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020180040000328 від 21 квітня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, про застосування відносно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно, Рівненської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 - запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И В:

Клопотання обґрунтовується наступними доводами.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, востаннє вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.05.2015 за ч.1 ст.309, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, у той час, коли відповідно до вимог ст. ст. 88, 89 та ст. 90 КК України судимість не була погашена або знята у встановленому законом порядку, повторно вчинив новий корисливий злочин.

Встановлено, що ОСОБА_1 , 21 квітня 2020 року, близько 04 години 30 хвилин, перебуваючи по вулиці Лисенка в м. Дубно, Рівненської області, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, з метою вчинення крадіжки чужого майна, вирішив проникнути в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою вул. Лисенка, 7, м. АДРЕСА_2 Рівненської АДРЕСА_3 .

Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , 21 квітня 2020 року, близько 04 години 30 хвилин, перебуваючи по вулиці Лисенка в м. Дубно, Рівненської області користуючись тимчасовою відсутністю нагляду за його діями збоку власника та інших сторонніх осіб, умисно, таємно, шляхом зриву захисного ролету та відкриття дверей, проник в приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , звідки таємно повторно викрав грошові кошти в сумі 300 гривень 00 копійок.

Після чого, ОСОБА_1 , непомітно виніс вказані грошові кошти з магазину «Економ», перевівши таким чином їх у своє протиправне володіння, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 , майнової шкоди на загальну суму 300 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у приміщення, вчинена повторно.

21.04.2020, ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 21.04.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

1.протоколом огляду місця події від 21.04.2020, а саме магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: вул. Лисенка, 7, м. Дубно, Рівненської області, де безпосередньо було зафіксовано обстановку та сліди вчинення злочину;

2.показаннями свідка ОСОБА_3 , (працівника охоронної фірми «Арсенал») який повідомив, що 21.04.2020, близько 04 години 30 хвилин, в магазині «Економ» спрацювала сигналізація після чого останній разом із ОСОБА_4 на службовому автомобілі поїхали до даного магазину. Повертаючи на вулицю Лисенка, біля магазину «Економ» перебував невідомий чоловік, який побачивши патрульний автомобіль, дворами почав бігти в напрямку Дубенського міськрайонного суду. Даного невідомого чоловіка в ході переслідування затримати не вдалося. По приїзду до магазину «Економ», виявив пошкоджені вхідні двері.

3.показаннями свідка ОСОБА_4 , (працівника охоронної фірми «Арсенал») який повідомив, що 21.04.2020, близько 04 години 30 хвилин, в магазині «Економ» спрацювала сигналізація після чого останній разом із ОСОБА_3 на службовому автомобілі поїхали до даного магазину. Повертаючи на вулицю Лисенка, біля магазину «Економ» перебував невідомий чоловік, який закривав двері та який побачивши патрульний автомобіль, дворами почав бігти в напрямку Дубенського міськрайонного суду. Даного невідомого чоловіка в ході переслідування затримати не вдалося. По приїзду до магазину «Економ», було виявлено пошкоджені вхідні двері.

4.протоколом затримання ОСОБА_1 , під час якого було вилучено взуття.

5.Рапортом старшого інспектора криміналіста Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області де встановлено співпадіння слідів взуття по загальних ознаках та розташуванню елементів (грунтозачепів) на підошві взуття вилученого в ході затримання ОСОБА_1 , із слідами взуття вилучених в ході огляду місця події в магазині «Економ»;

6.Протоколом огляду предметів, а саме відеозапису камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на яких можна побачити, як ОСОБА_1 проникає в середину магазину та вчиняє крадіжку грошових коштів, а також як втікає від працівників охоронної фірми «Арсенал»;

7.показаннями підозрюваного ОСОБА_1 , який визнав факт вчинення крадіжки грошових коштів із магазину «Економ».

Санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 , може бути застосований.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

1.П.п. 1, 4 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покаранням за який є позбавлення волі на строк від трьох до шести років, що може свідчити про те, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про це може свідчити те, що ОСОБА_1 21.04.2020, коли вчинив крадіжку грошових коштів з магазину «Економ», побачивши патрульний автомобіль почав втікати, з метою уникнення кримінальної відповідальності, тим самим, переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи наведене, існує ймовірність того, що, перебуваючи на волі підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, таким чином, перешкоджати своєчасному проведенню досудового розслідування в межах строків, встановлених чинним КПК України, що свідчить про наявність ризиків, зазначених в п.1 ч.1 ст.177 (переховуватися від органів досудового розслідування або суду) та п.4 ч.1 ст.177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).

2.П.5 ч.1 ст.177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 , являється раніше судимий за вчинення ряду корисливих злочинів, останній раз засуджений вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.05.2015 року за ч.1 ст.309, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. 17.02.2020, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_1 , було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 (один) рік. 21.02.2020, ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі, по відбуттю призначеного судом покарання. Перебуваючи на волі, ОСОБА_1 , для себе належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, та повторно вчинив нові корисливі злочини, а саме: 04.04.2020, здійснив крадіжку грошових коштівв сумі 30 988 грн з магазину «Економ», відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180040000291 від 04.04.2020, за ч.3 ст.185 КК України та 10.04.2020, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину. Крім того, 13.04.2020, ОСОБА_1 здійснив крадіжку грошових коштів з магазину «Асорті», відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180040000313 від 13.04.2020, за ч.3 ст.185 КК України та 21.04.2020, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину. Також, ОСОБА_1 21.04.2020 здійснив крадіжку грошових коштів з магазину «Економ», відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180040000328 від 21.04.2020, за ч.3 ст.185 КК України та 21.04.2020, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину.

Вищевикладене може свідчити про те, що ОСОБА_1 не бажає ставати на шлях виправлення та вчиняє нові кримінальні правопорушення. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 ніде офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонукання останнього до вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому встановлена наявність ризику, зазначеному у п.5 ч.1 ст.177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення).

Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховування від слідства та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, ухилення від виконання процесуальних рішень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, необхідно застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, враховуються вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється та майновий стан.

З врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, а також належним чином гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов`язків, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, обставин вчинення злочину та особи підозрюваного.

Беручи до уваги те, що встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може ухилятися від покладених на нього процесуальних обов`язків, переховуватися від органів досудового розслідування і суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити нове кримінальне правопорушення, а також докази обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, до підозрюваного ОСОБА_1 необхідно обрати такий запобіжний захід як тримання під вартою.

Враховуючи п.2 ч.5 ст.182 КПК України, слідчий просить визначити розмір застави у вигляді 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

В судовому засіданні прокурор вважає, що клопотання є обґрунтованим та просить його задовольнити.

Слідчий у судовому засіданні підтримав клопотання із викладених у ньому обставин просив задовольнити.

Підозрюваний та його захисник просили застосувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту. Підозрюваний пояснив, що визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень у всіх чотирьох кримінальних провадженнях, які перебувають на розгляду у Дубенському ВП ГУНП в Рівненській області. Захисник підозрюваного наголошував, що прокурором не доведено ризик переховування від органів досудового розслідування, місце проживання ОСОБА_1 розташоване не далеко від Дубенського ВП ГУНП, тому за першою вимогою в найкоротший строк він зможе з`явитися до слідчого, окрім того, ОСОБА_1 має на меті відшкодувати шкоду потерпілим, з метою реалізації цього влаштувався на роботу (з понеділка має виходити) та продає квартиру. Враховуючи дані обставини, а також наявність у ОСОБА_1 інфекційного захворювання, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.

Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.

За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність постійного місця проживання, репутацію підозрюваного, його майновий стан, наявність судимостей та інше.

При цьому, наявність відповідних ризиків того, що підозрюваний може вчинити певні дії, передбачені ст. 177 КПК України є припущенням, але з певною значною долею вірогідності. Натомість сторона обвинувачення має довести можливість такого припущення не загальними міркуваннями, а конкретними фактами та обставинами, які підтверджуються відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те що можна вважати обґрунтованим , залежить від обставин.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

21.04.2020, ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 21.04.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Слідчим у клопотанні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Всі докази перевіряються лише з точки зору обґрунтованості підозри та наявності ризиків.

