Ухвала суду № 88889892, 22.04.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3825/20

2/357/2068/20

У Х В А Л А

22.04.2020 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цуранов А.Ю., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватної фірми «Степаненко і К» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

14.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суд засобами поштового зв`язку до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.

В позові позивач посилається на звільнення від сплати судового збору згідно пп. 1 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Так, вказаною нормою передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В позовні заяві позивач просить суд: 1) скасувати наказ Приватної фірми «Степаненко і К» від 15.08.2019 року № 43 «Про звільнення»; 2) поновити на посаді комерційного директора Приватної фірми «Степаненко і К»; 3) стягнути з Приватної фірми «Степаненко і К» на користь позивача розрахунок при звільненні; 4) стягнути з Приватної фірми «Степаненко і К» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.08.2019 року по день прийняття судового рішення з розрахунку 204,88 грн. за кожен робочий день вимушеного прогулу.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за весь час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Позивачем заявлено до суду чотири вимоги, з яких дві вимоги немайнового характеру та дві майнового, однак лише одна з них - поновлення на роботі, відповідно до положень статті 5 Закону «Про судовий збір» не обкладаються судовим збором.

Отже, пільг щодо сплати судового за позовними вимогами про скасування рішення про звільнення (наказу), стягнення розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Законом України «Про судовий збір» не передбачено.

За таких обставин, заявник має сплатити судовий збір за три позовні вимоги, а саме одну вимогу немайнового характеру (скасування наказу про звільнення) та дві вимоги майнового характеру (стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу).

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 1 січня 2020 року становить 2102 гривень.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою або фізичною особою підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн.

В позовній заяві не вказана ціна позову станом на день його подання щодо вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), як наслідок не вказано і розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, на підтвердження сплати судового збору до суду позивачу необхідно надати оригінали квитанцій про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: БЦ УК/м.Бiла Церква/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009832, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA338999980313151206000010043, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Крім того, обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на подачу позову позивачем вказано, що з оскаржуваним наказом від 15.08.2019 року «Про звільнення» він ознайомився лише 13.04.2020 року під час огляду матеріалів кримінального провадження, при цьому останнім не зазначено відомостей та не надано доказів на їх підтвердження щодо фактичних трудових відносин між сторонами в цей проміжок часу, що має безпосереднє значення під час вирішення питання про поновлення цього строку позивачу.

Разом з цим, результати розгляду справи можуть вплинути на права та обов`язки директора Приватної фірми «Степаненко і К», яким прийнято наказ про звільнення, тому позивачу потрібно визначити належне коло осіб, інтересів яких може стосуватися дана справа, зазначивши їх в позовній заяві.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження, тому вказану заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків. У разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).

Керуючись ст. 175, 185, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватної фірми «Степаненко і К» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначенні ст. 185 цього Кодексу продовжуються на строк такого карантину.

СуддяА. Ю. Цуранов