Серед ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України на які вказує слідчий та які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні встановлено:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п.1.ч.1. ст.177 КПК України). ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, а тому, враховуючи судимості ОСОБА_1 та усвідомленість останнього про наслідки вчинення ще одного тяжкого корисливого злочину, вказане дає підстави вважати, що він, з метою уникнення передбаченого покарання, може ухилятися від органів досудового слідства та суду шляхом залишення місця проживання. ОСОБА_1 в момент зупинки працівниками поліції намагався втекти, однак, був затриманий працівниками поліції на вулиці.

2) вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) - підтверджується тим, що ОСОБА_1 не працюючий, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень, також, підозрюваний ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, а саме: останній раз засуджений вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.05.2015 року за ч.1 ст.309, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. 17.02.2020, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_1 , було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 (один) рік. 21.02.2020, ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі, по відбуттю призначеного судом покарання. Перебуваючи на волі, ОСОБА_1 , для себе належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, та повторно вчинив нові корисливі злочини, а саме: 04.04.2020, здійснив крадіжку грошових коштівв сумі 30 988 грн з магазину «Економ», відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180040000291 від 04.04.2020, за ч.3 ст.185 КК України та 10.04.2020, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину. Крім того, 13.04.2020, ОСОБА_1 здійснив крадіжку грошових коштів з магазину «Асорті», відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180040000313 від 13.04.2020, за ч.3 ст.185 КК України та 21.04.2020, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину. Також, ОСОБА_1 21.04.2020 здійснив крадіжку грошових коштів з магазину «Економ», відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180040000328 від 21.04.2020, за ч.3 ст.185 КК України та 21.04.2020, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину. Як випливає із викладеного вище, останній знехтував своїми обов`язками перебування на волі та продовжив вчиняти корисливі злочини. Тобто ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, продовжує вчиняти протиправні дії та нехтує законодавством України.

Вказаний же в клопотанні ризик щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчим та прокурором не доведений, жодних фактичних даних щодо таких спроб не наведено.Отже, даний ризик не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та доведені в судовому засіданні слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України судом оцінені в сукупності та враховуються наступні обставини. ОСОБА_1 , який розуміючи наслідки вчинених ним протиправних діянь (можливе з позбавленням волі), будучи раніше судимим, наявність на досудовому розслідуванні кримінальних провадження за його підозрою, все таки пішов на вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його, для отримання грошових коштів та іншого майна, необхідного в побуті, до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень. Це підтверджує те, що ОСОБА_1 не зважаючи на надані йому можливості і заходи стати на шлях виправлення, належних висновків не зробив та продовжив вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення і це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення ним. злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує ізоляції від суспільства.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

Санкцією ч.3 ст.185 КК України встановлене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років позбавлення волі, а тому, запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 може бути застосований.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку суду, лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання підозрюваним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Окрім того, в судовому засідання доведено, що інший запобіжний захід не може бути застосований до підозрюваного. Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в обвинуваченого ОСОБА_1 хвороб, які б перешкоджали його перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

За таких обставин, вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а тому, є необхідність в обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою слід визначити в межах строку досудового розслідування та в межах строку визначеного ст. 197 КПК України.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків передбачених цим Кодексом.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, вважаю за необхідне визначити заставу, з урахуванням положень частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України у сумі шістдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки, внесення застави у визначеному розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, вважаю за необхідне відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- уникати спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що обрання ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не достатньо для запобігання вищевказаним ризикам, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв`язку із чим, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Нечипорука А.М., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Войтюком О.І. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020180040000328 від 21 квітня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , , - запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно, Рівненської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів.

Строк дії ухвали - до 07 год. 00 хв. 20 червня 2020 року.

Встановити заставу у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 126120 (сто двадцять шість тисяч сто двадцять) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами: Отримувач ТУ ДСА України в Рівненській області, IBAN №UA048201720355229002000010559, ЄДРПОУ 26259988 Призначення платежу: застава за ... (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 20.06.2020.

Згідно з частиною 6 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора у порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого суддю Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненського слідчого ізолятора».

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12020180040000328.

Ухвала оголошена підозрюваному.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Р.В.Ралець